Філософські погляди Т.Г.Шевченка

38

  Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України                                          Головне управління освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації                                   Закарпатське територіальне відділення Малої академії наук України                                                                     

 

 

                            Відділення: Філософія

                             Секція: Історія України

 

                                      

                                          

                                                                                                                          

 

         

         ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

 

                                                              

                                                              

 

 

 

 

                                                                                   Роботу виконала:                                   

                                                                                   учениця 10 класу Виноградівської

                                                                                   гімназії Виноградівської районної

                                                                                  ради Закарпатської області

                                                                                   Вража Крістіна Олександрівна

 

 

                                                                          Науковий керівник:

                                                                          Максимець Наталія Іванівна

                                                                                    Завідувачка МАН                                          

                                                                                    Виноградівського РЦПР                                                                                       

                                         

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

                                                    Виноградів  - 2013

                                                        

                                                           ЗМІСТ

 

 

Вступ ……………………………………………………………………….. ...........   3   

 

Розділ I. Шевченко і Україна……………………………….……………………..   7   

1.1 Інтерпретації  Шевченка…………………………………………………………    9

 

1.2 Україна – екзистенційний стан буття…………………………………….. …..    19   

 

Розділ  ІІ. Ставлення до мови……………………………………………….. …...   21    

 

2.1 Ідейно-естетична суть поетичної мовотворчості Шевченка…………………    25

 

Розділ  ІІІ. Релігійний світогляд…………………………………………………..   28   

 

Висновки…………………………………………………………………….. …. ….  32      

 

Список  використаних джерел…………………………………………………….   34   

 

Додатки……………………………………………………………………………….  37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        ТЕЗИ          

 

          Серед численних наукових досліджень, що з’явилися впродовж останніх двадцяти років, є чимало публікацій, присвячених аналізу філософських поглядів Т.Шевченка.

         На порозі визначної дати – 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича українці в Україні та у всьому світі з сердечним піднесенням приходять до всіх пам’ятних місць, пов’язаних із його життям і творчістю. От і ця наукова робота є осмисленням  творчості генія зі сторони його філософських поглядів.

           Власне філософська проблематика утворюється передусім системою таких моральних категорій, як життя та смерть, віра, надія, любов, сумління тощо. Але ці проблеми утворюють й ідейний зміст поезії взагалі, художньої творчості           Т. Шевченка зокрема.

       Постать велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах світу з року в рік . Але справжня велич титанічного подвигу Тараса Шевченка як основоположника нової української літературної мови сповна усвідомлюється тільки з плином часу.

        В світовій літературі було мало таких пристрасних співців гніву, співців обурення, зневаги й презирства до ворога, як Шевченко. Якщо попередники лише «співчували» народові, підносили почуття жалю і милосердя до  «простого» люду, то він поставив перед народом великі історичні завдання, підніс народ на висоту історичної відповідальності за долю батьківщини.

          Після дослідження особливостей інтерпретації Шевченка, аналізу історичних постатей його творчої спадщини, спостерігаємо здійснення безпомилкових пророцтв Кобзаря. Це так звана паралель двох світів. Провели її не просто з початком творчості Шевченка, адже вона бере початок з часів підписання Переяславської ради, що тривожила душу кожного, змушувала до боротьби проти москалів.

        Саме духовні пошуки та світоглядні  позиції Шевченка навіть сьогодні  дають нам відповіді на дилеми.

                                                                  Вступ

 

        Про постать, чиї мистецькі осяги на українському небосхилі вже понад півтори століття залишаються недосяжними, ми, здається, знаємо все. Однак провокативне слово «ювілей» спокушає у котрий раз спинитися перед величчю генія, вчитатися і вдуматися, вслухатися і вчутися в його незнищенного і безсмертного «Кобзаря», що провістив українцям у задушливій російській імперії еру українства. Саме українства, а не малоросійства!

