Курсовая работа: Використання
музично-дидактичних ігор на уроках
музичного мистецтва
Вінницький державний
педагогічний університет імені
Михайла Коцюбинського
Кафедра методики музичного
виховання, співу та хорового
диригування
Курсова робота
Використання музично - дидактичних
ігор на уроках музичного мистецтва
в основній школі
Студентки ІV – А курсу
факультету музичного
мистецтва
денної форми навчання
Солдатової О.Г.
Науковий керівник -
кандидат педагогічних
наук, доцент
Бриліна В.Л.
Вінниця
2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Шляхи активізації
музично-естетичного виховання засобами
дидактичних ігор
1.1 Творчі аспекти розвитку
здібностей молодших школярів
у процесі ігрової діяльності
1.2 Основні напрямки активізації
творчої ігрової діяльності молодших
школярів
1.3 Методика застосування
творчих ігор у музично-естетичному
вихованні молодших школярів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Духовний розвиток
особистості завжди спирається
на її власну активність і
виявляється у формуванні запитів
та інтересів, виборі ідеалів,
у визначенні сенсу життя. Тому
інтерес до мистецтва є складовою
частиною духовної культури особистості,
її своєрідною домінантою.
Сучасний період оновлення
суспільства, духовного відродження
в цілому висуває комплекс
нових проблем. Серед них на
особливу увагу заслуговує посилення
зв'язку між культурою та освітою,
важливість якого зумовлена ідеєю
самоцінності національно-орієнтованого
світогляду особистості. Розробка
нових педагогічних технологій
у навчанні й вихованні на
сучасному етапі розвитку освіти
викликана соціальним замовленням
суспільства школі, що пов'язано
з необхідністю формування естетично
й емоційно розвиненої, творчої
висококультурної особистості засобами
мистецтва.
Музично-естетичний розвиток
збагачує внутрішній світ дитини,
допомагає глибше сприймати, розуміти
і відчувати музику,, уважно відноситись
до навколишнього світу. Велике
значення у цьому процесі мають
творчі ігри. Щоб розкрити роль
і характер впливу творчої
гри як засобу музично-естетичного
виховання школяра, необхідно
зосередити увагу на вивченні
нових шляхів використання різноманітних
ігор на уроках музики і
в позакласний час. Питання
про те, у що грає дитина, до
чого привчається, граючись ,ми
розглядаємо як ігрову діяльність,
яка не є самоціллю, а ефективним
засобом виховання і навчання.
Проблема пошуку нових
шляхів використання гри у
навчально-виховному процесі молодших
школярів в умовах сьогодення
стоїть особливо гостро. До цієї
проблеми звертаються багато
педагогів-науковців, такі як: В.І
Махров, В.А.Коваленко, В.В Гуркова
.
Вітчизняні психологи
С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський,
А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін внесли
вагомий внесок у розробку
теорії дитячих ігор, показавши
їх соціальний характер, і роль
у вихованні. Найбільш ефективний
розвиток дітей через ігри
досягається при поєднанні ігрової
діяльності з навчанням. Особлива
відповідальність покладається
на уроки музики, де педагогічні
прийоми, спрямовані на забезпечення
єдності емоційного й раціонального
в навчанні, що значно підвищують
ефективність розвитку творчої
особистості. Тому формувати у
молодших школярів навички музичного
сприймання, творчого натхнення
- актуальне завдання музичної
педагогіки .
Незважаючи на досягнення
психології і педагогіки музичної
творчості, в цій сфері є
багато невирішених проблем. Музичну
творчість заперечують ті, кого
цікавлять питання загальної
освіти. Окремі музиканти заявляють
про неможливість творення музики
без знань основ композиції, про
небезпеку формування дилетантів.
Вони вважають, що це стоятиме
на перешкоді конкретним музичним
досягненням і не сформує основних
музичних здібностей, зокрема мелодичного
і гармонійного слуху, відчуття
ритму, пам'яті, музичних уявлень.
Отже, обмеженість науково
обґрунтованих рекомендацій з
питань музично-естетичного виховання
засобами творчих ігор обумовили
вибір теми дослідження: "Використання
музично-дидактичних ігор як засіб
музично естетичного виховання
молодших школярів" .
Об'єкт дослідження —
процес музично-естетичного виховання
школярів.
Предмет дослідження —
дидактична діяльність як засіб музично-естетичного
виховання молодших школярів.
Мета дослідження —
теоретичне обґрунтування та розкриття
основних методів дидактично-ігрової
діяльності на уроках музики та в позакласних
формах роботи.
Відповідно до мети
дослідження визначені наступні
завдання :
1. Провести теоретичний
аналіз психолого-педагогічної літератури
з даної проблеми.
2. Шляхом теоретичного
аналізу визначити поняття "творча
гра" та розкрити його змістовну
сутність.
3. Систематизувати види
творчих та дидактичних ігор,
розкрити методику їх впровадження
у навчально-виховний процес.
При розв'язанні поставлених
питань використовувались методи
дослідження: вивчення і аналіз
літературних джерел та учбово-методичної
документації, спостереження за
творчою діяльністю учнів, педагогічний
експеримент, узагальнення.
Розділ 1. Шляхи активізації
музично-естетичного виховання засобами
дидактичних ігор
1.1 Творчі аспекти розвитку
здібностей молодших школярів
у процесі ігрової діяльності
Музично-естетичне виховання
спрямоване на вдосконалення
різноманітних якостей особистості
учня, в процесі якого педагоги,
спираючись на наукові дані
фізіології та психології, повинні
турбуватись про оптимальний
вибір і співвідношення виховних
впливів, оскільки від цього
залежить їх ефективність.
У результаті аналізу
педагогічної, психологічної і мистецтвознавчої
літератури було визначено, що
для розвитку творчого потенціалу
молодших школярів у музичній
діяльності необхідно розвивати
такі творчі здібності: пізнавальний
інтерес до музики, творчу уяву
і образно-асоціативне мислення,
інтерпретації та імпровізації.
У дослідженнях психологів
відзначається, що здібності,
матеріальною основою яких є
особливі якості нервової системи,
що виробились у тих чи інших
видах діяльності, складають єдину
динамічну систему. Здібності
мають свою специфіку: їх формування
передбачає свідоме, вибіркове
перевтілення якостей нервової
системи у відповідності з
тими вимогами, що представляє
той чи інший вид праці.
Виходячи з специфіки
формування здібностей в процесі
творчої діяльності, вчені стверджують,
що їх розвиток нерозривно
пов'язаний з поглибленням знань,
з набуттям вмінь і навичок
до дії. Матеріальною основою
вмінь і навичок є тимчасові
зв'язки, які утворюються в корі
головного мозку, що доказано
вченням І.П. Павлова. В свою
чергу швидкість утворення зв'язків,
їх міцність і рухливість залежать
від якостей нервової системи,
які лежать в основі психічної
діяльності, складаючи індивідуальну
характеристику особистості.
Не дивлячись на
нероздільний зв'язок процесу
розвитку здібностей з набуттям
вмінь і навичок, ототожнювати
їх не слід. Навички виробляються
в будь-якому виді праці, в
будь-якій діяльності, навіть якщо
трудовий процес здійснюється
механічно. Здібність до того
чи іншого виду праці, потребує
активного включення процесу
мислення, почуттів, творчого відношення.
При формальному підході до
справи, здібності можуть бути
втрачені або залишатися невиявленими,
і навпаки, творче відношення
до праці підіймає здібності
на більш високий рівень та
обумовлює їх успішний розвиток.
За Б.М. Тепловим
поняття "здібність" включає
три ознаки:
1. Під здібностями розуміються
індивідуально-психологічні особливості,
що відрізняють одну людину
від іншої.
2. Не взагалі різні
індивідуальні особливості, а
лише такі, що мають відношення
до успішного виконання будь-якої
діяльності або багатьох видів
діяльності.
3. Поняття "здібність"
не зводиться до тих знань
і вмінь, які вже вироблені
у даної людини" [1, 10].
Таким чином, здібності
— це індивідуальні особливості,
які не зводяться до наявних
знань, навичок і вмінь, але
можуть пояснити легкість і
швидкість набуття цих знань,
вмінь і навичок.
Велику увагу вивченню
природи здібностей приділяли
такі психологи і музикознавці
як: С.П. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв,
Н.С. Лейтес, А.Н. Ландо, Є.В. Назайкінський,
Л.С. Виготський, К.В. Тарасова, Д.Б.
Ельконін, та ін.
У наукових працях
дається визначення іншим індивідуальним
відмінностям, у системі яких
здібності займають особливе
місце. Здібності — це індивідуально-психологічні
якості особистості, які забезпечують
їх більш чи менш високу
здатність до тих чи інших
видів діяльності. Задатки - вроджені
анатомо-фізіологічні особливості
людини, на основі яких можна
формувати найрізноманітніші здібності.
Вони не мають соціального
спрямування. На основі одних
і тих самих задатків можуть
розвиватись неоднакові здібності.
