Основні компоненти уроків з мови

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим

Республіканський «Кримський інженерно-педагогічний університет»

Факультет заочної форми навчання

Кафедра української філології

 

 

 

 

 

 

КУРСОВАЯ РАБОТА № 1

по методиці викладання української мови

вариант  № 25: Основні компоненти уроків з мови

 

 

виконала: Приходько А.О.

студентка: 4 курса группы ЗУА-03

спеціальності українська мова та літ-ра

                         англійська мова

№ залікової книжки ЗУА-25-03

Викладач: Вауліна О.С.

 

Курсова робота

Отримана_____________

Передана на рецензію_____________

Перевірена рецензентом___________

 

 

 

м. Сімферополь

2006-2007р.

 

Зміст

стор.

План

Вступ

Глава I. Урок – як основна форма організації навчання мові…………………6

1.1.Основні вимоги до уроку……………………………………………………6

1.2.Вимоги до запитань вчителя…………………………………………………7

1.3.Основні типи уроків з мови………………………………………………….7

 

Глава II. – Основні компоненти різноманітних уроків……………………….10

2.1.Урок вивчення нового матеріалу………………………………………..…10

2.2.Уроки закріплення нових знань і навичок…………………………………15

2.3.Урок перевірки і обліку якості набутих знань і навичок…………………17

2.4.Урок аналізу контрольних робіт……………………………………………19

2.5.Урок узагальнення вивченого матеріалу…………………………………..20

2.6. Урок повторення пройденого матеріалу………………………….………21

 

 

Заключення………………………………………………………………………23

Список використаної літератури……………………………………………….24

 

Додаток 1 - Розробка уроку по темі курсової роботи………………………..25

 

 

 

 

 

 

 

План

 

Вступ

Глава I. Урок – як основна форма організації навчання мові

1.1.Основні вимоги до уроку

1.2.Вимоги до запитань вчителя

1.3.Основні типи уроків з мови

 

Глава II. – Основні компоненти різноманітних уроків

2.1.Урок вивчення нового матеріалу

2.2.Уроки закріплення нових знань і навичок

2.3.Урок перевірки і обліку якості набутих знань і навичок

2.4.Урок аналізу контрольних робіт

2.5.Урок узагальнення вивченого матеріалу

2.6. Урок повторення пройденого матеріалу

 

 

Заключення

Список використаної літератури

 

Додаток 1 - Розробка уроку по темі курсової роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У час практичної реалізації конституційних засад української державності, становлення і розвитку системи національної освіти особливо актуальними є питання оновлення змісту, вдосконалення форм методів і технологій навчання української мови. Вивчення української мови розглядається в контексті відродження української культури. Цей період характеризується оновленням функцій державної мови, виявом зацікавленості здібних учнів українською мовою і літературою, народною педагогікою, символікою, тобто всім комплексом знань про українській народ.

Цілком зрозуміло що специфіка роботи шкіл потребує спеціальної методики, зумовленої, по-перше, науково-теоретичним рівнем програмового матеріалу, по-друге, освітньою метою, по-третє, здібним учнем.

У цій праці розглянуто питання особливостей уроку української мови в середній школі, технології продуктивного навчання на уроці. Особливу увагу приділено опрацюванню методики  уроку з української мови. Я вважаю це запитання найбільш актуальним, бо саме урок в школі є основною формою організації навчальної роботи. На уроці реалізується програма навчання, здійснюється безпосереднє керівництво вчителя учбовим процесом. Добре спланований, змістовний урок дає великий навчальний, виховний ефект. І, навпаки, якщо урок не підготовлений, слабкий за змістом і в методичному відношенні, важко чекати успіху в навчанні.

Методика викладання української мови – це педагогічна наука по принципи, методи та прийоми навчання учнів систематичних знань, умінь і навичок з мови.

