Податковий контроль

3. Індивідуальне запобігання  злочинам - різновид запобігання  зло-чинності щодо конкретної  особи. Тобто індивідуальне запобігання  стано¬вить ту частину запобіжної  діяльності, яка здійснюється на  стадії, котра передує виникненню  злочинного наміру. Усунення безпеки  потенційного злочину - головне  завдання індивідуального запобігання.

Отже, об'єктом індивідуального  запобігання злочину є: поведінка  та спосіб життя осіб з високою  імовірністю вчинення злочину; соці¬альні елементи їх особистості, які відображають антисуспільну спря¬мованість; соціально  значущі при формуванні і реалізації останньої деякі психофізичні особливості  індивідів; несприятливі умови оточуючого таку особу середовища та життєвого  укладу; інші довготривалі діючі обставини, які визначають криміногенну ситуацію і полегшують вчинення злочину.

Для визначення кола осіб, які  потребують індивідуального запо¬бігання, необхідно мати фактичні, правові  та кримінологічні підстави. Фактичні підстави такого запобігання - реальна  поведінка особи, в якій закладений потенційний злочин. Антисуспільна  поведінка є реальним проявом  особи, її головною спрямованістю і  домінуючим внутрішнім змістом. Правові  підстави - це врегульованість індиві¬дуального запобігання нормами права. Чинне  законодавство містить низку  правових підстав індивідуального  запобігання, але більшість з  них має відомчий характер, що, зрозуміло, недостатньо. Під кримі-нологічними  підставами необхідно розуміти наявність  певного рівня кількісно-якісних  показників криміногенності особи, що дозволяє ви¬ділити з маси відповідної  категорії осіб саме тих, від кого з високим ступенем імовірності  слід очікувати вчинення злочину.

Напрямами індивідуального  запобігання злочинів є переконання, надання допомоги, примус.

Заходи переконання - процес логічного обґрунтування особі  дум¬ки про відмову від криміногенної  поведінки, злочинних намірів, анти-суспільних настановок. На практиці позитивно  зарекомендували себе такі заходи, як: індивідуальні і колективні бесіди, обговорення поведінки особи, прослуховування  курсу лекцій на правові теми, встановлення над нею індивідуального або  колективного шефства, стимулювання участі в громадській діяльності та ін. Криміногенна поведінка особи нерідко  свідчить про її життєве неблагополуччя, конфлікти, по¬бутову невлаштованість  та про інші труднощі. Особливо це стосується осіб з кримінальним минулим.

Заходи соціальної допомоги - працевлаштування, поліпшення по¬бутових умов, зміна способу життя шляхом підвищення соціального статусу, освіти, отримання престижної спеціальності, лікування, вста¬новлення корисних контактів, вибору життєвих перспектив тощо.

Примус спричиняє для  особи несприятливі наслідки фізичного, матеріального та технічного характеру. На практиці широко застосовуються такі заходи примусу на криміногенну поведінку, як профілактичний контроль за місцем проживання або навчання особи з  боку правоохоронних органів чи громадськості, адміністративний арешт і адміністративне  затримання, штраф, адміністративний нагляд, улаштування до приймальників-розподільників для дорослих і неповно¬літніх, припинення бродяжництва і жебрацтва та ін.

4.  Самостійним напрямом  запобігання є віктимологічна  профілактика. Очевидною є необхідність  проведення специфічних заходів,  спрямованих на зниження віктимності  населення. Напрямом запобігання  злочинності, який скорочує віктимність,  припиняє віктимізацію на індивідуальному  та масовому рівнях, є метод  девіктимізації. Цим методом можуть  охоплюватися такі специфічні  комплекси віктимологічної профілактики: а) виховно-профілактичні заходи, мета яких - впровадження в масову  свідомість людей ідеї фізичної  недоторканно¬сті особи (робота  серед молоді та учнів шкіл, програми стримування злочинності  тощо); б) захисний напрямок, у  межах якого розробляються і  впроваджуються в індивідуальну  і масову свідомість людей  заходи і засоби захисту і  самозахисту, завчасного прийняття  заходів, актуалізації поняття  самозбереження, самоконтролю, які  передбачають обережність, пильність,  збереження самовладання при  злочинних посяганнях (консультативні  освітні заходи щодо особистої  безпеки і охорони влас¬ності; навчальні курси серед школярів, батьків, взагалі громадян; роз¬повсюдження  пам'яток, плакатів, буклетів, нарисів,  статей, в яких викладаються поради  ухилення від участі стати  жертвою злочинів; технічні засоби); в) організаційно-управлінські заходи, спрямовані на скорочення віктимності  громадян (наприклад, належна освітленість  міст і сіл, організація певного  режиму роботи, захисне обладнання  кабін водіїв таксі, устаткування  засобів негайного зв'язку населення з міліцією, відповідна архітектура будинків та ін.); г) обмежуючий на¬прям заходів (виявлення латентних потерпілих і попередження їх ризикової, легковажної, безтурботної некритичної поведінки); ґ) норма¬тивне врегулювання питань, пов'язаних з віктимізацією (законодавство про допомогу жертвам злочинів та ін.); д) підвищення рівня правових знань та ін.

