Теоретичні питання ефективного виробництва в аграрній сфері

 

Аналізуючи таблицю 3.5. відмітимо, що прогнозний рівень рентабельності в 2011 році становитеме 11,6% проти 8,5% базового періоду. Даний показник планується досягти за рахунок збільшення середньої закупівельної ціни товарної продукції до 125 грн/ц. За даних умов підприємство отримує з кожного центнера торврної продукції 13 грн. прибутку. В базовому періоді даний показник становив 8 грн/ц.

 

 

3.3. Шляхи підвищення ефективності агробізнесу та їх обґрунтування

Виходячи з поняття аграрного бізнесу – це діяльність в с./г. секторі економіки, що приносить прибуток. Якщо говорити про шляхи підвищення агробізнесу, то слід говорити про вплив цілого ряду факторів ефективності виробництва, які зумовлені цілою системою умов (чинників) кожен з яких так чи інакше впливає на результативність господарювання.

В загальному плані вони являють собою комплексне природно – кліматичних, організаційно – економічних, науково - технічних, соціально політичних умов функціонування продуктивних сил і виробничих відносин. Всі ці фактори взаємодіючи між собою зумовлюють рівень ефективності виробництва в цілому і по галузях. В результаті ефективна ринкова система забезпечує швидке просування продукції від товаровиробника до первинного покупця і далі по ланцюгу з мінімальними втратами.

Сучасний товаровиробник практично поставлений в умови міжгосподарської конкуренції, а ринкові умови так чи інакше змушують зробити свій вибір щодо подальшого визначення і розвитку основної галузі виробництва.

Аналізуючи останній рік роботи аграрного сектору Яготинського району можна відмітити, що він був досить вдалим за останні 4 роки, з точки зору аграрного бізнесу.

Так за 2008 рік з 16 досліджуваних господарських одиниць району 13 завершили виробничий рік з прибутком, загальна сума якого складає 6096 тис. грн. При цьому найвища сума прибутку склала в ДП «Богданівське» 1132 млн. грн., для порівняння в 2004 році дане підприємство закінчило фінансовий рік майже з півмільйонним збитком.

Основою сільськогосподарського виробництва являється рослинництво. Ця галузь є не тільки основною доходною в виробничій діяльності, а й базою для розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції. Тому і підвищення рівня агробізнесу в сільському господарстві я хотів би розпочати з рослинництва. Основним показником при цьому повинно бути збільшення виробництва продукції рослинництва з 1 га ріллі.

Для вирішення цієї проблеми мають вилив цілий ряд критеріїв. Це зокрема: сівозміна – основа науково – обґрунтованого ведення галузі. Правильна ротація культур найбільш економічно вигідно випливає на продуктивність рослин, запобігаються захворювання, підвищуються культура галузі, економляться кошти на боротьбі з хворобами, на обробітку ґрунту, підвищується якість сировини.

Як з точки зору використання агрокліматичного потенціалу, так і щодо кон’юнктури ринку, в загальній структурі валового збору рослинницької продукції в Яготинському районі займають зернові культури на долю яких припадає понад 67% посівної площі. В свою чергу в структурі зернових на озиму пшеницю – припадає 45% посівних площ або 11,8 тис га, в той час як яра займає 20% або 5,4 тис га. Дещо менша частка ячменю – 16% або 4,3 тис га. По 6% або 1,6 тис га припадає на площу, що займають горох та кукурудза на зерно, менше 1% припадає на жито, овес та гречку.

Фактори ефективності галузі на яку припадає понад 50% ріллі випливають з умов науково – обґрунтованої системи землеробства, а її першоосновою є комплекс заходів щодо підвищення родючості землі (ґрунтів).

Особливого значення тут набуває система мінеральних та органічних добрив. Для ефективного використання добрив слід застосувати їх на основі балансового методу (виходячи з аналізів агрохімічного обстеження).

Високу ефективність дає застосування сидеральних парів, зернобобових культур, багаторічних трав, заорювання в грунт побічних решток (соломи та стебел).

Достатню ефективність дає своєчасне сортооновлення, використання висоурожайних сортів зернових культур, з високим вмістом якісних показників, білку і клейковини. Білок і клейковина, що є визначальними критеріями впливають на ціну реалізації продукції – основного фактора ефективності виробництва культури.

