Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Для аналізу  професійної діяльності і складання  психологічного профілю професій застосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування; інтерв'ю; трудовий метод (включення); аналіз критичних ситуацій.

Метод спостереження  за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих  професій, в яких суттєва роль належить руховим актам.

Метод анкетування  на основі опитувальників, інтерв'ю з виконавцями і керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій.

Трудовий  метод вивчення професій полягає  в тому, що дослідник сам включається в трудовий процес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання.

Аналіз критичних  випадків, аварій, травмування працівників, які мали місце в даній професії, проводиться на основі статистичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників.

196. Профвідбір, його типи і етапи  проведення.

Професійний відбір – це процес вибору з групи  кандидатів на певну посаду найбільш придатних, тобто тих, від яких можна чекати успішного освоєння ефективного виконання функцій.

 Є два  типи профвідбору:

• за здібностями і схильністю для направлення на попереднє професійне навчання,
• за наявною готовністю до виконання функцій по тій чи іншій професії.

Профвідбір  проходить в декілька етапів:

• попередній етап, де проводиться відбір за медичними показниками, станом здоров’я,
• етап психодіагностичного обстеження з використанням різних комплексів тестів, моделюванням трудових процесів і ситуацій, реєстрацією показників функціонального стану і ефективності роботи,
• етап прогнозування успішності оволодіння професією та ефективності діяльності на основі оцінки  психофізіологіч-них характери-стик відповідно до вимог професії і врахування мож-ливості компен-сації деяких недо-статньо розвину-тих якостей за рахунок високого розвитку інших.

197. Завдання і форми організації  виробни-чого навчання.

  Виробниче навчання  на основі теоретичних знань формує у людини трудові навички і вміння,необхідні для виконання роботи з конкретної робітничої професії на рівні відповідної кваліфікації з належною продуктивнісю праці.

Основні завдання:

• формування і вдосконалення трудових навичок і умінь,
• розвиток здібностей до перебудови  сформованих навичок,
• оволодіння професійною майстерністю.

 

 

 

 

 

 

 

198. Трудові навички,фізіологічні закономірності та етапи їх формування.

   Трудові  навички – це сформовані в  процесі навчання способи виконання  трудових операцій, робіт. Вони  являють собою складні системи  умовних рефлексів, об’днаних  окремим виробничим завданням.їх формування пов’язане із формуванням  і закріпленням робочих динамічних стереотипів. У процесі формування  трудових навичок у працівника зникають зайві рухи, зменшується напруження, увага переноситься з процесу на результат, виробляється ритм дій і можливість довільно змінювати темп роботи, тобто формується автоматизм рухів і дій.

Етапи формування:

-попередній- початок усвідомлення навичок,  розуміння мети, але недостатнє  уявлення про способи її досягнення, при виконанні дій допускаються  помилки.

- аналітичний – розуміння того, як потрібно виконувати дії.

- синтетичний  – формується йілісна система  трудових рухів, дій, автоматизація  навичок, коли виконання роботи  стає більш якіснішим, зникають  зайві рухи, послабльється довільна  увага.

- етап закріплення і високої автоматизації дій- точне  економічне, стабільне виконання дій поєднується з виконанням інших складніших дій під контролем свідомості.

199. Методи виробничого навчання  та їх оцінка.

 Метод  самонавчання, основою якого є  наслідування, шлях спроб і помилок. Позитивним є його творчиц пошук і знаходження найбільш зручних прийомів. Негатив – неекономічна і велика тривалість.

  Предметний  – грунтується на виготовленні  якогось предмета, від простого  до складного. Перевага- реальність, конкурентність, що збільшує заінтересованясть в якісному кінцевому результаті. нЕдолік – складність предмета на перших етапах, зниження заінтересованості в разі тривалого виконання , недостатня гнучкість навичок, пасивність.

  Операційний  – полягає у засвоєнні окремих  трудових прийомів, операцій які можуть використовуватися при  виготовленні різних предметів. Переваги – економічне навчання гнучким навичкам, які потрібні при виготовлення багатьох предметів. Недоліки – це абстрактність завдань, фрагментність окремих дій, відсутність преметного зразка, що гальмує власну творчість.

  Комплексний  – поєднує позитивні сторони  предметного і операційного методів.  Має 2 етапи виробнтчого навчання.

1-й  засвоєння  окремих технологічних прийомів  і операцій шляхом виконання  нескладних рообіт.

2-й  - засвоюється  виконання комплексних робіт  зростаючої складності за умови  підвищення  продуктивностя і  якості праці.

  Метод  програмованого чи модульного  навчання включає:

• поді навчального матеріалу на невеликі  повязані частини,
• розробку навчального лгоритму, що визначає порядок  і послідовність дій з предметом праці для швидкого досягнення мети,
• підкріпленя кожного крокуу навчання і досягнутих результатів за допомогою сигналів.

200. Трудові вміння, етапи їх формування  та індивідуальний стиль діяльності

  трудові  вміння – це сформована в  особистому досвіді, на основі  знань і навичок здібності  людини виконувати певну роботу.

 Виділяють 5 етапів  :

• початкове вміння характеризується усвідомленням мети дії і пошуком способів її виконання набутих знань і навичок.
• Недостатньо вміла діяльність, коли наявні знаня про способи виконання діяльності поєднуються з використаням раніше набутих  нвичок,
• Окремі загальні вміння , високорозвинуті , але вузькі, можуть бути використані в різних видах діяльності,
• Високорозвинуті вміння харак-ся творчим використанням знань і навичок щодо  даної діяльності, усвідомлення мети, мотивів вибору і способів її досягнення.
• Майстерність харак-ся творчим використанням різних умінь.

Індивідуальний  стиль діяльності – це сукупність прийомів і способів роботи, зумовлена певним и властивостями  особистості і сформована як засіб її пристосування до обєктивних вимог професії. Він формується як ефект взаємодії людини з предметами і знаряддями праці. Формуванні ІСД грунтується на використанні наявних у людини  розвинутих психофізіологічних і психічних властивостей , що відповідають вибраній професії і компенсації недостатньо розвинутих властивостей. Тому у структурі ІСД виділяють механізми адаптації і компенсації.

 Умови формування  ІСД  є достатнє осмислення працівником  вимог діяльності, позитивне ставлення до роботи, прагнення реалізувати свої здібності.