Шляхи вдосконалення кредитування малого та середнього бізнесу

2. Фінансування поточних (обігових) витрат - до 40% інвестиційних  витрат за кредитним проектом  Позичальника.

Обмеження щодо фінансування кредитних проектів

Фінансуванню не підлягають кредитні проекти Позичальників, які  здійснюють таку діяльність:

• будь-яка діяльність, яка є незаконною в межах законів або нормативних актів України або міжнародного права;
• будь-яка діяльність з використанням небезпечної або примусової форми дитячої праці або примусової праці;
• виробництво та/або торгівля зброєю або боєприпасами;
• виробництво та/або реалізація алкогольних напоїв (крім пива та вина);
• виробництво та/або реалізація тютюнових виробів;
• азартні ігри, казино або аналогічна діяльність;
• операції з валютними цінностями;
• інвестиції в цінні папери.

Рефінансування заборгованості за раніше наданими кредитами, реструктуризація або фінансування кредитних проектів, завершених раніше, в рамках Програми КфВ не проводиться.

Страхування об'єкта кредитування:

1. договір страхування укладається із страховими компаніями, які акредитовані у АТ "Укрексімбанк" .
2. перелік страхових випадків ( таблиця 2 додаток Б )
3. договір про особисте страхування працездатності (додатково для фізичних осіб-підприємців).

 

РОЗДІЛ  2. ЕТАПИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ  МАЛОГО  ТА  СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

2.1. Оцінки кредитоспроможності фірми.

 

На законодавчому рівні  поняття кредитоспроможності визначено  у Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління  Національного банку України  від 06.07.2000 № 279. Згідно з даним Положенням кредитоспроможність визначається як «наявність у позичальника банку  передумов для отримання кредиту  та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному  обсязі та в обумовлені строки» .

Таке визначення відповідним  чином відображає сутність поняття  кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, але й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст  процесу оцінки кредитоспроможності  позичальника, а, отже, і його результати.

Фінансово-господарський  стан підприємства може бути стійким  чи дуже добрим; недостатньо стійким  чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

– виду діяльності;

– виду ресурсів, що використовуються в процесі виробництва;

– ефективності управління підприємством;

– кон’юнктури ринку;

– загальної економічної  ситуації у країні тощо.

Зазначені фактори впливають  і на кредитоспроможність позичальника.

До основних критеріїв  оцінювання кредитоспроможності клієнту  банку належать такі:

– забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50 % від загальної суми витрат, які  він здійснює;

– репутація позичальника (кваліфікаційні здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

– економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та капіталовкладень);

– ринкова кон’юнктура (перспективи  розвитку ринку даного товару чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи зростання ринку, сезонність та інші фактори, що впливають на його розвиток ).

Також мають бути враховані  фактори суб’єктивного характеру:

– ефективність системи  управління;

– ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних  та структурних змін в економіці  та галузі;

– професіоналізм керівництва;

– склад засновників;

– історія погашення кредиторської  заборгованості в минулому.

Kредитоспроможність як складне та багатоаспектне явище дозволяє банківській установі визначити коло показників, які враховуються при оцінці конкретного позичальника .

Використання банком фінансових коефіцієнтів і методу аналізу грошового  потоку утруднене із-за стану обліку і звітності у цих клієнтів банку. У підприємств малого бізнесу, як правило, немає бухгалтера, що ліцензіює. Витрати на аудиторську перевірку  для цих клієнтів банку недоступні, аудиторського підтвердження звіту  позичальника немає, у зв`язку з чим  оцінка кредитоспроможності клієнта  базується не на його фінансовій звітності, а на знанні працівником банку  даного бізнесу. Останнє припускає  постійні контакти з клієнтом: особисте інтерв`ю з ним, регулярні відвідини  підприємства.

В ході особистого інтерв`ю  з керівником дрібного підприємства з`ясовуються мета позики, джерело і  термін повернення договору. Клієнт повинен  довести, що запаси, що кредитуються, до певного терміну знизяться, а  витрати, що кредитуються, будуть списані  на собівартість реалізованої продукції.

Ще одна особливість малих  підприємств: їх керівниками і працівниками нерідко є члени однієї сім`ї  або родичі; особистий капітал  власника часто змішується з капіталом  підприємства. При оцінці кредитоспроможності  дрібного клієнта враховується фінансове положення власника, визначене за даними особистого фінансового звіту.

Система оцінки банком кредитоспроможності  дрібних  позичальників складається з наступних елементів:

– оцінка ділової риси;

– спостереження за роботою  клієнта;

– співбесіди банкіра з  власником підприємства;

– оцінка особистого фінансового  положення власника;

– аналіз фінансового положення  підприємства на основі первинних документів .

  До укладання кредитної  угоди фахівець банку повинен  ретельно проаналізувати кредитоспроможність  потенційного позичальника, тобто  його датність своєчасно повернути  позичку, вивчити фактори, які  можуть спровокувати її неповернення.

