Вплив середовища на розвиток особистості підлітка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛІНГВОГУМАНІТАРНИЙ КОЛЕДЖ УСТАНОВИ ОСВІТИ «Мінський державний лінгвістичний університет»

Допущена до захисту

Голова ПЦК

Педагогіки і

психології

_________Л.В. Адащик

Курсова робота

Вплив середовища на розвиток особистості підлітка

Учнівська гр. _ 46 __ М.А. Тарарук

Руководітель________ Т.Ф. Жаркова

Мінськ 2009

 

ЗМІСТ

ВСТУП

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1. Розвиток особистості як педагогічна проблема

1.1 Розвиток особистості як одна з головних категорій педагогіки та психології

1.2 Поняття особистості

1.3 Роль середовища у формуванні особистості

2. Середовище як фактор формування особистості підлітка

2.1 Характеристика підліткового віку

2.2 Рушійні сили та умови розвитку особистості

2.3 Спілкування з батьками і його вплив на становлення особистості підлітка

2.4 Спілкування з однолітками і субкультура

2.5 Вплив шкільного навчання і спілкування з педагогами на розвиток особистості підлітка

 

Введення

Підлітковий вік - найважливіший етап у житті, багато в чому визначає долю людини. Протягом цього вікового відрізка може бути кілька періодів, за змістом наближаються до віковою кризі. На це впливає безліч факторів: відносини з батьками, соціальний статус у колективі однолітків, академічна успішність, розвиненість пізнавальної сфери, сформованість творчих інтересів і навіть фізіологічні особливості.

Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була навчальна, і суттєві зміни в психічному розвитку були пов'язані з нею, то у підлітка основна роль належить устанавливающейся системі взаємовідносин з оточуючими. Саме система взаємин із соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він входить у нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції, які найчастіше обумовлені середовищем.

Підлітковий вік характеризується особливим інтересом дорослішає людини до себе, до свого внутрішнього вигляду, відбувається інтенсивне самопізнання. Дитина все більше прагне виглядати як дорослий, його поведінка на увазі оточуючих, особливо на очах у однолітків, втрачає безпосередність: з'являється навмисна незалежність, псевдовзрослость і т.п. У спілкуванні з батьками може ще якийсь час зберігатися дитячо-дорослий тип відносин, але незабаром і в цій сфері відбуваються порушення.

Об'єкт даного дослідження: середовище, в якому росте і виховується дитина, як фактор, що впливає на формування особистості підлітка.

Предметом є особистість підлітка.

Актуальність роботи зумовлена ​​недостатньою розробленістю в плані вибору засобів навчання і виховання.

Метою мого дослідження є вивчення впливу середовища на розвиток особистості підлітка. Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:

Визначити розвиток особистості як психолого-педагогічну проблему;

Визначити роль середовища у формуванні особистості;

Розглянути особливості спілкування з батьками і його вплив на становлення особистості підлітка;

Вивчити особливості спілкування підлітків з однолітками;

Виявити ступінь впливу шкільного навчання і спілкування з педагогами на розвиток особистості підлітка.

В якості гіпотези висувається наступне:

Мабуть, навколишнє середовище, як сукупність факторів, що впливають на формування особистості, володіє величезним виховним потенціалом.

Базою дослідження є Гімназія № 17

Успішне вирішення поставленої мети і завдань у відповідності з гіпотезою даного дослідження вимагало звернення до наступних методів наукового дослідження:

1. Вивчення та аналіз психолого-педагогічної і лінгвістичної науково-теоретичної літератури з даної проблеми.

2. Бесіда з викладачами та учнями.

3. Анкетування серед учнів і вчителів.

Робота структурно представлена ​​двома головами, висновками, за головами, ув'язненням. Список літератури, що становить бібліографію, відображає основні роботи, присвячені загальним і спеціальним питань обраної теми.

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1. Розвиток особистості як педагогічна проблема

1.1 Розвиток особистості як одна з головних категорій педагогіки та психології

Однією зі складних і ключових проблем педагогічної теорії і практики є проблема особистості та її розвитку в спеціально організованих умовах. Вона має різні аспекти, тому розглядається різними науками: віковий фізіологією і анатомією, соціологією, дитячої та педагогічної психологією та ін Педагогіка вивчає і виявляє найбільш ефективні умови для гармонійного розвитку особистості в процесі навчання і виховання [9, c.112].

Розвиток кожної людини забезпечується через виховання, завдяки передачі свого власного досвіду та досвіду попередніх поколінь.

Розвиток - це об'єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного та якісного зміни фізичних і духовних сил людини.

Можна виділити фізичний розвиток (зміна росту, ваги, сили, пропорцій тіла людини), фізіологічний розвиток (зміна функцій організму в області серцево-судинної системи, нервової системи, травлення, дітонародження та ін), психічний розвиток (ускладнення процесів відображення людиною дійсності: почуттів, відчуттів, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, а так само більш складних психічних утворень: потреб, мотивів діяльності, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій). Соціальний розвиток людини полягає в його поступовому входженні в суспільство, в суспільні, ідеологічні, економічні, виробничі, правові та інші відносини. Вінцем є духовний розвиток людини. Воно означає осмислення ним свого високого призначення в житті, поява відповідальності перед справжніми і майбутніми поколіннями, розуміння складної природи світобудови й прагнення до постійного морального вдосконалення. Мірою духовного розвитку може бути ступінь відповідальності людини за свій фізичний, психічний, соціальний розвиток, за своє життя і життя інших людей. Духовний розвиток все більше визнається ядром становлення особистості людини.

Здатність до розвитку - найважливіша властивість особистості протягом усього життя людини. Фізичне, психічне і соціальний розвиток особистості здійснюється під впливом зовнішніх і внутрішніх, соціальних і природних, керованих і некерованих факторів. Воно відбувається в процесі засвоєння людиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству на даному етапі розвитку.

Може здатися, що виховання по відношенню до розвитку вдруге. Але насправді їх відносини складніше. У процесі виховання людини йде його розвиток, рівень якого за тим впливає на виховання, змінюючи його. Протягом усього життя людини виховання і розвиток взаємно забезпечують один одного [10, c. 487-488].

Рушійна сила розвитку - боротьба протиріч. Суперечності - це зіткнулися в конфлікті протилежні начала. Людині не доводиться ні шукати, ні придумувати протиріччя, вони виникають на кожному кроці як діалектичне наслідок зміни потреб, породжуваних розвитком [5, c. 88].

Відзначимо, що при такому підході розвиток особистості являє собою єдиний біосоціальний процес, в якому відбуваються не тільки кількісні зміни, а й якісні перетворення. Ця складність обумовлюється суперечливістю процесу розвитку. Більше того, саме суперечності між новим і старим, які виникають і долаються в процесі навчання і виховання, виступають рушійними силами розвитку особистості. У процесі навчання протиріччя конкретизуються, набуваючи більш яскраві форми [9, c. 114].

Пізнати закономірності людського розвитку - це значить отримати відповідь на ключове питання: якими факторами зумовлено перебіг і результати цього процесу?

Встановлено, що процес і результати людського розвитку детермінуються спільним впливом трьох генеральних факторів - спадковості, середовища і виховання [5, c. 91].

1.2 Поняття особистості

На питання, що таке особистість, соціологи і психологи відповідають по-різному, і в різноманітності їх відповідей, а почасти і в розходженні думок на цей рахунок проявляється складність самого феномена особистості. Слово особистість ("personality") в англійській мові походить від латинського "persona".

Більшість теоретичних визначень особистості містять наступні загальні положення:

У більшості визначень підкреслюється значення індивідуальності, чи індивідуальних відмінностей. У особистості представлені такі особливі якості, завдяки яким дана людина відрізняється від всіх інших людей. Крім того, зрозуміти, які специфічні якості або їх комбінації диференціюють одну особистість від іншої, можна лише шляхом вивчення індивідуальних відмінностей.

Особистість - абстракція, побудована на висновках, отриманих в результаті спостереження за поведінкою людини.

Особистість характеризується в еволюційному процесі в якості суб'єкта впливу внутрішніх і зовнішніх факторів, включаючи генетичну і біологічну схильність, соціальний досвід і мінливі обставини навколишнього середовища.

Особистість як така щодо незмінна і постійна в часі і мінливих ситуаціях; вона забезпечує почуття безперервності в часі і навколишнього оточення.

Незважаючи на перераховані вище точки дотику, визначення особистості у різних авторів істотно варіюють. Але з усього вищевикладеного можна відзначити, що особистість найчастіше визначає людину в сукупності її соціальних, набутих якостей.

У повсякденному і науковому мові дуже часто зустрічаються, поряд з терміном "особистість", такі терміни, як "людина", "індивід", "індивідуальність". Позначають вони один і той же феномен, або між ними є якісь відмінності? Найчастіше ці слова вживаються як синоніми, але якщо підходити строго до визначення цих понять, то можна виявити істотні смислові відтінки.

Людина - поняття саме загальне, родове, провідне своє походження з моменту виділення Homo sapiens.

Індивід - це одиничний представник людського роду, конкретний носій усіх соціальних і психологічних рис людства: розуму, волі, потреб, інтересів і т.д. Поняття "індивід" в цьому випадку вживається в значенні "конкретна людина".

Особистість - цілісність соціальних властивостей людини, продукт суспільного розвитку і включення індивіда в систему соціальних відносин за допомогою активної діяльності і спілкування.

1.3 Роль середовища в розвитку особистості

Середу розглядають як сукупність умов існування живих організмів і людини. Поняття «середовище» має багато значень. Розглянемо макросередовище (природну), географічну, соціальну, домашнє середовище як частина соціальної і макросередовища, так як в кожну одиницю часу людина піддається їх впливу.

Макросередовище. Мається на увазі що оточує нас космічний простір. Численними спостереженнями, фактами, експериментами підтверджено вплив ще на внутрішньоутробний розвиток, не кажучи про народжену людину, космосу, особливої ​​прихильності зірок, комет, дій магнітних бур на сонці, зміни фаз місяця, місячних і сонячних затемнень, магнітного та гравітаційного полів землі ...

Середа географічна - це певний територіальний ландшафт зі своєю географічною широтою і довготою, кліматом, різноманітністю рельєфу, рослинного і тваринного світу, природними ресурсами, джерелами тепла, цілющих вод, зон геомагнітної і геопатологенной активності тощо, екологічними умовами ...

Соціальне середовище - сукупність суспільних відносин, що складаються в суспільстві (уклад життя, традиції, які оточують людину, соціально-побутові умови, обстановка, а так само сукупність людей, пов'язаних спільністю цих умов), домінуючі суспільні ідеї й цінності. Сприятливою соціальним середовищем є та, де домінуючі ідеї і цінності спрямовані на розвиток творчої, ініціативної особистості.

Домашня середовище - колиска початку життя, оточення близьких людей, матеріальні умови; це цілий світ ... Розвиток дитини забезпечується дружбою і любов'ю в батьківських відносинах, відносинах з близькими. Особливе значення у збагаченні знаннями і життєвим досвідом має спілкування з батьками та дорослими. У дитини формується потреба в спілкуванні з оточуючими, що стає найважливішим джерелом його різнобічного розвитку.

Домашня та соціальне середовище можуть надавати і негативний вплив: п'янки і лайку в сім'ях, грубість і неуцтво, кричуще приниження дітей, негативний вплив товаришів і друзів, особливо старших за віком і дорослих, все негативне, що відбувається навколо нас.

Мікросередовище - це особливості квартири або робочого приміщення, мікрохвилі і магнітні впливу, вібрації і т.д.

Педагогічна позиція полягає у вивченні середовищних впливів на розвиток дитини з метою формування його анатомо-фізіологічних структур, так і з метою формування духовних основ; в усвідомленому розумінні батьками, дорослими, педагогами проблем формування повноцінної особистості [6, c. 112-114].

Отже. Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем. На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні, соціальні, шкільні, сімейні. За інтенсивністю контрастів виділяється ближня і дальня середовище. Коли педагоги говорять про вплив середовища, то мають на увазі, перш за все, середу соціальну та домашню. Першу відносять до віддаленого оточенню, другу - до найближчого. У поняття соціальне середовище входять такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя, характер протікання виробничих і соціальних процесів і деякі інші. Ближня середовище - це сім'я, родичі, друзі ...

Величезний вплив на розвиток людини, особливо в дитячому віці, надає домашня середовище. У сім'ї зазвичай відбуваються перші, вирішальні для становлення, розвитку та формування роки життя людини. Дитина зазвичай досить точне відображення тієї сім'ї, в якій він росте й розвивається. Сім'я багато в чому визначає коло його інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій. Сім'я ж надає умови, в тому числі і матеріальні, для розвитку природних задатків. Моральні і соціальні якості особистості так само закладаються в сім'ї [5, c. 99-100].

Педагог, що знає про роль соціального середовища як чинник формування особистості, надає найважливіше значення організації виховує середовища.

Виховує середовище - на відміну від формує - це сукупність навколишніх дитини обставин, соціально ціннісних, що впливають на його особистісний розвиток і сприяють його входженню в сучасну культуру. Змістом середовища як чинника соціального розвитку особистості виступають предметно-просторове оточення, соціально-поведінковий оточення, подієве оточення та інформаційне оточення - сукупність їх розгортається на тлі природного оточення дитини. Педагог, професійно використовує об'єктивне вплив даних соціальних агентів, надає цьому впливу цільову спрямованість, переводячи соціальну ситуацію розвитку в педагогічну - тим самим, усвідомлюючи виховує середу.