Методика мови ставить своїм завданням допомогти вчителеві запроваджувати  в школі найбільш раціональні методи та методичні прийоми навчання учнів мові. Як навчальна дисципліна, методика мови з’ясовує  завдання викладання мови, вчить, як проводити навчання української мови в кожному класі. Завданням наукової методики є побудова теоретично обґрунтованої системи навчання, створення планів, програм, підручників і методичних посібників з мови для шкіл.

Метою цієї курсової роботи є описання як необхідно організувати заняття, щоб найпродуктивніше використати час – з першої і до останньої хвилини уроку, щоб вже на уроці матеріал учнями був в основному засвоєний.

Суб’єктом є вивчення методики уроку, основних компонентів уроку, розглядання та виявлення найкращого типу уроку з української мови.

Об’єктом є вплив навчального процесу на уроці на розвиток розумових здібностей учнів з української мови.

Для написання цієї курсової роботи необхідно було вирішити наступні завдання:

А) вивчити психологію дітей, які навчаються;

Б) вивчити основні типи уроків з мови;

В) розглянути запитання підготовки вчителя до уроку з мови;

Г) проаналізувати схему проведення уроку.

 

Структура роботи. Ця курсова робота складається зі вступу, Глави І – «Урок, як основна форма організації навчання мові», Глави ІІ – «Основні компоненти різноманітних уроків», Заключення, списку використаної літератури та двох додатків. Курсова робота складається з 27 сторінок та 10 джерел літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава І – Урок , як основна форма організації навчання мови.

1.1. Основні вимоги до  уроку.

Основною формою організації навчального процесу в школах усіх типів був і залишається урок. Урок, як основна форма традиційного навчання дидактично обґрунтований Я.Коменським, Д.Песталоцці та іншими дослідниками.

Для чіткої організації навчального процесу уроки поділяються на типи залежно від поставлених педагогічних завдань. У дидактичній і методичній літературі цей поділ змінюється за різними ознаками, а тому немає єдиної, загальновизнаної типології уроків.

Навчати треба на уроці, а не перекладати на учнів весь тягар навчання, даючи їм надмірні домашні завдання. Необхідно так організувати заняття, щоб найпродуктивніше використати час. З приводу цього К.Д.Ушинський писав: «Якби наставники використовували свої п’ять годин щоденних занять як слід і справді примушували дітей працювати у класі, то дітям залишалось б-хіба тільки повторити вдома вивчене у школі».1

Активність учнів на уроці досягається шляхом добре продуманих, вдалих запитань учителя, які збуджують думку учня, сприяють розвитку його ініціативи; через застосування доцільних порівнянь мовних явищ як у межах української мови, так і при порівнювані її з російською мовою; запровадження самостійних завдань, органічно поєднаних з метою уроку; урізноманітнення видів і форм роботи та ін.

Треба уникати одноманітності в побудові і проведенні уроку. Вчитель, який творчо працює, не проведе урок на одну і ту ж тему цілком однаково. З досвіду першого уроку будують зроблені практичні висновки, над чим треба працювати, щоб другий і наступні уроки пройшли на вищому методичному рівні.

 

 

1 К.Д.Ушинський. Вибрані педагогічні твори, «Радянська школа», К.,1949, стор.378.

1.2. Вимоги до запитань  учителя.

При опитуванні учнів на уроках з української мови дуже важливо правильно ставити запитання. Запитання повинні бути насамперед змістовними, ясними і зрозумілими для учня.

У зв’язку з цим треба:

А) ставити запитання виразно, з дотриманням правил орфографії;

Б) граматично правильно будувати питальне речення. Наприклад, «Частка не з іменниками пишеться разом коли?», слід говорити «Коли частка не з іменниками пишеться разом?», акцентуючи увагу на слово коли.

В) уникати незвичних для учнів виразів, не вживаних у їхній мові слів.

Необхідно ставити такі запитання, які б примушували учнів мислити, вчили аналізувати мовні факти, зіставляли і порівнювали їх. Наприклад: 1) Для чого потрібне знання алфавіту? 2) Як визначити вид дієслова?

