Створення служби безпеки підприємства

Начальник служби безпеки      підпис

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 3

            

«ПОГОДЖЕНО» Начальник відділу загальної  охорони служби безпеки підприємства П.І.Б. «___» _________ 200__ року

“ЗАТВЕРДЖУЮ” Начальник служби безпеки  підприємства П.І.Б. „___” ___________ 200__ року

 

 

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

ОХОРОНЦЯ  ВІДДІЛЕННЯ ОБЄКТОВОЇ ОХОРОРНИ ТА ОПЕРАТИВНОГО РЕАГУВАННЯ ВІДДІЛУ ЗАГАЛЬНОЇ ОХОРОНИ  СБ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Співробітник  охорони (охоронець) підпорядковується старшому зміни. У своїй діяльності керується обов'язками охорони і табелем посади.

2. ОБОВ'ЯЗКИ

Співробітник  охорони зобов'язаний:

- пильно  охороняти і надійно захищати  охоронюваний об'єкт від зазіхань;

- нести  службу не відволікаючи на  зовнішні впливи;

- не залишати  місця несення служби до кінця  своєї зміни;

- у залежності  від специфіки служби мати  дозволені види зброї і застосовувати його, якщо цього вимагає службова обстановка;

- застосовувати  зброя без попередження у випадках  явного нападу на нього чи на охоронюваний об'єкт;

- у позаштатних  ситуаціях (пожежа, захворювання) діяти  відповідно до  приватних інструкцій  посадам;

- уміти  правильно застосовувати і використовувати  наявні на посаді прилади, засоби  зв'язку і пожежегасіння.

 

3.ПРАВА

Співробітник  охорони є особа недоторкана. Його недоторканність полягає в:

- особливій  охороні законом його прав  і особистого достоїнства;

- підпорядкуванні його строго визначеній особі - старшому зміни;

- обов'язки всіх осіб беззаперечно виконувати вимоги співробітника, обумовлені його службою;

- наданні  йому права застосовувати зброю і спецзасоби.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Охоронець несе відповідальність за якісне і своєчасне виконання покладених на нього обов'язків.

5.ВЗАЄМОВІДНОСИНИ.

В разі відсутності  старшого зміни виконує його обов’язки.

 

 

ОХОРОННИК _____________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток№4

 

ІНСТРУКЦІЯ

ПРО ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНІХ РОЗСЛІДУВАНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Найбільш поширене розслідування наступних видів подій (у порядку убування популярності):

- дрібні серійні розкрадання особистого майна;

- дрібні серійні розкрадання суспільного майна;

- розкрадання фінансових засобів шляхом підробки бухгалтерських документів;

- витік інформації;

- разові великі розкрадання суспільного майна.

Внутрішні розслідування на підприємстві, з одного боку, легше, але з іншого боку - трохи сутужніше офіційних розслідувань органами внутрішніх справ. По-перше, підсумком внутрішнього розслідування служить збір комплексу навіть непрямих, доказів, що викривають зловмисника. Для керівництва підприємства необхідне прізвище особи, що зробив даний вчинок. Таким чином, немає необхідності побудови повної доказової бази на основі прямих доказів, що необхідно для суду. У цьому змісті робота трохи простіше. Однак, по-друге, розслідування частка. Таким чином, приватний детектив не має багатьох прав співробітника ОВД і широкого доступу до баз даних і криміналістичних засобів. Це, звичайно, є стримуючим чинником при проведенні наслідку,

Необхідно співробітникам групи службових розслідувань постійно спілкуватися з співробітниками підприємства. Саме головне – співробітник групи може використовувати свої внутрішні джерела інформації.

Крадіжка особистого майна.

Відбуваються звичайно у виді крадіжок. Найбільш популярні наступні: гроші й інші цінності з залишених без догляду сумок і верхнього одягу, шухляд робочого столу. Відбуваються звичайно під час обідніх і інших перерв, у неробочий час (із шухляд столів). Найбільшу складність розслідування представляє той факт, що пропажа виявляється потерпілим через достатній час після крадіжки (звичайно через кілька годин), що є причиною практичної неможливості визначення зловмисника після одиночного розкрадання. З іншого боку, такі правопорушення є в більшості випадків серійними. Тому зловмисник обчислюється після серії однотипних правопорушень (звичайно, після двох-трьох типових випадків). Однак, необхідно проводити максимально можливе дослідження кожного факту серії. По-перше, визначається можливий час крадіжки. Для цього необхідно з'ясувати коли, де і на який час речі оставлялись без догляду. Це роблять шляхом опитування не тільки потерпілого, але і свідків (сусідів по кабінеті). У такий спосіб визначається приблизний час (можливі кілька версій), коли правопорушення відбулося.

