Хутряні напівфабрикати

РОЗДІЛ 1

         ОГЛЯД РИНКУ І  ВЛАСТИВОСТЕЙ ХУТРЯНИХ  НАПІВФАБРИКАТІВ

До сировинної бази хутряної промисловості України  входить продукція звіробійного промислу, звірівництва, кролівництва і окремих галузей тваринництва (вівчарство, козівництво).

Продукція звіробійного промислу з причин територіально-кліматичних та інших умов займає невелику питому вагу як за кількісним обсягом, так і за структурою.

В Україні в  останні роки робляться певні  заходи щодо охорони, науково-обгрунтованого і раціонального використання землі, надр, рослинного і тваринного світу. Для охорони рідкісних видів тварин необхідно суворо дотримуватися правил і термінів полювання, сприяти покращанню умов існування і відтворення тварин, збагачувати корисну фауну, не допускаючи при цьому знищення корисних звірів, проводити заходи щодо боротьби зі шкідливими звірами.

Нині найбільшого  розвитку набуло звірівництво. Вартість продукції звірівництва в загальному обсязі заготівлі шкурок становить близько 99%.

Найбільше маточне  поголів'я має норка, значна частина припадає на сріблясто-чорну лисицю, голубого песця, нутрію.

В Україні 90% виробництва  цінного хутра припадає на норку, 5% - на сріблясто-чорну лисицю, 4% - на песця, 1% - інші види.

Основні імпортери  українського хутра - Італія, Греція, Туреччина, Іспанія, Німеччина, СІЛА, Японія.

Прогрес галузі став можливим завдяки великій і  успішній науково-дослідній роботі вчених і величезного досвіду, набутого звіроводами-практиками.

Постійне удосконалення  способів розведення, утримання, відгодівлі тварин дозволило перетворити сучасні звірогосподарства на великі високоорганізовані й рентабельні підприємства із виробництва природного хутра.

Завдяки розробленим  науковим методам розведення хутряних звірів у неволі вирішуються питання  кормової бази звірівництва, створюються нові оригінальні види звірів, застосовуються ефективні методи діагностики і лікування хвороб.

На сьогодні у звірівництві намітилася економічно обґрунтована тенденція до концентрації і вузької спеціалізації (за видами звірів) - з високим ступенем механізації виробничих процесів, особливо кормоприготування. Спеціалізація звірогосподарств залежить, передусім, від географічного розташування і можливостей організації кормової бази. Підвищення продуктивності хутряних звірів тісно пов'язане із селекційною роботою, дотриманням вимог годування й утримання, кваліфікацією звіроводів.

Кролівництво - важлива галузь тваринництва, що, крім м'яса, дає велику кількість дешевої  сировини для хутряної промисловості.

Нині майже 95% кроликів розводиться в підсобних господарствах. Спрямований відбір і їх підбір сприяли тому, що кролики набули таких цінних господарсько-корисних ознак, як великі розміри, густий волосяний покрив гарних кольорів, довгий і густий пух. Цінним є також те, що кролики розмножуються протягом усього року.

Промислове значення мають 14 порід і порідних груп кроликів: шиншила, сірий і білий велетень, сріблястий, чорно-бурий, мардер, метелик  і багато інших.

Вівчарство в  Україні набуло широкого розвитку, яке ведеться за різними напрямами. Так, у невеликій кількості розводять, головним чином, метисів каракульницької породи, а на півдні - смушкової, у інших районах крім них - тонкорунної, напівтонкорунної, напівгрубововняної і грубововняної породи овець.

Різні зональні природно-кліматичні умови значною мірою вплинули на концентрацію певних порід овець в окремих районах: асканійська та цигейська - в степовій зоні; каракульницька - в Дніпропетровській, Кримській, Чернівецькій та Одеській областях; сокольська - в Полтавській. Основою вівчарської зони є степові області, де знаходиться понад 60%' усього поголів'я.

З метою збільшення обсягу виробництва продукції вівчарства і поліпшення якості проведено роботу зі спеціалізації та концентрації галузей, будівництва комплексів.

У хутряному  виробництві використовуються шкурки ягнят і дорослих овець.