   Збереженість основної  суми боргу є одним з головних  принципів, який завжди має  дотримуватися при здійсненні  банком позичкової операції. Тому  оцінка якості потенційного позичальника  є одним із важливих етапів  процесу кредитування. При цьому  особливе значення має встановлення  обгрунтованості кредиту. Жодні  додаткові заходи захисту не  зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі  не є обгрунтованою.

   Одним з елементів  оцінки кредитоспроможності є  з’ясування персональних якостей  потенційного позичальника. Тут  увага банку має зосереджуватися  на таких моментах, як репутація,  порядність і чесність, професійна  здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов’язань  перед іншими кредиторами і  в минулому.

   Оскільки банк  як позичальник може мати різних  клієнтів — підприємницькі структури  (юридичні особи), фізичні особи  і банки — оцінка їх кредитоспроможності  здійснюється неоднаково.

   Оцінка фінансового  стану позичальника — юридичної  особи здійснюється за допомогою  відповідних коефіцієнтів ліквідності,  які розраховуються за балансом. Серед них:

-Коефіцієнт загальної  ліквідності (Коефіцієнт покриття)(К₁);

-Коефіцієнт поточної  ліквідності (Коефіцієнт швидкої  ліквідності)(К₂);

-Коефіцієнт абсолютної  ліквідності (К₃);

-Чистий оборотний капітал (К₄);

Названі показники  розраховуються за формулою:

                                                      К₁=                                                          (2.1.1.)                                                                    

де ОА — Оборотні активи

ПЗ — Поточні зобов’язання.

   Теоретичне значення К₁ не менше 2 – 2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань підприємство повинно мати 2 – 2,5 гривні ліквідних активів.

                                                    К₂=                                                         (2.1.2.)

де ОА — Оборотні активи;

З — Запаси;

ПЗ — Поточні зобов’язання.

Теоретично значення К ₂ вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

                                               К₃=

                                                        (2.1.3.)

де ГА — Грошові активи;

  ПЗ — Поточні зобов’язання.

      Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не менше 0,2 – 0,25. Це означає ситуацію, при якій потенційний позичальник повинен на кожну гривню короткострокових зобов’язань мати 20 – 25 коп. абсолютно ліквідних активів.

                                                  К₄=ПА-ПП                                                       (2.1.4.)

 ПА — поточні активи ;

ПП — поточні пасиви.

 Теоретичне значення К₄ більше 0

Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися  й інші, які можна об’єднати  в певні групи показників:

— погашення боргу;

— ділової активності;

— рентабельності;

— використання основного  капіталу.

   У групу показників  погашення боргу входять коефіцієнти:

— грошового потоку (К5);

— процентних виплат (К6).

                                                                                                      (2.1.5.)

де По — прибуток після  сплати податків;

А — амортизація;

Д — дивіденди;

З — зобов’язання, строком  виконання до одного року.

   Коефіцієнт грошового  потоку показує, яка частина  грошових надходжень клієнта  спрямовується на покриття основного  боргу і процентів за позичками,  строком повернення до одного  року. Чим нижчий коефіцієнт грошового  потоку, тим менший резерв міцності  для погашення боргів. При значенні  коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується  фінансова стабільність клієнта.

                                                                                                          (2.1.6.)

де П1 — прибуток до сплати податків;

ПП — процентні платежі.

   Коефіцієнт процентних  виплат дає змогу оцінити, у  скільки разів прибуток клієнта  перевищує процентні платежі  за позичками. Він не може  бути меншим за 1, інакше здатність  клієнта повернути позичку опиниться  під загрозою.

   Показники ділової  активності складаються з трьох  коефіцієнтів оборотності:

— дебіторської заборгованості (К7);

— запасів і витрат (К8);

— кредиторської заборгованості (К9).

                                                                                                         (2.1.7.)

де Дср — середня  сума дебіторських рахунків;

СПК — сума продажів у  кредит.

   Абсолютне значення  цього показника важливе тільки  для порівняння з аналогічним  показником інших підприємств-родичів  або показників попередніх періодів  даного підприємства. Він дає  можливість оцінити швидкість  оплати рахунків позичальника. Збільшення  значення показника оборотності  дебіторської заборгованості вказує  на уповільнення швидкості платежів  на користь позичальника, а зменшення  — на прискорення такої швидкості.

                                                                                                            (2.1.8.)

де ЗЗ — запаси і затрати;

СТ — собівартість проданих товарів і послуг.

   Як і попередній  показник, він використовується  тільки для порівняння. Висока  оборотність свідчить про ефективне  використання ресурсів, але вона  може бути передвісником виснаження  запасів і незадоволеного попиту  споживачів.

                                                                                                          (2.1.9.)

де Ро — рахунки до оплати;

Сп — сума покупок.

   І цей показник  використовується для порівняння. Він дає змогу оцінити швидкість  оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотності  кредиторської заборгованості може  вказувати на проблеми з притоком  готівки, а зниження — на  дострокову сплату рахунків.