Злочинність зумовлюється комплексом негативних явищ і процесів різного  походження, котрі і є так званими  об'єктами запобіжного впливу. Теорія і практика боротьби зі злочинністю  показують, що об'єкт запобіжного  впливу - це все те, на що діє система  запобігання зло¬чинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні  відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні  звички людей; по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які  виявляють ознаки протиправної поведінки; по-четверте, су-купність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку і вчинення кон¬кретного злочину; по-п'яте, окремі негативні  особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Таким чином, об'єкт запобіжного  діяння - це окремі або сукуп¬ність  різних (за генезою, сферою, формами  та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності  матеріального чи духовного характеру, які призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Для об'єкта характерні такі властивості: криміногенність (саме вона виділяє його із сукупності негативних явищ); динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних  показників; по¬тенційність - нею пояснюється  те, що окремі явища можуть швидко досягти  високого ступеня криміногенності; латентність - криміногенність, яка  прихована від спостерігача-дослідника. Головною влас¬тивістю будь-якого об'єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Поняття «криміногенність» тісно  пов'язане із поняттям «криміноген¬ний». Термін походить від латинської - «злочин» і грецької - «рід», «походження». Отже, це поняття, яким підкреслюються близька  спорідненість, тісний взаємозв'язок явища, процесу, особи із злочинністю. Поняття «криміногенний» вживається у різних сполученнях: криміно¬генні фактори, криміногенна особа, криміногенне середовище, кримі¬ногенна ситуація тощо. Криміногенність - це така кримінологічно значуща властивість об'єкта запобігання злочинності, яка показує конкретну взаємозалежність об'єкта і конкретного злочину, злочин¬ності взагалі.

Криміногенність слід розглядати як таку властивість об'єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість  особи, що перебуває в безпосередньому  з ним контакті, а також провокувати  вчинення нею протиправних дій. Ця властивість  виявляється через силу впливу об'єкта на злочинність, його здатність наводити причинні зв'язки.

Криміногенність будь-якого  об'єкта - величина змінна, тому вона може бути відображена як кількісно-якісна: ступінь криміногенності (тобто  вище - нижче); криміногенний набір (більш - менш); криміногенний інтервал (ближче - далі).

Ступінь криміногенності - показник, який визначає міру цієї властивості  і більшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію. За даними досліджень, алкогольне обтяження як криміногенна властивість особи є досить високим  серед вбивць і осіб, що заподіяли  тяжке тілесне ушкодження на сімейно-побутовому ґрунті. Криміноген¬ний набір - структурний  показник криміногенності об'єкта. Кримі¬ногенність об'єкта - якість інтегральна, яка утворюється в свою чергу  сукупністю і взаємозв'язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі безпосередньо  не пов'язані зі злочинністю. Відомо, на¬приклад, що початок злочинного шляху підлітків звичайно зумовлюється одночасною чи послідовною дією набору з трьох-п'яти негативних явищ (неблагополуччя в сім'ї, небезпечне оточуюче середовище, рання алкоголізація та ін.). Криміногенний  інтервал - ступінь зростання чи зменшення криміногенності предмета, «відділення» або на-ближення його до причинної детермінації. Таким  чином, чим вищий ступінь криміногенності  предмета, тим менший його криміногенний  інтервал. Тим самим визначається «місце» (ближче - далі) криміногенного об'єкта в причинному ланцюгу. В кримінологічній  літературі зазначається, що найбільша  криміногенність характерна для тих об'єктів, наявність яких у системі причин та умов злочинності з біль¬шою імовірністю породжує злочинну детермінацію.

Поняття криміногенного набору порівняно невеликого поєднання  найбільш значущих показників для будь-яких різновидів суб'єктів антисуспільної поведінки покладено в теоретичне обґрунтування прикладних прогностичних  методик індивідуальної злочинної  поведінки та її попередження.

