Контроль та приймання топографо – геодезичних та картографічних робіт

( Рrо Маrк 2), Меrіdіаn)

• електронні тахеометри типу ДТМ – 801 Sеrіеs, Nікоn 302, Тrіmвℓе 5600
• свіловіддалеміри типу СТ 5 “Блиск”, Nаsm 2а
• оптичні точні теодоліти типу 2Т5К.

Камеральні роботи по врівноваженню зйомочних планово - висотних мереж, складанню кадастрових планів та інше оформлення документації виконуються з приміненням комп’ютерної техніки. Зв’язок між бригадами та

 

                                                                                                                                37

членами бригади при виконанні польових робіт піддержується з допомогою сучасних радіотехнічних засобів.

Таким чином, необхідно відмінити і підкреслити, що науково – технічна революція сприяла появі у сучасній геодезії нових і мобільних  засобів вимірювання – приймачів глобальних навігаційних систем визначення місцезнаходження (GPS), електронних світловіддалемірів, тахеометрів, цифрових нівелірів, цифрових знімальних камер та іншої вимірювальної техніки, потужних комп’ютерних технологій, що дає змогу по – новому, ефективно і високоякісно розв’язувати постановлені геодезичні завдання.

В Україні за станом справ у геодезичній галузі відповідає державна служба з геодезії, картографії та кадастру.

У 2002 році постановою Кабінету Міністрів України затверджена на Державна науково – технічна программа розвитку геодезичної діяльності національного картографування в Україні на 2002 – 2010 роки.

Законодавча база, яка регулює виконання геодезичних робіт, включає в себе :

• Закони України “ Про топоргафо – геодезичну та картографічну діяльність” - у новій редакції; “ Про національну інфраструктуру геопросторових даних ; “ Про дистанційне зондування Землі”

Положення : “Про національну систему відліку”, “ Про національну систему картографування” “ Про порядок накопичення і використання топографо – геодезичної та картографічної інформації, що є власністю держави” та інше.

Геодезичні роботи потребують дотримання основного правила – переходу від загального до часткового, коли необхідно отримати плани і карти із зображенням деталей місцевості, та звичайно зйомку не починають з деталей місцевості, а створюють спочатку основу, за допомогою якої можна було б об’єднати всі виміри в одну систему .топографо – геодезичні роботи ставлять свою мету  отримання доброякісної основи, яка в повному масштабі відтворює просторове розміщення, яке характеризується конфігурацією, співвідношенням сторін, окресленням меж земель.

Кадастрова зйомка включає :

• геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

                                                                                                                               38

• погодження меж земельних ділянок з суміжними землевласниками і землекористувачами;
• відновлення меж земельних ділянок на місцевості ( в разі наявності спорів);

Кадастрова зйомка включає і інші види робіт

Кадастрова зйомка виконується особами, які мають відповідні ліцензії на проведення робіт по кадастрових зйомках, видані органами Держкомзему та Головного Управління геодезії, картографії і кадастру України у встановленому законодавством порядку.

Зйомка меж земельних ділянок з метою нанесення їх на планово – картографічний матеріал виконується  різними методами в залежності від методики знімання території земельної ділянки і наявності пунктів зйомочної основи, до яких можлива прив’язка межових знаків. Але все таки основним методом  зйомки в даному випадку був полярний метод в парі з методом лінійних обмірів рулеткою. Координати пунктів полігонометрії 2 розряду і точок теодолітних ходів вичислялись у державній системі координат системі координат 1963 року.

     Для  прив’язки ходу використались  вихідні пункти тріангуляції  – Белянка, Белая Западня, Родакові 2,Суходол. Для зйомки можна було  б використати точки ПТ 1 і ПТ 2, які можна було б визначити  із GPS – спостережень. Визначення точок ПТ 1 і ПТ 2 з допомогою GPS було б економічно вигідним і раціональним в тому випадку коли б рядом не було б проложеного полігонометричного ходу 2 розряду

      Потрібно зразу ж відмітити, що  за допомогою глобальних супутникових  геодезичних систем (GPS) одержуються набагато точніша земельно – кадастрова інформація, ніж за традиційними методами.

