Шпаргалка по "Макроэкономике"

3.При розрахунках ВВП  враховується вартість кінцевої  продукції і не враховується  вартість проміжних товарів.

4.Враховується вартість  товарів та послуг, вироблених  в поточному періоді.

5.Ігноруються невиробничі  операції. Вони включ.в себе перепродаж  товарів і чисто фінансові  операції.

Чисто фінансові операції поділяються:

1.дежавні трансфертні  виплати – виплати з державного  бюджету (пенсії, стипендії, подарунки  ветеранам та ін)

2. приватні трансфертні  платежі – допомога батьків  дітям, студентам, подарунки родичів.

3. операції з цінними  паперами: купівля, продаж акцій,  облігацій. 

ВНП (валовий нац.продукт)

В цілому фізичну або юридичну особу вважають резидентом тієї ек-ки, з якою вони пов’язані тісніше, тієї ек-ки де міститься осередок їх інтересів:

1.Для підприємств або  фірм осередок інтересів знаходиться  на території тієї країни, де  вои здійснюють свою діяльність.

2.Для фізичних осіб (компон. спожив.сектору)резидентами є всі  ті, хто працює і проживає на  території країни протягом 1 року  або більше не залежно від  громадянства і національності.

3.Органи державного управління  є резидентами своєї країни  навіть тоді, коли аналізується  їх діяльність здійснювана за  кордоном,тобто завжди.

Взаємозв’язок між ВВП  і ВНП відображений на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Взаємозв’язок між  ВВП та ВНП

1 – доходи, отримані  резидентами за кордоном у  зв’язку з їх участю у виробниц-

тві ВВП інших  країн (оплата праці, проценти, дивіденди);

2 – доходи, сплачені  резидентам інших країн за  участь у виробництві ВВП даної

країни (оплата праці, проценти, дивіденди).

Доходи резидентів, отримані з-за кордону у зв’язку з тим, що во-

ни брали участь у виробництві, називаються первинними доходами.

Отже, ВВП відрізняється  від ВНП на сальдо первинних доходів, що сплачені резидентам інших країн. При цьому сальдо може бути як додатнім, так і від’ємним. У країнах, що розвиваються, ВВП, як правило,перевищує  ВНП, тому що цим країнам доводиться сплачувати розвинутим країнам великі відсотки за зовнішні позики. І навпаки, для розвинених країн характерним  є протилежне співвідношення, при  якому ВНП, як правило, перевищує  ВВП.

Первинні доходи не містять  доходів, отриманих з-за кордону  в

порядку перерозподілу, наприклад, подарунки, гуманітарна допомогатощо. Якщо ці доходи (трансферти) додати до ВНП і відняти аналогічні доходи, сплачені за кордон, одержимо важливий макроекономічний показник – валовий  національний використовуваний дохід (ВНВД) (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Валовий  національний використовуваний дохід

Трансферти – доходи, отримані в порядку перерозподілу (подарунки,гуманітарна допомога)

Трансферти – потоки грошових коштів, неопосередковані випуском товарів  та наданням послуг.

 

 

5. Методи обчислення  ВВП.

ВВП можна обчислити не тільки як суму кінцевих товарів і  пос-

луг. У макроекономіці ВВП  розраховують за трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами на придбання  товарів та послуг;

3) за доходами, які одержані  від реалізації товарів і послуг.

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується дода-

на вартість, створена всіма  галузями економіки:

 ВВП = валового випуску по всіх галузях - проміжної продукції по всіх галузях = доданих варт. по всіх галузях (2.1)

Тобто за кожною галуззю  економіки спочатку розраховується ва-

ловий випуск, який потім  зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції  або додану вартість, створену всіма  галузями економіки.

ВВП за потоком  витрат розраховується за формулою:

ВВП = С + І +G + Xn . (2.2)

ВВП за витратами (метод кінцевого використання) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, придбаних домогосподарствами,фірмами, державою і нерезидентами (господарські іноземні суб’єкти,які експортують товари з даної країни), тобто сукупна вартість всіх товарів і послуг, які спожиті суспільством.