Криміногенні об'єкти доцільно згрупувати так, щоб вони стали уразливими для тих чи інших - теж згрупованих  відповідним чи¬ном - методів запобіжного  впливу і адекватних їм заходів. Тому при¬родною підставою класифікації є характер криміногенних об'єктів, їх природа, генеза, умови існування. За цією підставою розрізняються  групи криміногенних об'єктів  соціального, правового і психогенного характеру. Група криміногенних  об'єктів соціального характеру  зна¬ходиться в діапазоні від  негативних явищ на рівні суспільства  до кри-міногенних явищ і властивості  конкретної особи (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, віктимний стан тощо). До групи криміногенних об'єктів  правового характеру включаються  явища, генеза яких лежить у сфері  правової недосконалості, грубих помилок, протиправних дій, необґрунтованого, несвоєчасного, некомпетентного регулювання суспіль¬них  відносин на різних рівнях соціального  буття. Група криміногенних об'єктів  психогенного характеру охоплює  ті психологічні, психіатрич¬ні та інші кримінологічно значущі аномальні  явища, які дезорганізують суспільне  життя, відіграють деструктивну роль у  процесі соціалізації і ресоціалізації особи, перешкоджають їй чи обмежують  її здатність адекватно оцінювати  свої вчинки і діяти відповідно до такої оцінки.

 Суб'єкти запобігання  злочинності - це державні органи, громад¬ські організації, соціальні  групи, службові особи чи громадяни,  які спрямовують свою діяльність  на розроблення і реалізацію  заходів, пов'язаних з випередженням,  обмеженням, усуненням криміногенних  явищ та процесів, що породжують  злочинність і злочини, а також  на їх недопущення на різних  злочинних стадіях, у зв'язку  з чим мають права, обов'язки  і несуть відповідальність.

За специфікою запобіжної діяльності розрізняються такі суб'єкти, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику бо¬ротьби  зі злочинністю), планують, спрямовують  та контролюють її, забезпечують її правове регулювання; 2) здійснюють безпосереднє управління і координацію  окремими напрямами і учасниками запобі¬гання злочинності; 3) виявляють  та пізнають об'єкт запобіжного впливу та інформують про них інших суб'єктів; 4) виконують запобіжні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних  явищ та процесів, захисту соціальних благ і особи; 5) реалізують заходи що¬до  відвернення і припинення злочинів і злочинності. Множинність суб'єктів  запобіжної діяльності становить систему  суб'єктів, що зу¬мовлено різноманітністю  об'єктів запобіжного впливу.

Під системою суб'єктів запобігання  злочинності слід розуміти сукупність з'єднаних єдиною метою суб'єктів, які здійснюють свої повноваження у  взаємозв'язку та за узгодженням у  часі й просторі. Систему суб'єктів  запобігання злочинності складають  юридичні і фі¬зичні особи, які внаслідок  своїх повноважень, соціального  статусу або громадянського обов'язку виконують дану роботу. Це законодавчі  органи, органи виконавчої і судової  влади, органи державного і госпо¬дарського  управління, культурно-виховні, навчальні  заклади, адміні¬страції установ, підприємств, фірм, трудові колективи, громадські організації і товариства, охоронні та приватні розшукові установи, сім'я, громадяни.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб'єктів, так  чи інак¬ше пов'язаних із запобіганням злочинності, ще не свідчить про від¬сутність прогалин в організаційній структурі  їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинності організаційно  забезпечені слабко або зовсім не забезпечені.

1.   До державних  суб'єктів законодавчої влади  належать перш за все Верховна  Рада України, її комітети та  народні депутати. Відповід¬но до  Конституції України єдиним органом  законодавчої влади в Укра¬їні  є парламент - Верховна Рада  України, яка визначає засади  вну¬трішньої, зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми  економічного, науково-технічного, соціального,  національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює законодавчу  основу та кримінологічну політику здійснення загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

2. Президент України є  главою держави, гарантом державного  су¬веренітету, територіальної цілісності  України, додержання Конституції  України, прав і свобод людини  і громадянина. Перш за все  Президент України на основі  та на виконання Конституції  і законів України за¬тверджує  комплексні програми запобігання  злочинності. Метою таких програм  є забезпечення відповідно до  кримінологічної політики актив¬ної  наступальної протидії злочинності  та досягнення уповільнення темпів  її зростання на основі чітко  визначених пріоритетів, поступо¬вого  нарощування зусиль держави і  громадськості, вдосконалення законодавства,  організації, засобів і методів  запобігання і розкриття злочинів. Крім того, своїми указами Президент  України корегує на¬прями і  координацію боротьби зі злочинністю.