Негативний вплив оточення на особистісне(личностное) я підлітка

Схожа на попередню позиція “відчуження підлітка”, яке з’являється в тих сім’ях, де батьки захоплені лише власними проблемами, немає взаєморозуміння, духовної близькості з дітьми. У таких підлітків самооцінка формується по-різному, залежно від того, чий вплив на них буде сильнішим: вплив педагога, однокласників, підлітків із вуличного оточення.

“Суперечлива позиція” часто характерна для конфліктних сімей, де переважно неузгоджені педагогічні вимоги окремих її членів та наявні часті конфлікти між батьками. Оскільки підліткам доводиться пристосовуватися до різних вимог батьків, у них розвиваються такі якості, як брехливість і лицемірство. Це заважає підліткові виробляти правильну, стійку позицію, позбавляє його моральних еталонів. Самооцінка в таких підлітків часто суперечлива, нестійка, процес формування моральних ідеалів надто ускладнюється.

Позиція “пригніченості дитини” трапляється в сім’ях, де поведінка підлітка занадто контролюється та дітей фізично карають. Позиція батьків у таких сім’ях авторитарна: до підлітків ставляться завищені вимоги, а позитивні сторони не помічаються. Діти з таких сімей часто стають недовірливими до дорослих, нечуйними, черствими у ставленні до оточення. Самооцінка підлітків часто буває заниженою або має конфліктний вияв, а в декого в цій позиції формується ідеал сильної особистості, здатної протиставити себе іншим.

Позиція “заголубленої дитини” характерна для сімей, де з дитини роблять “ідола”. Матеріальний достаток у поєднанні з духовною убогістю, відсутність вимог до сина чи дочки часто сприяють формуванню таких якостей, як бездумність, споживацтво, цинізм. Цінність людини, її гідність розглядаються такими підлітками залежно від її матеріального стану, престижності статусу в суспільстві, а не від її високих моральних якостей. Завищені домагання призводять до конфліктів із оточенням і з самим собою, оскільки відсутні реальні можливості й здібності для досягнення поставленої мети. У будь-якій із названих позицій підліток відчуває дефіцит глибокого, змістовного спілкування з батьками. На позиції підлітка в сім’ї відбиваються загальні вимоги батьків до нього, його прав і обов’язків, його самопочуття. Все це загалом формує ставлення підлітка до себе.

Батьки таких дітей, зазвичай, не задумуються над проблемами виховання, не бачать недоліків у своїй поведінці, взаєминах із дітьми, дають неправильну оцінку їхньої особистості, що утруднює процес становлення самосвідомості підлітка та появі нової категорії дітей - педагогічно занедбані.

За твердженнями дослідників, абсолютна більшість педагогічно занедбаних підлітків ізольована в класному колективі, відчуває гостру потребу щодо спілкування. Ізоляція породжує невдоволення, важкий емоційний стан, що змушує підлітка шукати іншу сферу спілкування. Відомо, що лише 8 % неповнолітніх правопорушників у школі були задоволені своїм становищем, стосунками з учителями й однокласниками. Решта 92 % відчували переважно в класі незадоволення, що й привело їх у злочинні групи [3, 146].

Типовим недоліком шкільного виховання є відсутність статево-рольового виховання учнів. Акцентована увага педагогів (якими здебільшого є жінки) на вихованні акуратності, терпіння, слухняності, більш притаманних дівчаткам, викликають протест із боку хлопчиків і частково виключають їх із громадського життя школи. А з іншого боку, відсутність статево-рольового виховання разом із емансипацією проявляється в чоловічому характері спілкування в дівчат-підлітків. Розвиток у них чоловічої мотивації і форм поведінки призводить до приниження жіночої ролі, що є характерним доля важковиховуваних дівчаток.

До помилок шкільного виховання належить домінування словесних методів, недостатнє використання виховних можливостей дитячого колективу, відсутність тісних контактів із сім’єю і громадськістю, пасивність школярів в організації дозвілля в позанавчальний час, безініціативність у роботі з морально неблагополучними сім’ями.

Через складні стосунки в сім’ї, несприятливу позицію в учнівському колективі важковиховувані підлітки, безперечно, шукають інше середовище. Таким середовищем часто стають неформальні групи, переважно це вуличні компанії за місцем проживання. Це оточення впливає на формування моральної самосвідомості й часто відіграє роль ще однієї передумови важковиховуваності. Водночас підлітків приваблює психологічна атмосфера груп, у яких проявляються такі якості, як безпосередність поведінки, відчуття захищеності, яке вони не завжди мають у школі, і, що особливо важливо для підлітків, у сім’ї. Самооцінка підлітка змінюється залежно від того, яке становище він займає в угрупованні, від прийнятих у ньому цінностей, взаємин.

Ще однією передумовою важковиховуваності є негативні джерела інформації. Дуже часто підлітки черпають інформацію, необхідну для самосвідомості, із найбільш легкодоступних джерел і засобів масової інформації, продукції відеоринку. У таких джерелах якраз досить точно і яскраво демонструється логіка становлення негативних типів особистості. Враховуючи, що безпосередній зв’язок між тим, як не слід чинити, і тим, як слід будувати своє життя, виявляється не завжди, а також те, що індивідуальний досвід багатьох сучасних підлітків уміщує значну кількість яскравих прикладів успішного здійснення аморальних, протизаконних дій, неважко пояснити прагнення окремих із них до задоволення власних потреб соціально неприйнятними засобами.

Слід зазначити, що ми характеризували не всі чинники, які можуть впливати на появу важкови- ховуваності, а лише найбільш істотні з них. Водночас варто сказати, що чітко розмежувати вплив кожного чинника на підлітка можна лише умовно. У реальному житті між окремими чинниками важковиховуваності існує не лише чітка функціональна залежність, а й діалектичний зв’язок. Негативні аспекти сімейного, шкільного, позашкільного виховання, зливаючись у єдине ціле, утворюють мовби новий комплексний чинник важковиховуваності, який розвивається за своїми внутрішніми законами й накладає свій негативний відбиток на процес виховання.

Робота з важковиховуваними підлітками базується на принципі подвійного і протилежно спрямованого педагогічного впливу: блокування негативного і посилення, розвиток позитивного в підліткові.

Базуючись на вищесказаному, варто зазначити, що, помітивши відхилення в поведінці дитини, соціальний педагог повинен відповісти на два запитання: випадкові ці відхилення чи мають постійний прояв, чи не має дитина якихось захворювань, що могло б призвести до відхилення в поведінці. І лише після цього шукати шляхи усунення цих відхилень. Можна сказати, що власне всі педагогічні прийоми спрямовуються на спонукання підлітка до перевиховання.

Висновки. Звідси можна зробити загальний висновок щодо розуміння природи важковихову- ваності: там, де природні суперечності між ставленням до світу і до себе стають конфліктними, поглиблюються, загострюються, а не вирішуються, з’ являються внутрішні передумови для відхилення в поведінці, а потім і для формування негативних якостей. Оскільки досить часто наявне неадекватне ставлення до себе, у важковиховуваних проявляються саме такі негативні якості, як завищена самооцінка, відсутність самодисципліни, самокритичності, вимогливості до себе, суб’єктивізму під час оцінки інших, пошуки задоволень сумнівного характеру. У результаті змінюється і ставлення до інших людей, у першу чергу - до батьків та педагогів.

Слід зазначити, що моральне становлення підлітка визначається не лише характером тієї широкої системи суспільних відносин, у яку він включається, а й системою міжособистісних стосунків, які з’являються в нього в найближчому оточенні, у мікросередовищі.

Отже, проблема важковиховуваних дітей є актуальною для нашого суспільства, її треба вирішувати на всіх рівнях (соціальному, внутрішньому, родинному і т. п.). Своєрідності особистості не лише формуються і розкриваються у стосунках з іншими людьми, але якраз через взаємини з людьми їх можна змінити. Вивчаючи ставлення підлітка до дорослих, однолітків, до самого себе, соціальний педагог має змогу встановити джерело позитивного чи негативного впливу та визначити їх силу, стійкість і на цій основі будувати свою тактику, щоб управляти ними, прогнозувати майбутнє підлітка.

 

 

3.2. Проведення профілактичної  роботи з підлітками щодо  негативного впливу оточення.

Практичному психологу у своїй роботі дуже важливо виявити і встановити причини, які породжують відхилену від норми поведінку у підлітків, а також обставини, сприятливі деформації свідомості неповнолітніх, провести психолого-профілактичну роботу з питань активізації морального, правового виховання з залученням до цієї проблеми педагогів.  
 Індивідуальна профілактика і корекція містять в собі комплекс заходів, спрямованих на виявлення дітей і підлітків, схильних до девіацій, і здійснення корекційно-профілактичних заходів з метою усунення негативного впливу несприятливих для формування особистості дитини умов. 
 Індивідуально-профілактична робота з дітьми і підлітками педагогічного колективу навчального закладу спрямована на вирішення таких завдань, як:  
 Виявлення дітей і підлітків, схильних до девіацій.  
 Постійний і всебічний контроль (за місцем проживання, навчання) за їхньою поведінкою і способом життя.  
 Глибоке вивчення особистості й індивідуальності дітей і підлітків, джерел позитивного і негативного впливу на дитину.  
 Визначення шляхів і розробка заходів зі створення обставин, які запобігають або виключають можливість здійснення правопорушень. 
 Виховне діяння на оточення, яке має негативний вплив на дітей і підлітків. 
 Психологічна робота з девіантними підлітками може відбуватися у формі: 

- профілактичної індивідуальної  бесіди;  
 - інтерв’ю;  
 - діагностування;  
 - психологічного консультування;  
 - індивідуальної психотерапії;  
 - індивідуальної і групової психокорекції.  
 Дитина зростає в сім’ї, яка є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування відхилень у поведінці дітей, тому робота психолога з питань профілактики і корекції цих відхилень повинна проводитися цілісно, комплексно як із самою дитиною, так і з її сім’єю.  
 Діти і підлітки з девіантною направленістю мають багато вільного часу, до того ж нічим не заповненого. Тому дуже важливо дорослим (педагогам, батькам та ін.) організувати правильно і насичено дозвілля дитини. Відмінна особливість сфери дозвілля – це добровільний, залежно від інтересів і потреб дитини, вибір форм дозвільної діяльності. 
Психологічна робота з батьками може проводитись в таких аспектах, як: 
Інформаційно-просвітницька робота з метою профілактики дисгармонії сімейних відносин і порушень під час сімейного виховання. 
 Діагностична робота з метою виявлення типу сімейного виховання, установок батьків по відношенню до дітей і гармонічності сімейних відносин в цілому.  
 Комплексна психолого-корекційна робота з сім’єю з метою відновлення здорових взаємовідносин поміж її членами та корекції наявних відхилень у сімейному вихованні.  
 Розуміння сім’ї, спільна праця з усіма членами сім’ї дитини сприяють випрямленню поведінки у девіантного підлітка.  
 “Важкий” підліток у школі створює масу незручностей як педагогічному, так і класному колективам. І дуже важливою для школи стає завдання вирішення проблеми організації ефективної роботи з питань профілактики і корекції девіантної поведінки дітей та підлітків: адже завжди легше чому-небудь запобігти, ніж виправити вже допущену помилку.

Профілактична і корекційна робота може здійснюватися в наступних формах: 
 а) робота із сім’єю;  
 б) робота з групами дітей і підлітків;  
 в) індивідуальна робота.  
 Організацію роботи з питань профілактики і корекції девіантної поведінки доцільно здійснювати з урахуванням статевих відмінностей. 
В цілях пріоритетного визначення профілактичного напряму роботи з дітьми і підлітками з девіантною поведінкою необхідно здійснювати прогнозування поведінки учнів, яка має відхилення від норми (загальну, групову, індивідуальну).  
 Рекомендації підліткам, схильним до правопорушень.  
 Намагайся ставитись до інших людей так, як бажаєш, щоб ставились до тебе.  
 Дотримуйся норм законів і моралі в сім’ї та суспільстві.  
 Формуй в собі позитивні потреби і погляди. Пам’ятай, що егоїзм і слабовілля прирікають тебе на асоціальні вчинки.  
 Не уникай ритмічної і напруженої трудової діяльності. Знаходь собі діло (роботу), яке дає змогу проявити себе та самоствердитися.  
 Намагайся уникати компаній, спроможних змінити тебе, твій світогляд, які можуть утягнути тебе в злочинний світ.  
 Учись знаходити в собі найкращі якості, завжди спирайся на свою гідність: почуття особистої гідності – основа поваги до іншої людини. 
 Сформулюй для себе найближчі і подальші життєві цілі – це могутній фактор твого розвитку.  
 Не прагни до самотності, не занурюйся в себе під час усвідомлення своїх неправомірних вчинків (дій). Обери собі друга з кола близьких тобі людей, який завжди буде готовий надати тобі допомогу.  
 Люби себе будь-якого. Формуй в собі позитивну само-оцінку, вчись володіти собою, стримуватися. Не давай волю своїм природним реакціям, вчись виражати емоції достойним чином.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З матеріалів теоретичного аналізу проблеми впливу оточення на підлітків,  можна зробити  висновки.

Ті психологічні процеси, які охоплюють членів сім'ї, їхні взаємовідносини мають вести до формування та розвитку просімейних (позитивне ставлення до сім’ї, прагнення укріпити її, залишитися її членом) та послаблення антисімейних мотивів. Труднощі, обумовлені неблагополучними варіантами розвитку в життєвому циклі сім’ї, здатні породити негативні явища - це насамперед функціональна пустота, труднощі в адаптації. А особистісна ідентичність - це соціально обумовлений феномен особистості, необхідний конструкт у формуванні здатності переключення уваги з однієї перспективи на іншу, пов'язаний з різними соціальними елементами. Іншими словами це і є прояв адаптації, самозахисту людини.

Лише за типом сім 'ї важко точно визначити те, що в ній відбувається. Навіть у цих особливих неповних і змішаних сім’ях, про які йшлося, можуть панувати природність, довіра, чесність і любов завдяки налагодженій ефективній конгруентній комунікації. Багато залежатиме від того, яку виховну стратегію обере мати. Але все ж в умовах неповної або змішаної сі мї, порівняно з повною первинною, соціально та емоційно благополучною, позитивний, прогнозований варіант формування особистісної ідентичності гальмується (або навіть стає неможливим). Тому, для формування гармонійної особистості необхідне піклування та прийняття, любов як матері, так і батька. За дефіциту якоїсь складової, дитина постійно перебуватиме у страху та тривозі, замкнеться у собі, зануриться у світ власних фантазій. Іншими словами, більш благотворний вплив на формування особистості дитини, мають сім’ї, у яких є обидва родителя (позиція яких має бути адекватною, гнучкою, прогностичною) та не менше двох дітей. Повна, згуртована сім'я здатна забезпечити кращі умови розвитку, формування особистісної ідентичності підлітка (при тому, що цей віковий період приховує свою специфіку): у них повніша, прогностичніша ідентифікація, більш позитивний образ Я, вони реалістичніші, краще адаптуються та орієнтуються, більше рахуються з думкою оточуючих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури.

1. Захаров А. Как предупредить отклонения в поведении ребенка / А. Захаров - М. : Педагогика, 1989. - 356 с.
2. Соціальна педагогіка : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / [А. Й. Капська]. - К. : Центр навч. л-ри, 2006. - 468 с
3. Капська А. Й. Соціальна робота : навч. посіб. / А. Й. Капська. - К. : Центр навч. л-ри, 2005. - 328 с. [С. 136-153]
4. Кузьмінський А. І. Народна педагогіка : світовий досвід / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омельненко. - К. : Знання-Прес, 2003. - 134 с.
5. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка : навч. посіб. / С. С. Пальчевський - К. : Кондор, 2005. - 560 с. [С. 376-388].
6. Бевз Г.М. Батьківські настановлення у прийомних сім’ях: діагностика та прогностика: Зб. наук. праць. - Київ, НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. - Вип. 3 (10). - С. 266-272.
7. Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім’ї: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 1992. - 135 с.
8. Дружинин В.Н. Психология семьи. - Екатеринбург: Деловая книга, 2000.
9. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования. — М.: Гардарики, 2005. - 320 с.
10. Крайг Г Психология развития. - 7-е международное издание. - СПб.: Питер, М.-Харьков-Минск, 2002.
11. Кон И.С. Современное отцовство: мифы и проблемы // Семья и школа. - 2003.-№4. - С. 17-20.
12. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования / Под ред. Е.ГСиляевой. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 192 с.
13. Шнейдер Л.Б. Семейная психология. - М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга. - 2006. - 768 с.
14. Фромм Э. Искусство любить: Исследование природы любви / Пер с нем. Л.А.Чернышевой. - Минск: Творч.- произв. центр "Полифакт", 1990. - 77 с.
15. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М., 1977.
16. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - К: Пітер, 2000.
17. Асмолов А.Г. Психологія особистості. Принципи загальпсихологічного аналізу. - М.: Сенс, 2001.  
18. Психологія особистості. Т. 2. Хрестоматія. - Самара: «Бахрах - М», 2002.
19. Хеккаузен Х. Мотивація і діяльність. У 2 т. Т.1. - М., 1986.  
20. Бернштейн Н. А. Нариси по фізіології рухів і фізіології активності. - М., 1966.