Прогнозування розвитку та аналіз аеропортів міста Київ в умовах трансформаційної економіки

Все вище викладене свідчить, що питання визначення перспектив розвитку аеропортів України та оцінка їх ефективного функціонування є досить актуальними.

В Україні склалася мережа аеропортів, які в основному зорієнтовані на міжнародні перевезення, та є найбільш вигідними. Місцеві авіаперевезення відіграють допоміжну роль та подальший ріст буде залежати не тільки від рівня розвитку економіки України в цілому, а й від конкуренції наземних видів транспорту. Тим більше, що в Західній Європі є приклади, коли окремі країни (Німеччина, Угорщина, Чехія та ін.) практично відмовились від масового розвитку цивільної авіації у місцевому сполученні. Це не виключає того, що в майбутньому в Україні більш інтенсивно може розвиватися так звана мала ділова авіація.

Зниження авіатарифів  на внутрішні перевезення, в якості експерименту, призвело до значного пожвавлення  в цьому виді сполучення. Всіма авіакомпаніями в 2011 році на внутрішньому сполученні перевезено 576 тис. пасажирів або в 2,5 рази більше, ніж у 2009 році. Ріст внутрішніх пасажирських перевезень особливо став помітним по таким аеропортам як Сімферополь, Харків, Київ (Жуляни). Еластичний попит внутрішніх авіаперевезень суттєво вплинув на фінансові показники окремих аеропортів.

 

 

2. Сучасні стратегії розвитку аеропортів України

 

Трансформація економіки  України, формування ринкових відносин обумовлюють необхідність дослідження  проблем виживання та подальшого розвитку підприємств в умовах нестабільного  зовнішнього середовища.

При проведенні оцінки ефективності роботи аеропортів необхідно враховувати  певні особливості функціонування:

-  цілі (спеціалізація) роботи аеропорту;

-  витрати на досягнення цілей аеропорту  (слід також враховувати витрати у суміжних галузях);

-  особливості регіонального та функціонального регулювання;

-  особливості в будівництві та експлуатації аеропортової інфраструктури кожного окремого аеропорту;

-  структуру власності аеропорту;

-  зміну показників діяльності аеропорту у часі.

Таким чином очевидно, що проведення серйозної комплексної  порівняльної оцінки аеропортів є дуже складною задачею, результати якої можуть бути суб’єктивними. В якості міри продуктивності роботи аеропорту пропонується розглядати порівняння, оскільки не всі  показники доцільно та коректно відображати у чисельному вигляді.

Передбачається, що порівняння будуть проводитись експертом (або  групою експертів) у галузі вітчизняної  авіації.

Зацікавленою стороною (замовником) проведення цього завдання можуть виступати: державні органи влади, потенційні інвестори, комерційні установи (з ціллю визначення інвестиційної привабливості регіону), аеропорти, авіакомпанії.

Сучасними тенденціями розвитку авіаційних перевезень є формування ефективної інфраструктури окремих  аеропортів з метою їх сталого  розвитку та забезпечення безпеки авіації.

Керівництво кожної окремої  держави обирає оптимальний варіант  розвитку та фінансування з огляду на велику кількість особливостей розвитку національної транспортної галузі.

Напрямком подальших наукових досліджень слід вважати формування ефективної національної мережі аеропортів України та розробку економічно ефективного  механізму управління цією мережею  як системою на основі системного та комплексного підходів.

На даний  час  більшість  вітчизняних  аеропортів перебуває  в  
комунальній власності. В державній власності перебувають аеропорти  
"Бориспіль", "Дніпропетровськ", "Запоріжжя" і "Львів". Відсутність  
координації роботи з економічного розвитку аеропортів різних  форм  
власності перешкоджає високоякісному обслуговуванню пасажирів.

     З метою   підвищення  ефективності  державного  управління  і  
контролю,  створення сприятливих умов для залучення інвестицій  та  
прискореного  розвитку аеропортів доцільно їх повернути у державну  
власність та фінансувати із залученням коштів державного  бюджету.  
Здійснення таких заходів стане передумовою для розроблення програм  
і планів розвитку аеропортів з ефективним механізмом їх подальшого  
виконання.

