Концепція та передумови розвитку підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Концепція та передумови розвитку підприємства

 

Основні питання:

1.1.Технічна та інвестиційна політика держави;

1.2.Законодавство України у сфері інноваційної діяльності;

1.3.Правовий режим інноваційних проектів;

1.4.Стратегічні пріоритетні напрямки інноваційної діяльності;

1.5.Формування стратегії розвитку підприємства;

1.6.Розвиток підприємства за напрямками відновлення.

 

1.1.Технічна та  інвестиційна політика держави

Концепції та передумови розвитку підприємства не можна розглядати без  врахування технічної та інвестиційної  політики держави, яка за Програмою  розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, затверджена Постановою КМУ від 28 грудня 2001 p. № 1801 (далі Програма) ставить своїм завданням не тільки забезпечення надходжень іноземних інвестицій, але й пряму підтримку вітчизняного виробника.

Загальний обсяг надходження  прямих іноземних інвестицій у країну незначний — на 1 жовтня 2001 р. він  становив 85 доларів США на одного мешканця України, і до 2008 року цей показник суттєво не змінився. За Програмою "інвестиційно-привабливими стали такі види економічної діяльності, як харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металу, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива, науково-технологічна та інноваційна діяльність, туризм (розвиток готельної інфраструктури".

Фактично цього не сталося, і за період з 2001 по 2008 рік інвестиції якщо й надходили, то у галузі, розвиток яких у країнах-інвесторах ускладнено за вимогами до екології, тому якщо і  інвестувалися, то підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та обробки металу, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та до цього часу мають місце намагання влаштувати в Україні полігони для відпрацьованого ядерного палива та відходів. Фінансові установи у вигляді філіалів закордонних банків теж мають місце на території України, але ні прямих інвестицій, ні суттєвих кредитів від цих банків не отримує така важлива галузь як машинобудування.

Країна, яка не має розвинутого  машинобудівного комплексу, не може розраховувати на тривалий успіх  у окремих галузях, особливо якщо потенціал розвитку цих галузей, який створювався у попередні  роки, вже вичерпано. Схід України  практично втратив точне машинобудування, верстатобудування, транспортне машинобудування, у будь-якому разі на деякий час  втрачено власний потенціал їх розвитку. Тому, наприклад, ті ж нанотехнології (мініатюризація виробів) включені до пріоритетних напрямків розвитку, електронне машинобудування, автомобілебудування можуть отримати лише один напрямок розвитку, який вже починає реалізуватися — трудомістке складання виробів з готової імпортної елементної бази, що на цей час характерно для країн з дешевою робочою силою та низьким рівнем життя.

Програма у переліку галузей, що стали інвестиційно-привабливими вказує машинобудування, але це скоріше  бажаний ніж фактичний результат. Даний документ визнає, що активізація  інвестиційної діяльності без забезпечення стабільності законодавства, усунення неоднозначності трактувань нормативно-правових актів, удосконалення нормативної  бази з питань регулювання господарчої  діяльності, забезпечення стабільності політичного середовища та створення  позитивного іміджу держави є  великою проблемою, і такою вона зосталася й на цей час. За положеннями  цієї Програми політика держави повинна  була бути сконцентрована на прискоренні  темпів економічного зростання на власній  відтворювальній (інвестиційній) базі. Нажаль, цього не сталося.

 

 

1.2.Законодавство України у сфері інвестиційної

та інноваційної діяльності

Законодавство України у  сфері інвестиційної та інноваційної діяльності складається із законів  України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про наукову  і науково-технічну експертизу" (51/95-ВР), "Про спеціальний режим інвестиційної  та інноваційної діяльності технологічних  парків" (991-14), "Про спеціальну економічну зону "Яворів" (402-14), "Про  інноваційну діяльність" (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86 № 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст. 250) та інших законодавчих актів, що регулюють  суспільні відносини у цій  сфері.

Згідно Закону "Про  інноваційну діяльність", головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Основними принципами державної  інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки  України; визначення державних пріоритетів  інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері  інноваційної діяльності; створення  умов для збереження, розвитку і  використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; випуску продукції  інноваційного напрямку.

Слід відзначити, що держава  не завжди дотримується вказаних принципів, якщо відсутня політична стабільність та спадкоємність в стратегічних питаннях розвитку. У будь якій країні, де часто змінюється уряд, тактичні питання утримання позицій превалюють над стратегічними інтересами.

