Особистісна тривожність і її вплив на поведінку людини

Таблиця 3.1

Рівень тривожності

Рівень тривожності	Група учнів		Уровень различных видов тревожности, баллы
	клас	стать	загальна	шкільна	самооцінна	міжособистісна
1. Нормальний	8	ж	30-62	7-19	11-21	7-20
		ч	17-54	4-17	4-18	5-17
	9	ж	17-54	2-14	6-19	4-19
		ч	10-48	1-13	1-17	3-17
	10	ж	35-62	5-17	12-23	5-20
		ч	23-47	5-14	8-17	5-14
2. Трохи підвищений	8	ж	63-78	20-25	22-26	21-27
		ч	55-73	18-23	19-25	18-24
	9	ж	55-72	15-20	20-26	20-26
		ч	49-67	14-19	18-26	18-25
	10	ж	63-76	18-23	24-29	21-28
		ч	48-60	15-19	18-22	15-19
3. Високий	8	ж	79-94	26-31	27-31	28-33
		ч	74-91	24-30	26-32	25-30
	9	ж	73-90	21-26	27-32	27-33
		ч	68-86	20-25	27-34	26-32
	10	ж	77-90	24-30	30-34	29-36
		ч	61-72	20-24	23-27	20-23
4. Дуже високий	8	ж	Більш 94	Більш 31	Более 31	Более 33
		ч	Більш 91	Більш 30	Более 32	Более 30
	9	ж	Більш 90	Більш 26	Более 32	Более 33
		ч	Більш 86	Більш 25	Более 34	Более 32
	10	ж	Більш 90	Більш 30	Более 34	Более 36
		ч	Більш 72	Більш 24	Більш 27	Більш 23
5. «Надмірний спокій»	8	ж	Менш 30	Менш 7	Менее 11	Менее 7
		ч	Менш 17	Менш 4	Менее 4	Менее 5
	9	ж	Менш 17	Менш 2	Менее 6	Менее 4
		ч	Менш 10	—	—	Менее 3
	10	ж	Менш 39	Менш 5	Менее 12	Менее 5
		ч	Менш 23	Менш 5	Менш 8	Менш 5

 

Рівень тривожності для кожної статевовікової групи визначався виходячи із середнього арифметичного значення кожної групи; як показник інтервалу узяте середнє квадратичне відхилення від результатів групи.

Особливої уваги вимагають насамперед учні з високою і дуже високою загальною тривожністю. Як відомо, подібна тривожність може породжуватися або реальним неблагополуччям школяра в найбільш значимих областях діяльності і спілкування, або існувати як би всупереч об'єктивно благополучному положенню, будучи наслідком визначених особистісних конфліктів, порушень у розвитку самооцінки і т.п.

Останні випадки представляються дуже істотними, оскільки вони нерідко проходять повз увагу вчителів і батьків. Подібну тривожність часто випробують школярі, що добре і навіть відмінно учаться, відповідально відносяться до навчання, громадському життю, шкільній дисципліні, однак це видиме благополуччя дістається їм невиправдано великою ціною і чревате зривами, особливо при різкому ускладненні діяльності. У таких школярів відзначаються виражені вегетативні реакції, неврозоподібні і психосоматичні порушення.

Тривожність у цих випадках часто породжується конфліктністю самооцінки, наявністю в ній протиріччя між високими домаганнями і досить сильною непевністю в собі. Подібний конфлікт, змушуючи цих школярів постійно домагатися успіху, одночасно заважає їм правильно оцінити його, породжуючи почуття постійної незадоволеності, нестійкості, напруженості. Це веде до гіпертрофії потреби в досягненні, до того, що вона здобуває характер, що ненасичується, наслідком чого є відмічувані вчителями і батьками перевантаження, перенапруга, що виражаються в порушеннях уваги, зниженні працездатності, підвищеній стомлюваності.