Одним з головних факторів в веденні рослинницької галузі є поліпшення організації виробництва, упорядкованість взаємозв’язків різних елементів технологічного процесу (землі, техніки, робочої сили, фінансових ресурсів). Це передбачає забезпечення максимального використання наявних с/г угідь на основі розвитку орендних відносин та створення підприємницьких організаційно – виробничих структур, підвищення ефективності виробництва та кінцевих його результатів. Ще одна проблема, яка маже впливати на агробізнес рослинництва – це кооперація товаровиробників на шляху захисту інтересів від тиску монополії посередницьких структур на ринку реалізації рослинницької продукції. 

Особливої уваги заслуговує бізнес бурякоцукрової галузі Яготинського району. Ця культура являється однією з головних в рослинницькій спеціалізації. Район входить до бурякосіючої зони біля Яготинського цукрозаводу.

Слід відмітити, що не зважаючи на підвищення урожайності - валове виробництво цукрових буряків в цілому знизилось в порівнянні з 2008 роком на 25% або на 21836 тон, основною причиною стало те, що посіви цукрових буряків протягом досліджуваного періоду зменшились з 4,2 тис га до 3,2 тис га. Причина – господарства не мають фінансових ресурсів, щоб змінити ситуацію в бік інтенсифікації галузі. Яготинський цукровий завод теж не в змозі надати належну фінансову допомогу на вирощування цукросировини. Виходячи з аналізу можна сказати, що бурякова галузь в районі знаходиться в майже кризовому стані.

Аналіз ефективності вирощування цукрових буряків показує, що сподіватися на позитивний результат можна лише при реальній урожайності не менше 250 ц/га (. нижче 250 ц/га, а значить працювати собі в збиток), а згідно аналізу за 4 роки, стабільно працювали лише 2 господарства. Урожайність же решти господарств з року в рік варіювала.

Основною причиною низької ефективності буряківництва є те що це матеріаломістка галузь, а як згадувалось вище в господарств не достає власних фінансових ресурсів на її повне забезпечення. На 1 га посіву прямі витрати складають від 1500 до 2001 грн., що в 3 більше ніж на 1 га озимих. Тому площа цукрових буряків скорочується.

Вирішення питання стабілізації буряківничої галузі можна за рахунок:

• короткотермінового кредитування;
• дотримання оптимальної сівозміни;
• застосування інтенсивної технології вирощування цукрових буряків без затрат ручної праці ( останні два роки різко зменшилась кількість полільниць);
• застосування насіння високих посівних кондицій з хорошим генетичним потенціалом.
• застосування високоефективних засобів захисту рослин;
• диференційоване несення органічних і мінеральних добрив під заплановану урожайність;
• чітке дотримання технологічних операцій в часі і за агротехнологічними правилами.
• за рахунок вивчення кон’юнктури ринку, захисту якісних показників сировини;
• на основі господарських договорів підприємливості, спільній економічній зацікавленості в кінцевих результатах виробників ( господарств) і переробників (цукровий завод).

Аналізуючи ефективність агробізнесу неможна залишити поза увагою таку основну галузь с/г виробництва як тваринництво. Яготинський район один з небагатьох де залишилась і розвивається ця галузь в колективних господарствах. На сьогодні в цьому сегменті аграрної галузі району налічується: 9756 голів ВРХ, що на 19% менше ніж в 2006 році з них 2690 корів, а також 7209 голів свиней.

Слід відмітити, що певний вплив на розвиток молочної галузі району відіграє наявність в районі одного з кращих переробних молочних підприємств – Яготинський маслозавод Щорічно з господарств району на переробку надходить в межах 8-9тис тон молока.

Основною проблемою молочної галузі району до останнього часу залишається низькій рівень окупності витрат  у господарствах. Хоча слід відмітити поряд з цим, що в ряді господарств молоко є прибутковим – в ДП «Богданівське» 129 тис. грн.., ДП «Лан» - 90 тис грн. , ВАТ «Яготинське» - 140 тис грн.. ТОВ «Світанок» 84 тис грн., ТОВ «Нова Україна» - 51 тис грн..

Аналіз показує, що вирішальним фактором ефективності виробництва молока в цих господарствах є відповідність:

• кількості поголів’я;
• продуктивність;
• кількість поголів’я на 1 га ріллі;
• рівня годівлі;

Разом з цим в решті господарств молоко являється збитковим по причині малої кількості поголів’я, низької продуктивності, низької забезпеченості кормами, порушенням технології.

Аналізуючи економічні показники ведення галузі слід сказати, що порогом збитковості молочної галузі в Яготинському районі є середнє поголів’я корів 250-300 голів, при продуктивності 3000 кг.

Основними шляхами підвищення бізнесу молочного виробництва в Яготинському районі є:

- нарощування поголів’я корів  в кожному господарстві не  менше 250-300 голів 

- виробництво кормів 50-60ц к.од  на 1 ум. голову на рік ,

- підняття товарності виробництва  молока до 85-90% ( при застосуванні  замінника молока )

- скорочення витрат на паливо  та електроенергію за рахунок  виходу в літні табори

- за рахунок достатньої заготівлі  кормів збалансованої годівлі, підвищення надою молока до 3000-3500 кг

Згідно аналізу при такому раціоні на 1 ц молока в ДП « Богданівське» і ДП «Лан» витрачається 1,1ц к. од, а в ТОВ «Жоравське», ВАТ «Лемешівське», АФ «Дружба» - 1,7-2,1 ц к.од.

З метою підвищення продуктивності корів наведемо один із варіантів оптимальної структури раціону для корів з добовим надоєм 12 кг.

Одним з вирішальних факторів є підвищення генетичного потенціалу корів, введення первісток не менше 25-30 на 100 корів .

Як приклад впливу ефективного використання кормової бази є вирішення наступної ситуації

Роблячи економічний аналіз факторів, які ( вплинули) впливають на позитивні результати бізнесу свинарства слід відмітити основні з низ:

- значно покращилась кон’юнктура  ринку свинини і молодняка

- покращився підбір генетичних ліній високопродуктивної породи свиней – української великої білої;

- створення племферми, що підняло  рейтинг якості реалізованого  молодняка і спонукає високій  продажній ціні

- переглянута і створена раціональна  система годівлі за рахунок  введення в кормову сівозміну такої високобілкової культури, як соя і розширення посівів зернової кукурудзи на основі високо урожайних гібридів

- це дало змогу перейти на  сухий тип годівлі за рахунок  сої і корсажа кукурудзи. Продуктивність  на заключній відгодівлі зросла до 750-900грамм, витрата кормів на 1ц привісу зменшилась з 11 к.од до 5,5-6 к.од

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

В даній роботі розглянуто суть ефективного розвитку виробничих формувань, теоретичні питання ефективного виробництва, організаційно – правові форми господарювання, їх функціонування та перспективи розвитку. Слід відмітити, що це є період реформування аграрного сектору економіки, після історичного указу Президента від 3 грудня 1999 року.

Таким чином, в 2004 році в Яготинському районі було 57 господарських одиниць ( табл. 2.1), в 2008 році – 63. За цей період збільшилась кількість фермерських господарств і реорганізовано 4 ТОВ в ДП Яготинського маслозаводу. Потрібно відмітити, що основу виробництва сільськогосподарської продукції району складають колективні господарства ( ТОВ, ДП, ВАТ, ЗАТ, дослідна станція), яким належать 94 % сільськогосподарських угідь і лише 6% є в користуванні селянських і фермерських господарств.

Слід відмітити, що після указу Президента від 3 грудня 1999 року в Яготинському районі було проведено реформування колективних  сільськогосподарських підприємств ( КСП ) в ПОП, ТОВ, ЗАТ, ВАТ. Результати дають підстави говорити про успішно проведену роботу: практично збережена цілісність господарства, збережена матеріально - технічна база і трудові колективи. При цьому не було ніякого затиску на розвиток селянсько-фермерських господарств, розширення присадибних ділянок і селянських дворів.

Для об’єктивності слід сказати, що перший пореформений ( 2000 рік ) був для господарств Яготинського району низько-ефективним. Господарства виробили лише 18,03 млн.грн. валової продукції. При цьому в структурі розподілу ( табл.2.2) – 58,8 % валової продукції було в ТОВ, 12,2% - в ДП, 14 % - у ВАТ, ДС -3%, ЗАТ -5%, ВСП – 6%

Вже в 2008 році ми спостерігаємо збільшення валової продукції з (18,02 млн. грн. до 48,33 млн. грн.), але при цьому значно змінюється структура розподілу виробничих формувань. Частка ТОВ, які мали в своєму користуванні ( 41,5 % ) сільгоспугідь значно скоротилось із 72,4 % до 40,3 %. Частка ВАТ зменшилась не істотно ( 17,4 % до 14% ), а частка ДП, в користуванні яких ( 27,6% ) сільгоспугідь зросла з 15 % до 30,7 %. Подібна ситуація вимальовується по результатах роботи за 2008 рік.

 

Валова продукція	51,344 млн грн.	100 %
ДП	19,174 млн.грн.	32,0 %
ТОВ	23,097 млн.грн.	38,6 %
ВАТ	9,073 млн.грн.	15,1 %