Насилля як соціальна проблема

 

ВСТУП

Актуальність. За загальною успішністю розвитку сучасного суспільства приховується велика кількість глобальних соціальних проблем, що з плинністю часу все більше вкорінюються в повсякденне життя соціуму. Однією з таких проблем сміливо можна вважати насилля.

Насильство  в усіх його проявах існує в  суспільстві ще з прадавніх часів. Однак, сьогодні воно набуває дійсно загрозливих масштабів. Актуальність висвітленої проблеми обумовлюється  тим, що в наш час насилля здобуло  статус соціального лиха, прояви та наслідки якого відчутні в усіх сферах життя. Та все ж найбільшої шкоди зазнає психологічне та соціальне благополуччя самої жертви, тож саме на вирішення даного питання мають бути покладені негайні та максимальні зусилля спеціалістів.

Сьогодні соціальна  робота стоїть на шляху пошуку інноваційних форм та методів роботи, які б допомогли вирішити цю соціальну проблему. Величезна увага в цьому пошуку приділяється створенню новітніх заходів та методів роботи, що були б направлені на реабілітацію жертв насилля, тобто подолання наслідків даного соціального лиха.

Соціальні працівники та соціальні педагоги, як фахівці  на яких покладено важливу соціальну  місію-допомога особам, що опинились  в складних життєвих обставинах, повинні  комплексно підходити до розв`язання цієї проблеми. Їх робота має бути направлена не лише на подолання вже існуючих наслідків, а й на попередження їх виникнення та поступове викорінення даного соціально негативного явища з життя суспільства.

Тема вибраної курсової відповідає темі, над якою працює кафедра.

Ця проблема була досліджена у роботах таких  науковців як А.А. Гусейнов, Д.Л. Бекас, С.В. Побуцький, Л.Л. Ананіан, Ю.М. Антонян та інші.

Соціальна значущість вирішення порушеної проблеми в  науковому плані, недостатня концептуальна  розробленість низки її аспектів зумовили вибір теми курсової роботи « Соціально-реабілітаційна робота з жертвами насилля».

Мета  дослідження – виявлення, теоретичне обґрунтування та систематизування основних форм і методів реабілітаційної роботи з жертвами насилля.

Мета дослідження передбачає розв`язання таких завдань:

1.З`ясувати сутність поняття «насилля» , розглянути форми його прояву  та причини виникнення.

2.Визначити специфіку реабілітаційного процесу для осіб постраждалих від насилля.

3.Проаналізувати існуючі профілактичні заходи направлені проти насилля.

 Об`єктом дослідження є процес соціально-реабілітаційної роботи з жертвами насилля.

 Предметом дослідження є особливості реабілітаційної діяльності соціальних працівників щодо осіб постраждалих від насилля.

Курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи становить 41 сторінку. Список використаних джерел становить 21 джерело.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ       РОБОТИ З ОСОБАМИ, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЛЯ

         1.1. Поняття насилля та його різновиди, як соціальна проблема

Світ пронизаний насильством, яке є формою і наслідком конфліктів та одночасно саме породжує все нові й нові конфлікти. Злочинність, терор, етнічні та соціальні зіткнення, політичний тиск та побутові порушення загальнолюдських прав служать сталими показниками насильства, що стимулюються, у свою чергу,  засобами культури і масової інформації, що не дає можливості сумніватись в довгостроковості цього феномена. Насильство давно стало правилом життя, а інститути суспільства, в тому числі і владні, не тільки не пригнічують насильство, а й, як це не парадоксально, часто самі до нього вдаються.

Існує безліч понять насильства, які розробляються багатьма дослідниками. Це стосується представників психологічної теорії агресії, етики, кримінального права, теорії держави, численних філософських теорій. У ході систематизації цих понять вимальовуються дві основні групи, де переважаючими є або фізично-психологічні, або всеохоплюючі структурні характеристики. Використання будь-якого з понять цих двох груп при аналізі процесів насильства здається недостатнім.[4;24]

 Так, психологи трактують  насильство як безпричинну, імпульсивну, ірраціональну, непомірну агресію. Визначення подібного роду, безсумнівно, є неповними і спірними: вони часто різні, не охоплюють зміст поняття у всій його повноті. Вони швидше ідентифікують конкретний вид насильства, який необхідно зрозуміти і визнати як факт.