Далі складається список тих, хто  мав (чи міг мати) доступ до речей  без контролю з боку товаришів  по службі чи СБ. Список складається  на основі показань співробітників підприємства, охоронців, даних охоронного відеоспостереження. Ретельно вивчаються підозрювані: їхнє положення в колективі, психологічні дані, гостра необхідність грошей і ін. Вивчається поводження підозрюваних, фіксуються невідповідності. Обов'язково проводиться опитування підозрюваних, порівняння їхніх показань між собою і з показаннями свідків, поводження (особливо невербальне) під час опитування.

Необхідно передбачити в контракті  зі співробітниками пункт про  обов'язкову допомогу при проведенні внутрішніх розслідувань. У противному випадку працівник має право відмовитися від опитування. Звичайно, на підставі одного випадку дуже складно зробити висновок про причетність кого-небудь з підозрюваних до розкрадання. Але при розслідуванні серії, зіставленні підозрюваних по кожній події, "випливають" імена дійсних зловмисників. При цьому необхідно пам'ятати, що зловмисник може бути не один. Можливе проведення подібних правопорушень, незалежно друг від друга, декількома особами. Чим більше серія однотипних злочинів, тим легше визначаються із загального списку підозрюваних дійсний правопорушник.

Розкриття серійних крадіжок часто  полегшується використанням технічних  засобів. До числа найбільш популярних відносяться барвники типу "Радомин" у піропатроні. Піропатрон пакується у футляр для коштовностей (чи інший маскувальний кожух, що представляє інтерес для правопорушника).  Чи рано пізно порушник добирається до футляра, відкриває кришку і покривається  фарбою, яка важко змивається червоного кольору. Народний засіб – пришивання в кишеню рибальських гачків. Але необхідно пам'ятати, що в 19 випадках з 20 на них ловиться сам власник кишені. На видному місці може оставляться сумка з організацією технічного чи фізичного спостереження - метод провокації. Корисні міри внутрішнього режиму: патрулювання, установка схованих моделей відеокамер спостереження і сигналізації.

Дрібні серійні розкрадання суспільного майна.

Розслідування серійних крадіжок грошей виробляється в такий спосіб. Головне - виявити осіб, що мають доступ у  чи приміщення місця збереження (сейф, шухляда столу). Визначаються можливі шляхи проникнення в такі приміщення і місця.

Обов'язково визначається можливий час (чи період/ періоди) розкрадання. Останнє досить проблематично, тому що часто викрадається лише частина грошей (третина або половина стопки грошових купюр). Таким чином, пропажа звичайно помічається через кілька днів. Варто вживати профілактичних заходів (сигналізація, пломби, піропатрони й ін.). Необхідно вказати на те, що в більшості випадків (7-9 випадків з 10) винуватцями розкрадання майна (організаторами, співучасниками, "навідниками") є охоронці.

Для розслідування серійних крадіжок необхідно передбачити нічні "рейди" охоронців. Для цього зіставляються (по журналі чергувань) зміни охоронців з датами розкрадань. У випадку виявлення стійкої закономірності можна робити висновок про винність співробітника. Подібні розкрадання обов'язково бувають серійними, тому не варто зневажати технічними засобами розслідувань. Найбільш стандартний варіант - схована установка відеокамер спостереження з відеомагнітофоном у приміщеннях, де можливі розкрадання (кабінет керівника, склад). Цей метод дасть прямі докази проти підозрюваного.

При розслідуванні разових великих  розкрадань суспільного майна спочатку необхідно визначити період/періоди здійснення злочину. Для цього заповнюється тимчасова сітка перебування на об'єкті. У дану сітку (таблицю) з періодом 1 година уписуються всі особи, що знаходилися на об'єкті, і свідки їхнього перебування. Таким чином, визначаються періоди, коли на об'єкті нікого не було. Це і є ймовірний час здійснення злочину. Шляхом ретельного дослідження місця події потрібно визначити шляху виносу майна. Після цього необхідно опитати чергового (вахтера, охоронця), жителів біля  будинків, що коштують. У такий спосіб можна конкретно встановити час здійснення злочину.

Тепер на підозру беруться наступні обличчя: знаючі про перебування на об'єкті даних цінностей, що знають систему охорони, що знають про порушення в системі несення охоронної служби, що знають про дійсну цінність викраденого майна. На особливу підозру береться останній співробітник, який виходив з підприємства, оскільки тільки він знав про порушення (якщо вони були допущені) несення охоронної служби, міг підготувати майно до виносу і місце здійснення злочину й ін. Перевіряється наявність алібі перших підозрюваних на передбачувані періоди здійснення злочину. Частина підозрюваних звільняються від підозр. Інші беруться в розробку. Вивчається: наявність екстрених значних матеріальних утруднень, можливість використання транспорту (чи особистий транспорт), наявність місць збереження майна (гараж, дача знайомих і ін.), що  підозрюють на дану людину. Дуже часто в здійсненні злочину допомагають родичі (брат, дядько, племінник). Необхідно з'ясувати їхня наявність. Можна опитати підозрюваного родича окремо і з'ясувати його реакції на  питання, що задаються. Необхідно також точно фіксувати реакції (вербальні, невербальні) підозрюваних під час їхніх опитувань і, особливо, під час повідомлення їм про  злочин, що відбувся. Як правило, реакції зловмисника дуже явно відрізняються від реакцій інших співробітників.

На підставі сукупності ознак звичайно можна виділити зі списку підозрюваних одного, котрий з великою часткою імовірності і буде винним. Звичайно, такий наслідок проводиться, коли правопорушник не залишив за собою прямих доказів. Але, як показує практика, на місці здійснення злочину прямих доказів звичайно не залишається. Таким чином, злочинця можна визначити тільки з комплексу побічних доказів. Прямі докази можуть знайти співробітники МВС пізніше, шляхом  обшуку чи комплексного допиту підозрюваного.

Розкрадання фінансових засобів  шляхом підробки бухгалтерських документів.

Для  профілактики чи розкриття подібних правопорушень у бухгалтерії підприємства регулярно проводиться внутрішній аудит. При цьому аудитор працює разом з співробітником СБ або МВС, знайомим із правилами проведення графологічних експертиз. Періодичність аудита: мінімум - один раз у рік, норма - один раз у півроку. При підозрі на підроблені документи детектив порівнює щирі підписи керівництва і підпису на документі. При виявленні невідповідності проводиться порівняльна експертиза підпису на документі і зразків підписів і почерків працівників бухгалтерії. Для грамотного графолога досить нескладно визначити факт підробленого підпису і провести порівняльний аналіз почерків. Почерк кожної людини строго індивідуальний, легко ідентифікується навіть при намірі підробки і листі лівої (для правшей) рукою, нескладно порівнюється.

Витік інформації.

Розслідування витоку інформації по суті аналогічно розслідуванню інших  серійних внутрішніх злочинів. Спочатку визначається сутність інформації, якої був витік. Після цього - можливий період, коли відбувся витік інформації, коло осіб, що мали право на одержання цієї інформації і отримавших її. При цьому особлива увага приділяється тим, кому ця інформація була потрібна не в службових цілях. Таким чином, окреслюється коло підозрюваних. Після цього конкретно досліджуються всі підозрювані. Вивчаються: різниця в доходах-витратах, коло неслужбового спілкування (особливо з представниками конкуруючих чи інших зацікавлених структур), інтерес до закритої інформації взагалі і до не використовуваного в службових цілях зокрема  й ін. У такий спосіб визначається ймовірний зловмисник (зловмисники). Надалі  за ними підсилюється спостереження, а також проводяться заходи щодо з'ясування каналу витоку шляхом надання нібито коштовної інформації і контролю над її наступним поширенням.

Результати внутрішнього розслідування  оформляються Справою розробки. На Справу ставлять гриф "Конфіденційно" і представляють керівнику підприємства (через начальника СБ). У Справу підшиваються:

- документи ходу розслідування (огляд місця події, протоколи опитувань і ін.);

- документи про підсумкам розслідування;

- доповідна записка (вивчення причин здійснення злочину і позначення облич, побічно винних у злочині);

- рекомендаційна записка (розробка мір, методів і заходів, що перешкоджали надалі  проведенню подібних злочинів);

- супровідний лист.

Керівник підприємства за власним бажанням уживає заходів стосовно   передбачуваного правопорушника і порушників трудової дисципліни. Результати розслідування обов'язково передаються органам внутрішніх справ.