Організація бухгалтерського обліку

4. МШП.

Матеріальні активи, що використовуються не більше одного року, відносять до малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).

5. Запаси.

Визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів,  сировини,  палива, комплектуючих    виробів,    товарів)    здійснюють    в    залежності    від    шляхів надходження    запасів    на    підприємство:    придбані    за    плату,  виготовлені власними   силами,    внесені   до   статутного    капіталу,    отримані    безоплатно, придбані в результаті обміну на подібні та неподібні активи згідно з П(С)БО 9"Запаси".

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів вважається найменування запасів.

Аналітичний облік руху запасів організований таким чином за підрозділами:

• у бухгалтерії - у кількісно-сумовому вираженні;
• на складах - у кількісному вираженні;
• у магазинах - у кількісно-сумовому вираженні;
• у виробництві - у кількісному вираженні.

 Оцінка незавершеного виробництва  здійснюється за нормативними  витратами.

Оцінка запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється за методом ідентифікованої собівартості.

При складанні балансу здійснюється оцінка запасів, які відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Транспортно-заготівельні витрати, які входять до первісної вартості

запасів, придбаних у постачальників, безпосередньо включають до собівартості запасів, інші витрати, що входять до первісної вартості запасів, придбаних у постачальників, щомісяця відносять на вартість придбаних запасів.

        6. Товари

Товари придбані для реалізації оцінювати за цінами продажу.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства на підприємстві ТОВ «МЕБЛІ БУМ» використовують рахунки класу 9 «Витрати виробництва».

Витрати майбутніх періодів списуються на витрати відповідно до 
спеціальних розрахунків наведених у додатку 5 до наказу про облікову політику) на підставі кошторису витрат на виробництво продукції, виконання робіт (надання послуг) з урахуванням планової кількості виробів, робіт (послуг).

На ТОВ «МЕБЛІ БУМ» встановлено попередільний метод обліку витрат на виробництво та фактичної калькуляції собівартості продукції.

7. Дебіторська заборгованість.

Визначення, оцінка та облік дебіторської заборгованості на ТОВ «МЕБЛІ БУМ» здійснюється відповідно до П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Резерв сумнівних боргів формувють один раз на рік на дату балансу, виходячи із застосування коефіцієнта сумнівності. Розраховують коефіцієнт сумнівності шляхом класифікації дебіторської заборгованості по термінам непогашення.

Поточну дебіторську заборгованість визначають безнадійною тільки у разі повної упевненості (банкрутство або ліквідація) про її неповернення боржником або по закінченні строку позовної давності.

Списання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється тільки за розпорядженням директора.

На позабалансовому рахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" безнадійну дебіторську заборгованість обліковують на протязі трьох років.

Розділ «Організаційно-технічні аспекти» присвячений організаційно

технічним питанням бухгалтерського обліку, а саме формі обліку та формам обробки облікової інформації.

На ТОВ «МЕБЛІ БУМ» використовують журнально-ордерну форму обліку із застосуванням автоматизації окремих облікових операцій за допомогою програми 1С «Бухгалтерія», Microsoft Office Excel, M.E.Doc [2]. Відповідальність за рівень відповідності регістрів обліку, порядку та способу реєстрації та узагальнення інформації вимогам законодавства покладено на головного бухгалтера підприємства.

На підприємстві застосовуються форми журналів-ордерів та інших облікових регістрів, розроблені фахівцями підприємства в минулому році й адаптовані бухгалтерією до нової системи обліку. Для повної та реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів дозволяється головному бухгалтерові своїм розпорядженням затверджувати додаткову систему субрахунків і регістрів аналітичного обліку.

У додатку 10 до наказу про облікову політику підприємства представлений графік документообігу. Витяг з нього представлений у Додатку 4 до курсової роботи.

Таким чином, в результаті проведеного аналізу облікової політики можна зробити висновок: беручи до уваги особливості виробничого процесу, на нашу думку, слід дещо змінити амортизаційну політику підприємства. Адже, однією з найбільш важливих шляхів розвитку галузі є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності та більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні засоби і виробничі потужності.

Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні

відрахування. Тому існує необхідність створення такої системи амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів [52].

В ТОВ «МЕБЛІ БУМ» застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації. За своєю суттю прямолінійний (рівномірний) метод характеризується тим, що за умов відсутності інфляції суми амортизаційних відрахувань за певний період (місяць, квартал, рік) залишаються однаковими протягом всього строку служби до моменту списання. Перевагою цього методу є простота застосування через нарахування і включення до собівартості продукції однієї суми нарахованої амортизації протягом всього терміну корисного використання [52].

Однак, застосування прямолінійного методу нарахування амортизації має і ряд недоліків. По-перше, розмір нарахованої амортизації не залежить від інтенсивності експлуатації обладнання, тому що він пов’язаний лише з

терміном корисного використання. З огляду на це його застосування при

розрахунку сум амортизації активної частини основних засобів має суттєвий

недолік, який усувається при розрахунку амортизації на пасивну частину основних засобів, оскільки інтенсивність використання будівлі майже не

впливає на фізичний знос. По-друге, рівномірне нарахування амортизації

протягом всього терміну використання не забезпечує швидкого накопичення

амортизаційних коштів для відтворення основних засобів. По-третє,

застосування прямолінійного методу нарахування амортизації не забезпечує

рівномірності витрат на утримання об’єктів основних засобів протягом всього періоду використання, які складаються із суми нарахованої амортизації і витрат на ремонт.

