Основні поняття туризму

Австрія. Австрійські Альпи традиційно є популярними в аматорів цього виду спорту. Найбільш відвідувані курорти трьох австрійських провінцій: Зальцбургу, Тіролю і Каринтії. Крім того, туристи ідуть у Форларль-берг і Штирію. Регіон Тіролю, розташований між гірськими масивами Альберг і Кітцбюель, найбільше насичений гірськими курортами. Рейтинг популярності тірольських курортів останніми роками незмінно очолює Майерхофен, розташований за 60 км від Інсбрука в долині ріки Циллер. Інсбрук — столиця Тіролю, місце проведення двох зимових Олімпіад — 1964 р. і 1976 р. Поблизу цього міста розміщено шість відомих гірськолижних районів: Хунгербург, Іглс, Тулфес, Муттерс, Акзамер-Ліцум іШтубай. За 24 км від Інсбрука розкинувся тірольський Зеєфельд, за 50 км — Кітцбюель, відомий у гірськолижному світі понад 80 років, один з елітних курортів Австрії. Тут у січні традиційно відбувається етап Кубка світу з гірських лиж. Одним із найбільш престижних курортів Австрії вважається Сан-Антон, тут 100 років тому був заснований перший в Австрії лижний клуб. Крім Сан-Антона, відомими курортами є Сан-Крістоф, Цюрз і Лех. Усі вони розташовані в гірському районі Арльберг. Також давно користуються популярністю в європейців регіони Пітцаль із відомим курортом Гальтюр і Отцаль з курортами Обергурглъ-Хохгурглъ і Зельден, курорти Бріксен і Зель регіону Кітцбюель.

Андорра. Піренейські курорти Андорри дешевші за альпійські. Найбільш популярними в іноземних туристів є курорти Сольдеу — Ель-Тартер, Пас-дє-ла-Каса — Грау-Руж, ПальАрінсаль і Ордіно (Оріндо) — Аркаліс.

Франція, Гірськолижні курорти Франції можна розділити на дві категорій: традиційні й сучасні. До традиційних, а це затишні гірські поселення, належать Мерібель у долині Труа Валле, Шамоні, розташований біля підніжжя Монблану, спортивний Валь д'їзер та елегантний Межев. Сучасні лижні курорти з'явилися в 50-ті роки XX ст. До них належать Куршевель, Валь Торгне, Ла Плань, Тінь, Аворіаз, Лек Арк, Ле дез Альп, Шамрус, Ізола-2000.

Швейцарія. Сталим попитом іноземних туристів користуються курорти Церматт, Кран-Монтана, Віллар, Гріндельеальд, Давос, Лейкербад, Санкт-Моріц.

Болгарія. У цій країні функціонують чотири найбільших гірськолижних курорти: Боровець, розташований у гірському масиві Ріла, Пампорово в масиві Родопи, Банско в масиві Пірін і Алеко на горі Витоша поруч із Софією.

Катання на гірських лижах — заняття не з дешевих, але в Болгарії, як і в Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині, ціни на гірськолижних курортах є поміркованими.

Італія. Ця країна має кілька десятків гірськолижних центрів. Найбільш популярним є район Доломітових Альп за 150 км на північ від Венеції: центри Кортіна-д'Ампеццо, Кронплатц, Альта-БадЧя, Валь-Гардена, Валь-ді-Фасса, Арабба, Альта-Пустерія, Сан-Мартино, Валеідзарко. Не менш відомою є область Альта-Вальтеліна, розташована на півночі від знаменитого озера Гарда, на кордові з Австрією і Швейцарією* Найбільш знані центри Борміо, Санта-Катерина, Сан-Коломбо і Пассо-Стельвіо. Область Валле д'Аоста розташована в західній частині Італії і межує з Францією і Швейцарією. Тут відомими гірськолижними центрами є Курмайор, Ле-Туїль, Червінія.

Словаччина. Ця країна має кілька міжнародних гірськолижних центрів. У Низьких Татрах розташований курорт Ясна, у Високих Татрах — Штребське Плесо, Старий Смоковець, Татранська Ломниця. Популярність Словаччини зумовлена порівняно низькими цінами на відпочинок і обслуговування.

