Медицинський туризм в Ізраїлі

Цим головним принципам  винного туризму найкращим чином  відповідають екскурсії на виноробні підприємства з дегустацією вин в дегустаційних залах, так звані «винні тури». Сьогодні багато виноробні господарства в курортних містах і селищах мають такі зали. Тут можна спробувати вина та коньяки з гарантією дійсності. Крім того, на дегустаціях відвідувачі дізнаються багато цікавої та корисної інформації про вина регіону, історію виноробства, отримують навики правильного споживання вин.

Також туристам пропонують оцінити технологічну культуру виробництва, спуститися в підвали з величезними бутами і бочками, познайомитися з таїнством дозрівання вина, дізнатися про вікові традиції конкретного господарства.

Окремі підприємства володіють величезними колекціями вин. Їх називають енотеки. Щодо України, то найвідоміша і найбільша колекція знаходиться в "Масандрі" і налічує близько мільйона пляшок. Цікаві колекції є в інституті "Магарач", в "Коктебелі" і "Інкермані". [5]

Крім того, на багатьох підприємствах організовані музеї  виноробства, де можна познайомитися  з історією та особливостями виноробства певної місцевості. Відвідування музеїв включено у винний тур.

Провідні туристично-екскурсійні  фірми світу пропонують відвідування дегустаційних залів, екскурсії  на виноробні підприємства з дегустацією  вин, а також відвідування винних фестивалів і навіть спеціальні багатоденні програми - винні тури з відвідуванням декількох підприємств.

У залежності від побажань подорожуючих, можлива організація  наступних поїздок:

• Індивідуальний тур. Його може організувати туристична компанія (зазвичай найдорожчий варіант), або сам турист (є ризик отримати не те, що очікуєш). Такі види винних турів гарні для тих, хто не хоче залежати від решти групи людей і бути вільними у своїх рішеннях і переміщеннях.
• Груповий тур Організовується туристичною компанією для певної групи людей конкретно, або вже після шаблонного маршрутом для всіх бажаючих. Групові тури зазвичай добре організовані «від і до» і не припускають внесення змін у програмі.
• Приєднання до групи Відмінний варіант для тих, хто хоче відпочити індивідуально і частину часу поєднати з мандрівною групою з винному маршрутом. У даному випадку туристи самі вирішують, де вони будуть відпочивати і з ким, отримуючи можливість потрапити в добре організований тур.

Будь-яка винне подорож  складається із стандартного набору туристичних послуг, доповнених гастрономічними складовими:

• Міжнародний авіапереліт, або будь-який переїзд до місця початку винного подорожі - поїздом, автомобілем і т.д.;
• Трансфер. Трансфер замовляють заздалегідь, або після приїзду. Завжди важливо знати деталі такого переїзду, тому як виноробні зазвичай знаходяться у віддалених регіонах;
• Розміщення в готелі або гостьовому будинку винороба. У залежності від уподобань туриста, розміщують його в готелі будь-якої категорії, якщо це дозволяє регіон. Також у деяких винних будинків є своя готельна інфраструктура, де, за певну плату, можна розміститися. Проживання у виноробів додає певний шарм у подорож;
• Харчування;
• Відвідування виноробства та дегустація вин. Це обов'язкова частина будь-якої винної подорожі і одна з найприємніших. Як правило, візит у виноробню включає в себе: відвідування виноградників з докладним описом місцевості та особливостей ґрунту; відвідання виноробні і погребів; відвідування музею виноробні, якщо такий є; дегустація вина. Під час дегустації турист дізнається про особливості того чи іншого вина, його відмінність від іншого вина, з якими стравами найкраще вживати дане вино, його навчають розпізнавати смакові нюанси. Цілком можливо особисте знайомство з господарями виноробства, але це бажано уточнювати заздалегідь. У залежності від групи подорожуючих, винороби вирішують самі, які вина представляти і наскільки сильно заглиблюватися в професійні деталі. У більшості виноробень можна придбати вино на місці;
• Додаткові послуги До додаткових послуг відноситься все, що йде понад стандартну програми: відвідування музеїв і галерей, прогулянка на яхтах і катерах; похід до театру; поїздка на рибалку; політ на повітряних кулях або просто пляжний відпочинок.

