Обгрунтування стратегії підви-щення результативності діяльності підприємства

Капітальний бюджет являє  собою форму доведення до конкретних виконавців результатів поточного  плану капітальних вкладень. Він  розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації головних фондів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо.

Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати (витрати  на придбання позаоборотних активів); 2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів). Загальна форма капітального бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані з капітальними витратами та джерелами надходження коштів.

За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.

Функціональний бюджет розробляється за однією (чи двома) статтями витрат — наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет інноваційних заходів, бюджет рекламних заходів тощо. Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат — наприклад, бюджет виробничої ділянки підприємства, бюджет адміністративно-управлінських витрат підприємства тощо.

За методами розроблення  розрізняють стабільний та гнучкий  бюджети.

Стабільний бюджет не змінюється із зміною обсягів діяльності підприємства — наприклад, бюджет з  охорони підприємства. Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат підприємства не в чітко зафіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які залежать од відповідних показників обсягу його діяльності, — наприклад, від обсягу випуску продукції чи обсягу будівельно-монтажних робіт. У цьому разі витрати в цілому з конкретного підрозділу операційної діяльності підприємства плануються за відповідним алгоритмом і залежать від запланованого обсягу постійних статей бюджету, обсягу випуску чи реалізації продукції, встановленого нормативу змінних витрат бюджету на одиницю продукції.

Особливою формою бюджету  є платіжний календар, який розробляється  з окремих видів руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар розрахунків із постачальниками тощо) та по підприємству в цілому (у цьому разі він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання коштів).

Платіжний календар складається, як правило, на наступний місяць (із розподілом на дні, тижні та декади). Він містить графік витрачання коштів і графік їх надходження.

Використання розглянутих  систем і методів планування результативності діяльності підприємства як складової  частини систем і методів планування його господарської діяльності дає, на наш погляд, змогу підвищити ефективність її регулювання.

Сучасними методологічними  аспектами визначення результативності функціонування підприємства є впровадження концепції контролінгу.

Контролінг – це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Зміст контролінгу як науки пов’язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи фірми.

Контролінг базується  на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями:

- нормування витрат;

- розробку заходів  щодо покращання роботи на  підставі інформації про відхилення  від норм;

- прогнозування ціноутворення;

- аналіз тенденцій  розвитку підприємства;

- передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни умов роботи;

- координацію мети  різних рівнів управління для  досягнення загальної мети фірми;

- відстеження фінансового  стану фірми.

Контролінг виконує  функцію внутрішнього контролю у  фірмі, визначає економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Служба контролінгу  аналізує звітність (внутрішню і  зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього  розвитку фірми.

Концепцію контролінгу  можна представити за допомогою схеми, яка зображена на рис.1.1.

Основними завданнями контролінгу  є:

- ліквідація ”вузьких  місць”, які визначаться на основі  даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання  методів оперативного та стратегічного менеджменту;

- орієнтація на отримання  результату, для чого створюється  система планування, збору інформації  про використання ресурсів, аналізу  та прийняття управлінських рішень.

Щоб система контролінгу  могла виконати свої завдання, необхідно  розробити концепцію управління господарською і фінансовою діяльністю, яка включає три основні блоки.

1) Визначення цілей  фірми – ідеальної мети, реальних  цілей, стратегії розвитку. Ідеальна  мета визначається філософією  бізнесу та культурою фірми.  Вона може бути сформульована лише добре підібраним корпусом висококваліфікованих, економічно грамотних менеджерів. Реальні цілі визначаються прийомами найбільш раціонального використання ресурсів, формуванням портфеля замовлень, визначенням ринку та мотивів покупок тощо.

 

Рис. 1.1. - Концепція контролінгу [22]

 

Стратегічне планування передбачає розробку мети та шляхів її досягнення на період від 5 до 10 років.

2) Управління цілями  вимагає розробки показників-індикаторів,  які забезпечують пошук “вузьких  місць”, визначення результатів діяльності не лише фірми, але й структурних підрозділів, формування собівартості, ефективність використання основних засобів, матеріальних ресурсів, персоналу, ефективність процесів постачання, виробництва, збуту, маркетингу, науково-дослідної роботи тощо.

3) Досягнення цілей  фірми характеризує продуктивність, платоспроможність, ділову активність, рентабельність, ліквідність, інноваційну  діяльність фірми. Особлива роль  у досягненні результатів належить  системі планування, обліку та  аналізу показників фінансової діяльності, яка забезпечує існування та розвиток фірми.

Об’єктами контролінгу  виступають:

- ресурси фірми (матеріальні,  засоби фірми, персонал, інформаційні);

- господарські процеси  (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи);

- фінансова діяльність  фірми;

- показники ефективності  роботи фірми.

За кожною з груп об’єктів контролінгу визначаються конкретні  об’єкти з визначенням системи  показників, щодо яких планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми.