Туреччина. У цій країні гірськолижний спорт відносно молодий, але курорти, розташовані на схилах Північних Анатолійських гір, стають дедалі популярнішими. Найбільш відомими курортами Туреччини є Улу-даг, Паландокен, Саракамиш, Карталкайя.

Фінляндія, Гірськолижники — як початківці, так і професіонали, надають перевагу Фінляндії. Лижні центри Фінляндії популярні серед туристів, які ще не вміють кататися з високих гір. Тут існує понад 120 лижних центрів. Найбільш відомими є Талма, Віхті, Мессіля в околицях Гельсінкі, а також північні курорти: Вуокатті, Рука, Сааріселкя, Леві у Лапландії, Юлляс, Куусамо.

Швеція. Гірськолижні курорти Швеції популярні серед європейців. Найбільш відомі лижні центри Оре і Селен.

Норвегія. Основні гірськолижні центри розташовані на півдні країни: відомий олімпійський Ліллехаммер, Гейло і Хемседал.

Польща. Польща має кілька найбільших зимових міжнародних курортів: Закопане біля підніжжя Татрів; у районі високогірного судетського масиву Карконоше два невеликих, проте популярних курорти — Шкляр-ска-Поремба і Карпач.

Румунія. Всесвітньо відомі гірськолижні центри Румунії розташовані в районі Південних Карпат у долині Прахови. Це Сіная за 124 км від Бухареста, біля підніжжя гір Фурніка і Пятра Арсе, Пояна Брашов біля підніжжя гір Постевару і Предял.

Чехія. Крім лікувально-оздоровчих і екскурсійних турів, Чехія може запропонувати катання на гірських лижах у районі гір Крконоше, на зимових курортах Шпіндлеров Млін і в спортивному центрі Гарахов у західній частині гір, а також на курорті Пец під Снєжкою у східній частині Крконоше.

Німеччина. Зимові курорти Німеччини розташовані на півдні країни, у Баварських Альпах. Найбільш відомими і популярними серед іноземних туристів є альпійські курорти Берхтесгаден, Гарміш-Партенкірхен і Обер стдорф. У Гарміше працює багатофункціональний Олімпійський льодовий палац.

США. Історія американських зимових курортів почалася 1935 р., коля з'явився перший такий курорт "Сонячна долина". Сьогодні можна назвати три великих регіони, в яких розташувалося понад 50 гірськолижних центрів. На східному узбережжі, поблизу Вашингтона, Нью-Йорка і Бостона, в невисоких Аппалачських горах працюють Кіллінгтон, Страттон, Окемо, Стоув, олімпійський Лейк-Плесід та ін. Друга група курортів розташована в Скелястих горах, майже в центрі країни, у штатах Колорадо (Вейл, Аспен, Брекенрідж, Кістоун) та Юта (Парк-Сіті, Дир-Веллі, Сноу-берд}. Третя група зимових гірськолижних центрів зосереджена на західному каліфорнійському узбережжі: олімпійський курорт Скво-Веллі, курорти озера Техо (Нозстар, Хевенлі та ін.).

Словенія. Найбільш популярні серед лижників зимові курорти Краньска Гора за 90 км від Любляни, Бохін на високогірному плато Вогел, Блед на гірському альпійському озері, Крвавець у Кам'янистих Альпах, Бовець на горі Канин, а також курорти Рогла, Церкно.

Іспанія. Для занять гірськими лижами тут придатні кілька регіонів, які активно відвідують іноземні туристи. У центральній гірській системі, що розташована в районі Мадрида, — Сеговії (Сьєрра-де-Гвадарама) функціонують станції Ла-Пінілья, Валъкотос, Вальдески, Навасеррада. В Іспанії знаходиться найпівденніший в Європі гірськолижний регіон Сьєрра-Невада.

Канада — країна елітних гірськолижних курортів. У її західній частині розташований новий величезний гірськолижний центр Уїстлер. За 40 хв. їзди від Калгарі знаходиться гірськолижний центр Банф.

