Расові проблеми сучасності

Активна боротьба з расизмом на глобальному рівні почалася ще у 1965 р., коли Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята «Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації» (ICERD). У ній підкреслюється, що за Загальна декларація прав людини проголошує: «усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах» [31] і що «будь-яка людина має володіти усіма правами та свободами  без будь-якого розрізнення, у тому числі без розрізнення за расовою ознакою, кольором шкіри та національного походження» [31]. Крім того усі учасники цієї конвенції зголошуються з тим фактом, що будь-яка теорія про зверхність, засновану на расовій різності, у науковому відношенні хибна.

Учасниками Конвенції  станом на квітень 2010 року є 175 країни, ще 6 країн Конвенцію підписали, але  не ратифікували.

 

Рис. 1 Держави-учасниці Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації:

   Визнають дію 14 Статті

   Не визнають дію  14 Статті

   Підписали, проте  не ратифікували

   Не підписали

Джерело: [31]

За дотриманням Конвенції  веде нагляд Комітет з ліквідації расової дискримінації, що складається  з 18 експертів. Він також може розглядати індивідуальні скарги на порушення  Конвенції стосовно тих 54 країн, які  зробили відповідну заяву.

Згідно з Міжнародною  конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, расова дискримінація  визначається як: «будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя»[31].

Структура конвенції така:

• Преамбула
• Частина I (ст. 1-7) - зобов'язання країн-учасниць:
• Ст. 1 - визначення расової дискримінації.
• Ст. 2 - загальні зобов'язання.
• Ст. 3 - особливе засудження расової сегрегації та апартеїду.
• Ст. 4 - заборона расистської пропаганди.
• Ст. 5 - невичерпний перелік прав, які повинні здійснюватися без расової дискримінації.
• Ст. 6 - зобов'язання надавати захист від расової дискримінації.
• Ст. 7 - зобов'язання вести освітню роботу.
• Частина II (ст. 8-16) - правила роботи Комітету з ліквідації расової дискримінації.
• Частина III (ст. 17-25) - правила ратифікації, денонсації, вступу в силу конвенції та вирішення спорів.

У 2001 р. у південноафриканському  Дурбані мала відбутися конференція ООН з боротьби з расизмом, але вона обернулася фіаско. У ході форуму в Дурбані південноафриканської поліції не вдалося стримати антисемітські та антиізраїльські виступи, а делегації Ізраїлю і США «демонстративно покинули конференцію, протестуючи проти проекту резолюції» [30], що прирівнювала сіонізм до расизму. Навчені цим уроком, західні країни зажадали провести зустріч на території ООН, в Женеві або Нью-Йорку. Там, на їх думку, хоча б міг бути забезпечений відповідний рівень безпеки. Однак через вісім років крім вуличної безпеки виникли інші обставини для зриву міжнародного форуму.

Однойменна конференція відбулася у 2009 р. у штаб-квартирі ООН, в Женеві, вона також має назву «Всесвітня конференція ООН з боротьби з расизмом» (англ. World Conference Against Racism) (WCAR), і також відома як «Дурбан II» (англ. Durban II).

Вона була скликана за мандатом резолюції Генеральної Асамблеї ООН, щоб розглянути виконання Дурбанської декларації та Програми дій Всесвітньої конференції проти расизму 2001 року, яка пройшла в Дурбані, ПАР.

Конференцію бойкотували: Австралія, Канада, Німеччина, Ізраїль, Італія, Нідерланди, Нова Зеландія, Польща і США. Багато країн з Європейського союзу, включно із Францією і Великобританією, в решті решт відвідали конференцію, але послали делегації низького рівня, а Чехія її покинула. Західні країни висловили тривогу, що конференція буде «використовуватися для просування антисемітизму, антисіонізму і законів проти богохульства, сприйнятих як порушення принципів свободи слова» [30], і що конференція не матиме справи з дискримінацією гомосексуалістів. Європейські, країни також розкритикували зустріч за те, що вона зосередилася у великій мірі на проблемах Заходу і проігнорувала проблеми расизму та нетерпимості в країнах, що розвиваються.

Загалом у міжнародній практиці існують такі декларації на тему «Расизм, расова дискримінація, ксенофобія та пов’язані з ними нетерпимості»:

Декларації ООН:

• Загальна декларація прав людини (1948 р.)
• Декларація Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1963 р.)
• Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань (1981 р.)
• Декларація про права людини стосовно осіб, які не є громадянами країни, в якій вони проживають (1985 р.)
• Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин (1992 р.)
• Політична декларація наради Генеральної Асамблеї високого рівня в ознаменування десятої річниці прийняття Дурбанської декларації та Програми дій «Разом проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості» (2011 р.)

Декларації ЮНЕСКО:

• Декларація про расу та расові забобони (1978 р.)
• Декларація принципів терпимості (1995 р.)
• Загальна декларація про геном людини та права людини (1997 р.)

Також існують такі міжнародні угоди::

ООН:

• Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948 р.)
• Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.)
• Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.)
• Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього (1973 р.)
• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації у відношенні до жінок (1979 р.)
• Міжнародна конвенція проти апартеїду в спорті (1985 р.)
• Конвенція про права дитини (1989 р.)
• Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей (1990 р.)

Міжнародної організації  праці:

• Конвенція МОП № 97 про працівників-мігрантів (1949 р.)
• Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять (1958 р.)
• Конвенція МОП № 143 про зловживання в галузі міграції і про забезпечення трудящим-мігрантам рівності можливостей і звернення (1975 р.)
• Конвенція МОП № 169 про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя, в незалежних країнах (1989 р.)

ЮНЕСКО:

• Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.)
• Протокол про заснування Комісії примирення та добрих послуг для вирішення розбіжностей, які можуть виникнути між державами, що беруть участь у Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1962 р.)

Верховного комісару у  справах біженців:

• Конвенція про статус біженців (1951 р.)

Всесвітні організації вже  понад 50 років ведуть активну боротьбу із расизмом. Спонуканням до такої  боротьби були, безперечно, ІІ Світова  війна та расова сегрегація в США  – сумний досвід наших предків. Досі світове суспільство збирає конференції для врегулювання міжрасового миру на планеті. 

ВИСНОВКИ

Поняття расизму зародилося ще у ХІХ ст. у теоріях Європейських, здебільшого німецьких, вчених-соціологів про расові відмінності та нерівність. Авторами таких теорій були Жозеф де Гобіно, який у «Досвіді про нерівність людських рас» висловив тезу про вплив расових складів аналізованих товариств на особливості їхніх культур, соціальних ладів, економічних моделей; Х'юстон Стюарт Чемберлен, який прославляв досягнення арійської раси; Отто Георг Аммон та Ваше де Ляпуж, яки також описували вплив раси на формування культури та інтелекту.

Звісно, ідея про те, що лише твоє походження надає тобі право  володарювати світом та іншими народами захопила тогочасну Німеччину, в  якій ці теорії знайшли найбільшу  підтримку. Та найбільшим поштовхом  послугувала теорія Ганса Гюнтера, який навіть розподілив раси за могутність та привілеями. Наслідком такого захоплення стало поширення расистських ідей, расової гігієни, антисемітизм, ІІ Світова війна та численні безпідставні вбивства.

Ідея німецьких нацистів була суворою, безжальною та безкомпромісною, вони свято вірили у своє право  на панування і були фанатично  охоплені прагнення чистоти та величі арійської нації.

Другою яскравою точкою расизму  ХХ ст.. стала расова сегрегація США. ЇЇ причина була зовсім інша. Чорношкірі представники населення занадто  довго перебували у статусі рабів. Навіть здобувши свободу, вони підлягали  жорстокій дискримінації спочатку на законодавчому рівні, а потім  на соціальному («Чорні закони», «Закони Джима Кроу»). Білі представники США не могли так просто змиритися з тим, що в них відібрали статус господарів.

Кульмінацією «чорно-білого»  протистояння можна вважати появу  угрупування Ку-Клукс-Клан, яка займалася  фізичним винищенням чорношкірого населення, його прибічників та навіть «білих братів» республіканців.

На сучасному етапі  розвитку суспільства расизм проявляється через такі світові рухи, як наприклад, Skinheads. Скінхеди також проповідують чистоту своїх націй, антисемітизм та расизм. Проте серед них є й такі, що борються із безхатченками, наркоторгівцями та навіть расистами.

Як не прикро, расові проблеми у наш набули більшого обсягу. Вони не тільки збереглися у США та Німеччині, але ще й  розповсюдилися усією  Європою. Зокрема найважче вони проявляються у Франції та Швеції.

Але тепер вони мають інших  характер. Найчастіше утиснень зазнає тепер біле населення. У США це проявляється в том, що страх перед  виявом расової дискримінації в  бік чорношкірого населення шкодить  білому. А Європа потерпає від мусульманської навали. До того ж сьогодні термін «расова  проблема» є лише застарілою формою, бо причини її полягають не стільки  і різниці рас, скільки у відмінності  релігії, культури та способу життя.

Причина расизму - не колір  шкіри, а людське мислення. Тому і  зцілення від расових забобонів, ксенофобії і нетерпимості варто  шукати насамперед у рятуванні від  неправильних уявлень, які протягом настільки багатьох тисячоліть були джерелом невірних концепцій про  перевагу або, навпаки, більш низькому положенні різних груп серед людства.

Расові проблеми об’єднали  різні країни світу, про це свідчить низки міжнародних угод, в яких пропагується відмова від расизму  та будь-якої дискримінації. Проте навіть такі об’єднавчі фактори як антирасистські конференції не завжди проходять  вдало.

Таким чином,Важко сказати, коли расові проблеми зникнуть зі свідомості нашого суспільства. На даному етапі, нажаль, чим більше світова спільнота  намагається їх вирішити, тим новіших  форм ці проблеми набуваються, видозмінюючись та прилаштовуючись до нових обставин, як вірус.

