Виды и характеристика хозяйственного права

В таком случае по ходатайству комитета кредиторов выполнение обязанностей руководителя должника определением хоз. суда временно возлагается на арбитражного управляющего.

Со дня вынесения хоз. судом определения о прекращении полномочий руководителя должника или органов управления должника арбитражному управляющему в течении 3 дней передаются бухгалтерская и иная документация должника. печати и штампы, материальные и иные ценности.

Варіант №15.

1.       Основні повноваження органів управління загальнодержавною власністю.

2.       Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації.

1. Основні повноваження органів управління загальнодержавною власністю.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб’єкти права державної власності

1. Суб’єктом права загальнодержавної (республіканської)

власності є держава в особі Верховної Ради України.

2. Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

3. Суб’єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим — на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів — на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

(Статтю 32 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93)

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Об’єкти права загальнодержавної (республіканської) власності

1. Загальнодержавну (республіканську) власність складають:

земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об’єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. (Пункт 1 статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3180-12 від 05.05.93, N 662-IV від 03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003)

2. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.

Об’єкти права комунальної власності

1. Об’єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

2. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб’єктами права власності.

Розмежування відповідальності суб’єктів права державної власності

Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов’язаннями один одного.

Правовий режим майна державного підприємства

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

2. У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

3. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів. (Пункт 3 статті 37 в редакції Закону N 2690-12 від 14.10.92)

4. Спори, що виникають у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3 цієї статті, між державним органом і трудовим колективом, вирішуються господарським судом. (Пункт 4 статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)

Власність членів трудового колективу державного підприємства

(Дію статті 38 відновлено згідно із Законом N 318/94-ВР від 22.12.94; зупинено дію статті 38 з 1 січня 1993 року згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.92)

     (   Зупинено  дію  пункту  1  статті  38  щодо  розпоряджання трудовими   колективами  державних  підприємств  зв'язку  частиною прибутку,  яка  передається на створення загального фонду розвитку об'єднань,  створюваних  Міністерством  зв'язку  України, згідно з Декретом  N  9-93 від 21.01.93 ) ( Зупинено дію пункту 1 статті 38 щодо  розпоряджання трудовими колективами підприємств Університету частиною  прибутку,  яка передається на створення загального фонду розвитку  матеріально-технічної  бази  і соціальної інфраструктури Університету  згідно  з Постановою ВР N 158/94-ВР  від  29.07.94 )

1. Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження  трудового  колективу  підприємства.  Частина  цього прибутку  передається  у  власність  членів  трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

2. Сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює його вклад. На суму вкладу членові трудового колективу, за його бажанням, може бути видано акції.

На вклад (акції) підприємство щороку виплачує проценти (дивіденди). Розмір частини прибутку, що спрямовується на виплату процентів (дивідендів), визначається за погодженням між адміністрацією підприємства і трудовим колективом.

3. За згодою члена трудового колективу його вклад (повністю або частково) може бути спрямовано на спорудження або придбання жилого будинку чи інших об’єктів соціально-культурного призначення. На цю суму вкладу проценти не нараховуються.

Член трудового колективу має право одержати свій вклад (вартість акцій) у порядку і строки, що визначаються спільним рішенням адміністрації і трудового колективу.

При ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій)

виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства.

Правовий режим майна державної установи

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

2. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

3. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов’язаннями несе власник.

2. Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації.

Санация – это реорганизационная процедура. Которая внедряется с целью предупреждения банкротства и улучшения финансового состояния предприятия. Санация может проводиться предприятием или более сильными в финансовом отношении банком, компанией, физическим лицом или государством.

Процедура санации включает:

- принятие обязательств о переведении долга;

- реструктуризации предприятия должника;

- выплаты долгов кредиторам.

Несоблюдение какого-то из этих действий или нарушение их порядка делает невозможным проведение санации. Принятие санатором обязательств о переводе на себя долга может быть выполнен в письменной форме и представлен в хоз. суд в месячный срок после публикации о возбуждении дела о банкротстве. Перевод долга может быть только по согласию собрания (комитета) кредиторов. При санации должника – хоз. общества, условия реструктуризации предприятия должны согласовываться и с участниками общества в частности перераспределения или передачи определенной доли в уставном фонде (акций, пая) в обмен на погашение долга этого общества.

Законодательством предусмотрены дополнительные требования к реструктуризации при санации гос. предприятия, так как его условия должны также согласовываться с органом, который уполномочен управлять гос. имуществом и Антимонопольным комитетом, а условия санации путем приватизации гос. предприятия – с органом приватизации (Фондом госимущества).

Закон предусматривает особую форму санации в случае, если трудовой коллектив гос. предприятия, относительно которого затронуты интересы в деле о банкротстве, требует передачи целостного имущественного комплекса этого предприятия ему в аренду при условии принятия на себя его долгов и согласии на это кредиторов. Трудовой коллектив в этих случаях может реализовать свое право на участие в санации с учетом требований ЗУ «Об аренде государственного и коммунального имущества». В законе речь идет о том, что трудовой коллектив может создать определенную структуру хоз. общества, которая может предлагать услуги санатора гос. предприятия. Однако, хотя бы в какой форме проводилась реструктуризация предприятия и какой бы форме собственности оно не принадлежало, - во всех случаях ее условия должны быть согласованы с кредиторами.

Заключительным действием в санации является согласование условий выплаты санатором долгов кредиторам в сроки, в последовательности, форме выплаты и т.п. Действующее законодательство не запрещает санатору и кредиторам достичь согласия и в прощении кредиторами определенной части долга.

Только при наличии всех трех элементов санации его условия могут быть утверждены хоз. судом, после чего цель процедуры банкротства – удовлетворение имущественных требований кредиторов, признается достигнутой, а процесс по делу должен быть прекращен, о чем и выносится соответствующее постановление.                  

Варіант №16.

1. Поняття та мета діяльності промислово-фінансових груп.

2. Поняття прав інтелектуальної власності.