Правознавці і політологи розуміють насильство в основному як державну дію (що спирається на право і обмежена правом) і як дію, спрямовану на навмисне нанесення збитку.

Ці визначення здаються недостатніми. Тому в даний час суспільствознавцями  ведеться пошук третього поняття насильства, яке було б більш операційним і точним. Таким сьогодні вважається поняття так званого системного насильства, яке показує місце насильства в соціальній системі засобами соціологічної теорії.[4;53]

 Якщо йти по шляху,  вказаному основоположником структурно-функціонального напряму Т. Парсонсом, то можна припустити, що носієм насильства є сама соціальна система. Продовжуючи цю лінію, ми віднесемо до соціальної системи систему комунікацій (Н. Луман), яка доступна спостерігачеві лише через дію.  Комунікація сама управляє собою і за допомогою асімметрізаціі відтворює себе. Тоді насильство можна розглядати як комунікацію дій або реакцію на дію. Словом, насильство вбудовано в систему суспільства і саме є нічим іншим, як системою.[8;67]

 Дане визначення насильства  більш підходить і для того, щоб зв'язати застосування насильства  з його інтерпретацією засобами  масової інформації. Так, у системі напруженої взаємодії людей будь-яке енергійне введення інформації в деяку дію при певних обставинах може або загострити (наприклад, заклик до непокори, навішування ярлика опонентові, образа), або розрядити (готовність до компромісу, жест покірності, жарт) ситуацію, що може спричинити насилля. В економіці, науці, мистецтві, релігії комунікація здійснюється, як правило, без застосування насильства.

 У політичній підсистемі  спостерігається дещо інша ситуація. Тут очевидна постійна загроза  застосування насильства. Одночасно  влада шукає шляхи для своєї  легітимізації не через приведення  в дію загрози насильства, а через комунікацію. Саме тому політична підсистема виявляється сприйнятливою до пропозицій легітимізації, сформульованої суспільством, відхиляє монополізацію насильства і направляє увагу на інші «державні завдання».[2;30]

 Таким чином, право  ставить на місце насильства аргументацію, економічна система - артикуляцію інтересів, культура - моральні норми.[9;84]

Відомо, що кожен вид насильства має персональну та інституційну форми, які в реальному житті  важко відокремити одну від одної. Скажімо, фізично-психологічний вид насильства може бути представлений як особистий (вбивство, каліцтва, бійка, згвалтування, ляпас) і як інституційний (поранення і вбивство під час теракту, війни).

Аналіз ситуації, що склалася в світі показує, що юридичний  контроль за проявом насильства в будь-якій формі малоефективний.

Насильство  розглядають у чотирьох площинах: правовій, моральній, суспільно-політичній та психологічній. У правовій площині  більшість випадків насильства карається  законом. Та все-таки проблема полягає в тому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів, та й аналіз ситуації, що склалася в світі показує, що юридичний контроль за проявами насильства в будь-якій формі та  попереджувальні заходи є малоефективними. [3;55]

Насильство  у моральній площині окреслює кривдження осіб, слабших фізично, часто з фізичними або психічними вадами.

У суспільно-політичній площині насильство набуває значних  розмірів, про що свідчать війни, збройні  конфлікти, акти непокори, а також  бійки у громадських місцях.

У психологічній  площині – це явища, що відбуваються у психіці людей, а також у їхніх стосунках. Головний зміст цього виду насильства – страждання жертви, її безсилля, внутрішній розлад, приниження.

Насильство  має чотири спільних елементи:

-завжди являється наслідком продуманої дії, отже не є випадковим;

-пов’язується із порушенням певних прав особи чи групи осіб;

-присутній елемент послаблення здатності до захисту.