.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Астахова А. Обыкновенный расизм // http://www.segodnya.ru/w3s.nsf/Archive/2000_245_life_text_astahova2.html
2. Балибар Э. Классовый расизм // Балибар Э., Валлерстайн И. Раса, нация, класс: Двусмысленные идентичноти. М.: Логос-Альтер, Ессе Ноmо, 2003., С. 235.
3. Большая Советская Энциклопедия / Расизм // http://bse.sci-lib.com/article095507.html
4. Булгаков С. Н. Расизм и християнство // http://www.vehi.net/bulgakov/rasizm/rasizm.html 
5. Ванюшкина В. Бритоголовые // http://www.nationalism.org/vvv/skinheads.htm
6. Гобино Ж. А. Опыт о неравенстве человеческих рас // М.: Одиссей; ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 768 с.
7. Гюнтер Г. Расология немецкого народа  / Ю. Ф. Леманс Ферлаг. Мюнхен-Берлин, 1942 г. // http://www.velesova-sloboda.org/antrop/hans-guenther-02.html
8. Иванов Р. Ф., Борьба негров за землю и свободу на Юге США. 1865– 1877 гг., М., 1958. С. 95–116.
9. Карлквист И. Речь в Международном союзе гражданских свобод, 9 июля 2012 года в Европейском парламенте в Брюсселе // http://www.right-world.net/news/2706
10. Критика расизма в современной России и научный взгляд на проблему этнокультурного многообразия. – М.: Московское бюро по правам человека, “Academia”, 2008. – 124 с.
11. Крысько В.Г. Этнопсихология и межнациональные отношения. Курс лекций / В.Г. Крысько. – М.: Издательство «Экзамен», 2002. – 448с.
12. Малахов В.С. Национализм как политическая идеология // В.С. Малахов. – М.: Книжный дом «Университет». – 2004. – 368 с.
13. Малахов В.С. Преодолимо ли этноцентрическое мышление? // Расизм в языке социальных наук. СПб.: Алетейя. – 2002. – С.11-23
14. Малахов В.С. Расизм и мигранты «Неприкосновенный запас» 2002. – №5(25) С. 29-34
15. Малахов В.С.  Символическое производство этничности и конфликт / Язык и этнический конфликт. Под ред. М. Брилл Олкотт и И. Семенова; Моск. Центр Карнеги. - М.: Гендальф, июль 2001. – 150 с.
16. Малахов В.С. Скромное обаяние расизма и другие статьи. М.: Модест Колеров и Дом интеллектуальной книги. – 2001. – 175 c.
17. Мартьянов В,С, Моральный тупик цивилизационной парадигмы / В.С. Мартьянов, Л.Г. Фишман // Полития. – 2007. – №4 (43). – С. 72-87
18. Монике К. Радикализация мусульманской молодежи в Европе: действительность и масштаб угрозы // http://www.agentura.ru/experts/euroislamism/
19. Нитобург Э. США: цветной барьер в прошлом и настоящем // Новая и новейшая история, № 2. – 1997. – С. 42-56.
20. Новиков О. Г. Формирование идеологии африкано-американского движения «Власть черным» в 50-60-е годы XX в. К вопросу о появлении «черного» расизма. – М., – 2003. – 171 с.    
21. Олендер М. Расизм, национализм // Опыт словаря нового мышления. – Под. ред. Ю. Афанасьева, М. Ферро. – М.: «Прогресс», – 1989. – 313 с.
22. Рейхсфюрер СС. Эсэсовец и вопрос крови. Биологические закономерности и их практическое использование для сохранения и приумножения нордической крови, Эльснердрук, Берлин, 1940. // http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CC4QFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.fourthreich.info%2Fru%2Flibrary%2FBooks%2FSS.pdf&ei=EmiHUeKlFcjEtQbppYC4AQ&usg=AFQjCNHK4CqaM1C-1SG2NX_HdWiTnYrMiQ&sig2=i727daJDLjkn6Ngs26qikQ 
23. Родионов В. Идеологические истоки расовой дискриминации славян в Третьем рейхе // http://actualhistory.ru/race_theory_origins 
24. Тодоров Ц. Раса и расизм // Новое литературное обозрение. № 34. М., 1998. С. 5-36.
25. Чемберлен Х.С. Арийское миросозерцание. – М.: Эдиториал УРСС, –1998. – 447 с.    
26. Шнирельман В.А. Ксенофобия, новый расизм и пути их преодоления // Гуманитарная мысль Юга России. 2005. № 1. С. 6-19.
27. Шнирельман В.А. Очерки современного расизма // Петрозаводск.: Скандинавия. – 2006. – 64 с.
28. Шнирельман В.А. Расизм: вчера и сегодня // Pro et Contra. 2005. Т.9. № 2. – С. 41-65.
29. Эйсфелд Р. Расизм под маской этнического плюрализма: Идеология новы<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-f