Система контролінгу  вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу  щодо основних об’єктів спостереження.

1. Показники використання  засобів праці та інвестицій

Засоби праці є одним  із факторів виробництва, що забезпечують механізацію та автоматизацію трудових процесів і сприяють підвищенню продуктивності праці. З метою визначення ефективності використання засобів праці необхідно  отримати принаймні раз на місяць наступні показники.

1.1. Вартість основних  засобів:

а) за місцем експлуатації;

б) за матеріально-відповідальними  особами.

1.2. Надходження за  видами і групами.

1.3. Вибуття за видами  і групами.

1.4. Внутрішнє переміщення  основних засобів

1.5. Амортизаційний фонд і його зміни.

1.6. Знос за видами  і групами, місцем експлуатації  засобів. 

1.7. Витрати на ремонти  (капітальний, поточний).

1.8. Структура основних  засобів та її динаміка.

1.9. Віковий склад обладнання.

1.10. Середній вік обладнання.

1.11. Коефіцієнти вибуття, надходження, оновлення, зносу, придатності.

1.12. Фондовіддача (загальної  і активної частини)

1.13. Коефіцієнт використання  устаткування.

1.14. Відпрацьований час  устаткування.

1.15. Техніко-економічні  показники окремих груп устаткування.

1.16. Інші показники.

За допомогою цих  показників та їх співставлення з  іншими можна відстежувати тенденції, що характеризують динаміку основних засобів.

Для стратегічного контролінгу  важливе значення має прийняття  рішень щодо інвестування коштів. Ці рішення залежать від факторів двох видів:

1) необхідності капітальних  вкладень (можливості виробництва  не задовольняють існуючий чи  ймовірний попит, застаріле устаткування, необхідність збільшення обсягу  виробництва);

2) інвестиційних можливостей  (необхідність мати кошти для фінансування; за їх відсутності існує ризик ускладнень у майбутньому через несвоєчасну заміну існуючого устаткування, а в разі отримання позик – потрапити у залежність від кредиторів).

Політика капітальних  вкладень має стратегічний характер і включає певний ризик, що зростає через їх необоротність.

Ефективність інвестицій визначається такими показниками:

- період окупності  – період, необхідний для того, щоб сума сподіваних доходів  зрівнялась із сумою інвестованих  коштів, або за скільки років  і місяців підприємство може окупити початкові інвестиції);

- чиста теперішня вартість;

- внутрішня ставка  рентабельності.

2. Показники використання  запасів

Основним завданням  управління запасами є оптимізація  сукупних матеріальних ресурсів, яка  дозволяє обґрунтувати плановий розмір потреб у них, площу складського господарства, кількість вантажно-розвантажувальних механізмів, вартість доставки матеріалів у робочу зону, трудові та фінансові ресурси.

Оптимізація запасів  включає регламентацію періодичності  надходження матеріалів, розміру партії, отримання матеріалів за графіком, забезпечення мінімуму витрат на доставку та зберігання.

Управління запасами повинно здійснюватись як виробничими, так і фінансовими службами спільно  з відділом матеріально-технічного постачання. Виробничі служби визначають перелік матеріалів, що застосовуються, їх кількість, якість, коефіцієнт використання, норми витрат. Фінансові ж служби – максимальний розмір коштів, що необхідні для придбання матеріальних ресурсів, нормативи засобів за кожною групою матеріальних цінностей, визначають величину нормованих оборотних засобів. Відділ матеріально-технічного постачання повинен здійснювати оперативний контроль за наявністю матеріальних ресурсів на будь-яку дату для підтримки запасів у певних межах.

Використання матеріальних ресурсів (матеріалів, напівфабрикатів  і комплектуючих виробів, палива, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, води, енергетичних ресурсів, відходів виробництва) повинно перебувати під постійним контролем, що пояснюється їх високою питомою вагою у собівартості продукції (від 60 % до 90 % усіх витрат на виробництво), а тому основним резервом зниження витрат є зниження матеріалоємності.

Контролінг повинен  забезпечити для управління систему  показників використання матеріальних ресурсів (рис. 1.2).

 

Рис 1.2. - Основні показники  використання матеріальних ресурсів [21]

 

Значна кількість показників використання матеріальних ресурсів пояснюється  різноманітністю об’єктів обліку та необхідністю комплексного аналізу  на всіх стадіях їх зберігання та споживання.

Одним із найважливіших  завдань контролінгу матеріальних ресурсів є відстеження показників ефективного використання матеріалів. Динаміка зниження спожитих ресурсів на одиницю продукції характеризує успіх чи невдачі в управлінні матеріалоємністю.

3. Показники використання  персоналу та витрат на його  утримання

Кількість різних показників коливається від 80 до 170 залежно від  розміру підприємства. Показниками контролінгу можуть бути: