Шпаргалка по "Психології"

Ще один елемент діяльності - це звичка. Стійкі навички утворюють звичну поведінку. Звичка є потреба у виконанні певних дій. Фізіологічну основу звички утворює динамічний стереотип, сформований як система умовнорефлекторних зв'язків у відповідь на деякі умови, що повторюються. Динамічний стереотип - досить стійка освіта, і його "ломка" як зміна звички може проходити дуже хворобливо. Так, адаптаційні проблеми, що відмічаються, при зміні місця роботи, переїзді на інше місце проживання, переведенні школярів в інший клас, іншу школу - усі вони є зміною звички, "ломкою" динамічного стереотипу. У подібних випадках корисно знати особливості нервової системи, щоб створити відповідну установку на майбутні зміни.

28)Професійні особливості  людини,мотиви ставлення до праці.?

1. «Професія» - це стійкий і відносно  широкий спектр трудової діяльності, що є джерелом доходу, передбачає  певну сукупність теоретичних  знань, практичного досвіду і  трудових навиків і визначається  розподілом праці, а також його  функціональним змістом;

2. Під свідомим ставленням до  вибору професії необхідно розуміти  мотивовану діяльність учнівської  молоді, спрямовану на ознайомлення  із змістом професії, практичну  апробацію своїх можливостей, оволодіння  активними способами підготовки  до майбутньої праці, самовиховання  професійноважливих якостей;

3. Професійне самовизначення доцільно  розглядати у поєднанні із  самовизначенням учнів старших  класів стосовно світогляду, моральної  позиції та життєвого сенсу, які  обумовлюють їх зв'язки з оточуючим  середовищем, а, отже, і мету, напрямок  та зміст їх діяльності.

Вибір професії для кожної молодої людини - це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої національної школи - це завжди проблема номер один. Профільне навчання дає можливість учню познайомитись зі своєю майбутньою професією за рахунок предметів до яких в них є здібності та які їм подобаються.Профорієнтаційна робота повинна здійснюватися на всіх вікових етапах, але саме період ранньої юності є найбільш сензитивним для формування готовності учня до професійного самовизначення. Згідно з системою управління профорієнтаційної роботи в школі учнів 7-9 класів поступово готують до вибору профілю навчання, при цьому враховують їх пізнавальні інтереси, здібності, нахили. Спираючись на класифікацію професій Є. Клімова можна розподілити учнів за відповідними профілями. В свою чергу, профільні класи з поглибленим вивченням окремих предметів дають можливість вчителю-предметнику більш ретельно знайомити учнів з професіями, основою яких виступають дані предмети навчально-виховного циклу.Велике значення в організації профорієнтаційної роботи в умовах профільного навчання відводиться вчителю-предметнику, а також висувається деякі вимоги до старшокласників.Профорієнтаційна робота повинна служити одній меті - активізувати учня, сформувати у нього прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, своїх здібностях і перспективах їх розвитку. В цьому йому повинні допомогти батьки, вчителя та шкільний психолог.

Враховуючи важливість досліджених явищ та процесів, необхідно орієнтуватися на надання якісних профконсультаційних послуг на базі профільних шкіл, формуючи надійну платформу для життєвого та професійного старту молоді. Крім того, у виборі цільової аудиторії профконсультаційний кабінет не має обмежуватися виключно старшокласниками та їх батьками, двері мають бути відкриті для всіх школярів, що бажають самовизначитись у світі професій.

29)психологічна функція  діяльності?

Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

 Психіка є властивістю, функцією  мозку і являє собою відображення  в ньому реальної дійсності. Однак  психіка — не дзеркальне відображення, а активний багатоактний процес, в ході якого зовнішні впливи  трансформуються відповідно до  внутрішніх особливостей сприймаючої  людини. Змістом психіки є образи  реальних предметів, явищ, подій, детерміновані  індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомогою  цих образів здійснюється управління  поведінкою і діяльністю людини.

 Отже, психіка є суб’єктивним  відображенням об’єктивного світу. Активність психіки виявляється  в умотивованості процесів відображення, тобто в пошуку найкращих рішень, оцінці варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів  пізнання, які стають дедалі адекватнішими  відображуваному світові.

