Виховання у дошкільників позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля

Коло  знань дітей, які мають бути сформовані в дошкільному віці, визначається такими вимогами: вони повинні забезпечувати широку орієнтацію в оточенні, тому за характером мають бути енциклопедичними (різносторонніми), скеровувати ідейну спрямованість особистості, яка формується, закладати основи переконань, забезпечувати розвиток пізнавальної діяльності, перехід до її найскладніших форм у межах дошкільного віку, науковість, доступність, наочність[35 c.20].

Учені стверджують, що емоції необхідно визначати як діяльність оцінювання надходження  в мозок інформації про зовнішній  і внутрішній гніт, яку відчуття і сприймання кодують у формі  його суб'єктивних образів. При цьому  сила емоцій може бути руйнівною, тобто  зберігати свою автономність і співіснувати з думками, знаннями.

Дитина  може розуміти, але не приймати "для  себе" певну інформацію, знати, але не користуватися знаннями у своїх діях чи навіть пристосовуватись до обставин, діяти відповідно до них, однак внутрішньо ставитись негативно. У такому випадку вона виконує загальноприйняті вимоги, норми й правила поведінки в навколишньому та у взаємодії з природою, але знання її, не насичені позитивними емоціями, мають егоїстичну спрямованість, зумовлюють застій процесу виховання[25 c.42].

Отже, ставлення  дитини до знань має вирішальне значення у формуванні її переконань у майбутньому, оскільки саме воно (ставлення) пов'язане з вибірковою й чисто суб'єктивною її активністю, акумулює у собі потреби, оцінки, інтереси, а в майбутньому - і смаки, нахили, принципи.

Процес  формування системи наукових знань  і здійснення на цій основі завдань  екологічного виховання варто розглядати як у напрямі змісту, так і методичному, як  це доведено вище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ.  ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА  ПЕРЕВІРКА  ЕФЕКТИВНОСТІ  МЕТОДИКИ  ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

 
2.1 Експерементальна перевірка виховання емоційно-позитивного ставлення до природи у дітей дошкільного віку

 

Метою експериментального дослідження є визначення рівня екологічної вихованості дошкільників. Завдання експерименту:

1) визначити  критерії рівня екологічної вихованості  дошкільників;

2) підібрати  діагностичний матеріал і устаткування;

3) провести  діагностику рівня екологічної  вихованості дітей.

Екологічне  виховання дітей дошкільного  віку припускає: по-перше, формування усвідомлено-правильного  відношення до природних явищ і об'єктів; по-друге, ознайомлення дітей з природою, в основі якого повинен лежати екологічний підхід, тобто опора  на основоположні ідеї і поняття  екології. Ці два напрями нерозривні: щоб навчити дітей правильно  відноситься до світу природи, необхідно  дати їм певні знання про живу і  неживу природу.

Результатом сформованості екологічного виховання дітей дошкільного віку є якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, екологічного виховання і характеризується високим рівнем поведінки дітей стосовно ставлення до природного довкілля.

Експериментальна  база дослідження – ДНЗ № 6 м. Полтава. Вибіркою охоплено 44 дітей старшого дошкільного віку. Дітей було поділено на 2 групи по 22 чоловіки, з яких одна визначена як контрольна, а друга – як експериментальна (див. Додаток А, Б).

Метою констатувального етапу дослідження  є вивчення рівня екологічних знань дошкільників.

Відповідно  до розроблених критеріїв було виділено три рівні сформованості екологічної вихованості дошкільників: високий, середній, низький.

До групи  з високим рівнем були віднесені  діти з активним ставленням, знаннями до природного довкілля. Вони мали високий рівень мотивації щодо природного довкілля; розуміли сутність екологічного виховання та його значення для життєдіяльності особистості; дотримувалися правил поведінки в довкіллі.

До групи  з середнім рівнем були залучені діти з невисоким рівнем мотивації на екологічне виховання. Ці діти не мали цілісного розуміння сутності природного довкілля в житті кожної людини, не вміли встановлювати взаємозв’язок між компонентами екологічного життя і чинниками довкілля; не мали стійкого інтересу до вивчення питань про навколишнє середовище, а також природне довкілля.

Діти  з відсутністю мотивації до екологічного довкілля віднесені до групи з низьким рівнем сформованості здорового способу життя. Вони мали фрагментарні відомості про природне довкілля, поверхово орієнтувалися у змісті екологічного життя, його компонентах; у них відсутнє усвідомлення необхідності дотримувалися правил природо-збереження.

Ураховуючи  сутність поняття «екологічне виховання», його структурні компоненти та особливості, нами було розроблено контрольне завдання, для визначення рівня сформованості екологічних знань дошкільників:

Завдання. Визначення характерних особливостей представників світу тварин (проводиться індивідуально з кожною дитиною).

Мета. Визначити рівень знань характерних особливостей представників світу тварин.

