Комунікаційні можливості Інтернету і їх застосування в інформаційному суспільстві

Збірка «Інформаційне суспільство. Шлях України» Мойсєєва М.М. покликана дати відповіді на питання побудови інформаційного суспільства в Україні та спрямована на пошук ефективних моделей його реалізації. Поява нових інфокомунікаційних технологій в Україні дає підстави говорити, що Україна не залишиться осторонь інформаційної революції, а буде якісно репрезентована в глобальному інформаційному суспільстві. Колектив авторів досить професійно виклав свої погляди на те, якою бути Україні у XXI сторіччі [34].

Аналізуючи різні підходи до визначення інформаційного суспільства, Ф. Уебстер відзначає існування ще одного визначення, кардинально відмінного від попередніх; воно виходить не з того, що у наш час стало більше інформації, а з того, що характер цієї інформації змінив спосіб нашого життя. Ця дефініція передбачає, що в основі нашої поведінки сьогодні лежить теоретичне знання і інформація, а, отже, спирається не на кількісні критерії, що важко піддаються обліку, як попередні визначення, а на якісні, що є переконливим аргументом на його користь [33].

Дослідження питання інформатизації України та створення повноцінного інформаційного простору було розглянуто Недопитанським М.В. у роботі «Україна інформаційна: утопія чи реальність». Він піддає сумніву втілення в життя ідеї безпечного та повної інформаційної свободи громадян України, звертає івагу на сучасний стан та перспективи розвитку інформаційного суспільства [22].

У праці Сосніна О.В. «Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України» здійснено комплексне дослідження особливостей державної політики в галузі формування, ефективного використання і правового регулювання інформаційного ресурсу України [28].

Книга Уебстера Ф. «Теорії інформаційного суспільства» являє собою розгляд більш або менш відомих теорій другий, післявоєнної, половини XX ст., які, враховуючи так званий інформаційний вибух, вважали основою глобальної «інформаційної» економіки. У пропонованій книзі Френк Уебстер піддає критичному аналізу теорії Д. Белла, М. Кастельса, Р. Шиллера, Ю. Хабермаса, Е. Гидденса, Ж. Бодрийяра і Баумана [18].

            Книга Демкової М.С. та Фігеля М.В присвячена проблемам правового регулювання доступу до публічної інформації та запровадження в Україні електронного урядування. До праці увійш-ли аналітичні матеріали, концепція Закону «Про доступ до інформації», законо-давчі акти міжнародного права. Особливу увагу приділено висвітленню дискусій-них питань щодо доцільності виокремлення інформаційного права в окрему га-лузь права, правовим режимам доступу до інформації, законодавчій регламентації захисту персональних даних тощо. У праці використано зарубіжний досвід правового регулювання доступу до інформації та функціонування електронного урядування. Видання буде корисним для всіх, хто на теоретичному і практичному рівні зай-мається питаниями доступу до інформації, проблемами розбудови інформаційно-го суспільства, а також юристам, які працюють та здійснюють дослідження у сфері інформаційного права, ЗМІ, державним службовцям, викладачам, студентам і всім, хто цікавиться проблематикою інформаційного та адміністративного права [23].

У монографії Чернова А.А всебічно розглядається процес становлення глобального інформаційного суспільства, що охоплює все нові країни і регіони світу. Проаналізовано основні технологічні, економічні і соціально-культурні передумови та проблеми переходу до інформаційного суспільства в ряді країн, у тому числі і в Росії [34].

Для роботи також були використані нормативно-правові документи, пов’язані з реалізацією Національної програми інформатизації, зокрема законодавчі акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо, а також нормативно-правові акти зарубіжних країн.

Закон України «Про інформацію» регламентує загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її захист [1].

Питання захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах регулює Закон України «Про захист в інформаційно-телекомунікаційних системах» [2].

В Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» міститься перелік основних засад електронного документообігу і детально описано кожний з його етапів, зазначено порядок організації електронного документообігу і визначено права та обов’язки суб’єктів електронного документообігу [3].

Ефективність роботи з інформацією, зокрема інформаційного забезпечення управління, можливо досягнути у розвинутому інформаційному середовищі. Це є одним з головних пріоритетів України, що чітко зазначено у Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007–2015 роки». Цим документом встановлено прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя [4].

Одним з нормативних документів, які детально регламентують основні моменти побудови «електронного уряду» в США є Закон « Про електронний уряд» ( E - Government Act of 2002 ) . Закон є основоположним законодавчим документом в області побудови «електронного уряду» в США.

У законі дається визначення терміну «електронний уряд ». Електронний уряд означає використання урядом Інтернет - додатків та інших інформаційних технологій разом з процесами , які забезпечують впровадження цих технологій , з метою : поліпшити доступ до урядової інформації та надання урядових послуг суспільству і іншим урядовим установам ; поліпшити урядові операції , включаючи підвищення ефективності , якості послуг , а також трансформацію уряду.

Закон визначає ключові сфери , в яких ведеться створення «електронного уряду» : електронні державні послуги ; інформаційна безпека; твердження фінансування; захист конфіденційної інформації та ефективність статистичного обліку [6].

Необхідно також  відмітити важливість Закону « Про свободу інформації» ( The Freedom of Information Act ). У ньому визначено,що  Федеральний уряд зобов'язаний забезпечити права громадян на доступ із застосуванням сучасних технологій до всілякої інформації різних відомств , для поліпшення контролю за діяльністю Федерального уряду і відомств. Закон заклав правову базу для забезпечення доступу до інформаційних ресурсів органів влади [7].

Закон « Про зниження паперового документообігу» ( Paperwork Reduction Act of 1995) мав на меті досягнення таких цілей:  максимальне зниження паперової навантаження на громадян , малий бізнес , освітні та некомерційні організації при укладенні договорів з Федеральним урядом , владою штатів , місцевою владою та іншими організаціями ; забезпечення максимальних вигод від отримання суспільством інформації від Федерального уряду; підвищення якості федеральних інформаційних систем , спрямоване на більшу прозорість діяльності Федерального уряду; зниження витрат Федерального уряду по збору , створенню , розповсюдженню і використанню інформації і , одночасно , забезпеченні захисту приватної інформації та інших видів охороняється інформації ; надання суспільно значимої інформації своєчасно , на рівних правах і в найбільш зручному вигляді [8].

Також для написання випускної роботи були використані електронні Інтернет-ресурси.

Таким чином, аналіз вище визначеної монографічної літератури,  нормативно-правових  документів та наукових статей  допоміг осмислити вплив сучасних інформаційних технологій із застосуванням мережі Інтернет на комунікації.

2 ТЕОРЕТIКО-МЕТОДИЧНI ОСНОВИ АНАЛIЗУ СУЧАСНОГО IНФОРМАЦIЙНОГО СУСПIЛЬСТВА

2.1 Загальна характеристика інформаційного суспільства

Друга половина ХХ століття насичена кардинальними соціальними трансформаціями, що змінили вигляд цивілізації. Намагаючись осмислити ці масштабні зміни, філософи, соціологи й економісти створили ряд концепцій, що відтворюють внутрішню логіку суспільного прогресу і визначають його найближчі перспективи. Такою концепцією є теорія «інформаційного суспільства».

Одне з найбільш коротких визначень інформаційного суспільства було зафіксовано тільки в 1997 році в книзі, виданої до парламентської Асамблеї Ради Європи: «Інформаційне суспільство - це суспільство, засноване на інформації» [31]. Враховуючи важливість створення та розвитку інформаційного суспільства, 27 березня 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію під номером А / RES 60/26, яка проголосила 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства.

 Виникнення  концепції інформаційного суспільства  спирається на тривалу наукову  традицію, що походить ще з  епохи Просвітництва, в результаті  якої був вироблений образ  суспільства - машини. Однак найбільш  безпосереднім чином вона пов'язана з виникненням і розвитком концепції постіндустралізму.

   Витоки  поняття «постіндустріальне суспільство»  навряд чи можуть бути визначені  з достатньою точністю. Існує  думка, що цей термін був введений  в науковий обіг у 1958 р. американським  соціологом Д. Рісменом.

   Теорія  постіндустріального суспільства  з'явилася в результаті синтезу  різних підходів до оцінки  динаміки стану розвитку суспільства. Починаючи з 1960-х років ХХ ст.. відбувається поширення поняття  «постіндустралізм» й осмислення  його, що технологічні фактори розвитку починають переважати над політичними і суспільними. Соціологи наприкінці 60-х років ХХ ст. прийшли до використання цього поняття  як протиставлення розвитку суспільства його попереднім стадіям суспільної еволюції.

   До кінця 60-х років ХХ ст. дана проблема стала однією з найбільш актуальних серед західних соціологів і постіндустріалізм як концептуальний напрямок набув теоретичної багатомірності.

   Початок  систематичної роботи в концептуальному  напрямку, яка привела до розвитку власне теорій інформаційного суспільства, можливо віднести до 1965 року, коли в США була створена футурологічна комісія. Американські вчені під час визначення тенденцій розвитку суспільства фіксували увагу на поза ідеологічному просторі людського існування. Учасники комісії прогнозували появу засобів впливу на фізичний і психологічний стан людей, пророкували уявлення про людину як «остів у самому собі», і внутрішньо зв'язані з ними різні форми антигромадського  індивідуалізму. Таким чином, теоретичні джерела образів інформаційного суспільства лежать у концептуальних положеннях доктрини, які підкреслюють роль знання у суспільному житті і констатують зрушення у системі виробництва. Від виробництва матеріальних благ до виробництва послуг і інформації.

   Соціальні зміни, що спричинила інформатизація є багатомірними, вони формувалися у різних галузях життя суспільства. Це обумовило те, що образи інформаційного суспільства виникали з акцентом на той або іншій аспект у сфері технології,економіки, структурі зайнятості, структурних змінах та змінах самої людської особистості.

   Однією  з найперших концепцій, яка має  відношення до вивчення соціального  образу інформаційного суспільства, є «Комп'ютопія», автором якої  є японський дослідник Йонезі Масуда [26].

Малюнок 2.1 Дослідник Йонезі Масуда [26]

Цей дослідник, характеризуючи інформаційне суспільство виходив з того, що воно «буде суспільством нового типу, цілком відмінним від нинішнього, індустріального. На противагу невизначеному терміну «постіндустріальне суспільство», термін «інформаційне суспільство» у тому розумінні, як він тут застосовується, дозволяє описати у концептуальних поняттях характеристики і структуру майбутнього».

   Підставою для такого ствердження, згідно точки зору Й. Масуди, є те, що виробництво інформаційних і нематеріальних цінностей завжди матиме вирішальне значення незалежно від ладу і рівня розвитку суспільства. Попередні системи технологічних новацій завжди мали справу з матеріальним виробництвом, а тут вони повинні будуватися навколо абсолютно нового каркасу – безпосередньо аналізу комп'ютерно- комунікативної технології.

   Й. Масуда  створює один із перших образів  інформаційного суспільства, основними  рисами якого вважає, що «…  інформаційне суспільство більшою  мірою функціюватиме довкола вісі інформаційних, аніж матеріальних цінностей, тобто довкола інформації когнітивної і такої, що обирає дію. До того ж інформаційне забезпечення ( як осередня організації виробництва) набуде фундаментального характеру інфраструктури, а когнітивний капітал матиме перевагу над матеріальним у структурі економіки. Таким чином, якщо характерна риса індустріального суспільства – багате матеріальне споживання, то інформаційного – те, що пізнавальна творчість інтелігенції поширюється на всіх. Вищою стадією інформаційного ладу стане глобальне футуризування суспільства… Це саме те, що я розумію під «Комп'ютопією». Це глобальне футуризоване суспільство, в  якому кожен домагається однієї з можливостей свого власного майбутнього, актуалізує і реалізує одну із власних інтенцій і потреб. Діючи таким чином, воно буде глобальним і цільним, таким, у якому багатоцентовані вільні об'єднання громадян вільно беруть участь у дольових цілях, а ідеї спільно процвітають у всьому світі [26].

   Однією  з  найяскравіших рис є те, що  суспільство буде складатися з високоосвічених людей: «… Розвиток інформаційно-продуктивних сил поряд із швидким зростанням унаслідок автоматизації матеріальної продуктивної сили веде до звільнення людини, зменшення її залежності від безпосередньої праці і збільшення кількості її вільного часу…».

   Ще один  момент – подальше розширення  автономної творчості. Інформаційне  суспільство гарантуватиме існування  більш активних вільних об'єднань, бо люди будуть звільнені від  турбот про харчування і одержать  більше можливостей для реалізації часо-цінностей прийдешнього.