Аналіз шкідливих і небезпечних факторів технології виробництва хліба «Домашній»

Вентиляція повинна задовольнять вимогам СНіП2.04.05-86 "Опалення, вентиляція і кондиціонування» та ДНАОП 0.03-3.01-71 Санітарні норми проектування промислових підприємств № 245-71.  
Вентиляція за способом переміщення повітря буває:  
- Природна;  
- Механічна;  
- Змішана.

За призначенням виділяють наступні типи вентиляції:  
- Припливна;  
- Витяжна;  
- Припливно-витяжна.  
За місцем дії вентиляція буває:  
- Загальнообмінна;  
- Місцева;  
- Комбінована.

У виробничих приміщеннях необхідно передбачати природну вентиляцію, а якщо в цьому є необхідність, то і механічну. При цьому необхідно враховувати, що природна вентиляція дешевше в процесі експлуатації, але вона менш ефективна, тому що не дозволяє «обробити» надходить у приміщення повітря.

Загальнообмінну вентиляцію влаштовують у випадках, коли шкідливі виділення утворюються у всьому об'ємі приміщення. Загальнообмінна вентиляція буває природною і механічною. При природній вентиляції повітрообмін відбувається під дією теплового або вітрового напору без повітроводів і вентиляторів, а також без попередньої обробки вхідного в приміщення повітря (тобто без очищення, охолодження, підігріву повітря і т.п.). На рівні осі нижніх припливних вікон виникає різниця тисків, обумовлених різною щільністю зовнішнього та внутрішнього стовпів повітря, через яку повітря надходить до приміщення.

 

, Па.

На рівні витяжних вікон різниця тисків обумовлює рух повітря з приміщення в атмосферу.

 

, Па.

Отже, під впливом різниці тисків виникає повітрообмін з надходженням (надходженнями) повітря через нижні припливні вікна і видаленням (витяжкою) повітря через верхні витяжні вікна, щоб забезпечити зменшення щільності потужності або енергії на робочих місцях до нормативних значень.  
Лазери 2-4 класів до початку експлуатації повинні бути прийняті комісією зі складанням акту приймання Діючі лазерні установки слід розміщувати в окремих спеціально виділених приміщеннях або відгороджених частинах приміщень Лазери 4 класу повинні розміщуватися лише в окремих приміщеннях. Саме приміщення, установки і предмети не повинні мати дзеркальних поверхонь, що відбивають лазерне випромінювання Коефіцієнт відображення всіх поверхонь не повинен бути більше 0,4.

Безпека роботи на лазерних установках забезпечується наступними заходами:  
- Застосуванням лазерних установок закритого типу, дистанційне керування установками 4 класу, екранування пучка випромінювання за допомогою вогнестійкого світлопоглинаючим матеріалу,  
- Застосування місцевої витяжної вентиляції лазерної установки, огородження, що виключають вихід променя за межі установки,  
- Застосування дистанційного управління, блокувань, заземлювачів, сигналізації,  
- Застосування індивідуальних засобів захисту (захисні окуляри, халати, рукавички, щитки й маски).

6. Ергономічні вимоги до робочих місць

При проектуванні робочого місця необхідно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза "стоячи", а при малих зусиллях — "сидячи" (табл. 6.1).

При проектуванні робочого місця необхідно брати до уваги: якщо при прямій позі "сидячи" роботу м'язів умовно взяти за 1,0, то при прямій позі "стоячи" м'язова робота підвищується у 1,6 раза, а при похилій позі "сидячи" — у 4 рази, при похилій позі "стоячи" — у 10 разів.

Робота в позі "стоячи" призводить до більшого стомлення. Бажано передбачати можливість зміни пози під час роботи. Це попереджує виникнення таких профзахворювань, як варикозне розширення вен при роботі стоячи або геморою при роботі сидячи. Крісло має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги" а робочі місця "стоячи" мають відповідати ГОСТ 12.2.033-78 "Робоче місце при виконанні робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги".

Таблиця 6.1. Ергономічна характеристика робочих місць

Положення	Зусилля, Н	Рухливість під час роботи	Робоча зона (радіус), см	Особливості діяльності
Сидячи	До 80	Обмежена	38—60	Мала статична втомлюваність, більш спокійне положення рук, можливість виконання точної роботи
Сидячи — стоячи (напереміну)	50—100	Середня (періодична зміна пози)	50—75	Досить великий огляд і зона досяжності рук
Стоячи	100— 120	Велика (свобода пози й рухів)	75 і більше	Краще використовування сили, великий огляд; передчасна втома

Антропометричні дані, наведені в ГОСТ 12.2.049-80, допомагають правильно спроектувати робоче місце, форми і розміри обладнання органів управління з урахуванням анатомічної структури, фізіологічних можливостей і особливості людини. Ручні органи управління розташовуються на висоті 1000—1600 мм над рівнем підлоги при обслуговуванні стоячи й на висоті 600—1200 мм при обслуговуванні сидячи. Сидіння на постійному робочому місці за пультом або щитом управління повинно мати пристрій для регулювання його як по вертикалі, так і по горизонталі. Конструкція сидіння повинна мати підлокітники, опори для спини та підставку для ніг згідно з антропометричними даними. Органи управління на пульті або щиті розташовуються на відстані не більш як 800 мм від вертикальної осі сидіння. Загальні ергономічні вимоги наведені в ГОСТ 12.2.049-80 "Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги".

7. Шум в цеху

На сьогоднішній день шум є одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації.

Виробничий шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.

 Необхідно  зазначити, що джерелами шуму  є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні  та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.

 Деякі  технологічні процеси пов’язані  з шумом (клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, робота на ткацьких  верстатах, випробовування авіадвигунів  тощо).