Устаткування. Три великі карти: перша розділена на три частини (господарський двір, ліс, пейзаж жарких країн); на другій карті зображено блакитне небо, гілки дерев і землю; на третій карті зображено небо і луг. Фігурки тварин: коня, корови, свині, кози, барана, собаки; вовка, лисиці, ведмедя, зайця, оленя, тигра, слона, жирафа, зебри. Фігурки птахів: голублячи, синиці, горобця, дятла, сороки, ворони, снігура, сови. Фігурки комах: метелика, бджоли, сонечка, бабки, мурашки, коника, мухи, комара, павука.

Інструкція до проведення. Педагог пропонує узяти першу карту, зі всіх фігурок вибрати тварин і розмістити їх на карті з урахуванням місця їх мешкання.

Педагог пропонує узяти другу карту, з  фігурок, що залишилися, вибрати птахів і розмістити їх на карті на свій розсуд. Педагог пропонує узяти третю  карту, з картинок, що залишилися, вибрати  комах і розмістити їх на карті. Якщо на столі залишилися які-небудь фігурки, можна запропонувати дитині ще раз  подумати і розмістити їх відповідно до інструкції. Запитати, за якими ознаками він розмістив тварин на картах. Після того, як дитина справилася із завданням, педагог пропонує йому вибрати  два зображення тварин, три зображення птахів і три зображення комах  і потім відповісти на наступні питання  відповідно до вибраних картинок: «Як  називається тварина (птах, комаха)? Що ти можеш розповісти про нього? Твоє відношення до них».

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 - 15 балів): Дитина без особливих зусиль розподіляє представників тваринного світу по видах; аргументує свій вибір. Співвідносить представників фауни з місцем існування. Знає характерні ознаки. Без особливих зусиль, зв'язно і послідовно відповідає на поставлені питання. Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.

Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина іноді припускається незначних помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір. В основному співвідносить представників фауни з місцем існування.

Знає  характерні ознаки, але іноді допускає неточності у відповідях. На поставлені питання відповідає послідовно, але  іноді відповіді бувають дуже короткими. Виявляє цікавість і  емоційно виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.

Низький рівень (5 - 7 балів): Дитина часто припускається помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір.

Не завжди співвідносить представників фауни  з місцем існування. Важко назвати  характерні ознаки. На поставлені питання  відповідати важко, а якщо і відповідає, то в основному невірно. Не виявляє  цікавості і не виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.

Після аналізу  відповідей дітей ми дійшли такого висновку щодо сформованості у них екологічних знань (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Показники сформованості екологічних знань у дошкільників  на констатувальному етапі експерименту , %

Група	Рівні
	низький	середній	високий
КГ	15,5	75,2	9,3
ЕГ	16,3	75,5	8,2

 

Згідно до цієї таблиці маємо  діаграми:

Експерементальна  група

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  група

 

 

 

 

 

 

Згідно  таблиці 2.1., для 15,5 % дітей з КГ був характерний низький  рівень екологічних знань, для 75,2 % - середній рівень, для 9,3 % - високий рівень, для дітей з ЕГ – 16,3 %, 75,5% і 8,2 % відповідно. Отримані результати свідчать про недостатній стан  сформованості екологічного виховання дошкільників. Так, у досліджуваних немає єдиного  розуміння сутності  природного довкілля. Так, на завданні заняття більшість дітей (63%) припускалися незначних помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір.

Знали характерні ознаки, але іноді допускалися неточності у відповідях. На поставлені питання відповідали послідовно, але іноді відповіді бували дуже короткими. Виявляли цікавість і емоційно виражали своє відношення до тварин, птахів і комах.

Такі  висновки дошкільників дещо звужують сам зміст поняття природного довкілля, його структуру, а отже обмежують інформаційне поле дітей, деформують кут зору, під яким дитина дошкільного віку розуміє необхідність дбайливого ставлення до природи, використання певних методик збереження, зміцнення та відтворення як найвищої цінності.

Такі  результати свідчать про те, що більшість  дошкільників не володіють необхідними знаннями, вміннями й навичками про основи екологічноговиховання і природного довкілля. Екологічні знання практично не введені в систему їхніх життєвих цінностей та настанов, не сформована потреба у відповідальному ставленні до природи. На підставі результатів констатувального експерименту  була розроблена   модель формування умінь і навичок природного довкілля старших дошкільників як цілісного, цілеспрямованого процесу сприяння дитині в усвідомленні нею екології та включення її до діяльності природного довкілля.

2.2 Методики виховання в дошкільників позитивного ставлення до природного довкілля

Сьогодні  є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні  залежностей, які існували і існують  у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній  для них формі. Ці знання повинні  мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми  і методи роботи повинні мати цілісну  систему для забезпечення природних  знань у дошкільників. За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення  бережливого ставлення до природи  – важливе місце відводиться  дослідницькій пошуковій роботі. «Дітям не слід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її». [10 c.26] Формувальний експеримент здійснювався в старшій віковій групі «Сонечко», яка була обрана як експериментальна.