Існує нагальна  потреба  у  підвищенні  рівня дієвості форм і  
важелів   впливу   держави   на   діяльність   аеропортів   шляхом  
удосконалення системи сертифікації та ліцензування.  
                   Шляхи і способи розв'язання  
                проблеми згідно національної стратегії розвитку до 2020 року

     Досягнення  мети  Програми  можливе  шляхом  виконання   таких  
завдань:

1. визначення єдиного  підходу  до  розвитку  всіх аеропортів із  
   збереженням у  державній  власності  аеродромів  та  об'єктів,  що  
   забезпечують їх функціонування;
2. збереження в  державній  власності  аеропортів   "Бориспіль",  
   "Бердянськ", "Дніпропетровськ", "Львів";
3. повернення в державну власність аеропортів "Донецьк",  "Київ"  
   (Жуляни),    "Одеса",    "Сімферополь",    "Харків",     "Вінниця"  
   (Гавришівка),    "Івано-Франківськ",   "Кіровоград",   "Миколаїв",  
   "Луганськ",  "Полтава",  "Рівне",  "Суми", "Тернопіль", "Ужгород",  
   "Херсон",   "Хмельницький",   "Чернівці",   "Черкаси",   "Ізмаїл",  
   "Маріуполь", "Керч", "Кривий Ріг" і "Сєверодонецьк";
4. фінансування за рахунок коштів  державного  бюджету  заходів,  
   спрямованих  на  розвиток  і  утримання  лише  тих аеропортів,  що  
   залишаються в державній власності;
5. забезпечення будівництва, реконструкції та модернізації:

     -   аеродромів   за  рахунок  коштів  державного  і  місцевих  
бюджетів,  власних  коштів  аеропортів,  кредитів  та інших джерел  
фінансування.  При  цьому  кошти  державного бюджету спрямовуються  
виключно    на    будівництво,   реконструкцію   та   модернізацію  
злітно-посадкових   смуг,   перонів,   засобів   світлосигнального  
обладнання,  а  також  заходи  з підготовки міжнародного аеропорту  
"Бориспіль", Донецького та Львівського аеропортів

     - об'єктів інфраструктури  аеропортів (пасажирські та вантажні  
термінальні комплекси,  кетеринг,  об'єкти забезпечення авіаційним  
паливом),  об'єктів  неавіаційної  діяльності  тощо  із залученням  
суб'єктів господарської діяльності виключно на умовах  відкритого  
аукціону;

     - об'єктів   наземної інфраструктури,  що  належать вітчизняним  
повітряним  перевізникам  (ангарні  комплекси,  авіаційно-технічні  
бази,  навчально-тренажерні центри, профілакторії, адміністративні  
будівлі, складські об'єкти), за рахунок їх власних коштів;

     - об'єктів органів  обслуговування повітряного руху;

     - об'єктів інфраструктури  аеродромів  спільного  використання  
із  залученням суб'єктів господарської діяльності за погодженням з  
відповідними органами державної влади,  у  сфері  управління  яких  
перебувають такі аеродроми виключно на умовах відкритих аукціонів;

     - аеродромів, які не входять до складу аеропортів, за рахунок  
їх власних коштів  та  залучених  на  умовах  відкритого  аукціону  
інвестицій;

6) відновлення роботи   аеропортів,   що   не  функціонують  або  
експлуатуються не повною мірою;

7) здійснення Мінтрансзв'язку управління аеропортами;

8) організація відкритих аукціонів з визначення  інвесторів  для  
будівництва  інфраструктури  аеропортів без обмеження кількості їх  
учасників з проведенням рекламної кампанії;

9) забезпечення передачі   в   концесію   та   оренду,   продажу  
пасажирських  та  вантажних  термінальних  комплексів,  кетерингу,  
об'єктів забезпечення авіаційним паливом та об'єктів  неавіаційних  
видів діяльності виключно через відкриті аукціони;

10) надання суб'єктам    господарської    діяльності   права   на  
будівництво та  експлуатацію  об'єктів  інфраструктури  аеропортів  
виключно на умовах відкритого аукціону;

11) залишення аеродромів    (злітно-посадкові    смуги,   руліжні  
доріжки,  перони  та  інші  елементи   аеродромів)   у   державній  
власності;

12) утримання аеродромів    спільного    використання    органами  
державної влади, у сфері управління яких вони перебувають;

13) визначення механізму використання військових  аеродромів  для  
потреб цивільної авіації;

14) внесення до законодавчих актів змін щодо заборони відчуження,  
передачі в заставу земель,  на яких розташовані  аеродроми  та  їх  
об'єкти,  з  метою  збереження  аеропортів  як  цілісних  майнових  
комплексів;

