Шпаргалка з "Педагогіки"

Таким чином , до шкільного віку , дитина опановує в основному всієї складної системою практичної граматики. Цей рівень практичного володіння мовою є дуже високим , що дозволяє дитині в шкільному віці перейти до усвідомлення граматичних закономірностей при вивченні російської мови.

46.  Теорія розвитку мови в роботі О.Д.Добрової «Хрестоматія по дошкольному воспитанию глухих»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47. Вимоги до складання планів-конспектів занять з розділу формування лексичних узагальнень

 

Учитель-Сурдопедагог становить робочі плани щодня, у них знаходять висвітлення структура, зміст, методика, устаткування кожного заняття. Схема робочого плану така:

1. Дата (вказується число, місяць, рік).

2. Назва розділа роботи (у повній відповідності з його найменуванням у навчальному плані й програмі).

3. Тема заняття (виходячи з кількості запланованих тем у перспективному плані).

4. Ціль заняття (вказується, чому слід навчити імен але на данім занятті в процесі відпрацьовування матеріалу даної теми).

5. Устаткування (перелічується тільки те, яке специфічно для даної теми; а звукопідсилювальна апаратура, складальне полотно, каси букв і цифр, класна дошка, використовувані на кожнім занятті, вказуються в планах один раз, на початку року).

8. План заняття (вказуються основні етапи заняття, такі, як організаційний момент, дидактична гра, виконання доручень, робота із книгою, мовні вправи, бесіда, опис картинки, підведення підсумку занять і т.п.). Пункти плану даються перерахуванням ( їх може бути 3-4).

Хід заняття. В описі ходу заняття коротко розкривається 
кожний пункт плану. Акцент робиться на способах пред'явлення матеріалу дітям і кількості пред'явлень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48. Адресність методів і видів роботи з розвитку мови

 

Основною метою роботи з розвитку мови в дитячих садках для глухих або слабочуйних дітей є формування мови як засобу спілкування. Реалізація цієї мети вимагає розв'язку цілого ряду конкретних завдань на спеціальних заняттях: засвоєння значення й нагромадження слів; навчання розумінню й використанню різних конструкцій фраз, необхідних для спілкування; оволодіння різними формами мови; розвитку зв'язної мови.

 

 

49. Методика навчання техніці читання

 

Одним з напрямків роботи з навчання старших дошкільників читанню виступає сукупність вимог до самої техніки читання. Педагог показує зразок плавного читання й робить паузи наприкінці пропозиції й усередині по синтагмах (словосполученням), не розриває слова на частині, не ділить фразу на слова.

Ведеться робота над орфоепічним проголошенням слів (наголосу, оглушення дзвінких згодних наприкінці слова, заміна про на а в ненаголошенім положенні й т.п.). Усі ці вправи проводяться шляхом сполучено-відбитого проказування й у процесі контролю над читанням дітей уголос самостійно. Починають дітей учити читанню й про себе. Глухим дітям може бути дозволено читати без голосу, але з дактилюванням, тобто не просто очами, а й через рухи пальців.

Читання про себе по книзі іноді контролюється так. Педагог зупиняє читання, наприклад, прикривши сторінку або словесно («Вистачить»), і пропонує дитині проговорити останню прочитану фразу або слово. Діти переконуються в тому, що читання — це не розглядання букв і буквених ланцюжків, а сприйняття осмислених мовних одиниць. Звичайно пропонується читати про себе саме з метою закріпити ту інформацію, яка передається в мовній формі даного тексту, запам'ятати конкретні слова або мовні обороти. Природно, що цей спосіб читання використовується вже після багаторазового прочитування вголос усно або усно-дактильно.

Задаючи питання по змісту прочитаного, педагог пропонує дивитися в текст і формулювати відповіді, використовуючи матеріал тексту, прочитаний про себе (очами). Деякі діти, читаючи про себе, проговорюють без голосу, але зберігають слабку артикуляцію. Це може залишатися тривалий час, і відмовлятися від цього не варто. Але голосне читання не даному етапі повинне ще бути переважним.

Щоб процес читання не був для дітей стомлюючим, нудним і, коли зміст тексту відомо, просто непотрібним, пропонується читати не самому собі, а кому-небудь (мамі, бабусі, виховательці).