Безліч гірськолижних курортів у різних країнах розвиваються і модернізуються. Однак через низку несприятливих зовнішніх факторів вони не користуються великою популярністю в іноземних туристів, їх відвідують переважно місцеві жителі. Наприклад, є найбільші гірськолижні курорти Фарайя Мзаар і Лак лук у Лівані, єдиний невеликий гірськолижний курорт на північному сході Ізраїлю, в районі Голанських висот на кордоні із Сирією біля підніжжя гори Хермон на висоті 1600—2100 м. В Індії міжнародну популярність має курорт Аули в Гархвалі. Нові лижні центри створені нещодавно в гірському штаті Уттар Прадеш. У цій країні функціонують також курорти Кедар, Кантха, Куш Кальян.

В Японії більше 10 комфортабельних лижних курортів європейського рівня розташовані на острові Хоккайдо, в тому числі олімпійські Саппоро і Нагано. Варто зазначити, що гірськолижний відпочинок у Японії є одним із найдорожчих у світі.

6.5. Діловий туризм

Бізнес-подорожі

Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн бізнес-поїздок. Територіально вони розподілені нерівномірно. Значна частина туристських потоків із службовою метою спрямована в Європу. В структурі ділових поїздок на європейському континенті переважають відрядження бізнесменів, конгресові тури, поїздки на виставки та ярмарки й інсентив-тури для працівників фірм.

Посідаючи перше місце у світі за кількістю прибуттів і витратами на діловий туризм, Європа поступово втрачає провідні позиції в цьому сегменті туристичного ринку. За темпами зростання ділового туризму вона відстає від інших регіонів світу. В умовах економічного спаду фірмам доводилося економити: вони скорочували кількість відряджень, поєднуючи кілька поїздок в одну, вдосконалювали системи зв'язку для вирішення більшості питань на місці, бронювали недорогі засоби розміщення і купували авіаквитки зі знижками. На відміну від європейських американські фірми продовжували нарощувати обсяги фінансування. Попри нестабільне економічне становище вони збільшували витрати на ділову частину поїздки, заощаджуючи на організації відпочинку і розваг бізнесменів.

Типовий турист, що подорожує зі службовими цілями, — це чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований спеціаліст чи керівник. Практично обов'язковою умовою для учасника ділового туризму є володіння англійською мовою.

Основний "постачальник" ділових туристів в Європі — Німеччина. Щорічно понад 5 млн німців їдуть у відрядження, з них 3 % виїжджають за кордон, 21 % — подорожують за кордоном і всередині своєї країни, 76 % здійснюють службові поїздки тільки Німеччиною. Середня тривалість службової поїздки в країни, розташовані на іншому континенті, — 12— 13 днів, всередині регіону — 5—6 днів, а своєю країною — 3—4 дні.

Серед європейських держав, які приймають потоки ділових людей, виділяють Німеччину, Велику Британію, Францію, Нідерланди, Італію, Іспанію, Швецію, Швейцарію. Особливе місце посідає Бельгія зі столицею

Брюсселем, що є одночасно і столицею ЄС. Кожне десяте прибуття у Францію та Бельгію здійснюється з діловою метою, у Велику Британію — кожне третє.

Помітну роль на ринку бізнес-туризму відіграють країни Центральної та Східної Європи. За прогнозами UNWTO, привабливість Центральної та Східної Європи як ринку ділового туризму зростатиме.

Стрімко розвивається бізнес-туризм на американському континенті: кожна восьма поїздка сюди є діловою. Основні потоки ділових людей спрямовані в США, Канаду та Мексику, які є лідерами на всіх сегментах туристичного ринку Західної півкулі. У цих країнах кількість бізнес-поїздок неухильно зростає, але різними темпами. У США динаміка службових поїздок відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку міжнародного туризму. У Канаді обсяги ділового туризму збільшуються повільніше, ніж кількість прибуттів на відпочинок. У Мексиці темпи зростання кількості бізнес-поїздок перевищують аналогічний показник туристських прибуттів.

Набуває сили потік ділових туристів у Латинській Америці. Із розвитком економіки, розширенням і зміцненням торговельних зв'язків багато країн цього регіону зміцнили свої позиції на ринку ділового туризму. Збільшується кількість прибуттів із діловою метою в Парагвай, Гватемалу, Коста-Рику.

У Південно-Східній Азії помітне зростання кількості службових поїздок: кожна п'ята поїздка є діловою, третина з них припадає на Сянган (Гонконг), Сінгапур і Тайвань.

