Розвиток творчих здібностей учнів засобами образотворчого мистецтва

Лабораторні роботи розділяються на три рівні:

1. Репродуктивний рівень. Основна мета роботи визначається як вимірювання величин та спостереження чи вивчення якогось явища. Для учнів складається досить детальна інструкція, яка містить у собі зміст, методику і технологію ( послідовність ) виконання роботи.
2. Рівень самостійної діяльності. Основна мета роботи визначається як з'ясування, виявлення та дослідження функціональної залежності між величинами, оцінюванням точності експерименту, достовірності одержаного результату. Перед виконанням лабораторної роботи на цьому рівні учні висловлюють попередню гіпотезу, а після обробки результатів роботи – обґрунтовують висновки. Дидактичний матеріал для такої роботи скорочений і носить не інструктивний, а рекомендувальний характер. В ньому обов'язково вказується додаткова література.
3. Творчий рівень. Мета роботи визначається як дослідження явища чи залежності між явищами, які у явному вигляді на уроці не вивчаються. Це можуть бути завдання, наприклад по визначенню одних і тих самих величин або явищ декількома способами та порівняння цих способів між собою, чи по практичному застосуванню знань з фізики тощо. Головною відзнакою завдань цього рівня є те, що вони не містять методичних рекомендацій, а тільки висловлюють мету роботи, перелік обладнання, яке виділяється учню, та вказують рекомендовану літературу.

Безумовно, кожен наступний  рівень містить в собі елемент  завдання попереднього рівня. Учень  може вибирати для виконання роботу будь-якого рівня. Набуті учнем навички і розвинуті здібності знадобляться йому при виконанні лабораторних робіт з різних дисциплін у ВНЗ.

 

2.4. Науково-дослідницька діяльність учнів як тло розвитку творчих здібностей

Методичними радами різних навчальних закладів вироблено Положення про науково-дослідницьку роботу учнів. Згідно цього положення учні повинні займатись науковою роботою. Вибір напрямку дослідження більшою мірою визначається профілем навчання. Разом з учителем-керівником учень визначається у темі своєї роботи, причому тему дослідження може запропонувати вчитель, учень, а іноді навіть саме життя, практика. Особливо цінними виявляються роботи, над якими учні працюють декілька років, поступово заглиблюючись у проблему, відкриваючи для себе нові факти, що були раніше недоступні для розуміння. Визначившись у темі, учень починає пошук відповідної літератури. Досвід показує, що переважна більшість учнів, навіть старшокласників, не вміє опрацьовувати інформацію, записувати її мовою, доступною для широкого кола слухачів. Деякі, навпаки, не утруднюючи себе, передруковують з відповідних комп'ютерних файлів уже готові реферати. Вчитель повинен мати це на увазі, щоб не перетворити науково-дослідницьку роботу на тяжку повинність або несерйозну справу. Тим більше, що сама ця робота за своїм призначенням має містити елементи власного дослідництва: виготовлення моделі, власного експерименту, комп'ютерної обробки отриманих результатів тощо [17]. Наступним етапом є складання плану роботи, написання теоретичної частини, виконання експерименту. Після цього починається етап захисту. Треба зауважити, що захист роботи та реферативна доповідь зовсім не одне й те саме. Доповідачу ставлять запитання, іноді навіть каверзні. Учні класу при цьому виступають в ролі рецензентів, що більш складно, ніж опанування. Така форма захисту формує чіткість, зв'язність, швидкість мислення, а крім того такі якості особистості, як вміння вести дискусію, відстоювати свою думку, впевненість в собі. Підсумком наукової діяльності учня є оцінка. Це може бути бал, який вчитель йому виставить у класному журналі, а може бути почуття поваги з боку інших дітей, і, нарешті, відзнака, отримана на конкурсі-захисті. Але чи можна виразити оцінкою всі ті вміння, яких набув учень, займаючись своєю науковою проблемою? Він отримав навички роботи з науковою літературою, планування своєї дослідницької роботи, навчився висувати проблеми, готувати та проводити експеримент, захищати свою думку, будувати систему доказів. Кажучи інакше, здійснив вагомий крок у своєму інтелектуальному розвитку. Та і виховний ефект таких робіт надзвичайно високий. Дитина отримує поштовх, відчуття успіху, а, як відомо, успіх породжує натхнення [17]. Все, що включає в себе науково-дослідницька робота учнів, це беззаперечна основа для успішної роботи з написання рефератів, курсових, дипломів у ВНЗ.

 

2.5. Розвиток  творчих здібностей учнів засобами  образотворчого мистецтва

Майбутнє нашої держави, надії на покращення умов життя, на якісно новий рівень пов’язані саме з творчо мислячими молодими людьми, які повинні прийти у всі сфери виробництва.

Риси характеру, що сприяють творчій продуктивності, можна виявити  досить рано. І, перш за все, батьки повинні  звернути увагу на їх розвиток. В  ранньому дитинстві таких дітей  відрізняє підвищена активність, нездоланна жага пізнання і невичерпна допитливість. Такі діти завдають багато клопоту батькам і членам сім’ї. В якій мірі творчі імпульси дитини перетворяться в творчий характер, залежить більше від впливу батьків та інших дорослих дома і в школі.

Цікавими є дослідження  американських педагогів та психологів, зокрема Торренса, автора системи  вимірювання творчих здібностей. Він повідомляє, що спадковість не є найважливішим показником творчої  продуктивності. На основі своїх досліджень він стверджує, що формування творчого характеру залежить більше від сім’ї, яка здатна розвинути, або знищити творчий потенціал дитини ще у дошкільному віці. Тому великого значення набуває система виховання творчих здібностей як у сім’ї, так і у дошкільних та шкільних закладах освіти [22].

Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом  вираження себе на самих ранніх стадіях  життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень ( знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.

Саме завдяки малюнку  отримуємо можливість заглянути  у внутрішній світ маленької людини, осягнути логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї одне і те ж. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особливістю дитячих малюнків є лаконічність, зосередженість і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття більш безпосередньо, вони більш особистісні та інтимні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина не зможе сьогодні просунутись в області у вузьких і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ціниться у всіх галузях життя.

Провідну роль у процесі  розвитку творчих здібностей дітей  від трьох до семи років займають або батьки, або педагоги дошкільних закладів (за умови їх відвідування). Найкращий спосіб виховання творчості в дітях − це бути самому творчою особистістю. Вона може бути застосована і відносно батьків. Бо саме дітям до шести-семи років належить найбільша кількість найцікавіших малюнків. Потужна інтуїція, у цьому віці, компенсує недостатність знань про життя. Інтуїція допомагає виконати найсміливіші задуми дитини.

За даними Н.Аллахвердової, у шість-сім років, а іноді і  в дев’ять-одинадцять, відбувається повна криза образотворчої діяльності. По мірі ускладнення життєвих вражень і проблем дитини, однієї інтуїції для їх вираження стає недостатньо. У зв’язку з цим наступає віковий і творчий переломний момент. В результаті втрачається чіткість малюнка, його наївність, пропадає гармонійне світосприйняття. Дитина більше не може обмежуватися імпровізацією, стихійністю, фантазією.

Подорослішавши фізично  дитина дорослішає і в мистецтві. На новому етапі для творчості  дитині необхідно мати деякі професійні навички й знання. Доля дитини здебільшого  залежить від того, чи вчать її малювати. Чи пізнає вона ремесло художника, чи знає техніку письма, графіки, взагалі всієї технології, яка необхідна при малюванні.

Знання ремесла звільнить  дитину від сумнівів у своїх здібностях, допоможе зосередитись, набути впевненості, воно буде сприяти розкриттю тих задатків, якими володіє від природи, допоможе виразити себе, зберегти й закріпити творчу свободу.

Безумовно, щедро обдаровані від природи талантом діти зберігають свою творчу індивідуальність і в  більш пізньому віці, а то і в продовж усього життя, так, як українські народні митці К.Білокур, Г.Собачко, М.Приймаченко.

Але більшість дітей, щоб уникнути зриву і не втратити інтерес до малювання, потрібне керівництво.

Тож малюванню, проте  як і кожній справі, дитину треба  починати вчити у певний чітко  окреслений час. Технічним же навичкам малювання, вірогідно, необхідно починати вчити у шість-сім років, тобто з першого класу. Саме в цей час дитина відчуває необхідність у більш активній участі педагога. Творчість демократична по своїй суті. Коли дитина малює, немає місця командуванню, тиску, погрозам та покаранням. Тим більше, що пізнавальна активність властива дитині без усякого примусу. Шкільний учитель не повинен позбавляти дитину права на власне бачення. Уроки малювання не повинні носити формального характеру. Тому надзвичайно важливим моментом у системі освіти є фахова підготовка вчителя образотворчого мистецтва. Практика показала доцільність поєднання спеціальностей учитель образотворчого мистецтва та вчитель початкових класів.

Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного − процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя.

Мобілізуючи великі затрати  розумової діяльності, малювання  прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

У навчанні необхідно розвивати не тільки розумову, а й емоційну сфери. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабість і страх, розвинути ініціативність, здібність мислити та діяти самобутньо й природно, без примусу. А в результаті − глибоке розуміння життєвих процесів. Здібність бачити, відкривати й створювати нове. Істинна освіта допоможе людині будь-якої професії стати творцем.

Досвід образотворчої  діяльності, через який людина проходить  у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю  сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

 

 

Висновки до ІІ розділу

 

Дослідження методів  і прийомів роботи з учнями для  розвитку творчих здібностей, які  сприяють подальшому успішному навчанню у ВНЗ показало наступне:

1) самостійна робота  учнів є важливим елементом  розвитку творчого характеру  навчальної діяльності, яка сприяє  формуванню творчих здібностей, інтерес до явищ природи, які  досліджуються;

2) організація самостійної роботи учнів має відповідати таким основним методичним та дидактичним вимогам:

− посильність самостійної роботи для учнів ;

− дотримання принципу свідомості при її виконанні ;

− організація самостійної роботи за визначеною схемою ;

− підготовка учнів до виконання самостійної роботи (чітке інструктування учнів щодо цілей та завдань роботи, надання учням теоретичної бази, необхідної для початку самостійної роботи − лекція; озброєння їх необхідними навичками для її виконання; постановка перед учнями завдань, розв'язання яких потребує розумових зусиль;

− безпосереднє спостереження вчителем за виконанням самостійної роботи, надання дітям допомоги у разі потреби ;

− прищеплення учням навичок самоконтролю під час роботи ;

здійснення індивідуального  підходу до учнів у процесі організації самостійної роботи;

3) розвиткові творчих  здібностей учнів сприяють лабораторні  роботи високих рівнів організації  (самостійна лабораторна робота, творчий рівень);

4) науково-дослідницька робота учнів, це беззаперечна основа для успішної роботи з написання рефератів, курсових, дипломів у ВНЗ;

5) образотворче мистецтво  є важливим аспектом розвитку  творчих здібностей учнів, для  їх підготовки до успішного  навчання у ВНЗ і має проводитись  у різних формах у школі  (уроки малювання, факультативи з вивчення мистецтва, гуртки, секції, студії, проведення виставок, конкурсів).

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження психолого-педагогічних проблем розвитку творчих здібностей учнів показало наступне:

Дослідження психолого-педагогічних проблем розвитку творчих здібностей учнів показало наступне:

1. Проведено теоретичний аналіз проблеми творчості, креативності навчальної діяльності, мотивації творчої діяльності, а також стану проблеми розвитку творчих здібностей учнів у практичній діяльності сучасних загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток творчих здібностей учнів в умовах середнього загальноосвітнього навчального закладу є важливим аспектом підготовки їх до подальшого навчання в умовах вищого навчального закладу;

2. Досліджено педагогічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів в умовах різних форм організації навчання: урок, факультатив, гурток, студія, секція, наукові товариства, різних організаційних форм навчальної діяльності (самостійна робота, лабораторні); творчість як наукова категорія розглядається як динамічний процес креативного мислення і діяльності, результатом якого є принципово новий продукт (матеріальний, духовний); творчий характер діяльності включає певні рівні (матеріалізація задуму, самостійний шлях до розв’язання проблеми, самостійна формульовка проблеми).

3. Здійснення оцінки  позаурочної і самостійної роботи як дидактичних форм навчальної діяльності школярів, що сприяють активізації процесу розвитку творчих здібностей учнів показало, що вони мають значні можливості для організації творчої діяльності учнів, яка сприяє розвитку їх творчих здібностей. На цих заняттях можна здійснювати постановку та розв'язання будь-якого типу творчих задач та виконувати інші роботи творчого характеру. Види занять, які існують у позаурочній та самостійній роботі, більшою мірою можуть задовольнити запити учнів як щодо вибору об'єктів творчості, так і щодо вибору форми роботи (індивідуальної чи групової). Зрозуміло, що всі навички, які сформуються в учня під час самостійної роботи, знання, які він здобуде, творчі здібності, які він розвине, допоможуть йому під час навчання у ВНЗ.