 Норми  шуму наведені у табл.7.1.

 Таблиця  7.1

 ДОПУСТИМІ  РІВНІ ЗВУКОВОГО ТИСКУ, РІВНІ  ЗВУКУ ТА ЕКВІВАЛЕНТНІ РІВНІ  ЗВУКУ НА ПОСТІЙНИХ РОБОЧИХ  МІСЦЯХ (ГОСТ12.1.003-83) ТА В ГРОМАДСЬКИХ  БУДІВЛЯХ (ГОСТ12.1.036-81)

Приміщення, робочі місця та робочі зони	Рівні звукового тиску (дБ) в смугах із середньогеометричними частотами (Гц)								Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку ДБА
	65	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення програмістів обчислювальних машин	71	61	54	49	45	42	40	38	50
Приміщення, управління, робочі кімнати	79	70	68	63	55	52	50	49	60
Постійні робочі місця та робочі зони у виробничих приміщеннях підприємств	99	92	86	83	80	78	76	74	85

За частотою звукові коливання поділяють на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20Гц, звукові — від 20 до 20000Гц та ультразвукові — більше 20000Гц.

 Органи  слуху людини сприймають звукові  коливання в інтервалі частоти  від 20 до 20000Гц та відчувають зміни  гучності 61дБ. Вухо людини сприймає  шум до 130дБ; при 150дБ шум для  людини нестерпний.

 Нормою  виробничого шуму є рівень  звуку до 85дБ.

Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу за рік.

 Вимірювання  шуму на робочих місцях здійснюється  шумовимірювачами та аналізаторами  спектра шуму згідно з Згідно ДСН 3.3.6-037-99 і СН 32.23-85« Санітарні норми допустимого шуму на робочих місцях »

8. Вібрація в цеху

Ряд виробничих процесів пов’язаний з вібрацією. Вібрація — це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.

 Необхідно  знати, що джерелом вібрації є  механічні, пневматичні та електричні  інструменти ударної або обертальної  дії, обладнання, яке встановлено  без достатньої амортизації та  віброізоляції, а також транспортні  та сільськогосподарські машини.

 Розрізняють  вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння  всього тіла людини, місцева —  залучає до коливання тільки  окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).

 Слід  знати, який вплив на людину  чинить вібрація.

 Вібрація  завдає великої шкоди здоров’ю  людини — від перевтоми організму  та незначних змін функцій  організму до струсу мозку, розриву  тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м’язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу та ін.

 Вібрації  частотою понад 200Гц перевантажують  нервову систему людини, потребують  підвищеного психічного напруження.

 Систематичний  вплив на людину загальних  вібрацій може бути причиною  вібраційної хвороби. Локальні вібрації  викликають деформацію та зменшення  рухомості суглобів.

Гігієнічна оцінка вібрації, що впливає на людину, здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.012-90 «Система стандартів безпеки праці. Вібраційна безпека. загальні вимоги». Необхідно звернути увагу на заходи щодо боротьби з вібрацією. Вони поділяються на колективні та індивідуальні.

 Найрозповсюдженішими  інженерними методами захисту  від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі  фундаменти. Джерела коливань ізолюють  від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами.

 Серед  заходів індивідуального захисту  виділяють: спеціальне віброзахисне  взуття, рукавиці та рукавички  з м’якими надолонниками.

 Слід  знати, що вібробезпечні умови  регламентують документи: ГОСТ 12.1.012-90 і Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації.

Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, під час роботи яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих  значень, що наведені у ГОСТ 17770-86 «Машини ручні. Вимоги до вібраційних характеристик».

Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі роботи, не повинна  перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають  більш  жорстких обмежень.

Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів керування повинні мати форму, зручну для роботи.

Під час роботи з  вібруючим  устаткуванням  сумарний  час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати  75%  тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим  устаткуванням  не допускаються.

На підприємствах  повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму  та  вібрації  на  робочих місцях не рідше одного разу на рік.

9. Освітлення в цеху

Якість освітлення, особливо в умовах виробництва, відіграє важливу роль в діяльності людини.

Погано освітлені травмонебезпечні зони, сліпучі джерела світла, різкі тіні від предметів і устаткування погіршують орієнтацію працюючих, внаслідок чого може бути травмування.

Недостатнє або неправильне освітлення робочих місць і всього приміщення викликає передчасне стомлення організму, може бути причиною зниження продуктивності праці і, що дуже важливо, бути причиною виробничого травматизму.

Природне та штучне освітлення території підприємства, виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 і ПУЕ.

 Освітлення  виробничих,  адміністративних  і  побутових приміщень виконується  у відповідності  з  розрядом  зорових  робіт  і коефіцієнтом природної освітленості  (КПО).  Норми  освітленості  у разі штучного освітлення на робочих поверхнях наведені у таблиці 9.1.

 Усі виробничі та допоміжні приміщення з тривалим перебуванням у них людей повинні мати природне освітлення.

Освітлювальні мережі повинні вибиратися з урахуванням їх призначення, умов навколишнього середовища, класу вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень, ділянок, зон  згідно таблицею 9.21 . 

Норми  освітленості  (при  штучному  освітленні)  робочих  місць  виробничих  приміщень  підприємств

хлібопекарного і макаронного виробництва

Узгоджено  Міністерством  охорони  здоров`я  України  від  23.09.93 

№ 5.05.07-737

Таблиця 9.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електричне освітлення,  що  монтується у вибухопожежонебезпечних зонах виробничих та допоміжних приміщень, повинно відповідати вимогам розділів  7.3 і 7.4 ПУЕ, в інших приміщеннях  - розділів 2.1 і  6.1  ПУЕ.

У виробничих приміщеннях повинні застосовуватися дві системи штучного освітлення: