Особливості харчування народів світу

Оскільки Франція є  морською державою і має прекрасні  зв'язки з бувшими колоніями в  Африці, немає потреби перераховувати всі продукти, які використовують французькі кухарі для приготування страв. Все, що можна їсти, кухар-француз поєднує, заправляє спеціями чи соусом, чудово прикрашає і ви отримуєте свято., про яке будете довго згадувати.

З перших страв перевагу надають бульйонам та пюревидним супам, популярні супи-крбми, заправлені льєзоном з яєць, вершків та вершкового масла. Особливе місце займають соуси, яких у французькій кухні є більше 3 тисяч.

Якщо говорити про  технологію, то тут треба відзначити, що страви з м'яса найчастіше смажать, варять та тушкують. Для приготування страв часто використовують вино, коньяк та лікери, вони ароматизують виріб, надають йому неповторного смаку. Вино також використовують для приготування маринадів для м'яса та риби.

Францію можна назвати  країною сирів, без якого не обходиться ні одне застілля. Улюблена страва — смажений сир, який подають зі смаженою картоплею. Його подають на закуску та десерт, з нього готують прекрасний суп. Популярна страва з яєць — омлет, його готують з різноманітними продуктами. Серед прянощів кухарі .використовують чабер, цибулю-порей, кервель, естрагон, петрушку, лавровий лист та багато інших.

Гарніри складають з  багатьох овочів, серед яких найпопулярніші — це спаржа, артишоки, салат-латук. М'ясні супи французи їдять двічі  на тиждень.

Сніданок француза легкий: кава з молоком, трохи хліба та масла. Ланч у полудень. Він ситніший ніж в Англії, але не важкий. Споживається багато хліба, його французи люблять їсти, вмокаючи в соус. З гарячих напоїв — чай, какао, кава.

О 17-й годині дітям  дають тартинку з маслом та кусник шоколаду. Ввечері французи обідають: суп, печеня або раїу, овочі, десерт. За св'ятковим столом подають вино, перед десертом шампанське. Відтак подають каву, а до неї коньяк, лікер або настоянки.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Французька кухня має  довгу історію, яка бере свій початок ще з часів галлів. Улюбленою стравою тих часів було дике порося, нашпиговане часником, засмажене на повільному вогні і загарніроване диким зайцем, каплунами, гусями та іншою дичиною. Смаки галлів докорінно відрізнялися від уподобань римлян, які напів-лежачи поглинали майже абсурдні страви, наприклад язики солов'їв або мозок страусів. І все таки, французька кухня початково знаходилась під впливом римлян і нагадувала більше карнавал. Величезні гори м'яса, риби та птиці підносили слуги з кухні, роздаючи ці страви за довгі столи. У моді, наприклад, була така страва: жайворонок в курці, курка в гусці, гуска в дрофі, і все це у лебеді.

У французьких феодалів була своя фірмова страва: смажений на рожні павич, в золочений дзьоб  якого клали пучок палаючої камфори. •

За часів Карла Великого нарешті дозволили бути за столом і жінкам, але без парфумів, щоб  не зіпсувати апетит мужчинам. Однак  на сгголах ще не було виделок, ложок  та тарілок, і тому м'ясо подавали на товстому куску хліба одноразового помелу. Наприкінці раннього середньовіччя щоденно французи споживали 1,6—1,7 кг. Хліб був, переважно житнім, не високої якості. Крім того, селяни та горожани їли багато каші, бобів під часниковим соусом, часом сир і рибу. Доля фруктів та овочів у раціоні була невеликою. їжі не вистачало гостроти: прянощі коштували дорого, у щоденному харчуванні їх замінювали соусами з часнику, цибулі і різноманітних трав, а також оцтом та гірчицею.

Раціон заможних людей  та знаті був багатшим та різноманітнішим. У 1279 році судова палата прийняла навіть закон, який визначав кількість страв, що дозволялось з'їдати за обідом (суп, дві других страви і десерт), але ця постанова не завжди виконувалась.

Сигнал до початку  званого обіду в багатому домі подавав слуга, в обов'язки якого входило, як тоді говорили «трубити воду», тобто трубити в ріг, запрошуючи гостей мити руки. Слуги подавали миски ювелірної роботи, які були наповнені водою з пелюстками троянд та пахучими травами.

Присутність дам за столом зробили етикет строгішим. Стало непристойно сякатися в скатертину або витирати руки об собаку господаря. Тому стали використовувати хустинки до носа та полотняні серветки.

Всередині XVII ст. з'явилися  виделки, але більшість рахувала, що вони придатні лише для того, щоби ними чистити зуби. Навіть Людовік XIV — «король-сонце» — продовжував їсти руками у своєму Версальському палаці. А його перший міністр Пьер Сег'є змішував всі страви в одну кашу, і пригорщами відправляв усе це в рот.

При дворі короля працювало 50 кухарів, які наполегливо працювали, створюючи нові фантастичні страви. Розкіш королівського столу стала відома по всій Європі, отримавши світову славу і перетворилась у зброю держави.

«Король-сонце» запровадив у Версалі традицію, яка міцно  утвердилась у французькій зовнішній політиці — дипломатію гастрономії.

ЧЕХІЯ ТА СЛОВАЧЧИНА

Кухня чехів та словаків мало відрізняється від російської та україської. У ній домінують  страви з м'яса свинини та продуктів  її перероблення, страви з птиці  та овочів, страви з борошна. Рибу споживають менше, ніж м'ясо, і то здебільшого річкову та озерну.

Гострі спеції та приправи чешські та словацькі кулінари використовують помірно, ними не забивають природний  смак продуктів, а тільки підкреслюють смакові достоїнства страви

З холодних закусок вирізняють маленькі бутерброди, які мають вигляд тістечок (канапе), їх тут називають помазанками. їх готують з великою винахідливістю та смаком і тому вони є прикрасою різних типів бенкетів.

Перші страви споживають невеликими порціями (250—300 г). Готують  їх, як правило, на кісткових та м'ясних бульйонах, а також овочевих відварах. Чехи та словаки люблять подавати на гарнір борошняні вироби, зокрема кренделики, яких тут готують багато видів. Другі страви з м'яса найчастіше гарнірують тушкованою капустою. До найпоширеніших страв належать: смажена свинина з кренделиками та тушкованою капустою, смажений короп, тушковані нирки та печінка, галушки з повидлом. До других страв часто подають як додатковий гарнір — овочеві салати із заправкою. Дуже популярні, як і в поляків, солодкі страви: киселі, компоти, желе, муси, самбуки, свіжі та консервовані ягоди. Виготовляється великий асортимент кондитерських, виробів, зокрема дрібноштучних тістечок.

Режим харчування у чехів  та словаків такий: сніданок легкий (масло, кефір, шинка, булочка та кава), обід та вечеря — ситні, після прийому їжі обов'язково подають каву. їдять переважно білий хліб у невеликих кількостях. З прохолоджуючих напоїв люблять мінеральні води та соки, і звичайно пиво, культура споживання якого тут дуже висока.

Слід пам'ятати, що рибу чехи та словаки люблять більше в холодному вигляді під маринадом або майонезом. Страви з баранини та котлетної маси майже не споживають.

ШВЕЙЦАРІЯ

На кулінарне мистецтво  цієї країни великий вплив мають  такі держави, як Франція, Німеччина та Італія. У Швейцарії дуже розвинений туризм та готельне господарство і це стало запорукою розвитку кулінарії та обслуговування. Недивлячись на те, що кухня швейцарців є інтернаціональною, у кожному місті є свої «фірмові» страви, приготування яких має також свої місцеві особливості. Місто Берн славиться своїми ковбасами, Цюрих — солодощами, що називаються «хюхлі» і «крепфлі», в Базелі виготовляють дуже смачне печиво, яке називається «Пелюстки лотоса». А швейцарські сири давно завоювали світову славу. Прекрасні смакові якості мають швейцарські вироби кондитерів, які дуже часто виготовляють у маленьких кондитерських міні-пекарнях, що знаходяться в житлових будинках. Якість швейцарського шоколаду не потребує взагалі ніякої реклами.

Швейцарці люблять ті самі холодні закуски, що й французи: омари, лангусти, осетрова ікра, лососина, холодна смажена свинина, ковбаси. З перших страв віддають превагу пюревидним, заправленим твердим сиром, бульйонам, люблять уху. На друге замовляють смажене м'ясо великими порціями з гарніром з овочів. Застолля завжди завершує кава.

ШВЕЦІЯ

Національна кухня шведів багатша, ніж їх сусідів по Скандинавському  півострову. Кулінари цієї країни дуже люблять цукор і підсолоджують  ним всі страви, навіть хліб та мариновані оселедці. У Швеції готують кров'яну солодку ковбасу, яку подають до столу з ягідним компотом.

Швеція — морська  держава, тому основним продуктом харчування її населення є риба та інші продукти моря. З риби готують салати, перші  та другі страви. Користуються попитом  страви з овочів та м'яса. Улюблена страва шведів — темний квасолевий суп з шпиком, також трохи підсолоджений.

У щоденному раціоні  використовують асортимент бутербродів  і холодних закусок. Причому для  бутербродів застосовують будь-які  хлібобулочні вироби, крокети, палянички і т. д.

Картоплю, моркву та інші овочі подають, переважно відвареними, люблять картоплю в мундирі, млинці зі сметаною, розсипчасті каші.

Шведи готують оселедці так, як ніхто в світі, застосовуючи вишукані рецепти марицадів та соусів. Вони прекрасно готують вугра та копчену сьомгу. У відповідності з древніми традиціями тут продовжують в'ялити та коптити м'ясо. Для приготування страв використовують різні сорти квасолі та інших бобових.

У шведів кулінарні традиції дуже прив'язані до релігійних свят. Тістечка готують наприклад, на Різдво, але не готують на Великдень. Таке саме правило стосується і страв з м'яса.

Кава — основний напій, чай вживають рідше.

У Швеції діють суворі обмеження щодо споживання алкогольних  напоїв, воно нормується пайковими  картками, а в закладах харчування існує норма відпускання. За межами своєї країни шведи часто себе не обмежують у вживанні алкоголю і потрапляють у різні складні ситуації. Це потрібно враховувати обслужуючому персоналу ресторану.

Перші страви слід подавати об'ємом до 300 мл, на столі цовинен бути житній та пшеничний хліб, мінеральна та фруктові води.

ЮГОСЛАВІЯ, СЛОВЕНІЯ, БОСНІЯ, МАКЕДОНІЯ, ГЕРЦОГОВИНА, ЧОРНОГОРІЯ

Географічне розміщення Югославії сприяє розвитку скотарства, землеробства та садівництва. Південь  омивається Адріатичним морем і має багату рослинність, а рівнини сприятливі для вирощування зернових. На схилах гір багато пасовищ та виноградників, у лісах багато дичини. На півночі Югославії чудові пасовища, які дають змогу випасати велику рогату худобу, забезпечуючи країну молоком, вершковим маслом та сиропом.

На даний час Югославія  розпалася на окремі республіки, кожна  з яких має свої мовні, релігійні  та культурні традиції. Це стосується і кулінарії. На кухню Словенії (північ бувшої Югославії) найбільше вплинула австрійська кухня, хоча слов'янські страви тут зберегли свою оригінальність. Тому туристам з Словенії можна спокійно пропонувати австрійську та українську кухні.

У Сербії та Боснії панує  кухня Сходу — страви жирні  та ситні, дуже приправлені спеціями. У Чорногорії та Герцеговині відчувається вплив болгарської кухні, в Македонії страви, характерні для грецької кухні. У загальному ж, у бувших республіках Югославії відчувається домінуючий вплив турецької кухні, оскільки турки кілька століть володіли Балканами. Саме вони залишили рецепти приготування м'яса на рожні, плову, рагу, ароматних солодких страв.

Республіки бувшої Югославії  виробляють прекрасні вина, виноградне бренді. Як аперитив п'ють ракію. На півночі виготовляють добре пиво. Загальним для кухонь народів бувшої Югославії є використання в кулінарії овочів, яєць, птиці, бобових. Треба пам'ятати що тут дроживає багато мусульман, які не вживають м'яса свинини та дотримуються інших традицій у харчуванні.

Одним гарячим напоєм є кава, яку готують двома способами: цо-сербськи і по-турецьки. Чай — на другому місці.

До столу подають  багато свіжого білого хліба, а також  червоний та чорний перець, оцет, олію, бажано оливкову, мінеральну та фруктову воду. Дуже популярні молочні продукти: молоко, кисле молоко, кефір, домашній сир, тверді сири, з яких часто розпочинають застілля.

КУХНІ КРАЇН АЗІЇ

АФГАНІСТАН

Ця країна належить до держав мусульманського світу, де існує  релігійна заборона споживати у  їжу м'ясо свині. Найбільший вплив  на цю кухню мають кулінарні традиції Ірану, дещо менше — Індія та країн Центральної Азії.

Оточений з усіх сторін горами має розвинене скотарство та виноградарство. Для афганської кухні характерне використання в  їжу баранини, телятини, козлятини, птиці, дичини. Неодмінними компонентами страв є овочі, зелень, різні ароматичні коріння. Дуже полюбляють баранину, засмажену на рожні. Розповсюджена національна страва — каша з рису та кукурудзяної крупи з соусом та ароматичними травами. Хліб замінюють великі паляниці (типу лаваш) з пшеничного борошна.

В Афганістані вирощують  більше сорока сортів винограду, але  не виробляють алкогольних напоїв. Основний гарячий напій — чай, до якого подають знамениті східні солодощі. Споживають тут також багато динь та горіхів. Залюбки споживають молочнокислі продукти.

КРАЇНИ ІНДОКИТАЮ (В'ЄТНАМ, КАМБОДЖА, ЛАОС, МЬЯНМА)

Основними продуктами харчування вищевказаних країн — рис, риба, фрукти, чай. Рибу смажать, варять, в'ялять  на сонці, солять. Багато споживають морепродуктів  — омарів, лангустів, крабів, мідій, морських їжаків. Кухня цих країн містить немало екзотичних страв: підсмажені на вугіллі жаби, підсмажене на решітці м'ясо собак, а в деяких районах Таїланду вживають «їстівну землю».