Справжній бум ділового туризму в середині 90-х років XX ст. пережила Індонезія. Демонструючи найвищі у регіоні темпи зростання прибуттів ділових людей, країна до 1995 р. за кількістю бізнес-поїздок випередила Тайвань і Сінгапур. Фінансова криза, що охопила Південно-Східну Азію, вдарила і по Індонезії. Падіння курсу національної валюти та глибока економічна і політична кризи поставили її на край прірви. Масові безладдя, що охопили Джакарту, загроза голодних бунтів — усе це призвело до згортання ділових зв'язків, відпливу бізнесменів із країни. Трагічні події осені 2002 р. лише загострили ситуацію.

Досить нерівномірно розвивається туризм в Африці та на Близькому Сході. Підйоми і спади в динаміці прибуттів залежать переважно від політичної ситуації в регіоні. Початок 90-х років XX ст. був відносно спокійним як на Африканському континенті, так і на Близькому Сході. У міру стабілізації становища пожвавлювалася ділова активність. Останніми роками політична ситуація на Близькому Сході знову загострилася, що спричинило спад не лише пізнавального, лікувально-оздоровчого і релігійного туризму, а й ділового.

В Африці останнім часом високі темпи зростання ділового туризму спостерігалися в Республіці Конго, Зімбабве та Ефіопії. За прибуттями лідирували Єгипет, Південна Африка і Марокко. На Близькому Сході основні потоки ділових людей спрямовувалися в нафтовидобувні країни (Саудівську Аравію та ін,), а також в Ізраїль та Йорданію. Загострення політичної ситуації на Близькому Сході та серія терористичних актів в Африці (Єгипет, Кенія, Танзанія) зумовили спад ділового туризму в цих регіонах. Перспективи розвитку ділового туризму тут залишаються невизначеними.

Конгресово-виставковий туризм

Цей вид туризму є найбільш динамічним сегментом ринку ділових подорожей. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, виставок та ярмарків. Бізнесмени та вчені беруть участь у форумах, щоб зустрітися з колегами, обмінятися досвідом і найновішою інформацією, провести переговори, відволіктися від звичної обстановки та долучитися до пропонованої культурної програми.

Якщо в 30-ті роки XX ст. щорічно проводилось близько 200 міжнародних конференцій, то сьогодні їх кількість перевищує 9 тис. на рік, причому близько 80 % припадає на країни Західної Європи та Північної Америки. Перші три позиції за кількістю міжнародних симпозіумів і нарад посідають США, Франція та Велика Британія. Німеччина, яка посідає четверте місце, відома своїми виставками та ярмарками, популярність яких пояснюється сприятливою кон'юнктурою в багатьох галузях промисловості цієї країни, підвищеним попитом на інвестиційні товари і розвиненою інфраструктурою. Німеччина отримала право провести всесвітню виставку "Експо-2000", яка відкрилася 1 червня 2000 р. у Ганновері — відомому конгресовому та виставковому центрі. На ній було представлено 189 країн, що розмістилися в 53-х павільйонах на площі 170 га. Основну частину площі зайняла експозиція на тему "Людство — Природа — Технологія". Завдяки фантазії учасників відвідувачі змогли здійснити подорож у просторі й часі, зануритися у віртуальні світи. Дні проведення "Експо-2000" були насичені культурними та спортивними подіями.

Найбільшими центрами конгресово-виставкової діяльності в Європі та Америці є Амстердам, Барселона, Брюссель, Вашингтон, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж. Щороку державні та ділові особи з'їж-джаються в Давос (Швейцарія) на форуми з актуальних питань розвитку світового господарства. Ці міста мають відповідну матеріально-технічну базу та широкі можливості для організації дозвілля іноземних гостей. Конференції відбуваються в конгрес-центрах, готелях, театрах і концертних залах, університетах та інших закладах. Останнім часом міжнародні заходи дедалі частіше проводяться в будівлях, які мають історичне значення, в замках чи нетрадиційних спорудах. Користуються популярністю конгреси на борту суден. Часто симпозіуми і конференції проходять у теплу пору року на узбережжях морів чи озер* Учасники таких заходів можуть не лише працювати, а й у вільний час відпочивати на пляжі, купатися і загоряти.