15) резервування земель  для  розвитку  об'єктів   інфраструктури  
аеропортів, забезпечення їх цільового використання;

16) проведення органами  виконавчої  влади  інвентаризації земель  
авіаційного  транспорту,  забезпечення  використання  за  цільовим  
призначенням та повернення відповідно до вимог законодавства таких  
земель у разі їх визнання незаконно вилученими;

17) вжиття заходів до  залучення інвесторів   для   будівництва  
об'єктів   аеропортів;

18) удосконалення нормативно-правової  бази  з  питань  створення  
сприятливих умов  для  діяльності  аеропортів  та  підтримання  їх  
сертифікаційної   придатності,  залучення  інвестицій  у  розвиток  
аеропортів;

19) законодавче врегулювання    питань    використання     земель  
авіаційного  транспорту,  в  тому  числі  передачі їх інвесторам в  
довгострокову оренду  із  спрямуванням  коштів,  що  надійшли,  на  
розвиток аеропорті

20) забезпечення дотримання  вимог антимонопольного законодавства  
у процесі організації аеропортової діяльності;

21) залучення міжнародних фахівців  для  розроблення  генеральних  
планів  розвитку  аеропортів,  визначення  оптимальних проектів їх  
реконструкції.

     В аеропортах   планується   будівництво,   реконструкція   та  
модернізація аеродромів,  заміна обладнання і модернізація засобів  
навігації,  будівництво та реконструкція пасажирських  терміналів,  
готелів,    адміністративних   будівель,   будівництво   вантажних  
термінальних    комплексів,    реконструкція     паливно-заправних  
комплексів,   ангарних   комплексів,   авіаційно-технічних  баз  і  
профілакторіїв,  розвиток  технічного  обслуговування   повітряних  
суден і паркінгів.

Шляхи, методи   та   етапи   розв'язання   проблем   розвитку  
аеропортів визначаються по кожному аеропорту.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Прогнозування розвитку діяльності аеропортів міста Київ

 

2.1. Аналіз діяльності  аеропортів Бориспіль та Жуляни  за 2010-2013 рр

 

Сьогодні повітряний транспорт  та пов’язана з ним наземна  інфраструктура, а це 90 авіакомпаній, 42 аеропорти та аеродроми цивільної  авіації, мають значний вплив  на розвиток ринку пасажирських перевезень, торгівлю та економіку України в цілому.

У звітному році, за даними Державної  авіаційної адміністрації України  в аеропортах України було обслужені 9186,2 тис. пасажирів, що на 23,4% більше, ніж у 2011 році, та оброблено 45 105,0 тонн вантажів та пошти, що на 13,2% більше ніж в 2011 році. Регулярні польоти між Україною та країнами світу здійснювали 12 вітчизняних авіакомпаній (до 41 країни) та 47 іноземних (з 29 країн).

На авіаційному транспорті відбулося динамічне, порівняно  з іншими видами транспорту, зростання  показників перевезення пасажирів (+23,4%), що головним чином було обумовлено відновленням роботи регіональних аеропортів та інтенсивним розвитком внутрішніх та міжнародних перевезень, у тому числі транзитних.

Аналізуючи статистичні  дані щодо обсягів пасажиро- та поштовантажопотоків  аеропортів України, слід зазначити, що ДП МА «Бориспіль» концентрує 62% всіх пасажиропотоків та 74% всіх поштовантажопотоків  і є лідером серед вітчизняних  аеропортів.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, що має велике значення.

Колись «радянський» столичний  аеропорт Жуляни після масштабної реконструкції і перейменування на Київ перетворюється на молодшого брата не надто успішного Борисполя.

У 2008-2009 роках у аеропорті  Київ була реконструйована і подовжена  злітно-посадкова смуга, оновлено світлосигнальне  обладнання. Доступна для виконання  зльотів і посадок повітряних суден довжина смуги була збільшена  з 1 800 метрів до 2 310 метрів. Це дозволило  аеропорту вже в 2009 році приймати середньомагістральні повітряні судна  типу Airbus A320 і Boeing 737. На стару смугу  могли сідати лише літаки Як-40, Як-42, Ан-24 і невеликі літаки бізнес-авіації.

У квітні 2011 року в аеропорті  Київ почалося будівництво нового міжнародного терміналу А. Новий триповерховий  аеровокзальний комплекс площею 14 000 кв. метрів і пропускною спроможністю 500 пасажирів на годину був зданий в  експлуатацію 22 травня 2012 року.