Автоподорожі по «винним  дорогах» з відвідуванням замків, виноградників, виноробства, ресторанів приваблюють величезну кількість туристів зі всього світла. Перевага цього виду відпочинку - у можливості самостійно планувати маршрут з «картою в руках». Однак самі великі і знамениті французькі виноградники приймають тільки групові екскурсії і тільки за попередньою домовленістю з конкретним турагентством. Практично у всіх виноробних країнах є такі «винні дороги», провідні від замку до замку, від виноробні до виноробні. Наприклад, у ПАР - Wine Route веде з Йоганнесбурга в Кейптаун, а з Кейптауна в Порт-Елізабет через виноробні і виноградники. В Італії прокладені спеціальні маршрути з назвами «Strada di Chian-ti», «Strada del Vino», настільки приємними для слуху шанувальника вин. [16]

1.3. Методика дослідження розвитку екологічного туризму на природоохоронних територіях

Серед базових теоретико-методологічних та дидактичних підходів в межах  англо-американської науково-освітньої  школи поширені такі: Інституційний підхід до вивчення туризму охоплює вивчення різних туристичних інститутів та організаційних чинників туристичної діяльності - готелі, ресторани, туроператори, турагенти й інші. При цьому досліджуються організаційні форми, застосовуються операційні методи, оцінюється економічне середовища бізнесу тощо. Підхід, заснований на вивченні продукту. Досліджуються різноманітні туристські продукти у взаємозв'язку з їх виробництвом, просуванням на ринку і реалізацією. Це ґрунтовний підхід, що потребує певних матеріальних витрат та часу для наукового дослідження соціально-економічних основ туризму.     Історичний підхід передбачає аналіз діяльності туристичних інститутів в історичному ракурсі і вплив інновацій на їх розвиток. Одним з варіантів історичного підходу є еволюційний, що набув у наш час широкого розвитку.

Економічний підхід базується на розгляді туризму як важливого чинника внутрішньої та світової економіки. Туризм активно вивчається економістами щодо формування попиту і пропозиції, його впливу на платіжний баланс і обмінний курс, зайнятість населення, економічний розвиток регіону та країни тощо. За цим підходом розробляються схеми суспільно-економічного аналізу розвитку туризму та його впливу на економіку країни. Проте поза увагою залишаються екологічні, соціально-культурні та етнопсихологічні чинники впливу.

 Соціологічний  підхід базується на розумінні туризму як специфічної соціальної діяльності. Увага соціологів спрямована на вивчення індивідуальної та групової поведінки туристів, виливу туризму на суспільство та природне середовище. За цим підходом досліджуються також різні соціальні групи, навички та звичаї гостей та місцевих мешканців, їх взаємодія тощо. Соціальні аспекти туризму і відпочинку ще потребують ґрунтовного вивчення та більш широкого застосування соціологічного підходу.

Географічний  підхід орієнтований на вивчення просторових аспектів туризму та туристичної діяльності. Особливу вагу мають рекреаційно-географічні дослідження, вивчення місцевих туристично-рекреаційних ресурсів, ландшафтних особливостей території тощо. Географічний підхід у своїй основі є досить інтегральним і, окрім природничо-географічних аспектів, туризму охоплює також соціально-економіко-географічні (насамперед геомаркетингові), етногеокультурні, інформаційно-географічні та інші аспекти.

Міждисциплінарний підхід полягає в урахуванні багатоаспектності туризму та туристичної діяльності, що охоплює всі сфери суспільно-економічного життя країни. Так, для маркетингового дослідження використовують психологічний підхід, оскільки туристи та відпочиваючі мають дуже різноманітні мотиви та цілі подорожі, це ж стосується і просування туристського продукту на ринку. При дослідженні культурологічних аспектів туризму застосовується антропологічний підхід. Залучення політичних інститутів та державних органів при перетинанні туристами державних кордонів (отримання закордонних паспортів, віз, страхування тощо), а також існування в багатьох державах урядових структур з розвитку туризму базуються на юридичних та політичних знаннях. Для того, щоб індустрія туризму функціонувала, необхідним є законодавче забезпечення та відповідна правова база (закони про туризм і відповідні нормативні акти).

Системний підхід до вивчення туризму інтегрує всі інші підходи в єдиний, за допомогою якого на мікрорівні досліджуються діяльність туристичних фірм у конкурентному середовищі, туристичні ринки, зв'язки з іншими інститутами і споживачами, на макрорівні – цілісна система туризму країни або регіону, а також ЇЇ взаємовідносини з іншими системами – політичною, правовою, економічною, соціальною тощо.

Метод районування – це територіальна систематизація, яка являє собою процес розчленування території на відповідно цілісні частини. Серед методів районування виділяють дві великі групи – дедуктивні та індуктивні. Застосовують також точні кількісні методи районування, до яких слід віднести такі методи, як метод «зважених балів», дистанційного коефіцієнта, мінімізації віддалі.

Метод парадигми. Парадигма – модель постановки проблем, прийнята як зразок вирішення дослідницьких завдань, панівний спосіб   наукового мислення, виражений у деякій закінченості та відносній узгодженості поглядів на навколишні явища та речі, які належать до компетенції будь-якого підрозділу науки.

Картографічний  метод – один із найважливіших арсеналі дослідницького апарату соціально-економічної географії. Основний інструмент картографічного методу – карта. Характерною рисою сучасного розвитку картографічних методів є впровадження ЕОМ та засобів автоматизації на усіх стадіях створення і використання карт. Застосування математичних методів, розробка комп’ютерних карт дають змогу підвищити точність та об’єктивність досліджень і відкривають шлях до використання компютерно-інформаційних технологій.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що комплексний характер туризму та винного туризму, зокрема, обумовлює необхідність використання системи різноманітних підходів до фахової освіти в галузі туризму у сполученні з основними фаховими завданнями і цілями.  [7]

РОЗДІЛ 2. Провідні об’єкти винного туризму в Європі та Україні

2.1.  Винні тури країнами Європи

            Коли звичні кухня та напої рідної країни набридають, а душа просить чогось особливого, на допомогу приходять винороби.

Гостинні виробники  вина запрошують усіх охочих відвідати  їх володіння в рамках «винних  турів», і своїми очами побачити чарівний процес перетворення виноградних грон у вино на його батьківщині, а також            продегустувати напій із вишуканими закусками, притаманними тому чи іншому регіонові. Туристи на цих маршрутах отримують унікальну можливість не просто якісно відпочивати, але і ближче познакомитися з культурою місцевості, традиціями вживання вина, місцевою кухнею, а також особисто з виноробами.

             Згідно з однією з легенд, виноробство було винайдено саме в Європі на остові Кіпр. Ще з часів заснування на Кіпрі винного виробництва, яке процвітає і до цих пір, найвідоміше вино випускається під марками КЕО та ЕТКО. Найпопулярнішими кіпрськими винами на сьогоднішній день є: Шардоне, Совіньон Бланк, Семіллон, Рислінг (білі), Каберне Совіньон, Каберне Франк, Гренаш, Каріньян Нуар (червоні) і т. д. p [16]

           Кіпр: У вересні -  в самий розпал збирання врожаю- на Кіпрі проводиться винний фестиваль, який святкують 10 днів. Організовує його муніципалітет Лімасола – найбільший центр виноробства, що сконцентрував у своєму районі майже все виноробне виробництво острова. Спостерігаючи за гучним, веселим натовпом сьогодні, складно уявити, зо в 1961 році, в успіх заводу, який вимагав істотних витрат, ніхто особливо не вірив. Проте всім сумнівам на зло, фестиваль вина сподобався як місцевій публіці, так і багатотисячним туристам, зо з’їжджаються на келих кіпрського вина з усього світу.

            Сьогодні фестиваль вина не тільки розважає, а й сприяє просуванню виноробної продукції на зовнішньому ринку: свято в Муніципальному саду ніколи не обходиться без присутності іноземних гостей. Фольклорні колективи, танці, пісні, дегустації рідкісних кіпрських вин, і столи, які ломляться від страв – на 10 днів Лімасол перетворюється на місто-свято.

            У «несвяткові» дні туристи на Кіпрі рухаються, як заведені, по улюбленому винному маршруту: Лімасол-Пафос-Куріон. У 2001 році в селі Ерімі – недалеко від доісторичного поселення Сотіров, де були виявлені найдавніші рештки виноградних кісточок – відкрився справжній Музей вина. Експозиції музею переносять мандрівників крізь століття і знайомлять з історією виноробства. Староданвій посуд з  музею Пьерідіса, знаряддя праці, використані для вирощування винограду – що тільки не відшукається серед експонатів музею. Головне, представлені в музеї численні марки вин острова можна дегустувати, скільки душа забажає. [9, 12]