Під час роботи на заняттях можна пропонувати дітям різноманітні завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну. Дівчата й хлопчики будуть фантазували, складати невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Це буде сприяти розвитку розумових процесів, монологічного мовлення, комунікабельності. Готуючись до зустрічей з вихованцями, треба принести їм щось нове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш. «Збережемо деревце в долині, Щоб шуміло на тугих вітрах, - Стане більше цвіту Україні, В нім зів’є своє гніздечко птах. Збережімо річку і криницю. Пізнаваймо глибше, до пуття. Відкриваймо кожну таємницю, Зберігаймо землю і життя». В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуаціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.

З дітьми середньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.

Тема: Бесіда про живу і неживу природу. Дидактична гра “Живе – неживе” (середня група)

Мета: Формувати у дітей поняття про живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховувати любов до природи, бережне ставлення до неї.

Обладнання: Горщики з висадженими насінинами і камінцем.

Хід заняття:

На столі  два горщики. «Діти, що ми садили в  горщики?» (Насіння в один горщик, а камінець – в другий). «Що  змінилось у горщику, де покладено  камінець?» «А що змінилось у горщику, де посаджено насіння?» (З’явилось  тендітне стебельце, насінина проросла). «Чому насінина росте, а камінь –  ні? Тому, що насінина жива, а камінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе. Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Які неживі предмети є на ділянці?»  «Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Це рослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі». «І живу й неживу природу потрібно любити і берегти. Чи можуть рослини, тварини  і люди жити без повітря? Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою і щедрою і всім буде добре жити».

Гра “Живе – неживе”. Коли я називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте. «Сніг, чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.»

Ознайомлення малят з народними  традиціями.

Відтворення українського звичаю толоки - “лупая”. Учасниками цього обряду можуть бути вихователі і вихованці старшої групи садка; а молодші діти з інтересом будуть спостерігати за всім. Присутні дізнаються, що раніше основним харчовим продуктом жителів України була кукурудза. З неї випікали коржі – малаї, варили кулешу, готували й інші поживні страви. Кукурудзи сіяли багато і збирали великі урожаї, тож качани треба було вчасно облущити, щоб змолоти зерно на крупи і борошно й заготувати на зиму. Робота ця копітка і односельці допомагали один одному. Спочатку збиралися гуртом в одній хаті: обчищали качани, найкращі лишали на “косу” (до наступної сівби), окремо відкладали кукурудзяні рильця (бо вони є ліками), а потім лущили зерно. Працюючи, жінки співали, розповідали різні цікавості, ділилися секретами господарювання: яке зерно добре на посів, коли його слід кидати в землю[36 c.35]. Така толока по-справжньому може відбутися в дитячому садку – і як показ, і як реальна справа. Діти посильно допомагають дорослим, вбраним у колоритний національний одяг і, заглядаючи в очі, ловили кожне слово. По роботі ґаздиня частує присутніх кулешем, і веселі коломийки завершають “лучай”. Здавалося б, нічого особливого діти не можуть бачити. Але де б іще вони мали змогу побути серед такого розмаїття народних костюмів, де б почули, що вишивка на сорочках – це теж рідна природа, тут і звивисті ріки, і високі гори, і ласкаве сонце, і зелені ліси. Де б дізналися, що таке кукурудзяна “коса” і чому її вивішують під дахом восени, особливо там, де росте хлопчик (бо про те, що в домі є дівчинка, свідчить калина). І хто б розповідав, що кукурудзу слід висівати тоді, коли закумкали перші жаби . Працівники дитячого садка можуть вести “Щоденник природи”, за матеріалами якого можна простежити, як змінюється територія дитячого садка на протязі року, коли було висіяне те чи інше насіння, як воно проростало, цвіло і т.д. Тут же записуються розповіді дітей, коротенькі художні твори природничого змісту[26 c.29]. Але проблему виховання природолюбів не розвіяти без допомоги батьків. Такий підхід до проблеми не випадковий, адже єдність сім'ї та дитячого садка необхідна там, де життєвий досвід і наукові уявлення дітей недостатні, потребують систематичного збагачення, вираження, відчуття новизни у сприйманні світу природи людських взаємин з нею. Сім'я є тим ланцюжком, який з’єднує здобуті дитиною у дитячому садку початкової уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, яка формується. Вихователі, на батьківських зборах, в індивідуальних розмовах, в папках-пересувках, буклетах розповідають батькам, як вчити дітей правильно поводитися у природі, які знання їм треба давати, як виплекати стурбованість, виховати чуйність у ставленні по догляду за рослинами і тваринами. Також батьки залучаються до впорядкування території дитячого садка, висаджування дерев і кущів, догляду за мешканцями куточків природи, до проведення вікторин, природничого спрямування, збирання й оформлення довідкового матеріалу. Використовуючи різні методи і прийоми роботи з дітьми, вихователь пояснює і показує, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди. Природа дає свої скарби, а нам потрібно віддячити їй людською добротою і турботою. «Тільки тоді, коли діти любитимуть природу, співчутливо ставитимуться до неї, привчатимуться до праці. ми менше говоритимемо про дефіцит милосердя й співчуття в нашому суспільстві».