Наприклад, на основі чудового
слухового апарату можуть розвиватися
здібності радиста, музиканта,
настройщика музичних інструментів,
однак відтінки цих здібностей
різноманітні. Обдарованість — якісно
своєрідне поєднання здібностей,
необхідних для виконання певного
виду діяльності. Для успішного
виконання діяльності крім здібностей
людини необхідна ще й наявність
знань, вмінь і навичок, які
набуваються в процесі суспільно-трудової
практики, і перш за все, в процесі виховання
і навчання. Отже , знання, вміння і навички
не тотожні здібностям. [2,17]
Таким чином, при
організації процесу музичного
виховання необхідно враховувати
той факт, що музичні здібності
найкраще розвиваються на основі
анатомо-фізіологічних задатків
у процесі різноманітної музичної
діяльності.
Педагоги багатьох
країн сперечаються про те, чи
потрібно навчати музиці всіх
дітей, чи тільки особливо обдарованих.
За теорією вітчизняної сучасної
педагогіки музиці , як професії,
слід навчати учнів, що мають
захоплення нею і особливі
музичні здібності. Загальне музичне
виховання повинно розповсюджуватись
на всіх дітей, але головним
завданням масового музичного
виховання є не стільки навчання
музики, скільки формування їх
духовного світу.
Психолого-педагогічні
питання про шляхи цілеспрямованого
розвитку творчих здібностей
школярів були вперше поставлені
О.М. Монтьєвим. Підставою слугували
експерименти з формування звуковисотного
слуху у дорослих, що мали "звуковисотну
глухоту". Вивчення природи звуковисотного
слуху привело до роздумів
про те, що для оцінки висоти
звуку людина повинна відтворити
його, "проспівати для себе".
Експеримент О.М. Монтьєва полягав
у тому, що людей спеціально
навчали настроюватись на висоту
звуку. Спочатку реципієнти настроювались,
інтонуючи звук внутрішнім слухом,
а потім відтворювали його
голосом. В результаті вдалося
домогтися істотного поліпшення
розрізнення висоти звуку. Експериментальні
дослідження дали підставу для
висновку, що здібності —це різні
види орієнтованих дій, які
забезпечують в кожному разі
вибір і застосування необхідних
знань та вмінь для розв'язування
нових завдань. Був сформульований
принцип здібностей – вчити
виконувати потрібну орієнтовану
дію за допомогою зовнішніх
прийомів, які потім стають внутрішнім
надбанням особистості. Розкриваючи
механізм розвитку творчих здібностей,
О.М. Монтьєв писав, що в процесі
творчої діяльності з самого
раннього віку формуються здібності
здійснювати цю діяльність.
Отже, вродженими можуть
бути лише анатомо-фізіологічні
задатки, які лежать в основі
розвитку здібностей. Самі ж здібності
завжди є результатом розвитку,
що здійснюється в процесі
виховання і навчання.
Дослідити і змоделювати
процес творчого розвитку учнів
надзвичайно важко, оскільки творчий
акт відбувається позасвідомо
і в кожному випадку індивідуально.
Б.В. Асаф'єв зазначав, що творчості
навчити не можна, але можна
розвинути інстинкт до творчості.
Для сприяння утворення інстинкту
до творчості необхідними є
такі педагогічні впливи, які
б враховували особливості дитячого
віку та специфіку музики як
мистецтва. Тому такі поняття
як організація діяльності, керівництво
нею більше відповідають навчанню
на предметному матеріалі математики,
мови і не спрацьовують у
художній діяльності.
Психологи надають
великого значення творчій активності,
яка полягає саме в процесі
творення, не зважаючи на результати.
Стимулюючи виховні переваги
творчої активності підтверджує
у своїх дослідженнях психіки
дитини Ж. Піаже, Я. Вершиловський.
Польський психолог Ян Вершиловський
підкреслює велике виховне значення
музично-творчої активності, стверджуючи,
що музика найбільше стимулює
до творчої діяльності, зокрема
формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні
функції, розвиває творче мислення
і комунікативність, а також позитивні
якості характеру (систематичність,
працьовитість, наполегливість у
досягненні мети); вміння і навички,
набуті в галузі музики, переносяться
на інші, немузичні, види діяльності.
Музично-творча активність учнів
може сприяти розвитку їх творчих
здібностей, уяви, мислення, винахідливості.
Вона також є специфічною формою
самореалізації. Позитивний наслідок
музично-творчої активності —
це активний розвиток її перцептивних
можливостей, що відіграють неабияку
роль в процесі формування
особистості.