Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2013 в 21:54, курсовая работа
Мета роботи: дослідити завдання та організацію видавничо - книготорговельної бібліографії, відтворити цілісну картину процесу становлення та розвитку книготорговельної бібліографії в Україні з часу її виникнення до початку ХXI ст. з метою вивчення його основних закономірностей та тенденцій для удосконалення бібліотечно-бібліографічної справи на сучасному етапі, та розглянути концепцію видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації та сучасні моделі інформаційно - бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних країнах
Наприкінці 60-х років XX ст. науковці відзначали, що більшість матеріалів книготорговельної та видавничої бібліографічної інформації відноситься до масово-інформаційної бібліографії. "Правда, книготорговая и издательская информация стоит несколько особняком, ей свойственны свои, специфические черты, так что иногда ее рассматривают как особый вид библиографии" [2; С. 62]. Натомість автори підручника для вищої школи — "Библиография: Общий курс" (1969), в якому викладено стале, унормоване наукове знання, не наважуються назвати основну класифікаційну ознаку досліджуваної бібліографії — функціональну спрямованість на комерційну діяльність, на отримання прибутку. Але, водночас вони наголошують, що протягом усього існування книгодрукування, роль видавничої й, особливо книготорговельної інформації, була значно ширшою. З книготорговельної, по суті, бібліографія розпочала свій дійсний розвиток; були періоди, коли видавнича і книготорговельна інформація були єдиним або найважливішим джерелом у тій чи іншій державі: поточна національна бібліографія зародилася головним чином задля інтересів книжкової торгівлі.
Слід зазначити, що термін "масово-інформаційна бібліографія" зазнав критики бібліографознавців. Вони відзначали, що недоцільно називати будь-який вид бібліографії "інформаційною", оскільки бібліографія взагалі є галуззю інформаційної діяльності. Так само недоцільно називати один з видів бібліографії "масовою". Тоді здається, що всі інші види бібліографії не масові, тоді як деякі з них, наприклад рекомендаційна, теж розраховані на широке коло користувачів [35; С.106 - 108].
Заслуговує на увагу пропозиція А.Барсука називати цей вид бібліографії рекламно-ознайомчою або асортиментною, різновидами якого, на його думку, є книготорговельна та бібліотечно-каталожна бібліографія [21; С. 19 - 23]. Однак такий підхід не знайшов підтримки у фахівців. Існували й точки зору щодо визначення її класифікаційних ознак, але до кінця 60-х років XX ст. книготорговельна бібліографія як самостійний вид не розглядалася.
М. Здобнов, серед основних видів бібліографії, виділяє "торговельну бібліографію", правомірно пов'язуючи це з розвитком книгодрукування за часів Петра І та відкриттям Книжкової палати при Російській Академії наук. Застосований ним термін чітко показує соціальне призначення аналізованого виду бібліографії. Термін "торговельна бібліографія" або "бібліотечно-торговельна" зустрічаємо також у працях українського дослідника С.Маслова [21; С19-23].
На початку XX століття американський бібліограф А.Мадж так само виділяла "торговельну бібліографію". Під цим поняттям вона розуміла книготорговельні бібліографічні посібники, що їх упорядковували на допомогу книжковій торгівлі та які містили інформацію про книжки, що надходили у продаж [21; С.19 - 23 ]. Однак оскільки мова йде про торгівлю книжками, то поняття "книготорговельна бібліографія", на наш погляд, найточніше відображає соціальне призначення самого виду бібліографічної діяльності.
В 1971 році в
Україні з'являється
У роботі І. Корнєйчика також зустрічаємо характеристику окремих періодичних видань, які містили поряд з іншою бібліографічною інформацією й книготорговельну. Примітним є той факт, що автор вводить до обігу матеріал про краєзнавчу книготорговельну бібліографію, а саме: розглядає книготорговельну бібліографічну інформацію місцевого друку, яку подавали періодичні видання, що виходили в Харкові.
В 1980 році в Україні виходить навчальний посібник "Українська радянська бібліографія" [33; С.153 - 160]. В межах кожного історичного періоду, поряд з іншими видами бібліографії, автори виділяють окремий розділ під назвою "Видавничо-книготорговельна бібліографія". Ця назва відповідає термінології, прийнятого на той час державного стандарту 7.0—77 "Библиография. Термины и определения". Автори зосереджують увагу переважно на видавничій бібліографії. Це пояснюється тим, що за радянської доби активніше розвивався саме цей вид бібліографії. Держава планувала і фінансувала як видавничу, так і книготорговельну діяльність. Інформаційна система старого зразка базувалася на планах випуску літератури видавництвами, на досить жорсткій централізації інформаційних потоків та зосередженні всієї книговидавничої інформації в декількох державних (загальносоюзних) та республіканських бібліографічних посібниках. Вертикальна система, яка відбивала ієрархію державницької структури, не потребувала широкого інформаційного поля. Плани випуску літератури видавництв, один союзний журнал "В мире книг", одна союзна газета "Книжное обозрение", республіканська "Друг читача" — такий основний перелік існуючих на тоді видавничих та книготорговельних джерел.
Знаменною подією в галузі історії книготорговельної бібліографії стало видання двох монографій В.Осипова "Русская книготорговая библиография" (М., 1983. — 232 с.) та "Книготорговая библиография" (М, 1984—344с.). Щодо термінології, то в першій монографії В.Осипов кожну главу подає під назвою "книготорговельно-видавнича бібліографія..." в певний період, хоча в тексті, в основному, оперує поняттям "книготорговельна бібліографія". З нашої точки зору, застосування саме такої термінології пояснюється тим, що на початку свого становлення та розвитку найрозвиненішою була система книготорговельних бібліографічних посібників. Пізніше, особливо за радянських часів, швидко розвинулася видавнича бібліографія і сформувалася система видавничої бібліографічної продукції, в якій були чітко структуровані загальносоюзна та республіканські ланки. [21; С.19 - 23 ]. В подальшому в книгознавчій та бібліографознавчій термінології термін "книготорговельна бібліографія", як правило, використовується як узагальнюючий щодо книготорговельної, та видавничої бібліографії.
Важливим також є те, що в наступній монографії висвітлено розроблену В.Осиповим класифікацію видавничих і книготорговельних посібників за різними ознаками, що знайшли своє відображення в стандарті ДОСТ 7.42—83 "Издательские и книготорговые библиографические пособия. Издательское и полиграфическое оформление", який готувався паралельно з названою монографією й вийшов майже одночасно. Це був, по суті, перший стандарт, який безпосередньо стосувався видавничої та книготорговельної бібліографій. Декількома роками пізніше виходить аналогічний стандарт 7.57—89 "Издания. Издательские и книготорговые библиографические указатели". Значення цих стандартів велике хоча б тому, що за стільки років "невизнання" книготорговельна бібліографія врешті-решт набула державного статусу, отримавши свої власні стандарти.
Однак слід зауважити, що при всій важливості названих стандартів вони, на жаль, не внесли ясність у термінологію та визначення понять видавничої й книготорговельної бібліографій. З них не видно, чим же відрізняються видавнича та книготорговельна бібліографії і що в них є спільного. В змістовному плані видавнича і книготорговельна бібліографії в зазначених стандартах розглядаються разом, тоді, як у назвах обох стандартів вони подаються як два окремих види бібліографії. [21; С.19 - 23 ].
Така невизначеність у використанні цих понять відбувається тому, що в практичній діяльності та в процесі свого становлення книготорговельна та видавнича бібліографії розвивалися в тісному зв'язку, іноді акумулюючи в собі риси обох видів бібліографії. Прикладом можуть слугувати каталоги видавництв "Вік", "Час", приватних — Б.Грінченка, Є.Череповського, Наукового товариства ім. Т.Шевченка та багатьох інших, які поряд з інформацією про нову літературу, що вийшла в певному видавництві, одночасно подавали відомості про книгарні цих видавництв, де можна було придбати ті чи інші видання.
Невипадково деякі теоретики так і не змогли визначити свою точку зору з цього приводу. Так, Г. Швецова-Водка зазначає, що "в організаційному відношенні створення видавничих та книготорговельних бібліографічних посібників може бути відокремленим одне від одного, але може бути й об'єднаним" [35; С. 133]. Вона підкреслює, що як видавничі так і книготорговельні бібліографічні посібники мають за кінцеву мету інформування споживачів про продукцію видавництв, для того, щоб сприяти її розповсюдженню. Дослідниця також вважає "можливим розглядати видавничо-книготорговельну бібліографію як вид, що виділяється за ознакою суспільного призначення, тобто як діяльність, спрямовану на створення видавничих і книготорговельних БП (бібліографічних посібників — 0.3.) з метою сприяння книгообміну, розповсюдженню книга в суспільстві" [35; С. 133]. Однак позиція авторки до кінця не зрозуміла, як все ж таки розглядати ці два види бібліографії разом чи окремо? Не має чіткості і відносно кінцевої мети даних видів бібліографічної діяльності, які, на наш погляд, необхідно уточнити.
Російський бібліографознавець Г.Каменська наголошує на необхідності розглядати видавничу та книготорговельну бібліографії окремо одну від одної. Вона зазначає, що результатом функціонування видавничої бібліографії є бібліографічна інформація, яка закріплена у видавничих бібліографічних посібниках, без яких неможлива як сама видавнича діяльність, так і процеси тиражування видань, їхня реклама тощо. Кінцевим результатом функціонування книготорговельної бібліографи є книготорговельна бібліографічна інформація, що фіксується в системі книготорговельних бібліографічних посібників. Деякі книготорговельні бібліографічні посібники мають суто службове призначення: допомагають працівникам книжкової торгівлі організувати продаж видавничої продукції, інформують про найцінніші букіністичні видання та такі, що можуть бути продані оптовим покупцям - майбутнім книгопродавцям [21; С. 19- 23].
Н.Каменська дає робоче визначення книготорговельної бібліографії через системне поняття "галузь науково-практичної діяльності", що вбирає бібліографування та бібліографічне обслуговування, їхнє здійснення, засоби, які необхідні для забезпечення різноманітних процесів бібліографічної діяльності, результати цієї діяльності, а також книготорговельні підприємства та організації. На її думку, "книготорговельна бібліографія — це галузь бібліографічної діяльності, спрямована на виявлення, формування та розповсюдження бібліографічної інформації про асортимент з метою задоволення попиту на видання" [21; С. 19- 23]. Однак, запропоноване визначення, з нашої точки зору, є незавершеним. Потребує додаткового пояснення термін "асортимент", а також формулювання головної мети книготорговельної бібліографії.
Невизначеність термінології та місця, яке займала книготорговельна бібліографія в структурно-видовій класифікації бібліографії протягом довгого часу пов'язані, на наш погляд, із двома основними факторами. По-перше, книготорговельна бібліографія не завжди виконувала власне свої "родові" функції, про що йшлося раніше. По-друге, класифікацію видів бібліографії, в основному, розробляли бібліотечні працівники, які не завжди знали специфіку книжкової торгівлі, на яку безпосередньо розрахована книготорговельна бібліографія.
Сьогодні, як і раніше, відсутня певна узгодженість і координація дій між бібліографами, — представниками бібліотечної галузі і бібліографами книговидавничої і книготорговельної справи, між бібліотекознавцями і книгознавцями. Однак, вважаємо, саме бібліографія має стати тим з'єднуючим ланцюгом між бібліотечною та книговидавничою галузями, який буде сприяти загальному доступу до світових та вітчизняних інформаційних джерел, оскільки і бібліотечна, і книговидавнича діяльність спрямовані на одну єдину мету — задоволення потреб користувачів у відповідній інформації.
Отже, спільною основною функцією видавничої та книготорговельної бібліографії є комерційна. Вона працює на спільну кінцеву мету — продаж видань і отримання прибутку, який може бути використаний для подальшого розвитку видавничої та книжкової справи. Однак комерційна сутність більш виражена в книготорговельній бібліографії, вона навіть відображена в її назві. У видавничій комерційна функція проявляється опосередковано через книжкову торгівлю.
Видавнича бібліографія спрямована як на книготорговельного працівника, так і на покупця, тоді як книготорговельна переважно зорієнтована на покупця. Видавнича бібліографія є важливим чинником для розвитку книжкової торгівлі. Без неї не можливий процес формування асортименту книжкового магазину. Однак саме через книжкову торгівлю безпосередньо здійснюється реалізація видавничої продукції та отримання прибутку як видавництвом, так і книгарнею, тобто книготорговельну бібліографію використовують як економічний важіль з метою продажу видань і отримання комерційної вигоди.
Хоча видавнича і книготорговельна бібліографії тісно пов'язані між собою, все ж таки, на нашу думку, це два самостійні види бібліографії, зі своєю історією, теорією та методикою, зі своїми специфічними завданнями.
Обидва види бібліографії формуються в різних суспільних інститутах: видавництвах та книготорговельних установах. Видавнича справа та книжкова торгівля - дві суміжні галузі книжкової справи, які мають свої специфічні системи бібліографічних посібників. Вони створюють ту інформаційну базу, яка сприяє функціонуванню системи книжка (документ) — покупець (користувач) у суспільстві та розвитку і взаємодії цих двох галузей знання в сучасному ринковому середовищі.
Розглядаючи видавничу і книготорговельну бібліографії як самостійні види та враховуючи дійовий підхід до їхнього функціонування, спробуємо дати визначення цих понять.
Видавнича бібліографія — це галузь інформаційної діяльності, що спрямована на підготовку бібліографічної інформації про твори друку, що випущені або намічені до випуску одним або декількома видавництвами, та доведення її до книготорговельних працівників й інших користувачів.
Книготорговельна бібліографія — це галузь інформаційної діяльності, спрямованої на підготовку та доведення до покупців бібліографічної інформації про твори друку, які знаходяться в книготорговельній мережі, з метою їхнього продажу та отримання книготорговельною установою комерційного прибутку[21; С.19 - 23 ]..
2.3. Джерела інформації видавничо – книготорговельної бібліографії