Природно, що в залежності від реального положення школяра серед однолітків, його успішності в навчанні і т.п. виявлена висока (або дуже висока) тривожність буде вимагати різних способів корекції. Якщо у випадку реальної неуспішності робота багато в чому повинна бути спрямована на формування необхідних навичок роботи, спілкування, що дозволять перебороти цю неуспішність, то в другому випадку — на корекцію самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів. Однак паралельно з цією роботою, спрямованої на ліквідацію причин, що викликали тривожність, необхідно розвивати в школяра здатність справлятися з підвищеною тривогою. Відомо, що тривожність, закріпивши, стає досить стійким утворенням. Школярі з підвищеною тривожністю тим самим виявляються в ситуації «зачарованого психологічного кола», коли тривожність погіршує можливості що учиться, результативність його діяльності, а це, у свою чергу, ще більш підсилює емоційне неблагополуччя. Тому роботи, спрямованої тільки на ліквідацію причин, недостатньо. Прийоми редукції тривожності значною мірою загальні, поза залежністю від реальних її причин.

Варто також звернути увагу на учнів, що характеризуються, умовно говорячи, «надмірним спокоєм», особливо на ті випадки, коли оцінки по всій шкалі не перевищують 5 балів. Подібна нечутливість до неблагополуччя носить, як правило, компенсаторний, захисний характер і перешкоджає повноцінному формуванню особистості. Школьник як би не допускає неприємний досвід у свідомість. Емоційне неблагополуччя в цьому випадку зберігається ціною неадекватного відношення до дійсності, негативно позначаючись і на продуктивності діяльності.

Обмеження, зв'язані з застосуванням шкали, як і інших методів опитування, обумовлені залежністю відповідей школяра від наявності в нього бажання відповідати, довіри до експериментатора, щирості. Це означає, що шкала в першу чергу виявляє тих школярів, що не тільки випробують тривожність, але і вважають за необхідне сповістити про це. Часто високі бали по шкалі є своєрідним «лементом про допомогу» і, навпроти, за «надмірним спокоєм» може ховатися підвищена тривога, про яку учень по різних причинах не хоче повідомляти навколишнім.

Шкала не цілком забезпечує виявлення тривожності учнів насамперед унаслідок великого числа всіляких «захисних» тенденцій, починаючи від елементарних (небажання розкриватися перед сторонньою людиною) до самих складних захисних механізмів. Крім того, шкала не виявляє тривожності, зв'язаної жорстко з визначеними об'єктами.

 

 

3.4. Результати визначення рівня тривожності у старших школярів

 

Ключ

Шкала СТ Шкала Л Т

Номер судження	Відповідь		Номер судження	Відповідь
1 2 3 4 5 6 7	4321 4321 1234 1234 4321 1234 1234		1 2 3 4 5 6 7	4321 1234 1234 1234 1234 4321 4321

 

Шкала СТ Шкала ЛТ

Номер судження	Відповідь		Номер судження	Відповідь
8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20	4321 1234 4321 4321 1234 1234 1234 4321 4321 1234 1234 4321 4321		8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20	1234 1234 4321 1234 1234 1234 1234 1234 4321 1234 1234 4321 1234
Сума СТ =			Сума ЛТ =

 

Підсумковий показник по кожнійій з підшкал може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників можна орієнтуватися на наступні орієнтовані оцінки тривожності: до 30 балів — низька; 31—44 бала — помірна; 45 і більш — висока.

 

 

Висновки

 

В результаті проведення теоретичних та практичних досліджень можна зробити наступні висновки:

Тривога — поганий порадник. Вона не підказує шлях, яким варто йти, але спонукує шукати. «Людина не може жити без постійної довіри до чого непорушному в собі, — писав Ф. Кафка, — причому як це непорушне, так і довіру можуть постійно залишатися від нього схованими». Це «неруйнівне» не втиснути в рамки «життєвого стилю». Його не пояснити американським (європейським) кліматом або способом життя.

«Життєвий стиль» і «комплекс неповноцінності» виникають, по Адлеру, у результаті боротьби зі світом. По Ранку, протистояння зі світом починається в момент приходу в нього людини. Представленнями про те, що людський розвиток неодмінно зв'язано з боротьбою, пронизана вся історія нашої цивілізації. Недарма прислів'я говорить: «Переможців не судять». Людині не дано перемогти світ, тому що, за словами Кафки, ми «не менш глибоко зв'язані з людством, чим самі із собою». У своєму розвитку ми проходимо через усі страждання світу. «Для справедливості тут немає місця, але її немає і для страху перед стражданнями або для тлумачення страждання як заслуги». «Ти можеш триматися осторонь від страждань світу... Але, можливо, саме це відхилення і є єдине страждання, що ти міг би уникнути». Утеча від тривоги завжди обертається утечею від світу. Утеча від світу — утечею від самого себе і тому ростом тривоги. Видатний німецький психіатр барон Віктор Еміль фон Гебзаттель писав: «Безсумнівно, варто прагнути до життя без страху, але зовсім не очевидно, що варто прагнути до такого життя, з якого була б вигнана тривога... порушення тривоги і зв'язане з цим розвиток здатності до співчуття і взаєморозуміння може стати життєвою задачею для людини...»

Отже, досліджуючи тривожність можна сказати, що це — це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труднощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення. Високий рівень тривожності може свідчити про несприятливі умови психічного розвитку, наявність травмуючих психіку чинників. Низькотривожні люди більш упевнені в своїх силах, а тому з меншими зусиллями долають труднощі, що трапляються на їхньому шляху, емоційно стійкі в ситуаціях, які зачіпають їхні потреби. Проте вони менш пластичні й більш реактивні.

Проблема подолання тривожності, власне кажучи, розподіляється на дві: проблем оволодіння станом тривожності, зняття його негативних наслідків і проблему усунення тривожності як щодо стійкого особистісного утворення.

Для проведення нашої роботи ми використали різні тести та опитувальники для визначення рівня тривожності у учнів різного шкільного віку. В результаті встановлення рівня тривожності психолог може визначити, якими саме прийомами потрібно користуватись для того, щоб коректувати тривожність учнів. Отже, учні, в результаті корекції тривожності, можуть:

1) навчитися прийомам і методам  оволодіння своїм хвилюванням, підвищеною  тривожністю;

2) розширити функціональні і операціональні можливості, сформувати необхідні навички, уміння, знання і т.п., що ведуть до підвищення результативності діяльності, створенню «запасу міцності»;

3) перебудовувати особливості особистості, насамперед, самооцінки і мотивації.

Також нами були проведені практичні дослідження впливу музики на тривожність та оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності.

Виконане дослідження впливу музики на тривожність підтверджує нашу гіпотезу, тобто, особистісна тривожність має негативний вплив на  поведінку людини, тобто викликає невропатичний конфлікт, який супроводжується емоційними та нервовими зривами, із психосоматичними захворюваннями.

 

Список літератури

 

1. Бочка рев Л. Л. Психология музыкальной деятельности. М., 1997.
2. Дорфман Л. Я. Эмоции в исскустве. – М., 1997.
3. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. — 256 с.
4. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., допов. — К.: Вища шк., 2001. — 487с.
5. Основи психології:  Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — Вид. 5-те, стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 632 с.
6. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психологи / За ред. Т.І. Пашукової. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 204 с.
7. Петрушин В. И. Музыкальная психология. М., 1997.
8. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. — 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2003. — 560 с.
9. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции / Ред. кол л. А. И. Зели-ченко, И. М. Карлинская, С. Р. Пантилеев и др. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. — 160 с.
10. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других / Сост.: Р. Римская, С. Римский. — М.: ACT-ПРЕСС, 1997. — 376 с.
11. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А. И. Абраменко, А. А. Алексеев, В. В. Богословский и др.; Под ред. А. И. Щербакова. — 2-е изд. — М.: Просвещение, 1990. — 288 с.
12. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. — М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. — 384 с.
13. Рогов Е.Л. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. — М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения. — 480 с.
14. Степанов О. М., Фіцулп М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
15. Тернопільська В. І. Психологія для старшокласників (від самопізнання до соціальної відповідальності): Навчальний посібник /За ред. проф. М. В. Левківського; - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
16. Князев Т. С., Пашина А. Х. Связь тревожности и эмоционального фона личности с особенностями восприятия музыки//Психологический журнал. – 2001. – том 22, № 1. – с. 123- 127
17. Ролло Мэй. Проблема тревоги/Пер с англ. А. Г. Глазкова. – М.: Изд-во ЖМО-Пресс, 2001. – 432 с.