 Розвиток психіки людини  підпорядкований законам суспільно-історичного  розвитку, а можливості відображення  дійсності значно розширились  завдяки мові. За допомогою мови  відбувається передача і засвоєння  суспільного досвіду, знань, стає  можливим абстрактне мислення  і передбачення наслідків, які  можуть виникнути в тій чи  іншій ситуації.

 Наявність психіки дозволяє  розробляти послідовну програму  дій і здійснювати операції  спочатку у внутрішньому плані, а тільки потім діяти, тобто  образ випереджає результат, подає  його у вигляді моделі дійсності.

 Отже, особливістю психічного  відображення є його випереджувальний  характер.

 Психіка як відображення  дійсності в мозку людини характеризується  різними рівнями. Вищий рівень  психіки, властивий людині, утворює  свідомість. Свідомість — це вища, інтегруюча форма психіки, результат  суспільно-історичних умов формування  людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з  іншими людьми.

 Основними характеристиками  свідомості є:

 ● сукупність знань про  навколишній світ, якими людина  оволодіває завдяки пізнавальним  процесам;

 ● самосвідомість, тобто усвідомлення, самопізнання, самооцінка людиною  себе і своїх вчинків, дій;

 ● забезпечення цілеспрямованої  діяльності на основі формування  мети, виходячи з мотивів, потреб, прийняття вольових рішень, внесення  необхідних корективів у виконання  дій;

 ● почуття та емоційні  оцінки, які відображають ставлення  людини до навколишнього світу, інших людей тощо;

 ● мова.

 Свідомість змінюється не  лише в історичному плані, а  й в онтогенетичному, тобто впродовж  життя людини процес відображення  світу не залишається незмінним.

 Змінюється цей процес і  в гностичному плані, що виявляється  у відмінностях відображення  на різних етапах акту пізнання, при переході від незнання  до знання, від неповних до  глибоких знань, від чуттєвого  пізнання до логічного.

 Особливості розвитку свідомості  людини такі:

 ● єдність історичного, онтогенетичного  та гностичного у відображенні  навколишнього світу;

 ● активність, цілеспрямованість  і творче перетворення дійсності;

 ● усвідомлене відображення  об’єктивного світу на основі  узагальненого досвіду пізнання  дійсності людством;

 ● відображення світу у  формі пізнання його суттєвих  зв’язків і відношень;

 ● прогнозуючий характер.

 Психіка людини розглядається  як прояв і форма існування  внутрішнього світу цілісної  особистості, яка розвивається історично  і формується у процесі соціального  розвитку, у спілкуванні, в різноманітних  макро- та мікросоціальних відносинах і взаємодіях. Вона виявляється в єдності пізнавальних, емоційних, регулятивно-вольових і комунікативних аспектів.

 В трудовій діяльності психіка  виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну  функції.

 Когнітивна функція виявляється  в активізації всіх пізнавальних  процесів при виконанні виробничого  завдання. У процесі праці людина  сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює  різні варіанти дій, використовує  засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює  способи діяльності.

 Регулятивна функція психіки  в процесі праці реалізується  в станах оптимальної мобілізації  резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних  процесів та вольових зусиль  на досягнення поставленої мети.

 Мотиваційна функція психіки  пов’язана з спонуканням працівника  до активності та підтримання  останньої на певному рівні.

 Комунікативна функція психіки  в процесі праці реалізується  у спілкуванні працівників, яке  є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної  діяльності та методом пізнання  людини людиною.

 У трудовій діяльності психологічними  факторами виступають:

 ● пізнавальні процеси, які  активізуються у відповідь на  подразники, що діють зараз або  мали місце в минулому досвіді, узагальнюють ці впливи і забезпечують  передбачення результатів та  способи їх досягнення;

 ● емоційно-вольові стани, які  посилюють або послаблюють активність  працівника;

 ● властивості особистості, які проявляються у відмінностях  поведінки людей та результатах  їхньої праці.

 Врахування психологічних факторів  трудової діяльності необхідне  ось для чого:

 ● для обгрунтування психічних навантажень на працівника в зв’язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформаційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособистісних відносин;

 ● управління трудовими концепціями  працівників на основі повнішого  врахування їхніх потреб, інтересів  і мотивів діяльності;

 ● підвищення соціальної  активності в умовах переходу  до ринкових відносин і демократизації  управління;

 ● створення умов для реалізації  творчого потенціалу працівників.

 Психічна діяльність людини  в процесі праці виявляється  у трьох основних формах:

 ● психічних процесах;

 ● психічних станах;

 ● психічних властивостях  особистості.

 Психічні процеси — різні  форми динамічного, цілісного відображення  об’єктивної дійсності. Розрізняють  такі основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, мислення, уява, увага, воля. Психічні  стани — цілісна характеристика  особистості, що відображує її  порівняно тривалі душевні переживання  і виявляється в підвищеному  або зниженому рівні психічної  діяльності. Психічні властивості  — сталі якості людини, які  обумовлюють її поведінку і  результативність діяльності. Це  темперамент, характер, здібності, світогляд, знання, переконання тощо. Психічні  процеси, емоційно-вольова сфера, властивості  особистості формують психологічний  потенціал працівника.

30)Вольова діяльність?

Вольова діяльність буває простою та складною.Проста вольова діяльність - це діяльність, яка для свого здійснення не вимагає особливого напруження сил і спеціальної її організації. Вона характеризується безпосереднім переходом бажання в рішення і здійснення цього рішення.

Наприклад, захотівши пити, людина відразу наливає води в склянку і п'є; якщо їй холодно, вона вдягає пальто тощо. Ці дії не вимагають складних засобів для їх виконання.

Складна вольова діяльність вимагає значного напруження сил, терплячості, наполегливості, вміння спрямувати себе на виконання дії. Так, людина, розв'язуючи математичні задачі, щоб досягти бажаного успіху, повинна здійснювати низку вольових дій.

31)Творча професійна  діяльність?

професійний творчий працівник - особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва;

32)Психологія  взаємодій  у бізнесі?

Бізнес існує в системі ринкових відносин, а отже передбачає наявність специфічних форм і способів взаємодії між різними структурами, організаціями і окремими людьми. Приймаючи рішення й аналізуючи свої ресурси, необхідно зважити можливі форми й засоби налагодження відносин з іншими людьми.

 

  Взаємодія - це форма організації й регулювання дій людей по відношенню один до одного.

 Суб’єктом взаємодії може  виступати не тільки окремий  індивід, а й організація, різні  соціальні групи аж до держави  в цілому. В цьому випадку людина  виявляє себе чи то в ролі  члена групи (організації), на якого  автоматично поширюються прийняті  рішення, чи то в ролі представника  групи, який висловлює від імені  цієї групи думки й приймає  рішення. Можна виділити три основні  рівня взаємодії суб’єкта (індивіда  чи організації) з іншими суб’єктами: соціальний, соціально-психологічний  і психологічний.

 І рівень. Соціальна взаємодія  – це рівень формалізованих  відносин, які спираються на правові, економічні та соціальні норми.

  Наприклад, підприємець, вступаючи у відносини з постачальником, в першу чергу, укладає контракт (договір), де обумовлюються змістові та юридичні права й обов’язки сторін.

 

 Докладно такий самий соціальний  тип взаємодії спостерігається  при заснуванні, приміром, малого  підприємства, коли оформлюється  статут, установча згода тощо.

 Найважливішою ознакою соціальної  взаємодії є її знеособленість  і нормованість. Прийняті на цьому рівні рішення набувають сили повинності й регулятивні функції у ставленні до всіх інших форм відносин. Навіть шлюбний контракт (практично прийнятий в усіх країнах Заходу) при формальному регулюванні розбіжностей виявляється сильнішим за будь-які почуття. Можливість формалізації відносин і встановлення загальних правил взаємодії значною мірою сприяє діяльності в сфері бізнесу і вимагає високого рівня компетентності всіх суб’єктів, які беруть участь у конкретній справі.