Категорія «інтерес» в державному управлінні: теоретико - правовий аналіз

Однак відповідальна політика, політика, що відповідає національно-державним інтересам, повинна вміти вибирати пріоритети, правильно розставляти акценти. Сьогодні вкрай необхідна-серед всіх інших нагальних проблем - розробка надійних програм порятунку і виживання, зміцнення фізичного і морального здоров'я населення. Тут повинні бути сконцентровані значні ресурси, забезпечено їх раціональне використання. Навіть у тому випадку, якщо буде потрібно обмежити асигнування на інші, досить важливі, але менш пріоритетні завдання. Суспільство, не здатне зробити це, не має шансів на майбутнє.

Перехід до розгляду геополітичного аспекту проблеми національно-державних інтересів передбачає істотний поворот в аналізі теми. Його не можна змішувати з зовнішньою стороною захисту даних інтересів. Все, що пов'язано з захистом (оборона країни, політико-економічний і дипломатичне сприяння вітчизняному підприємництву, захист інтересів своїх громадян за кордоном тощо), утворює лише механізм реалізації розглянутих вище інтересів.

Геополітичний зріз проблеми має якісно іншу детермінацію, обумовлену історією країни, її географічним положенням, місцем у всесвітньому взаємодію держав і сформованим співвідношенням, балансом сил, відповідними стримуючими факторами і противагами. Тут, отже, мова йде знову-таки не про надумані конструкціях (хоча процес усвідомлення та оформлення геополітичних установок може бути вдалим чи невдалим, адекватним історичним реаліям або розбіжним з ними), а про складну, досить багатоплановою, але об'єктивної за своєю природою детермінації національно -державних інтересів. Якщо говорити про Україну, то тут треба враховувати, як і в інших аналогічних ситуаціях, особливості, пов'язані з її статусом великої держави. Він обумовлює досить складне й суперечливе поєднання її національно-державних і міжнародних інтересів, вимагає виконання певних зобов'язань, спрямованих на забезпечення стабільності в світі, екологічної безпеки та виживання людства.

У цілому статус України як великої держави невіддільний від її відповідальності (разом з іншими великими державами) за долі світового співтовариства. І це задає певну логіку вибору пріоритетів економічної та соціальної політики, розподілу ресурсів, включаючи відповідну військово-політичну стратегію.

Спираючись на осмислення як досвіду останніх десятиліть, так і більш віддалених історичних подій, можна стверджувати, що світ підтримується системою своєрідних противаг, що забезпечують баланс сил. До такого висновку приходить більшість провідних політологів, які вивчають дану проблему. Тут, хоча і з великою умовністю, можна провести аналогію з балансом сил між законодавчою, виконавчою і судовою владою, між державою і недержавними структурами, центральними та місцевими властями, що є неодмінною умовою успішного функціонування громадянського суспільства. Будь-яке порушення рівноваги чревате самими небезпечними тенденціями - від встановлення тоталітарного режиму до розгулу анархії та беззаконня [21, с. 54]. Порушення сформованого балансу сил, викликане розвалом Радянського Союзу, вже зараз має дуже негативні наслідки і викликає серйозну заклопотаність, особливо серед європейських народів. Починають розуміти це та інші. Диктат однієї супердержави може серйозно дестабілізувати всю міжнародну ситуацію. Відновлення авторитету і впливу України як великої держави відповідає інтересам стабільності світової спільноти, відповідає і її власним національно-державним інтересам, хоча і передбачає певні зобов'язання.

