Психологічні особливості проявутання інтересу молоді до чи художньої літератури

           Існують й інші погляди на вікові межі молоді: 11—25, 15—28, 16—24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, верхньою — 35 років . В основу цієї точки зору (14— 35 років) покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у соціальне життя [58]. Розширення загальноприйнятих у 60—70-ті роки XX ст. вікових меж молоді від 16—30 до 14—35 років відображає об'єктивні процеси в розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого — розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу.

          Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування сутності молоді, її місця у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, які відображають специфіку її соціального статусу. Найчастіше при цьому вдаються до використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи її визначають як соціально-демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Відповідно найважливішими її характеристиками є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. Молодість — це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування — характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.

          Молодий вік характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвитку. В цей період найвища швидкість пам'яті, реакції, пластичність у формуванні навичок. В особистості на цьому етапі домінантним є становлення характеру та інтелекту. Активно розвиваються морально-ціннісні й естетичні почуття. Швидко освоюються соціальні ролі дорослого: громадянські, професійні, економічні, сімейні. Формуються і закріплюються схильності, інтереси. Визначаються життєві цілі й прагнення. Досягається високий рівень розвитку фізичних та інтелектуальних сил, активно зростають творчі можливості, збагачується емоційно-чуттєвий зміст, розквітає зовнішня привабливість. Все це часто спричинює дещо ейфорійні, ілюзорні уявлення про невичерпність і безмежність такого стану й приводить до нераціонального, безцільного, безплідного розтрачання фізичних і духовних сил.

          Саме в молодому віці відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій, аксіологічна переорієнтація. Посилюється усвідомленість, об'єктивна позитивізація мотивів поведінки. Формуються і зміцнюються позитивні особистісні риси - відповідальність, почуття обов'язку, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, уміння регулювати свої почуття, бажання, схильності. Разом з тим треба мати на увазі, що до 20 років здатність людини до повносвідомої регуляції своєї поведінки остаточно ще не сформована. Тому інколи мають місце невмотивовані, флуктуаційні прояви негативної поведінки, неадекватних дій, протиправних вчинків.

          Молодий вік - пора активної самооцінки. Вона може бути об'єктивною, завищеною і заниженою. Характерними для людини із заниженою самооцінкою є занижена самоповага, нестійка власна думка про себе, намагання приховати від оточення своє справжнє "Я", виконати роль, яка, на її думку, буде більш прийнятною й ефектною у конкретному середовищі. Молоді люди такого типу підвищено чутливі й ранимі. Вони більш болісно реагують на критику, насмішки, зневагу, осудження. Для них характерні закритість, самоізоляція, схильність до віртуального спілкування зі світом, одинокість.

          Серед методів дослідження молодіжних проблем найуживанішими є систематичні спостереження, інтерв'ювання та анкетування, тестування, аналіз особистих щоденників, біографічних описів, творів, у яких відображається процес формування і розвитку молодої людини. Але через розпорошеність і відомчу відокремленість науково-дослідних установ, які вивчають молодь та її проблеми, ще й досі не вироблено єдиної методики вивчення молоді, відсутні серйозні міждисциплінарні дослідження, сучасна молодіжна концепція. Це спричиняє певний розрив між теоретичним та емпіричним напрямами аналізу проблем молоді, збільшення кількості аматорських досліджень.

              Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві. Проблеми сучасної молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги, соціологи та представники інших наук. Наприклад, у "Соціології молоді" під редакцією В.Т. Лісовського молодіжні проблеми підрозділяються на дві групи. До першої відносяться специфічно молодіжні соціальні проблеми: визначення суті молоді як суспільної групи, її ролі і місця у відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення запитів, потреб, інтересів і способів діяльності молодого покоління; дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їх соціально-професійної орієнтації і адаптації в колективі, аналіз соціальних аспектів діяльності неформальних об'єднань і рухів молоді. Іншу важливу область соціологічного аналізу складають такі проблеми, які є загально-соціологічними і в той же час або переважно торкаються молоді (проблеми освіти, сім'ї, шлюбу), або знаходять специфічний прояв в молодіжному середовищі (особливості виховання молоді, ефективність його різних форм, засобів і методів, розвиток соціальної і політичної активності молоді, її роль і місце в структурах влади і т. д.).[57]

          На думку багатьох вчених, соціально-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Вважають, що вона, порівняно із старшими поколіннями, є більш нетерпимою, гостріше реагує на протиріччя дійсності, не так жорстко «вписана» у суспільство, мобільніша, швидше засвоює нове. Виділяють такі її характерні риси, як підвищена вимогливість та критичність до старших поколінь, недооцінка об'єктивної необхідності у досвіді старших за віком, перебільшення власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодості динамічно відбувається формування соціальних мотивацій, самоаналіз та швидкість реакції, проте в цьому віці значно менше, ніж у дорослому, турбують безпека близьких та відповідальність за них.

          У віковій психології молодість  характеризується як період формування  стійкої системи цінностей, становлення  самосвідомості і формування  соціального статусу особи. Свідомість  молодої людини володіє особливою  сприйнятливістю, здатністю переробляти  і засвоювати величезний потік  інформації. У цей період розвивається  критичність мислення, прагнення  дати власну оцінку різним  явищам, пошук аргументації, оригінального  рішення. Разом з тим в цьому  віці ще зберігаються деякі  установки і стереотипи, властиві  попередньому віку. Це пов’язано  з тим, що період активної  ціннісно-творчої діяльності стикається  у молодої людини з обмеженим  характером практичної, творчої  діяльності, неповною включеністю молодої людини в систему суспільних відносин. Соціальна зрілість є цілісністю усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і психологічних якостей і властивостей. 

          Окремою групою особистісних установок є ціннісно-орієнтовані, покликані гармонізувати внутрішній світ особистості, зводити в систему потреби, знання, норми, цінності і способи поведінки. Провідними серед них є установки, пов'язані з формуванням світосприйняття, життєвих цілей і цінностей, пошуком сенсу життя. За допомогою друкованої продукції, особливо книг, вважає науковець, ці функції реалізуються найбільш активно, вибірково і систематично.

          Молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка є неоднорідною, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, способу життя, динамічністю, інноваційним потенціалом. Проблема диференціації молоді є досить актуальна у наш час. Крім того загальним фактом є те, що соціальний портрет сучасної української молоді дійсно суперечливий та мозаїчний. Не можна чітко окреслити певне коло інтересів та пріоритетів, яке було б спільним для усіх представників молоді.

          Соціально-психологічний портрет молоді багато вчених змальовують так – це не досить приємний, загалом інертний та, певною мірою, анархічно настроєний підліток, котрий найвищим своїм пріоритетом ставить задоволення власних максималістичних та, здебільшого, гормональних потреб та бажань.[9]

          Сучасна молодь настільки різноманітна що це дає змогу порівняти її представників та скласти багаторівневий соціально-психологічний портрет сучасної молоді:

1. Це люди дуже запальні, гарячі, котрих завжди переповнюють ідеї, котрі намагаються себе будь-що і будь-де реалізувати, котрі просто горять при роботі з чимось і заражають цим відчуттям інших . Часто, це досить ерудовані, креатині, творчі юнаки і дівчата, котрі а ні дня не можуть прожити хоча б без ковтка творчості нехай навіть і оберненої на буденні справи.
2. Окрема категорія молоді, це люди, які належать до різних молодіжних субкультур, коло захоплень яких є досить специфічним і у великій мірі впливає і на соціально-психологічний портрет цих людей. Проте, знову ж, ніяких узагальнень. Навіть представники однієї й тієї ж субкультури у багатьох речах можуть бути дуже відмінні одне від одного. Це стосується різних аспектів сприйняття молодими людьми сутності певної субкультури, їх відношення до окремих психологічних чи просто смакових питань, ставлення до себе та навколишнього світу тощо.
3. Багатьом підліткам та молодим людям властивий загострений юнацький максималізм, хворобливе перенасичення, особливо емоційне, переживання певних ситуацій, що часто призводить до різного роду депресій (у деяких представників цей стан може тривати роками), апатій, похмурості… Певна категорія молоді в більшості випадків зводить все до суїциду – як до самогубства, так і просто до самокаліцтва чи ж показового різання вен, при чому у той спосіб, який не призведе до смерті, але залишить добре видимий слід для загального споглядання або ж для власної максималістичної егоїстичної втіхи… Так, є в нас дуже емоційна молодь, є дуже депресуюча, є анархічно настроєна… Власне, скільки субкультур, стільки й певних відрізняючи нюансів, як у порівнянні один з одним, так і всередині самих спільнот чи субкультур…
4. Є також молодь, яка є ярими націоналістами, яка палко співпереживає та турбується про долю та стан своєї держави і завжди готова прийти на допомогу і відстояти певні ідеали, котрі, на їхню думку, були б більш раціональними та дієвими для покращення економічного, політичного, культурного, соціального та інших становищ у країні. Вони підтримують процеси формування демократичної незалежної держави, підтримують процес відродження України. Чесно кажучи, таких нам доводилося зустрічати рідко, але все ж доводилось.
5. Є молодь, котра жадає навчатись, котра намагається увібрати у себе усі можливі знання, котра хоче бути самодостатньою, реалізувати себе, активно шукає своє місце в світі, прагне своїми силами забезпечити власне життя…
6. Є й ті, хто просто інертно до всього ставиться і пливе за течією…[26]

          Неможливо перерахувати усі тонкощі і особливості молоді. Так, трапляються гнилі фрукти, бувають грубі, аморальні, брутальні, невиховані персонажі, але загалом, це – просто молодь, завжди різнобічна і неповторна.

2. Ціннісні орієнтації сучасної молоді

        Однією з актуальних проблем сучасної психологічної науки є проблема ціннісних орієнтацій молоді. Ця тема достатньо складна, включає дослідження ряду аспектів, а саме: вікові психологічні особливості молоді, соціологічні проблеми освіти і виховання, вплив колективу, сім'ї та інше.

          Дослідження системи цінностей та ціннісних орієнтацій особистості, груп, соціальних верств в нових історичних умовах є дуже важливим, так як дозволяє науково керувати соціальними, соціально-психологічними процесами в суспільстві. Молоді, в тому числі студентській, належить особлива роль у суспільстві, адже саме її представники сьогодні – це керівники держав, урядів, науковці, економісти, юристи - те покоління, яке буде творити історію завтра. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому.  І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому.

          Процес становлення соціальної  зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбувається у всіх сферах життєдіяльності особи, реалізовуючи за допомого навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь. Основними соціально-психологічними регуляторами цього процесу і одночасно показниками положення молоді в суспільстві і в структурі історичного процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми і установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки.             

           Молодість – це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його панування – характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.

           Цінність - це значимість чого-небудь  на відміну від існування об'єкта  чи його якісних характеристик.  Поняття "цінність" стало предметом  широких теоретичних досліджень (особливо в 60-70-ті роки ) багатьох  наук - філософії, соціології, психології, педагогіки, естетики, етики, політики  та ін. В філософії, чи в її  спеціальному розділі, що займається  проблемою цінностей, - аксіології - це область, що розглядає об'єктивну  дійсність і відношення до  неї людини, в соціології - це проблема  загально-соціальних регулятивних  механізмів, де цінності суспільства  розглядаються як складові суспільної  свідомості і культури, що виконують  по відношенню до особистості  нормативні функції, в соціальній  психології - це сфера дослідження  соціалізації індивіда, його адаптації  до групових норм і вимог,  а в загальній психології - вивчення  вищих мотиваційних структур  життєдіяльності.