1.3.Правовий режим інноваційних проектів

Правовий режим інноваційних проектів, продуктів і продукції, інноваційних підприємств та державна реєстрація інноваційних проектів регулюється  статтею 12 закону "Про інноваційну  діяльність", згідно якої інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають певним вимогам:

1. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі — інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії, і відповідає таким вимогам;

2. Він є реалізацією (впровадженням) об'єктів інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії або дозвіл на реалізацію (впровадження) відкриттів;

3. Використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту; розробка продукт)' підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

4. В Україні цей продукт повинен бути виробленим вперше або, якщо не вперше, порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоспроможним і має суттєво виші техніко-економічні показники.

Інноваційним підприємством, яке має право на отримання  державної підтримки, визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у  грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. Таке підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

Статус підприємства як інноваційного  дає йому право на пільги з оподаткування, фінансову підтримку шляхом повного  безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів та пільги з  митного регулювання інноваційної діяльності .

Слід відзначити, що дію  окремих статей зупиняли за браком коштів або за непередбаченими наслідками застосування не одноразово. Дію статті 21 було зупинено на 2003 рік згідно із Законом № 380-1V (380-15) від 26.12.2002, на 2004 рік згідно із Законом № 1344-1V (1344-15) від 27.11.2003. і так далі.

Впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато  не пізніше вісімнадцяти місяців  від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу  товарів (виконання робіт, надання  послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку  на прибуток, одержаний від виконання  цих проектів, залишаються у розпорядженні  платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і  розширення власних науково-технологічних  і дослідно-експериментальних баз. Інноваційні підприємства сплачують  земельний податок за ставкою  у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Необхідні для виконання  пріоритетного інноваційного проекту (щодо якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про його особливу важливість) сировина, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних), які  не виробляються в Україні або  виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в  Україну протягом строку чинності свідоцтва  про державну реєстрацію інноваційного  проекту звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Таким чином, мова йде про  зменшення податкового тиску  на інноваційні підприємства при  виконанні певних умов, а не про  прямі державні інвестиції.

1.4.Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності

Стратегічні пріоритетні  напрями інноваційної діяльності враховуються при розробці державних прогнозів та програм економічного і соціального розвитку України, що здійснюється згідно із Законом України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється через систему загальнодержавних (національних) програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного  розвитку, охорони довкілля. Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня  реалізуються на конкурсних засадах  через систему державних програм  та державне замовлення. Верховна Рада України визначила такі стратегічні  пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки: модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні  ресурсозберігаючі технології; машинобудування  та приладобудування, як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; високотехнологічний розвиток сільського господарства, переробної промисловості; транспортні системи; будівництво, реконструкція; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; розвиток інноваційної культури суспільства.

Середньострокові пріоритетні  напрями інноваційної діяльності Верховна Рада України на строк до 2007 року за стратегічними пріоритетними  напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки визначає такі середньострокові пріоритетні  напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня:

1. Модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела  енергії; новітні ресурсозберігаючі  технології.

2. Машинобудування та  приладобудування, як основа високотехнологічного  оновлення всіх галузей виробництва;  розвиток високоякісної металургії; виробництво сучасної ракетно-космічної  та авіаційної техніки, суден  і електровозів нового покоління;  системні засоби технологічного  проектування, виробництва і логістичної  підтримки процесів створення  техніки нового покоління; засоби  діагностики, агрегати, прилади та  комплектуючі техніки нового  покоління; комплектуючі, новітні  технології для складання та  виробництва автомобілів; обладнання, спеціальні технології металургійного  виробництва; технології переробки  вторинної сировини кольорових  металів, т. і.

Нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації.

За винятком розвитку телекомунікацій реалізація вказаних напрямків на цей час не надала очікуваних результатів. На наш погляд, причиною такого становища є незавершеність і не комплексність заходів відновлення машинобудівної галузі, як основи будь-якого розвитку промисловості. Саме тому, створені на пільгових умовах в Україні промислові зразки знаходять свою реалізацію, впровадження у виробництво за кордоном. Таким чином, Україна фінансує або створює за рахунок бюджету пільгові умови розробки новітніх технологій, а прибуток отримують закордонні виробники. Ми вимушені імпортувати вже готові вироби, тому що майже повністю виведена з ладу вітчизняна електронна промисловість, точне машинобудування, середнє машинобудування. Тим не менш, побудова стратегії розвитку окремого підприємства повинна враховувати ті можливості, які надає державна технічна та інноваційна політика.

1.5.Формування стратегії розвитку підприємства

Формування стратегії  розвитку підприємства досліджено досить докладно і згідно загально визнаному підходу потребує вирішення наступних завдань:

Вибір оптимальної лінії  поведінки на ринку готової продукції  виходячи з потреб ринку, існуючого  та можливого асортименту продукції, існуючого та потрібного технічного рівня виробництва;