Насильство  дуже часто присутнє в нашому житті  і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.[3;27]

В сучасному  суспільстві мають місце такі форми насилля як політичне, релігійне, інформаційне, домашнє та інші. Щодо видів, то їх нараховують чотири:

 • фізичне;

 • психологічне;

 • економічне;

 • сексуальне.

 Фізичне  насильство — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень однією особою іншій, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.[1;23]

 Сексуальне насильство — це примушування до небажаних статевих стосунків , а також сексуальні дії щодо неповнолітньої особи.[1;46]

 Психологічне насильство— це насильство, пов’язане з тиском однієї особи на психіку іншої через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.[1;62]

 Економічне  насильство — це навмисні дії одного члена суспільства щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.[1;69]

 Незалежно від форми та виду насилля, способу, часу та місця його прояву, воно завжди лишатиметься соціальною проблемою.

 

 

2. Зміст  соціальної роботи з жертвами насилля

Жертви насильства - особи, які зазнають насильства як примус, що здійснює соціальний суб'єкт (індивід, група, соціум) для досягнення поставлених цілей.[1;154]

Окреслення глибини проблеми насилля, його впливу на життя людини раніше було спрямоване здебільшого на фізичні  аспекти. Розгляд цих проблем  через призму психосоціальних наслідків спрямований на розвиток нових перспектив. Це доводить необхідність організації конструктивнішого підходу до системи підтримки жертв насилля, що включав би форми, методи та стратегії допомоги потерпілим від насилля.

Людина, яка була піддана насильству знаходиться у стані страху і збудження. Тому потребує підтримки і заспокоєння. Потрібно відгородити потерпілого від цікавих людей і глумливого ставлення. У випадку нетактовного втручання в особисту проблему соціальний працівник повинен допомогти змінити місце проживання,роботу, звернутися до міліції чи в суд.

Для надання необхідної допомоги створюється  мережа спеціальних закладів. Головною метою  їх діяльності являється надання  спеціалізованої, комплексної допомоги (психологічної, соціально-медичної, юридичної, педагогічної та іншої), особам, що знаходяться в кризовому та небезпечному, для фізичного та душевного здоров`я стані, стали жертвою насилля.[12;65]

Пріоритетними напрямками діяльності таких закладів вважаються: виявлення  осіб, що були піддані насильницьким діям та мають гостру необхідність у допомозі та підтримці; створення банку даних осіб, що знаходяться в соціально-небезпечному положенні; соціальний патронаж цієї категорії; надання кваліфікованої консультативної допомоги; реалізація реабілітаційних заходів та супровід осіб під час реабілітаційного періоду.[12;214]

Особи, що зіштовхнулись з проблемою  насилля, мають можливість особисто звернутись до спеціалізованого закладу  або ж можуть бути виявлені через  банк даних закладу чи установи соціальної сфери.

Після звернення людини за допомогою  вона вже є клієнтом установи соціального  захисту та знаходиться на обліку. Перш ніж почати розробку індивідуального  плану співпраці спеціаліст зобов`язаний провести первинну оцінку випадку, що включає в себе:

-встановлення природи (етіології)  порушення, травми, що є у жертви;

-ідентифікація чинників ризику  повторного насилля ;

-визначення характеру необхідних  змін;

-визначення необхідності втручання   з боку інших спеціалізованих  служб та закладів (правоохоронні органи, медичні заклади, суд та інші).

Після визначення основних аспектів випадку, відбувається вибір стратегії, узгодження плану дій із клієнтом.

Наступним етапом з вирішення даної  проблеми є надання комплексної  допомоги жертві. Ця допомога відрізняється своєю багатофункціональністю, вона має не увазі взаємодію спеціалістів кризового відділення різноманітного профілю: психологів, спеціалістів з соціальної роботи, психотерапевтів, юристів.

Спеціаліст з соціальної роботи надає екстрену і комплексну соціальну допомогу (термінова економічна допомога, сприяння в наданні юридичних, медичних послуг) особам, що перенесли насилля, здійснює соціальний патронаж.[12;73]

Юрист, в ході консультації допомагає  знайти вихід із ситуації що склалась, наприклад, правильно оформити заяву до суду, прокуратури, оскаржити протиправні дії кривдника.