 

 

 

 

 

 

 

 

50. Концепція Е.І.Леонгард

 

Удосконалювання методів навчання словесної мови в радянський час було пов'язане з розробкою системи розвитку слухового сприйняття глухих і слабочуйних дітей дошкільного й шкільного віку (Є. І. Леонгард). Результати експериментальних досліджень виявили значні резерви розвитку мовного слуху в дітей і послужили підставою для розробки методики розвитку слухового сприйняття глухих і слабочуйних. Розвиток слухового сприйняття мови на основі використання звукопідсилювальної апаратури, впровадження фонетичної ритміки як ефективного методу навчання вимові обумовили принципові зміни в методиці формування усному мовлення дітей з порушеннями слуху.

Є. І. Леонгард були проведені дослідження, що показали значні можливості сімейного виховання й навчання глухих і слабочуйних дошкільників. Рання активна участь батьків у процесі виховання й навчання, створення повноцінного мовного середовища, систематичний багаторічний розвиток мовного слуху й мовного спілкування, формування усної й письмової мови ( крім дактилології) — такі основні принципи, покладені в основу програми, розробленої під керівництвом Є. І. Леонгард. Нею були переконливо показані можливості повноцінної інтеграції глухих і слабочуйних дітей у середовище, що чують за умови високого рівня загального й мовного розвитку, сформованого в дошкільний період дитинства.

Великий теоретичний інтерес і практичну значимість мали досягнення Є.І. Леонгард у такому важливому розділі сурдопедагогічної роботи, як навчання глухих дошкільників на бисенсорної основі.

Нею також створювалася методика застосування акустичних апаратів у навчально-виховній роботі школи й дошкільних установ, при проведенні індивідуальних і фронтальних занять.

 

 

51. Роль педколективу дошкільного закладу у формуванні мови дошкільників з вадами слуху

 

Для успішного розв'язку завдань виховання й навчання глухих і слабочуйних дошкільників важливо забезпечити єдність у роботі педагогічного колективу групи, що включає сурдопедагога, вихователів, а також інших фахівців, що працюють у дошкільній установі: педагога-психолога, музичного керівника, інструктори по фізичнім вихованню. Ці фахівці здійснюють різностороннє виховання дітей, у тісній взаємодії практично визначають ефект корекційного впливу.

Значне навантаження в здійсненні виховної й корекційної роботи в групі пов'язана з діяльністю сурдопедагога. Не менш значима робота вихователів, які організують різні режимні процеси, проводять групові заняття в ранковий і пообідній час по фізичнім вихованню, грі, праці, образотворчій діяльності й конструюванню, ознайомленню з навколишнім світом, беруть участь у музичних заняттях. Діяльність вихователів спрямована на забезпечення фізичного, пізнавального, соціального, естетичного розвитку, є важливою складовою частиною виховно-освітньої й корекційної роботи.

Незважаючи на важливість професійної діяльності кожного фахівця, педагогічний ефект може бути досягатися в результаті координації їх зусиль, тому що об'єктом їх загальної уваги є діти.

Насамперед важливо забезпечити взаємозв'язок у роботі сурдопедагога й вихователів, тому що ці співробітники щодня проводять різносторонню роботу з дітьми даної групи. Ця взаємодія реалізується в таких сторонах їх діяльності, як організація вивчення дітей групи, ретельний аналіз програм по різних розділах виховання й навчання, перспективне й щоденне планування й аналіз занять, проведення комплексних занять, організація дозвілля й розваг дітей, робота з родителями. До здійснення роботи із цих напрямків також залучаються музичний керівник, психолог.

 

52. Теорія розвитку мови в журналі «Дефектологія» ( з 1980р.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53. Вимоги до складання перспективного плану з розвитку мови

 

Для повноцінної роботи з дітьми сурдопедагоги створюють 2 типу планів: перспективний і робітник. Перспективний план відбиває той відрізок часу, який даний у програмі як мінімальний для розподілу річного обсягу знань, умінь, навичок. Розбивка матеріалу може бути дана на квартали, місяці.

 Для розділу «Розвиток мови» найбільш прийнятним виявляється розподіл матеріалу по кварталах, тому перспективний план становлять на кожний квартал. Відповідно він називається «квартальним. У перспективному плані програмний матеріал одержує більш повну конкретизацію.

Остаточна методична інтерпретація програмних вимог дається в планах кожного заняття. Кількість таких планів визначається навчальним планом (сіткою занять на тиждень) і розкладом занять на щодня.

Структура перспективного плану не повторює структуру програми, а відбиває результати первинної переробки програми для конкретних умов навчання. Перспективний план на той або інший квартал будь-якого року навчання (або на місяць) значно перевищує за обсягом програму, тому що в цьому плані вимоги до відпрацьовування матеріалу будуть не викладатися сумарно, а стосуватися кожної конкретної теми. До різних тем може бути підібраний різний набір вимог залежно від ступеня оволодіння матеріалом дітьми, тому деякі вимоги повторюються кілька раз. У перспективному плані є 7 розділів.

 

54. Діагностика рівня розвитку мови дошкільників ( слабочуючі діти)

 

Велике значення в первиннім обстеженні дитини з порушеним слухом надається перевірці стану мови, яка проводиться в процесі спостережень за вільною діяльністю дитини (грою, малюванням), у ході проведення інших розділів обстеження, а також у вигляді спеціально організованого обстеження. У ході обстеження необхідно виявити мовну активність дитини, розуміння мови, активну мову, використання різних невербальних засобів. Уже в ході попередніх спостережень сурдопедагог фіксує всі спонтанні мовні реакції, відзначає особливості спілкування: чи прагне дитина до контакту з дорослими й дітьми, які засоби комунікації він використовує, чи розуміє прості словесні інструкції («відіграй», «підбери ляльку»). У процесі спілкування з дитиною необхідно зафіксувати увагу дитини до мовця дорослого, до його особи, наслідування предметним і мовним діям. Ці показники є передумовами розвитку язикової здатності, необхідними умовами мовного розвитку дитину з порушеним слухом.

У процесі перевірки стану мови також сурдопедагог обстежить стан вимови дитину. У дітей двох - трирічного віку необхідно також перевірити вимова кожного звуку, стан мовного подиху, голос.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55. Методика роботи з фонетичної ритміки

 

Фонетична ритміка — це система рухових вправ, у яких різні рухи (корпуса, голови, рук, ніг) сполучаються із проголошенням певного мовного матеріалу (фраз, слів, складів, звуків).

метод фонетичної ритміки представлений у якості приймання роботи з формування й корекції вимовної сторони мови слабочуйних дітей. (Фонетична, ритміка, природно, не виключає інших приймань і методів роботи над вимовою, прийнятих у вітчизняній сурдопедагогіці.)

Мети, які визначають основні напрямки в заняттях по фонетичній ритміці, полягають у тому, щоб:

- з'єднати роботу мовленнєво-рухового й слухового аналізаторів з розвитком загальної моторики;

- сприяти формуванню в  слабочуйних дітей природньої  мови з вираженою інтонаційною  й ритмічною стороною в процесі  переходу загальної моторики  до мовленнєво-рухової;

- розбудовувати слухове  сприйняття учнів і використовувати  його в ході формування й  корекції вимовних навичок.

При визначенні змісту занять, крім вимог, пропонованих до вимови слабочуйних, ураховуються також рекомендації з розвитку русі в цих дітей. Більшу допомогу авторам виявив досвід роботи югославських дефектологів у проведенні занять по фонетичній ритміці.

Усі вправи, що містять рухи й усне мовлення, на заняттях по фонетичній ритміці спрямовані на:

- нормалізацію мовного  подиху й пов'язаної з ним  злитістю мови;

- формування вмінь змінювати  силу й висоту голосу, зберігаючи  нормальний тембр без грубих  відхилень від норми;

- правильне відтворення  звуків і їх комбінацій ізольовано, у складах і словосполученнях, словах, фразах;

- відтворення мовного  матеріалу в заданому темпі;

- сприйняття, розрізнення  й відтворення різних ритмів;

- уміння виражати свої  емоції різноманітними інтонаційними  засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

56. Методика складання оповідання за малюнком