 Коли б, наприклад  виконувалась зйомка земельної  ділянки приватного підприємця  щербини М.Д., то порядок зйомки  цієї території за допомогою  GPS полягав  би в тому, що фахівець переходить межі з пересувним  приймачем і збирає необхідні дані за допомогою вмонтованого до приладу комп’ютера. Приймач GPS вимірює відстань, яку передасть сигналами, що

                                                                                                                                39

передаються від одного або декількох орбітальних супутників і сигналами від приймача базової станції, система дозволяє встановити місцеву геодезичну мережу і при цьому досить характерним є те, що виконання робіт не залежить від погодних умов.

Як уже відмічалось, для прив’язки теодолітних ходів використовувались пункти Державної геодезичної мережі. Але для якісного положення теодолітних ходів цих пунктів було замало, тим більш що на пунктах відсутні зовнішні знаки, тому було прийнято рішення, воно виконувалось, щодо збільшення вихідних пунктів методом визначення допоміжних пунктів. Метод визначення таких вихідних пунктів – це GPS- визначення. Ці пункти з номерами 50 і 51 розташувались в необхідних вигідних для прив’язки висячого теодолітного ходу  місці. Ці пункти визначались дещо раніше ніж виконувалась зйомка земельної ділянки. Ці пункти, як і точки теодолітного ходу закріплені на місцевості спеціально виготовленими для цього центрами.

     Коротко  про визначення цих пунктів  у відношенні їх планових координат. Використовувалась при  цьому  глобальна супутникова навігаційна  система 

GPS( GℓobаІ Роsіtіоn Sуstеm- глобальна система визначення місцеположення), яка розробляється і підтримується США. Розвиток космічної техніки та досягнутий за допомогою таких систем високий рівень точності визначення місцезнаходження об’єктів, призвели до широкого застосування супутникових радіонавігаційних систем при вирішенні майже всього спектра геодезичних задач, в тому числі і задач прив’язки теодолітних ходів.

В радіонавігаційній системі, що використовувалась в даному випадку, функціонували три основні підсистеми, або сегменти, а саме:

• космічний сегмент, або підсистема космічних апаратів, що складається із штучних супутників Землі.
• Сегменти управління або підсистема контролю та управління,
• Сегмент користувача або апаратура користувача, що включає приймач користувача.

В основі GPS лежить концепція належної навігації, відповідно до якої обчислення просторово – часових координат виконується в апаратурі

                                                                                                                                 40

 користувача. У рамках цієї концепції обрано  позиційний спосіб визначення  місцеположення користувачів на  основі без запитних (пасивних) віддалемірних  вимірювань по сигналах навігаційних  штучних супутників Землі з  відомими координатами. Вибір концепції незалежної навігації та використання без запитних вимірювань забезпечили можливість досягнення необмеженої пропускної спроможності супутникових навігаційних систем.

    Навігаційний  метод базується на вимірюванні  “псевдо віддалей” між користувачем і кожним із чотирьох супутників. Виходячи з відомих координат супутників, можна обчислити координати систем приймача. В принципі достатньо трьох вимірювань віддалей, четверте -  для контролю. Таким чином, навігаційна система буде працювати ефективно, коли структура побудови космічного сегмента забезпечує прийом сигналів не менше як від чотирьох супутників у будь – який момент часу в будь якій точці земної кулі. Супутники системи GPS розташовані в шести орбітальних площинах, причому на кожній орбіті обертаються по 4 супутники.

Супутники системи випромінюють сигнали на двох частотах, які вміщують інформацію про координати відповідних супутників. Ця інформація приймається та фіксується спеціальними вимірювальними станціями – приймачами.

Геодезичний приймач супутникової системи включає антену (сенсор)  блок управління (контролер), акумуляторної батареї, штатив та з’єднувальні кабелі.

Сенсор являє собою водонепроникний приймач радіовипромінювання масою до 2 кг. Він може одночасно відслідковувати сигнали 6 – 12 супутників на одній або двох частот.

Управління роботою приймача здійснюється за допомогою контролера або ПЕОМ.

Контролер побудовано на базі мікропроцесора. Він забезпечує зв’язок між оператором (спостерігачем) і сенсором.

Процесор забезпечує попередню обробку вимірювальної інформації, її реєстрацію, функціонування каналів зв’язку, клавіатури та дисплея контролера.  Клавіатура приймача схожа на клавіатуру ПЕОМ. Обробка

                                                                                                                                 41

інформації ( обчислення координат) виконується на ПЕОМ за спец програмою, яку одержано разом з приймачем радіовипромінення.

Для визначення місцеположення точок 50 та 51 знімальної основи на нашому об’єкті робіт за допомогою GPS використовувався відносний ( диференційний ) спосіб, так як цей спосіб у геодезичній практиці використовується майже завжди. Слід відмітити, що при геодезичних роботах, в основному, використовуються статистичні вимірювання.

Статистичні зйомки передбачають виконання диференційних супутникових  спостережень між двома і більш непорушними приймачами, один з яких є базовим. За базову станцію приймаються будь – який із пунктів, координати якого відомі, або пункти з найбільшою тривалістю вимірів. Всі станції, місцеположення яких визначено відносно координат базової станції, називаються пересувними. Будь – яка пересувна станція, координати якої отримані з необхідною точністю, може бути використана як базова для подальшого створення мережі. При визначенні місцеположення точок знімальної основи частіше всього використовуються швидкі статичні зйомки, які дозволяють збільшити (підвищити) продуктивність вимірів.

Швидкі статичні зйомки при спостереженні, як мінімум, чотирьох – п’яти супутників з вигідним взаємним геометричним положенням отримання паспортної точності GPS( декілька сантиметрів – помилка) досягається при тривалості спостереження 5-10 хвилин, що в даному випадку, при визначенні точок 10 – 11 видержувалась. За базову станцію, в даному випадку використовується пункт тріангуляції  Родакові 2..

   При зйомках  об’єкта “УРУС” необхідні пікетні  точки в плановому відношенні  могли бути визначені в режимі  “Стою/Іду”. Режим “Стою/Іду” дозволяє визначити велику кількість пунктів за короткий період часу з необхідною точністю. Але цей спосіб вимагає щоб приймач утримував захват супутників на протязі всього часу вимірювань, тобто при послідовному переміщенні між точками і пунктами, що визначаються. На першому пункті необхідно знаходитись 10 –15 хв, час вимірів на інших пунктах, що повинні визначатися, складає всього від 5 до 30 секунд. Означений режим відповідає

                                                                                                                                42

зйомці об’єктів з відстанями між пунктами не більш 300м і при відсутності перешкод для проходження радіосигналів від супутників. Для того,  щоб створити такі умови, радіоантена пересувної станції удержується на даху автомобіля або в руках при пересуванні між зйомочними точками, що визначаються у плановому відношенні.

     Необхідно  відмітити, що побудова зйомочної  мережі на об’єкті методом  прокладання полігонометричного  ходу, який пролягає через все  с. Родакові є найбільш раціональним  в даному випадку способом.

       При прокладенні теодолітного  ходу спочатку було виконано  рекогносцировку місцевості з  обстеженням геодезичних пунктів, намічанням поворотних точок  полігонометричного  теодолітного  ходу на місцевості з одночасним  їх закріпленням на місцевості  спеціальними центрами

      Польові роботи з обстеженням  геодезичних пунктів включали  в себе такі процеси:

• розшук пунктів на місцевості – виконувався з допомогою системи визначення місцезнаходження “Меридіан”  та з використанням топокарт масштабів 1 :25000, 1 :50000,
• огляд центрів, зовнішніх знаків, встановлення їхнього стану та зовнішнього оформлення ( зовнішні знаки втрачені, центри збереглися);
• оформлення звітної документації (відомості інвентаризації пунктів ДГМ)

     В  процесі рекогносцировки було  намічено прокласти на місцевості витягнутий полігонометричний 2 розряду хід у вигляді кривої, ламаної лінії з точками, порядкові номери яких  41,42,43,44,45,46,47,48,49,1

50,51і перехідні  точки 1 і 2.

     Вказані  точки для довгострокового їх  збереження закріплені на місцевості з допомогою центру типу зображеного на мал.. на листі ___ цієї роботи.