До інших галузей  тваринництва, від яких можна отримати сировину для хутряного виробництва, відносяться козівництво, розведення коней та великої рогатої худоби.

На сучасному  етапі розвитку економіки розробляється концепція переходу до ринкових відносин. Велику увагу потрібно приділяти інтенсифікації усіх видів виробництва, поліпшенню якості продукції, економії усіх видів ресурсів, впровадженню екологічно чистих технологій.

Рішення цих  завдань у хутряному виробництві повинно досягатися шляхом удосконалення процесів переробки хутрової сировини, виробництва напівфабрикатів, кушнірських і пошивних робіт.

Основними напрямами  модернізації переробки хутрової сировини є:

створення сучасного  обладнання для первинної обробки шкурок;

розробка екологічних  способів консервування хутрової сировини із замкненим циклом використання відпрацьованих розчинів консервантів;

інтенсивна хімічна  і ферментна обробка хутрової сировини для видалення розчинних  супутніх речовин;

оптимізація механічної обробки шкірної тканини;

раціоналізація  операцій жирування і знежирювання.

З метою забезпечення попиту населення в хутряних виробах  удосконалюються методи обробки  і підбирання напівфабрикатів, пошивне виробництво. Велика увага приділяється розробці перспективних моделей головних уборів і одягу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          1.2 Властивості хутряних напівфабрикатів

          Властивості хутряних напівфабрикатів групують за рядом  ознак: за номенклатурою споживчих  властивостей - естетичність, функціональність, ергономічність, надійність, технологічність. Вони можуть бути структурними, фізичними, механічними, хімічними, біологічними.

          Естетичні властивості. Хутро являє собою естетичну цінність, яка задовольняє естетичні потреби людини. Тому краса хутра сприймається через чуттєво-емоційну форму, що виявляється у зовнішньому вигляді хутряної шкурки, безпосередньо впливаючи на відчуття людини. Естетичні властивості хутряних шкурок, які викликають естетичні відчуття, найчастіше є природними і не змінюються або частково змінюються в процесі вичинювання.

          Естетичні властивості  включають у себе такі показники, як інформаційну виразність, якість виробничого  виконання, відповідність сучасному  стилевому напряму і моді.

          Показник інформаційної  виразності характеризує художньо-образну виразність і оригінальність напівфабрикату і включає такі показники, як забарвлення (колорит), опушеність(сорт) і пишність (фактура волосяного покриву), замшеподібність (для нагольних виробів) і драпірувальність шкірної тканини.

          Високі естетичні властивості хутряних виробів гоовним чином обумовлені природною красою хутра.

          Функціональні властивості хутряних виробів обумовлюють можливвість їх використання за призначенням як об'єкта споживання, тобто їх придатність для захисту організму людини від несприятливих дій зовнішнього середовища. Цей показник включає тепло- і вітрозахисні властивості.

          Ергономічні властивості включають гігієнічні фізіологічні і психофізіологічні властивості. Хутряні вироби мають високі теплозахисні властивості, хорошу повітре- і паропроникність.

          Фізіологічні властивості  хутряних виробів характеризуються масою виробу і залежать від товщини  шкірної тканини, густоти і висоти волосяного покриву. Психофізіологічні  властивості утворюються за рахунок  туше хутра.

          Надійність  у споживанні характеризується моральною і фізичною довговічністю, зберігаємістю і ремонтопридатністю. Мода на хутряні вироби змінюється не так швидко, як на швейні вироби, тому їх моральна довговічність є досить високою. Фізична довговічність залежить від виду напівфабрикату, властивостей волосяного та шкірного покриву.

          Технологічні  властивості мають велике значення для кушнірсько-пошивних процесів. Вони залежать від площі і конфігурації шкурок, пластитчності і міцності шкірної тканини.

          Споживні властивості хутряних товарів обумовлені в цілому сукупністю властивостей волосяного  і шкірного покривів шкурки в цілому.

          Властивості волосяного покриву

      Висота. Розрізняють висоту волосяного покриву і довжину волоса.  Висоту волосяного покриву вимірюють від шкірної тканини до кінчиків у невипрямленому стані. Довжина волоса визначається в випрямленому (витягнутому) стані.

          За довжиною (в  мм) воолсяного покриву (довжиною криючого волоса) хутряні напівфабрикати поділяють  на: особливо довговолосий - понад 90 (вовк, росомаха, єнот); довговолосий - від 50 до 90 (лисиця, песець, бобер, видра); середньодовговолосий - від 25 до 50 (соболь, куниця, нутрія, норка); коротковолосий - від 15 до 25 (горностай, байбак, хом'як); особливо коротковолосий до 15 (кріт, ховрашок).

          З висотою волосяного покриву пов'язані теплозахисні, естетичні властивості, а також маса шкурки. Ця властивість впливає на такий показник хутряного напівфабрикату, як сорт.

          Хутряні напівфабрикати кожного виду мають певну висоту волосяного покриву, що змінюється залено від кряжу, сорту, статі, віку, сезону і топографічної ділянки.

          Густота. Визначається кількістю волоса на одиницю площі (1см²). Визначається органолептичними методами або за допомогою густомеру. Густота волосяного покриву впливає на ті ж самі властивості, що й довжина.

          За густотою волосяного покриву хутряний напівфабрикат поділяють на: особливо густоволосий – понад 20 тис. волосин (видра, бобер, песець, заєць-біляк); густоволосий – від 12 до 20 тис. (соболь, заєць-русак, кролик, ондатра); середньогустоволосий – від6 до 12 тис. (лисиця, вовк, куниця, білка); рідковолосий – від 2 до 6 тис. (борсук, байбак, каракуль, овчина); особливо рідковолосий – до 2 тис. (ховрашок, хом’як, ведмідь).

          У межах одного виду тварини густота волосяного покриву залежить від кряжу, породу, статі, віку, топографічної ділянки, індивідуальних особливостей тварини, а також від пори року.

          Пишність. Цей показник характеризується величиною об’єму, заповненого волосяним покривом.

          За ступенем пишності хутряний напівфабрикат поділяють на: особливо пишний (песець, лисиця); пишний (куниця, соболь); середньопишний (норка, ондатра); низькопишний  (кріт); особливо низькопишний (ховрашок, нерпа).

          Пишність залежить від висоти, густоти і пружності  волоса.

          Остистість  визначається кількістю пухового волоса на один волос криючого. Від цього показника залежить зносостійкість, а також властивості, від яких вона залежить.

          М’якість  – ступінь опору волоса при згинанні. Вона залежить від мікроструктури волоса, відношення товщини стрижня волоса до його довжини, кількісного співвідношення криючого і пухового волоса., ступеня їх розвитку і товщини. Деякі види напівфабрикатів поділяються за м’якістю на шовковисті, м’які, грубуваті, грубі.

          Муаристість – незначна хвилястість окремих груп волоса в різних напрямах, що утворює гарний малюнок шкурки. Ця властивість є одним з основних показників якості ненароджених ембріонів ягняток (какракульча, муаре та ін.), шкурок лошат, теляток (опойок), козенят.

          Колір залежить головним чином від вмісту в стрижнях волоса різних комбінацій чорного та жовтого пігментів у вигляді зерен або у дифузному стані.

          За кольором волосяного покриву розрізняють хутро чорне, брунатне, руде, біле, сіре тощо. Колір  залежить від сполучення різнозабарвленого  волоса.

          За характером розподілу забарвлення шкурки бувають рівномірно забарвлені (видра, норка), з плямистим малюнком або смугами (рись, леопард, бурундук), зонарно забарвлені (уссурійський єнот, кролик-шиншила).Колір волосяного покриву впливає на естетичні властивості хутряних виробів.Цей показник залежить від кряжу (породи), віку, пори року, статі й інших чинників.

          Блиск. Під блиском волосяного покриву розуміють ступінь відбивання ним падаючого світла, що залежить у основному від будови лускатого шару волоса, а також від його завивистості. Напрямний і остьовий волос має більш інтенсивний блиск ніж пуховий.

          На практиці блиск  визначають органолептично. За інтенсивністю  розрізняють шкурки із сильним, середнім, слабим і матовим блиском; за характером блиску – з шовковистим і склоподібним. Шкурки з шовковистим блиском цінуються вище ніж із склоподібним.