Лекции по "Земельному праву Украины"

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі  і землекористувач, у тому числі орендар.

Кошти які надходять  як плата за землю акумулюються на спеціальних бюджетних рахунках бюджетів ссм ради на території яких знаходиться земельна ділянка і  використовуються для створення  державного зем кадастру, створення  земельного іноваційного фонду, відшкодування витрат землевласників і землекористувачів, економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат постраждалим внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини.

Для централізованого виконання певних робіт з числа  вищеперерахованих, розробки виконання  державних програм щодо раціонального  використання земель 30% коштів- централізується  на спеціальному бюджетному рахунку деркомзему, а 10% - на спец. бюджетних рахунках АРК і областей.

За нецільове  використання коштів, що надходять  від зем податку на відповідний  бюджет, фінансовими органами нараховується  штраф у розмірі 100% використаних сум, що надходять до державного бюджету України на цілі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

 

30. Земельний  податок (ЗП) і його юридична  природа.

Стаття 4. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись  або змінюватись іншими законодавчими  актами, крім цього Закону. Зміни  і доповнення до цього Закону вносяться  не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Закон містить  диференційовані правила визначення ставок зем податку для земель с/г призначення, земель населених  пунктів, земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також земель природоохоронного, оздоровчого, реакційного, історико-культурного призначення і земель лісового і водного фондів.

ЗП нараховується  з дня виникнення права власності  або права користування ЗД. У разі припинення права власності або права користування податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

30% коштів від  земельног податку, що надійшли  на бюджетні рахунки місцевих  бюджетів, централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Держкомзему, а 10% - на спеціальних бюджетних рахунках АРК і областей. За нецільове використання коштів, що надходять від ЗП у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100% використаних сум, які надходять до державного бюджету України на цілі забезпечення раціональног використання і охорони земель. За несвоєчасну сплату ЗП справляється пеня у розмірі 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення.

ЗК України (ст.38) і Закон України “Про плату  за землю” (ст.12) передбачають ряд пільг щодо земельного податку.

31. Підстави, суб’єкти  та об’єкти плати за землю.

Стаття 35. Плата  за придбання землі (Земельний Кодекс України)

Передача землі у  власність за плату у випадках, передбачених цим Кодексом, провадиться  за нормативною ціною, що визначається законодавством України.

Стаття 36. Плата  за використання землі 

Використання землі  на Україні є платним.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують  плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель.

Орендар сплачує за землю  орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Порядок оподаткування  і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюються Верховною Радою України.

В Законі «Про плату  за землю» зазначено:

 Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі  і землекористувач, у тому числі  орендар.

Стаття 4. Закону України  «Про оренду землі» визначає об’єкти  орендної плати за землю:

1. Об'єктами оренди  є земельні ділянки, що перебувають  у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

2. Об'єктами оренди  можуть бути земельні ділянки  з насадженнями, будівлями, спорудами,  водоймами, що розташовані на  них, якщо це передбачено договором оренди.

3. При передачі в  оренду земельних ділянок громадянами,  які мають право на земельну  частку (пай) у недержавному сільськогосподарському  підприємстві, їх місце розташування  визначається з урахуванням вимог  раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до спеціальних землевпорядних проектів, які затверджуються загальними зборами членів сільськогосподарського підприємства або зборами уповноважених, а у акціонерному товаристві - загальними зборами товариства.

Суб’єктами орендної плати за землю є орендарі та орендодавці.

Стаття 5. Орендодавці  землі 

1. Орендодавцями земельних  ділянок є громадяни та юридичні  особи України, у власності  яких перебувають земельні ділянки. 

2. Орендодавцями земельних  ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

3. Орендодавцями земельних  ділянок, що перебувають у державній  власності, є районні, обласні,  Київська і Севастопольська міські  державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Стаття 6. Орендарі землі

1. Орендарями земельних  ділянок є юридичні або фізичні  особи, яким на підставі договору  оренди належить право володіння  і користування земельною ділянкою.

2. Орендарями земельних  ділянок можуть бути:

1) районні, обласні,  Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України;

2) органи місцевого  самоврядування: сільські, селищні,  міські ради;

3) громадяни України,  юридичні особи, релігійні, громадські  організації, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

3. Орендарями земельних  ділянок сільськогосподарського  призначення для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

 

31. (2)

 

С переходом нашей  страны к рыночной економике возникла необходимость в создании условий, при которых было бы невыгодным неиспользование или безхоз. Использование земли.Наиболее эффективным средством разрешения этих проблем является введение платного землепользования.

Субъектами платы за землю являются собственник земли и землепользователь, в том числе арендатор, т.е. все юр лица и граждане независимо от форм собственности и вида хозяйственной деятельности, включая международные неправительственные организации, совместные предприятия с участием иностранных юридических лиц и граждан, инистранные юридические лица, а также иностранные граждане и лица без гражданства, которым предоставлена земля в собственность или пользование на територии Украины.

Объектом платы за землю являются земельные участки, находящиеся в собственности или пользовании, в том числе на условиях аренды.

 

32. Особливості  обчислення плати за землі  с/г призначення.

Розділ 2 Закону У. «Про плату  за землю»

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей  та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому  порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Законодавство У. регулює  і питання орендної плати (частина 3 ст. 36 ЗК У., ст.19 Закону «Про плату за землю», ст. 19-21 З-ну У. «Про оренду землі». Орендною платою за зд визнається платіж, який вноситься орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, умови, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди, що укладається між орендодавцем і орендарем. Внесення орендної плати на наступний період оренди допускається на строк, що не перевищує одного року. У випадку визнання договору оренди недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк не повертається. Орендна плата за зд, що знаходяться у державній чи комунальній власності, централізується на тих самих бюджетних рахунках, що й зем податок і розподіляється і використовується за тими ж самими правилами. За загальним правилом така орендна плата не може бути меншою від розміру зп.

 

33. Правові форми плати  за землі несільськогосподарського  призначення.

Закон У «Про плату  за землю» містить диференційовані  правила визначення ставок зем податку  для земель с/г призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і земель лісового і водного фондів.

Ставки ЗП із земель населених пунктів встановлюються за наступними правилами. Якщо грошова оцінка відповідних земель існує, то ставка податку встановлюється в розмірі 1% від такої оцінки. Якщо відповідну оцінку зд не встановлено, то середні ставки ЗП встановлюються в розмірах, що визначаються за спеціальною таблицею, наведеною ч.2 ст.7 Закону У. “Про плату за землю”. Ця таблиця передбачає встановлення диференційованих ставок ЗП залежно від чисельності населеного пункту (зврахуванням коефіцієнтів, застосовуваних для міст Києва, Севастополя і міст обласного підпорядкуваня).

Спеціальні правила  розрахунків ставок ЗП встановлені  Законом “Про плату за землю” і  для земель різного цільового  призначення за межами населених  пунктів. Так, підприємства промисловості, транспорту (крім залізничного), зв’язку та іншого призначення за загальним правилом сплачують ЗП з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за зд, надані для  залізничного транспорту, Збройних Сил  У. та інших військових формувань, створених  відповідно до законодавства У, справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових с/г підприємств, з яких податок справляється як з землі с/г призначення. (Якщо земля використовується не за цільовим призначенням, податок справляється за загальним правилом- 5% від грошової оцінки площі ріллі по області). Податок за зд, надані на землях лісового фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, відповідно до лісового законодавства України. Винятки встановлені для ділянок земель лісового фонду, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами: податок на них справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок на зд, надані на землях водного фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Законом “Про плату за землю” встановлені порядок обчислення і строки сплати ЗП, Підставою для його нарахування є дані державного земельного кадастру. При цьому юр особи щороку самостійно обчислюють суму ЗП за спеціальною формою, встановленою ДПА України (станом на 1.01. кожного року). Громадянам нарахування ЗП здійснюють ДПІ.Земельний податок сплачується рівними частками: двічі на рік виробниками товарної с/г та рибної продукції та щоквартально – всіма іншими платниками податку.

 

34. Відповідальність  за порушення законодавства про  плату за землю.

Розділ 8 ЗК

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  ПЛАТНИКІВ І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ  ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ"

Стаття 25. За несвоєчасну сплату земельного податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення.

Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Стаття 26. За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".