Треба уникати одноманітності запитань - за змістом і з стилістичного боку. Конче необхідно боротись із звичкою загромаджувати свою мову зайвими словами на зразок: «Хто мені скаже…?» «Хотів би я знати, хто відповість на таке запитання…?» та інше.

Не рекомендується давати так звані каверзні запитання, що наштовхують на неправильні відповіді. Учень, наприклад, розбирає слово «подорож», а вчитель запитує: «Яка група?». Учень не розуміє, в його свідомості виникає здогадка про те, що це ж іменник 3 відміни, а іменник 3 відміни на групи не поділяється. Але вчитель чомусь запитує, думати немає часу, і учень вже схильний назвати якусь групу.

 

1.3. Основні типи уроків  з мови.

За своїм характером і структурними особливостями уроки з мови дуже різноманітні. Типи  уроків класифікуються залежно від того, що кладеться в основу їх характеристики – питома вага певного етапу уроку, навчальна мета, спосіб проведення занять і т.п.

С.Чадровим в основу класифікації покладено мету уроку і виділено уроки: подачі нового матеріалу, закріплення вивченого, перевірки знань учнів.

На думку Ю.Бабанського, навряд чи правильно було б жорстко регламентувати вибір того або іншого методу –слід мати на увазі обґрунтовану варіативність застосування методів, вміння добирати їх.

Одна зі спроб розробити наукову класифікацію уроків мови належить М.Позднякову. В основі цієї класифікації покладено етап засвоєння учнями нового матеріалу й виділено такі типи уроків з мови: повідомлення нового матеріалу, закріплення одержаних знань, перевірки одержаних знань, узагальнення засвоєного.

На сучасному етапі найбільш прийнятною стосовно до практики викладання української мови буде класифікація уроків, що входить з урахуванням поставленої вчителем навчальної мети. Відповідно до цього, розрізняється шість основних структур типів уроків з української мови:

1. уроки вивчення нового матеріалу;
2. уроки закріплення знань і навичок;
3. уроки перевірки й обліку якості засвоєних знань;
4. уроки аналізу контрольних робіт;
5. уроки узагальнення вивченого матеріалу;
6. уроки повторення певної теми, розділу.

Якщо урок має своїм завданням вивчення нового матеріалу, його закріплення й перевірку засвоєного з розподілом часу на всі ці елементи, такий урок називають комбінованим.

Уроки розрізняються ще й за їх змістом: а) уроки з гарам тики; б) уроки з орфографії; в) уроки з пунктуації; г) уроки з розвитку мови учнів. Керуючись метою навчання і ґрунтуючись на етапах пізнання, визначаємо склад системи і типів уроків з урахуванням ланок засвоєння. Зобразимо модель системи типів уроків графічно. (Схема 1).

 

Схема 1.

Модель системи типів уроків

Етапи пізнання інформації	Ланки засвоєння інформації
	Сприйняття, усвідомлення	Осмислення, узагальнення	Відтворення
Вивчення інформації   Закріплення інформації (в тому числі і повторення) 3) Застосування інформації	Урок вивчення інформації	Урок закріплення інформації	Урок застосування інформації

 

Слід відзначити, що наведена класифікація уроків є певною мірою умовна. Такі складові елементи уроків, як перевірка, закріплення, повторення, постійно схрещуються. Наприклад, на уроці закріплення проводиться повторення.

Уроки не слід будувати за єдиною для всіх відповідною схемою. Так, перевірку домашнього завдання і опитування учнів можна проводити не на початку уроку, як здебільшого практикується у школі, а після закріплення поданого матеріалу, тобто в кінці уроку. Це роблять у тому випадку, коли завдання попереднього уроку за своїм змістом не зв’язане органічно з новою темою. Закріплення можна проводити в процесі викладу (пояснення) матеріалу по окремих питаннях теми уроку.

Урок може починатися з організації самостійної роботи учнів над новою темою. За завданням учителя учні виконують ту або іншу вправу, порівнюють мовні факти, роблять необхідні висновки.