Дослідження творчого мислення студентів

 

Індивідуальні досягнення, у тому числі й творчі, визначаються рівнем загального інтелекту, тобто високий інтелект є необхідною умовою для творчих досягнень, але не достатньою, досягнення творчого межі буде залежати від ряду інших якостей особистості (мотивації, компетентності, працездатності).

 

Для розвитку творчого мислення необхідно, але не досить високий інтелектуальний розвиток, певний обсяг знань, рівень інтелектуальних здібностей, спадкові та вроджені задатки. Отже, спрямованість навчання на розвиток інтелектуальних здібностей, збільшення обсягу знань (отриманих максимально самостійно) є необхідним завданням викладача вищої школи.

 

Дослідження творчого мислення - досить складна проблема, передбачає вирішення найважливіших методологічних питань природи творчості, джерел розвитку творчого мислення, співвідношення у цьому процесі біологічного і соціального, об'єктивного і суб'єктивного, індивідуального і суспільного і т.п. Складність проблеми полягає в тому, що внутрішня сутність явища недоступна безпосередньому дослідженню. Тому, незважаючи на багатовікову історію вивчення, творче мислення залишається недостатньо дослідженим.

 

Докладно розглянемо творче мислення, визначимо його особливості.

 

В даний час спостерігається високий темп розвитку науки і техніки, створення думаючих машин, на які перекладаються все більш складні функції, що подаються формалізації. Це звільняє людину для творчої діяльності. Відповідно до цього різко зростають вимоги до творчого мислення, яке дозволяє людині ставити нові проблеми, нові рішення в умовах невизначеності, безлічі виборів, робити відкриття, що не випливають безпосередньо з вже наявних знань. Ця сторона розумової діяльності має свої специфічні особливості, без знання яких не можна підвищити її ефективність.

 

У спеціальних дослідженнях (Асмолова А.Г., Бернштейна С.М., Варламової Є.П., Глотової Г.А., Данильченко В.М., Канн-Калик В.А., никандровие П.Д. та ін ) міститься ряд синонімів поняття «творче мислення»: творчість, новаторство, творчі здібності, продуктивна діяльність, творча пізнавальна діяльність, творча діяльність, евристична діяльність, творчий стиль мислення, творчий потенціал, креативність та ін При уважному розгляді кожного з них виявляється, що вони справді несуть в собі майже одне і те ж зміст, хоча і є відмінності за критеріями: єдність, але не тотожність; процес, але не результат; загальне, але не приватна. При цьому виявляється, що навіть в один і той же з названих понять вкладається іноді самий різний зміст в залежності від завдань дослідження, предмета науки, позиції автора і т.п.

 

Не вникаючи в деталі термінологічних дискусій, потрібно постаратися визначитися щодо змісту поняття «творче мислення» з позицій предмета педагогіки вищої школи, тобто відповісти на питання, що нам належить розвивати в процесі навчання студентів. У зв'язку з цим представляється доцільним звернутися до суті родового поняття «мислення», розуміння якого має методологічне значення для подальших міркувань.

 

Мислення - процес свідомого відображення дійсності в таких її властивості, зв'язки та відносини, в які включаються і недоступні безпосередньому чуттєвому сприйняттю об'єкта.

 

Мислення розглядається як трирівнева ієрархічна структура:

 

1) інтуїція як пізнання абстрактних об'єктів безотностітельно їх зв'язку з іншими абстрактними об'єктами;

 

2) розум - пізнання конкретних систем без урахування їх взаємозв'язку з іншими системами абстрактних об'єктів;

 

3) розум - пізнання конкретних систем абстрактних об'єктів з урахуванням їх взаємозв'язків з іншими системами абстрактних об'єктів і універсумом абстрактних систем у цілому.

 

Мислення являє собою активну цілеспрямовану діяльність, у процесі якої здійснюється переробка наявної і знову надходить інформації, отчлененіе зовнішніх, випадкових, другорядних її елементів від основних, внутрішніх, що відбивають сутність досліджуваних ситуацій, розкриваються закономірні зв'язки між ними. Мислення не може бути продуктивним без опори на минулий досвід, і в той же час воно передбачає вихід за його межі, відкриття нових знань, завдяки чому розширюється фонд їх і тим самим збільшується можливість вирішення нових і нових, більш складних завдань.

 

У мисленні як в процесі узагальненого і опосередкованого пізнання дійсності в діалектично суперечливій єдності сплетені його продуктивні і репродуктивні компоненти, причому питома вага їх у конкретній розумової діяльності може бути різним. Під впливом всезростаючих вимог життя до творчого її компоненту виникла необхідність виділити особливі види мислення - творче (продуктивне) та репродуктивне.

 

Особливості перебігу мислення корелюють з особливостями його розвитку: наочно-дієвим характером; безпосереднім опрерірованіем з речами; узагальненням речей і їх властивостей; предметним характером; перебудовою процесів; цілеспрямованої розумової діяльності; здатність до абстрактно-логічного мислення.

 

У науковій та навчальній літературі прийнято виділяти операції мислення - аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація, систематизація, узагальнення, конкретизація. Поряд з цим, в літературі розрізняють конкретні форми мислення (поняття, осуд, умовивід, аналогія). Виділяють також певні види мислення - наочно-образне (безпосереднє включене до діяльність), образне (здійснюване на основі образів, уявлень того, що людина сприймала раніше), абстрактне (що відбувається на основі абстрактних понять, які образно не представляються). Нарешті, розрізняють способи мислення - індукція, дедукція, традукция.

 

Сучасні дослідники класифікую види мислення по різних підставах:

 

ВИДИ МИСЛЕННЯ

 

 

За формою

За Ñ Ð°Ñ€Ð°ÐºÑ‚ÐµÑ€Ð¾Ð¼ Ð²Ð¸Ñ€Ñ–ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð·Ð°Ð²Ð´Ð°Ð½ÑŒ

За ступенем розгорнення

За ступенем розгорнення

 

 

 

Наочно дійове; наочно-образне; абстрактно логічне

Теоретичне практичне

Дискурсивне інтуїтивне

Репродуктивне творче

 

 

Творче (або продуктивне) мислення, виходячи з цієї схеми, розуміється як мислення на основі творчої уяви.

 

Прочитавши деяку літературу я виявила, що в радянській літературі зустрічаються заперечення проти виділення таких видів, оскільки будь-який процес мислення продуктивний, «мислення завжди, хоча б у мінімальному ступені є шукання і відкриття істотного нового (по відношенню до вихідних, взагалі попередніх стадій пізнавальної діяльності конкретного виду) ». Однак, більшість психологів, які вивчають мислення, вважають за доцільне виділення цих видів (Болконський П.П., Есаулов А.Ф., Менчіпская Н.А., Пономарьов Я.А., Пушкін В.М. та ін.)

 

Аналізуючи літературу, я ставила перед собою завдання з'ясувати, як найбільші представники психологічних теорій визначають поняття творче мислення.

 

Так, Я.А. Пономарьов вважає, що творче мислення - це нейтральне психологічне ланка творчої діяльності (процесу творчості).

 

А. Рошка під творчим мисленням передбачає таку форму мислення, яка становить частину процесу творчості, результати якого відрізняються оригінальністю і соціальною значущістю.

 

А. Матейко пише: «Вихідна точка якого творчості - легкість освіти несподіваних асоціацій». Останні, як відомо, утворюються в мисленні: у його процесі та результаті.

 

В.В. Серебрянников та М.І. Ясюк розкривають творчість як певний зміст у процесах мислення і діяльності в самій творчості. Разом з тим, можна зустріти публікації, в яких творчість повністю ототожнюється з творчим мисленням та ін

 

В аспекті стоїть переді мною проблеми мене цікавило питання про те, які ті ознаки, на основі яких дослідники розкривали специфіку мислення. Аналіз зарубіжної літератури показав, що в будь-якому випадку, коли мова йшла про мислення, говорилося про виникнення нового, але характер цього нового, джерела його в різних теоріях вказувалися неідентичні.

 

Ідеї ​​про творчий характер мислення людини, про його специфіку, взаєминах з іншими процесами, з пам'яттю, інтелектом, увагою, про закономірності його розвитку розроблялися в дослідженнях багатьох радянських психологів (Ананьєв Б.Г., Гальперін П.Я., Запорожець А.В. ., Костюк Г.С., Леонтьєв О.М., Теплов Б.М. та ін.) Широке узагальнення положень про сутність і специфіку мислення було здійснено Рубінштейном С.Л. «У процесі мислення на більш творчому його етапі об'єкт входить у нові зв'язки і відносини, проявляючись в нових властивостях і якостях, з нього як би« вичерпують »все новий зміст».