С – споживчі витрати (витрати домогосподарств на придбання

товарів широкого вжитку, товарів  тривалого користування й оплатупослуг);

І – інвестиційні витрати (витрати підприємств на придбання еле-

ментів основного капіталу; за натуральною формою – машини, верстати, устаткування; за вартісною  формою – валові приватні внутрішні  інвестиції). Вони включають амортизаційні  відрахування і чисті інвестиції.

ВВП за доходами (розподільчий метод) дорівнює сумі факторних

доходів власників виробничих ресурсів + два компоненти (амортизаційні  витрати й чисті непрямі податки  на бізнес), які не є доходами.Тобто, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

• амортизаційні витрати;

• чисті непрямі податки  на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З  економічної точки зору – це різниця  між цінами, за якими купують товари споживачі, та цінами реалізації фірм;

• винагорода за працю –  компонент, який містить заробітну  плату, а також внески підприємств  на соціальне страхування, у Пенсійний  фонд, Фонд зайнятості тощо;

• рентні платежі – прибуток, який отримують власники нерухомості;

• чисті проценти – різниця  між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними  платежами, які фірми отримали від  інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів  за державним боргом;

• дохід від власності  – чистий прибуток підприємств, які  перебувають у приватній власності;

• прибуток корпорацій –  компонент, який містить три складові:

1) податок на прибуток  корпорацій;

2) дивіденди акціонерам;

3) нерозподілений прибуток  корпорацій.

6. Показники системи  національних рахунків, що розраховують  на основі ВВП.

1)Валовий випуск = ВВП  + проміжний продукт

2)Чистий внутрішній продукт  (ЧВП) можна отримати із ВВП,  коли його зменшити на величину  амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – Амортизаційні  відрахування.

3)Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці,  який отримують власники факторів  виробництва (праці, капіталу, землі)

Національний дохід (НД) = з/п + рента+прибуток

НД = ЧВП – непрямі податкі + субсидії

Національний доход –  це сума факторних доходів від  праці, землі та капіталу за рік:

НД = W + R + i + p .

4)Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибу-

ток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно  також відняти чистий процент  і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

Особистий дохід (ОД) = НД –  відрах. на соц. страх. – податки  на прибутки – нерозподіл. прибут. + трансфертні платежі

5)Використовуваний доход  (ВД), або доход кінцевого використання, розраховується шляхом зменшення  показника особистого доходу  на суму прибуткового податку  з громадян та

деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД – Прибутковий  податок – Неподаткові платежі  державі.

Також варто зауважити, що під прибутковим податком часто  розуміють особисті прибуткові податки, податки на особисте майно та податки  на спадщину. Це доход, який залишається  у

розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

 

 

7. Загальний рівень  цін. Номінальний і реальний  обсяг виробництва. Використання  індексів для аналізу динаміки  загального рівня цін. Порівняльний  аналіз індексів.

Вибір методу розрахунку визначається наявністю надійної інформаційної  бази. Оскільки ВВП вимірюється в  грошовій формі, зміни цін призводять до зміни в обсягах ВВП. Розрізняють  номінальний і реальний обсяги виробництва.

Номінальний обсяг виробництва  – це обсяг, обчислений у поточ-

них фактичних цінах, тобто  в цінах, що діють на момент виробництва:

де Y_n – номінальний обсяг виробництва;

Pi¹ – ціна одиниці i-ї продукції в поточному періоді;

Qi¹ – фізичний обсяг i-го товару в поточному періоді.

Отже, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

• динаміка обсягу виробництва;

• динаміка рівня цін.

Для порівняння в динаміці використовується показник реального

обсягу виробництва, який обчислюється в незмінних (базисних) цінах,тобто на величину цього показника  впливає тільки зміна обсягів  виробництва:

де Y_r – обсяг виробництва в порівняльних або базисних цінах;

P_i⁰ – ціна одиниці i-ї продукції в базисному періоді.

Ступінь зміни загального рівня цін можна відобразити  за допомо-

гою індексу цін:

 Можливі три варіанти значень індексу цін:

Ip>1 (якщо у відсотках,  то Ip>100 %) – спостерігається інфляція

реального обсягу виробництва. Номінальний обсяг необхідно  дефлювати, тобто зменшити на значення індексу цін. При цьому Ip називається  дефлятором ВВП;

Ip<1 – спостерігається  дефляція. Для одержання реального  ВВП

номінальний необхідно збільшити  на цінову складову, тобто інфлювати. При цьому Ip називається інфлятором ВВП;

Ip=1 – ціни незмінні (Yn=Yr).

Реальний ВВП можна  розрахувати шляхом коригування

номінального ВВП на індекс цін:

Для здійснення зазначених коригувань використовуються цінові

індекси (цінові дефлятори) Ласпейреса, Пааше та Фішера.

Індекс Ласпейреса – агрегативний індекс цін, який показує, як

змінюються ціни за два  порівнювані періоди за умови, що структура виробленого ВВП залишається  незмінною.

Цей індекс дещо завищує  темпи зростання рівня цін, тому що при

його розрахунках нехтують тим фактом, що зі зміною цін відбуваються зміни в структурі споживчих  товарів. Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого кошика споживчих  товарів та послуг, називається індексом споживчих цін. Він показує, у  скільки разів змінився рівень цін  фіксованого кошика споживчих товарів  та послуг.

Індекс Пааше частково компенсує обмеженість

індексу Ласпейреса, тому що вагами в даному випадку є товарна  структура виробництва поточного  періоду:

  Отже, індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП.

Беззаперечно те, що індекс споживчих цін і дефлятор ВВП  дають

різну характеристику зміни  рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існують  такі суттєві відмінності:

• дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені  товари, а індекс споживчих цін  – тільки на ті товари, що входять  до складу

споживчого кошика;

• дефлятор ВВП не відображає зміни цін на імпортні товари, тому

що імпорт не входить до складу ВВП. Однак до складу споживчого кошика можуть входити імпортні товари, тому в індексі споживчих цін  знаходять своє відображення зміни  цін на ці товари;

• дефлятор ВВП є поточно  зваженим (індекс Пааше), а індекс спо

живчих цін є базисно  зваженим (індекс Ласпейреса).

Індекс Фішера – середнє геометричне значення індексів Ласпей-

реса і Пааше, яке усуває їхню обмеженість:

Поряд з індексом цін обчислюється індекс фізичного (реального)

обсягу виробництва:

Індекс Ig показує, у скільки разів  змінився реальний обсяг виробництва  за досліджуваний період.

 

 

8. Рівень зайнятості  населення і його показники.  Потенційний і фактичний обсяг  виробництва.

Складові ринку праці: З/п(w), кільк зайн(L), попит на працю(LD), пропоз праці(LS).

Зайняті – чисельність насел, яке має роботу. Безробітні-частина насел в працездат віці, що знах в пошуках роботи і зареєстр в службі зайнятості.

Зайняті+безроб=роб сила.

Рів безроб=безроб/роб силу*100%.

До категорії “позаробоча  сила” належать люди, які не зайняті  в

суспільному виробництві  і не прагнуть отримати роботу.

До категорії “робоча  сила” (економічно активного населення) на-

лежать люди, які працюють, можуть працювати, хочуть працювати  і активно шукають роботу. Отже, загальна чисельність робочої сили поділяється на дві частини:

• зайняті (E) – люди, які  мають роботу, причому не важливо, зайняті вони повний робочий день чи неповний, повний робочий тиждень  чи неповний. Людина також вважається зайнятою, якщо вона не працює з таких  причин: а) знаходиться у відпустці; б) хворіє;

в) страйкує; г) у зв’язку  з погодними умовами;

• безробітні (U) – люди, які  не мають роботи, але активно її шука-

ють. Пошук роботи є головним критерієм, що відрізняє безробіт-

них людей від тих, які  не включаються в робочу силу.

Отже, загальна чисельність  робочої сили рівна:

L = E +U.

Основним показником безробіття є показник рівня безробіття,

тобто відношення чисельності  безробітних до загальної чисельності  робочої сили, виражене у відсотках:

Різновиди безроб:  природне (повна зайн – стан ринку праці, коли існ тільки прир безроб,до якого належ фрикційне і структурне. Фрикційне-безроб,породж зміною місця роботи або помешкання, або одночасно. Структурне – викликане масштабними змінами в структ ек-ки.  Циклічне – втрата роб місця внаслідок ек спаду, чисельних банкрутств і згортання вир-ва За наяв цикл безроб повна зайн не досяг. Цикл безроб є формою поруш макро-ек рівноваги.

Природний рівень безробіття (u*) – рівень, при якому забезпечу-