Теоретичні аспекти економічної діяльності домогосподарств

ЗМІСТ

     ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти економічної діяльності домогосподарств

1.1. Поняття та види домогосподарств

1.2. Місце домогосподарств в економічній системі суспільства

     1.3.Бюджет домогосподарств, як відображення його економічної поведінки.               

     РОЗДІЛ 2. Домогосподарства закордонних країн

     2.1. Аналіз структури споживання домашніх господарств в Росїї

     2.2.Фінанси домогосподарств у Великій Британії та їх вплив на національну економіку

     РОЗДІЛ 3. Домогосподарства в Україні та їх зв’язок з економічним розвитком держави.

     3.1. Загальний стан домогосподарств в Україні

     3.2. Проблеми розвитку домогосподарств

     3.3. Стратегії виживання домогосподарств в Україні

ВИСНОВКИ

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  ВСТУП

Сучасна економіка є складним господарським організмом, який включає  велику кількість різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, у рамках яких взаємодіють суб'єкти, що господарюють. Роль і місце кожного суб'єкта економічних відносин має особливе значення як на макро-, так і на мікрорівні. Серед них важливу позицію  в національній економіці займають домашні господарства, які відіграють значну соціоекономічну роль.

Актуальність обраної  теми для дослідження пояснюється  тим, що ринкова економіка має  лише два суб'єкти мікроекономічного  рівня господарської діяльності:  домашні господарства (сім'я) і підприємства. Першим суб'єктом є домашні господарства.

Для вивчення цього питання  важливе значення має з’ясування суті поняття “домогосподарство”. У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась невипадково. Адже в різних культурах практично  не існує єдиного поняття, яке  б визначало термін “домогосподарство”. Виникають труднощі з поняттям сумісного  проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного  з’ясування суті категорії “домогосподарство” найкраще звернутись до трактування  цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як “особа або група  осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто  об’єднаних спільним веденням господарства.

Давньогрецький філософ  Ксенофонт придумав слово – економія (ейкосдім, номос  правило). Колись воно означало "мистецтво керувати домашнім господарством".

У багатьох книгах в домашньому оточенні головних героїв фігурує персонаж, який називався ключницею. У Європі її називали економкою. Вона керувала всім господарством будинку, розпоряджалася прислугою, відала покупками, вела облік  доходів і витрат.

Економка була менеджером, плановиком, бухгалтером домашнього господарства, тобто домоправителькою. Будинок означав ціле помістя  з усіма, хто трудився в ньому.

Аристотель, філософ Древньої Греції, утворив слово "політика"  це наука про державний устрій. Антуан де Монкрентьєн придумав назву "політична економія". Країна представлялася великим загальним будинком, правитель господарем, населення прислугою. Економкою був міністр фінансів.

У середині 18 століття великий  шотландець Адам Сміт міркував про  те, що ніякий  уряд не зможе зробити  народ багатим, якщо дивитися на жителів  країни як на службовців, які діють  по вказівці. Він зрозумів, що кожній людині потрібно дозволити собі вільно вибирати заняття і місце проживання. Щоб будь-хто міг виготовляти  те, що він бажає і з ким хоче, сам міг домовлятися про ціну і товар.

Сміт говорив, що в самій  природі усе  улаштовано так , щоб  люди могли жити в матеріальному  статку. Якщо кожний  буде трудитися  сам для себе (тільки чесно, без  обману і злодійства, без насильства), тоді весь народ буде ставати багатшим. Сміт був проти того, щоб держава  тримала у своїх руках всю  господарську діяльність населення. Він  назвав свою книгу "політичною економією". Вчення Сміт назвав: "Дослідження  про природу і причини багатства  народів."

Об’єтом дослідження є домогосподарства в Україні

Предметом – вплив домогосподарств на економічне зростання країни

Мета роботи –визначити місце та роль домогосподарств в економічному зростанні України, навести основні проблеми та шляхи їх вирішення.

Завдання:

• Визначити основні теоретичні засади домогосподарств;
• Дослідити стан та особливості домогосподарств закордонних країн;
• Проаналізувати загальний стан домогосподарств в Україні;
• Зробити висновки щодо впливу домогосподарств на економіку країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

1.1.Поняття та види домогосподарств

Домашнє господарство - це економічна одиниця в складі одного або кількох  людей. Вона забезпечує виробництво  та відтворення людського капіталу. Вона самостійно приймає рішення  на споживчому ринку. Вона є власником  якого-небудь фактора виробництва (земля, капітал, робоча сила). Прагне максимально  задовольнити свої потреби. Домогосподарством, крім сімей, можуть називатися і організації, які займаються виробництвом (церква, профспілка, партія).[1,c 8].

 Домашнє господарство - один з трьох суб'єктів економічної діяльності. Домогосподарство охоплює економічні об'єкти і процеси, що відбуваються там, де постійно проживає людина, сім'я.

Домогосподарство трактується  як господарська одиниця, яка складається  з одного або більше осіб, що об'єднуються  загальним бюджетом і місцем проживання, насичує економіку ресурсами і використовує отримані за них гроші для придбання товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини. Поняття домогосподарства об'єднує всіх споживачів, найманих працівників, власників великих і дрібних капіталів, землі, засобів виробництва, осіб, зайнятих і незайнятих у суспільному виробництві.

Загалом, домогосподарство можна охарактеризувати як самостійну економічну одиницю, що складається  з одного або кількох людей, які  володіють яким-небудь виробничим ресурсом, і прагнуть до найбільш повного задоволення своїх потреб.

      Основні ознаки домогосподарства - це:

 

• Спільне проживання та облаштування побуту.

 

• Спільне ведення господарства.

 

• Володіння певними ресурсами.

 

• Самостійність у прийнятті господарських рішень.

 

• Прагнення до максимального задоволення потреб.

 

Види домогосподарств:

 

• Одиничні домогосподарства або просто домогосподарства.

 

Одиничні домогосподарства утворені одинаками, окремими або кількома сім'ями, а також цими родинами спільно  з одинаками. Одиничні домогосподарства в РФ в своєму складі нараховують 139млн. людина, що складає 94% всього населення  країни.

 

• Групові домогосподарства.

 

Групові домогосподарства утворені постійними або тимчасовими групами  людей для спільної організації  і облаштування свого побуту в  різних гуртожитках та інтернатах, в солдатських казармах, келіях монастирів і бараках виправно-трудових установ. Вони в РФ об'єднують 9млн. осіб, або 6% усього населення країни.

 

Домашні господарства класифікуються за такими ознаками:

 

• Територіально-регіональна приналежність (місцевість, регіон країни, природно-кліматична зона тощо).

 

• Демографічна характеристика (сімейні і несімейні домогосподарства, число членів домогосподарства, статево-характеристики).

 

• Майнова характеристика (характер житла, число кімнат, наявність автомобіля, дачі, земельної ділянки тощо).

 

• Дохідна характеристика (середньодушовий дохід, дохідна група, джерела доходу тощо).

 

• Економічна характеристика (зайнятість, галузь виробництва, сектор економіки, тип підприємства, посаду тощо).

 

• Трудовий потенціал (кількість працездатних, рівень освіти, професійна підготовка і т.п.).

 

• Соціальний статус домогосподарства (визначається за главі сім'ї або члену сім'ї, що має максимальний дохід). [20, c. 365]

 

2. Місце домогосподарств в економічній системі суспільства

Суб'єкти домашніх господарств  виступають власниками значної частини  ресурсів суспільства. Саме їм належить трудовий ресурс, земля і капітал. Саме ці ресурси домашні господарства і доставляють на ринок ресурсів. Тому чим вищий рівень розвитку домашнього господарства, тим більш якісними будуть ресурси, які воно запропонує на ринку. При цьому стосовно землі  і капіталу рівень розвитку домашнього господарства виявляється непрямо  і може реалізуватись не стільки  як ресурс, скільки в можливих варіантах  їх пропонування. Так, на ринку ресурсів земля може здаватись в оренду, у суборенду, у заставу, об'єднуватись у межах колективної власності для ведення сільськогосподарського виробництва або для реалізації інших проектів тощо. Те саме можна сказати й про капітал, форми пропозиції якого обумовлюються як рівнем розвитку суспільного виробництва, так і рівнем розвитку суб'єкта власності.

Що ж стосується такого ресурсу, як робоча сила, то її якість, як і форми пропозиції, майже виключно залежить від рівня розвитку домашнього господарства. Дійсно, рівень освіти, культури людини, її ціннісна орієнтація, її мобільність, здатність реагувати на зміни  в суспільному виробництві тощо. Усе це значною мірою формується в сім'ї, яка є визначальною ланкою в організації життя суспільства.

Таким чином, саме власність  на ресурси є базовою категорією, яка визначає місце домогосподарства в економічній системі суспільства, і чим вищий розвиток цих відносин власності, тим мобільніше й ефективніше функціонує ринкова економіка. За великим рахунком, усі ресурси належать домашнім домогосподарствам, хоча на значну частину їх власність розповсюджується тільки формально.

Друга важлива сторона  ролі домашнього господарства в економічній  системі суспільства - це його попит, який виступає вирішальною ланкою сукупного  попиту на кінцеві блага. Попит домогосподарств, по суті, реалізує їх споживчу функцію. Вона закладена вже в самій  меті формування домогосподарства, яка  передбачає об'єднання зусиль для  задоволення потреб людини, для забезпечення її життя. В ринкових умовах споживання домогосподарств є визначальним моментом, адже це є кінцеве споживання, а саме задля його задоволення і функціонує урешті-решт суспільне виробництво.

Розміри (обсяги) і структура  споживання домогосподарств залежить, перш за все, від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин як невід'ємних складових будь-якої системи суспільного виробництва. Окрім цього, на рівні цих загальних умов формування обсягів і структури споживання домашніх господарств важливу роль відіграє стадія розвитку економічної системи і її стан. Так, в умовах високорозвиненої ринкової системи, рівень споживання домогосподарств достатньо високий, а диференціація в споживанні для основної маси населення утримується в межах які зводять до мінімуму загрозу великих соціальних потрясінь на кшталт революції.

В таких країнах, як наша Батьківщина, споживання домашніх господарств з одного боку обмежені недостатньо високим рівнем розвитку продуктивних сил, а з іншого боку величезною диференціацією в доходах різних верств населення, що стало в значній мірі наслідком приватизаціє державного майна, яка здійснювалась колишньою партійно-номенклатурною верхівкою за наявності дуже недосконалої правової бази цього процесу і психологічної неготовності величезних мас населення до здійснення приватизації.

За даних для конкретної країни рівня розвитку продуктивних сил і стадії, на якій знаходиться дане суспільне виробництво, обсяги і структура споживання визначаються багатьма чинниками і перш за все ціннісною орієнтацією і мотивацією членів домашнього господарства. Цей феномен оцінюється представниками різних напрямів в економічній теорії по різному.