З огляду на все вище зазначене, на нашу думку, для активної частини

основних засобів доцільним буде застосовувати виробничий метод, який

базується на обсягах виробництва, і термін, протягом якого об'єкт

експлуатується, не має жодного значення для нарахування амортизації. Іншими словами, виробнича амортизація нараховується як безпосередній результат експлуатації об'єкта. Цей метод хоч і зазначається у наказі про облікову політику, але часто бухгалтера з метою полегшення роботи використовують тільки один метод нарахування амортизації – прямолінійний.

Відзначимо також, що застосування виробничого методу нарахування

амортизації найбільше відповідає принципу відповідності доходів і витрат. Так, використання об’єкта пов’язано безпосередньо з отриманням від нього

економічних вигод і, як наслідок, з доходами від використання об’єкта

основних засобів і сумою витрат на амортизацію. Через залежність фізичного

зносу від інтенсивності експлуатації активів у наступні роки після активного використання основних засобів витрати на ремонт об’єктів збільшуватимуться, а це приводитиме до того, що сукупні витрати на утримання основних засобів будуть знаходитися практично на одному рівні [52].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДЧИКАМИ

 

3.1 Значення, зміст та  особливості організації обліку процесу 

      постачання

 

Підприємство можна розглядати як систему, призначену для трансформування факторів виробництва (техніка, сировина і матеріали, жива праця, капітал) у готову продукцію. Першим процесом, без якого неможливий виробничий процес, є постачання, основне завдання якого полягає в забезпеченні потреб виробничого процесу в різноманітних факторах виробництва – сировині, матеріалах, паливі, тарі, запасних частинах, малоцінних та швидкозношуваних предметах, основних засобах (будівлях, спорудах, транспортних засобах, машинах, верстатах, устаткуванні), живій робочій силі (робітники, управлінці, службовці), капіталі (інвестиції, гроші) та інших ресурсах. На виході з системи знаходиться готова продукція, яка призначена для збуту споживачам. Від споживачів продукції на підприємство надходять гроші, а виходять – при оплаті постачальникам факторів виробництва.

Важливо підкреслити, що для здійснення процесу постачання необхідні фінансові ресурси (гроші), які підприємство отримує лише після збуту продукції покупцям. Крім цього необхідно забезпечити безперебійність усіх процесів – постачання, виробництва і збуту. Якщо готова продукція не буде швидко реалізована, то підприємство не зможе закупити необхідні фактори виробництва, що ускладнить кругооборот капіталу. Несвоєчасне забезпечення потреб виробничого процесу призведе до зменшення випуску продукції, обсягу реалізації і виручки [6].

Процес постачання є невід'ємною складовою кругообороту капіталу підприємства і полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами, паливом і запасними частинами, іншими матеріальними цінностями відповідно до укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Підприємство купує матеріальні цінності й сплачує їхню вартість. Крім того, воно сплачує вартість витрат за доставку матеріальних цінностей на підприємство, витрати зі страхування, транспортування, розвантаження тощо. Таким чином, фактична вартість придбаних матеріальних цінностей складається з купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат.

Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання матеріальних цінностей є:

• правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;
• облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;
• облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядчиками за транспортно-заготівельні витрати;
• визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів [46].

У результаті виконання цих завдань засобами бухгалтерського обліку формуються показники, необхідні для управління підприємством, а саме:

• кількість придбаних матеріальних ресурсів за номенклатурою;
• обсяг і структура придбаних матеріальних ресурсів;
• сума транспортно-заготівельних та інших витрат;
• оплата вартості придбання і транспортно-заготівельних витрат;
• загальна вартість (фактична собівартість) придбаних ресурсів.

До виробничих запасів з метою обліку відносять предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб протягом операційного циклу. До них належать: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, інші матеріали.

До запасів також відносять малоцінні та швидкозношувані предмети, товари та ін. Сутність господарського процесу, облікові завдання, необхідні для його відображення визначають модель бухгалтерського обліку процесу постачання (придбання) та необхідні рахунки бухгалтерського обліку [44].

Схематично це має такий вигляд (рис. 3.1).

 

Рис. 3.1 Схема обліку процесу придбання

 

Для обліку процесу постачання використовують систему синтетичних та аналітичних рахунків. Операції з придбання матеріальних цінностей обліковують безпосередньо на рахунках обліку запасів: 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 28 "Товари" та ін. [29; 22].

Облік розрахунків з постачальниками за отримані від них матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхування тощо) здійснюють на рахунках: 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 62 "Короткострокові векселі видані" та ін. Одночасно з придбанням матеріальних цінностей відображають суму сплачених податків (податок на додану вартість, акцизний збір тощо) на рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами". Оплату розрахунково-платіжних документів постачальників відображають на рахунках: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 60 "Короткострокові позики" та ін.