Тут найменше потрібно бачити ностальгію за минулим або уражені гордість і самолюбство. Виконання Україною боргу, обумовленого геополітичним положенням країни, - це її історичне покликання, її доля. Історія поставила Україною в положення серединного держави, що знаходиться між Заходом і Сходом, що ввібрав у себе особливості їхньої культури, систем цінностей, цивілізаційного устрою. Вона багато в чому була, але ще більшою мірою може стати мостом, що з'єднує ці два настільки різних світу, сприяти їх кращому взаєморозумінню і взаємному духовному і моральному збагаченню. Якщо, зрозуміло, відмовитися від примітивних і разом з тим досить небезпечних спроб пошуку якоїсь ідеальної моделі суспільно-політичного устрою, культури і релігії. Якщо виходити з визнання закономірності різноманіття і рівноцінності різних моделей соціально-економічного і духовного розвитку країн і народів, що відносяться до тих чи інших типів цивілізації.

Історія України і її геополітичне положення зумовили досить своєрідне поєднання держави і індивідуума, колективістських і особистісних почав, економічного раціоналізму і духовності. Накопичуючись протягом століть і передаючись по каналах соціальної пам'яті, вони і сьогодні є невід'ємними, неусувними рисами її соціально-економічного вигляду, системи цінностей і мотивації поведінки. Не враховувати цього - значить намагатися зупинити невблаганний рух історії. Подібна політика несумісна з справжніми, глибинними національно-державними інтересами України.

Геополітичне становище України робить об'єктивно необхідними багатосторонню орієнтацію її зовнішньої політики, органічне включення в усі анклави світового господарства. Будь-які спроби поставити на чільне місце її відносини з однією країною або групою країн суперечать її національно-державним інтересам. Багатостороння орієнтація - це стратегічний принцип і він не повинен порушуватися з яких-небудь кон'юнктурних міркувань або під тиском моменту.

Навіть постановка питання про пріоритетність відносин з тим чи іншим регіоном, групою країн - будь то ближнє зарубіжжя, колишні країни РЕВ, Південно-Східна Азія, США чи Китай - представляється некоректною. Питання про геополітичні пріоритети, ймовірно, правомірний для багатьох країн, але не для України як великої світової держави. На основі саме такого підходу слід будувати і глобальну стратегію, і повсякденне зовнішньополітичну діяльність, визначати структуру апарату відповідних відомств, вести наукові дослідження та підготовку кадрів.

У пресі можна зустріти і заперечення з приводу заданості інтересів України її геополітичним становищем. Так, Н.Косолапов вважає неконструктивною «думка про те, що Україна в силу свого геополітичного положення покликана служити мостом або посередником між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем. Не можна перетворювати об'єктивну функцію з досить розпливчастим змістом - функцію, яку Україна може на себе взяти або не взяти і з здійсненням якої Україною інші можуть погодитися чи ні, - в історичну долю держави і стрижень суспільної самосвідомості ».Але якщо автор визнає об'єктивної дану функцію (з приводу «розпливчастого змісту» говорилося вище), то він - хоче чи ні - повинен погодитися з необхідністю пристосування політичних дій до її здійснення. Об'єктивна заданість інтересів не вимагає згоди або незгоди. Питання про геополітичні основи зовнішньополітичної орієнтації не може вирішуватися голосуванням.

Реальна проблема полягає в тому, що названі фактори можуть бути усвідомленими або неусвідомленими і що реалізація історичної місії тією чи іншою країною протікає аж ніяк не гладко, без протидії, а завжди в боротьбі. Такі закони політичного життя.

І справа не в тому, погано це чи добре, а в тому, що така реальність. Було б дуже корисно і повчально простежити на прикладі історії України, як здійснювалося це її покликання, як в самих різних умовах і при самих різних політичних режимах простежувалося магістральний напрям її зовнішньополітичного курсу. Як, нарешті, незважаючи на зростаючий опір і гіркі поразки, країна знову і знову вирулювала на свій історичний шлях. Якщо комусь не подобається називати це історичною долею, то нехай буде покликання, призначення, геополітична логіка чи закономірність.

Роль, яку відігравала Україна, завжди викликала на Заході занепокоєння, а часом і почуття страху. Її боялися. І це не хвастощі. Такі історичні факти. Треба чесно визнати, що представники нашого славного Вітчизни дали, на жаль, чимало підстав для таких суджень, підживлювали бажання принизити і послабити Україну.

Це почалося не сьогодні і не вчора. З гіркотою писав про непослідовну і віроломної політиці західноєвропейських країн по відношенню до України та її національно-державним інтересам М. Данилевський. Про плани розчленування Української держави, що відносяться до кінця першої світової війни, докладно пише О. Керенський в своїх нещодавно виданих у нас в країні мемуарах. Він наводить і численні документи, що передували, за його словами, «версальської трагедії». Серед них офіційні американські коментарі, що передбачають: визнання де-факто урядів, які представляють фінів, естонців, литовців і українців; розгляд Кавказу як сфери впливу Турецької імперії; та інше.

Словом, реальні історичні процеси, а також роль держави, обумовлена ​​його геополітичним положенням, навряд чи можуть бути описані в термінах «згода - незгода». Тут діють сили іншого масштабу, рівнозначні за мощі тектонічним силам. Звичайно, в суспільному розвитку, особливо в другій половині нинішнього століття, відбулися кардинальні зміни. Відкриваються можливості, з'являються шанси регулювати відносини між країнами і народами на принципово інший, ніж у всій попередній історії, основі. Новий вигляд може прийняти і роль України в цьому процесі, обумовлена ​​її геополітичним становищем.

Можна лише побажати, щоб ці шанси та надії були реалізовані. Але при цьому не слід забувати, що політика залишається справою суворим, жорстко запрограмованим національно-державними інтересами. Тут немає місця сюсюканню. Посмішки та обійми не повинні обманювати реалістично мислячих політичних діячів незалежно від їх орієнтації.

2.2 Штучні державні інтереси

Якщо природні державні інтереси - це ті потреби держави, які безпосередньо стосуються його сутності (податки, територія, армія, публічний характер влади тощо) та реалізація яких необхідна для збереження і розвитку цієї держави, тоді штучними можна назвати ті інтереси, які вторинні по відношенню до сутнісних характеристиках - інтереси престижу, іміджу, культури, (припустимо, перемога національної збірної на Олімпіаді), тобто нереалізація штучного інтересу не загрожує прямо самому існуванню цієї держави, а якщо не реалізовані природні інтереси (оборони, охорони кордону та т . д.) - то така загроза виникає.

Розглянемо основні штучні державні інтереси, такі як, програма допомоги молодим сім'ям, програма допомоги малому бізнесу, соціальна програма з працевлаштування.

Іпотека хоч і є хорошою перспективою підвищити умови життя людини, але початкові внески не дають багатьом можливості це зробити. А говорити про малозабезпечених сім'ях, так взагалі немає сенсу, якби не програми-помічники держави. Однією з них є програма «Державна програма допомоги молодим сім'ям у придбанні житла на Україні», яка надає пільги для молодих людей, щоб вони змогли підвищити свої умови житла в кращу сторону. Завдяки цій програмі, банки сформували іпотечні програми, спеціально для цих груп населення. І саме вони допомогли багатьом молодим сім'ям відчути радість життя.

Фонд допомоги молодим сім'ям в Україні створений на основі самоврядування та рівноправності всіх вхідних у нього учасників для здійснення захисту і безпосереднього задоволення економічних, соціальних, а також культурних та інших спільних інтересів учасників Фонду.

Основною метою створення Фонду є надання допомоги молодим сім'ям України з метою якісного поліпшення життєвого рівня молодої сім'ї.

Для досягнення мети Фонд реалізує такі завдання:

1. Надає правовий захист  і реалізацію економічних, соціальних  та інших законних прав учасників  Фонду, гарантованих Міжнародним законодавством, Конституцією України та чинним законодавством України.

2. Організовує і забезпечує  оздоровчий, культурний і спортивний  відпочинок учасників в Україні  та зарубіжжі за доступними  цінами.

3. Сприяє працевлаштуванню  учасників Фонду, у тому числі в отриманні першого місця роботи, а також надає допомогу в організації самозайнятості учасників.

4. Організовує та реалізує  власну будівельну програму "Доступне  житло" для учасників Фонду, які  не мають у власності житла  або потребують його поліпшення.

Для виконання своїх завдань (в тому числі реалізації програми Доступне житло молодим сім'ям) Фонд залучає цільові кошти державних установ, національних та міжнародних організацій у вигляді грантів, дотацій та благодійної допомоги, а також здійснює власну господарську діяльність.

У програмі здешевленої іпотеки для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зняті верхні межі площі та вартості житла, однак перевищення цих параметрів не підлягають компенсації з боку держави. Про це повідомили в прес-службі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Як вказується в повідомленні, чергові зміни до Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, вніс уряд 15 серпня 2012 року [22]. Згідно змінам, у програмі конкретизовано критерії до позичальників. Тепер у програмі можуть брати участь громадяни, які перебувають на квартирному обліку, а також громадяни, які не стоять на квартирній черзі, але забезпечені за місцем проживання житловою площею, що не перевищує 9 кв. м на одного члена сім'ї. Також у програмі можуть брати участь проживають у гуртожитках громадяни.

При цьому розрахункова вартість житла не змінюється, але встановлюється виключно з урахуванням зареєстрованого місця проживання позичальника. Змінами також уточнено перелік документів для отримання громадянами компенсації відсотків від держави. У числі цих документів довідка про перебування на квартирному обліку та довідка про склад сім'ї, видана виключно за місцем проживання. Разом з тим, позичальник, який є замовником будівництва індивідуального житлового будинку, також повинен надати копії документа, що посвідчує право на земельну ділянку, і відповідної проектно-кошторисної документації. Решта документів у переліку не змінились. Новий порядок також визначає, що в програмі можуть брати участь новобудови, введені в експлуатацію не раніше 2007 року (раніше - 2009 року).

Платоспроможність позичальника визначатиметься з урахуванням доходів його. По оцінками експертів, дані зміни значно розширять пропозиція житла і кілька знизять його ціну. Як повідомляв УНІАН, 13 серпня 2012 Кабінет міністрів вніс зміни до Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Згідно зі змінами, в програмі зможуть брати участь приватні сільські забудовники. 23 травня 2012 своєю постановою № 465 Кабінет міністрів України вніс зміни до Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов [22]. Згідно змінам, в рамках програми квартири можна придбати не тільки в незавершених об'єктах, а й у нереалізованих замовниками об'єктах, прийнятих в експлуатацію після 2009 року. При цьому в якості обов'язкового власного внеску позичальника, який не перевищує 25% вартості житла і за бажанням позичальника може бути збільшений, можуть зараховуватися кошти, сплачені позичальником за перевищення нормативної площі і розрахункової вартості квартири. Постанова уточнює, що часткова компенсація відсотків надається позичальникам, насамперед, що знаходяться на квартирному обліку, і молодим сім'ям, які мають дітей. Із постанови виключений пункт, що дозволяє позичальникові відчуження житла лише громадянам, відповідним вимогам , встановленим даним порядком та подали заяву про надання часткової компенсації процентів. Надання часткової компенсації припиняється, якщо середньомісячний дохід позичальника та членів його сім'ї в розрахунку на одну людину перевищує десятикратний (раніше - п'ятиразовий) розмір середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні. Раніш 25 квітня 2012 Кабінет міністрів України своєю постановою № 343 затвердив Порядок здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов. У документі вказується, що кредити надаватимуться до 15 років у гривнях під не більше 16% річних на момент видачі кредиту. Часткова компенсація відсотків визначається в розмірі процентної ставки за користування кредитом мінус 3 процентних пунктів за рік. 3 серпня 2012 року Президент України Віктор Янукович підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння іпотечному кредитуванню». У Державному бюджеті на компенсацію відсоткової ставки за даною іпотечній програмі передбачено 1 млрд. грн.