На  порозі визначної дати – 200-річчя  від дня народження Тараса Григоровича Шевченка українці в Україні та у всьому світі з сердечним піднесенням приходять до всіх пам’ятних місць, пов’язаних із його життям і творчістю. От і мені захотілося осмислити  творчість генія зі сторони його філософських поглядів. Тут, в першу чергу, українська національна ідея, про яку так багато говорять в сучасній Україні, і антропологізм поета, і його відношення до релігії, мови, науки. Та й взагалі, чи можна знайти сторону життя, де він би не залишив значного сліду.

                 Нам здається, що у світовій науці найбільше і дослідників творчості Шевченка – і серед співвітчизників, і за рубежем. Постать велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах світу з року в рік. Новознайдені матеріали, нові праці про його життя і творчість, невтомна боротьба за Шевченка в Україні і за рубежем – все це звільняє образ нашого пророка від фальшування спотворення, які уперто проводяться від появи першого «Кобзаря» (1840) і донині.

«Він  був сином мужика – і став володарем  у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові світлі й вільні шляхи професорам, і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, як десять переможних армій…»

Іван Франко

«Чужинці-дослідники, що звертають увагу на творчість  Шевченка, переймаються здивуванням, що поет, митець слова, так широко  і  всебічно вплинув на різні сторони  духовно-національного життя нації». «Шевченко був некоронованим королем української національної революції 1917-20 рр.».

Проф. Д-р Юрій, пр. Л. Максиміліанс університету в Мюнхені

 

Його  твори перекладені на сотні мов  світу, його книжки і сьогодні перевидаються  сотнями тисяч примірників. А  кількість побудованих йому пам’ятників по всьому світу перевищила 500. Вони збудовані в Україні не тільки в містах, а й у багатьох селах. Стоять пам’ятники Шевченкові також у Канаді, Америці, Франції, Бразилії та інших країнах.

Серед численних наукових досліджень, що з’явилися впродовж останніх двадцяти років, є чимало публікацій, присвячених аналізу філософських поглядів Т.Шевченка.

В різні  часи по-різному тлумачились твори  Шевченка, вони були об’єктом багаторічної фальсифікації. Посилено нав’язувалось  уявлення про нього як про революціонера, який тільки те й робив, що прагнув крові та закликав народ «гострити сокиру» на панів. Звісно він і справді був надзвичайно чутливим до соціальної несправедливості і не раз посилав прокльони на голови кріпосників. Але ідеї соціального звільнення органічно поєднувались у нього з ідеями національного відродження. Більше того, ця ідея була домінантою в творчості Шевченка, була рушійною силою його творчості. В світовій літературі було мало таких пристрасних співців гніву, співців обурення, зневаги й презирства до ворога, як Шевченко. Якщо попередники Шевченка лише «співчували» народові, підносили почуття жалю і милосердя до  «простого» люду, то Шевченко поставив перед народом великі історичні завдання, підніс народ на висоту історичної відповідальності за долю батьківщини.

       При вивченні і осмисленні своєї теми я користувалася багатьма джерелами, зокрема, В.С.Горський «Історія української філософії», Збірник праць дев’ятої наукової шевченківської конференції, Григорій Клочек «Поезія Тараса Шевченка», Дмитро Чуб «Живий Шевченко», C. О.Єфремов «Шевченкознавчі студії», «Шевченкова криниця» та багато інших.

«Муза Шевченка,- писав Костомаров, - роздирала  завісу… І страшно, і солодко, і п’янюче було заглянути туди! Тарасова муза прорвала якийсь підземний заклеп, вже кілька віків замкнений багатьма замками, запечатаний багатьма печатями».

      Філософія й наука дивляться на світ «різними очима». Результатом філософського осмислення є образ світу як сфери людського буття. Це людський світ, і в центрі його завжди – людина. Найважливішою ознакою філософії є те, що все, про що вона говорить, є для носія даної філософії проблемою життя і смерті. Філософським питання стає лише тоді, коли воно набуває прямого зв’язку з проблемою сутності й сенсу буття людини.

Власне філософська проблематика утворюється передусім системою таких моральних категорій, як життя та смерть, віра, надія, любов, сумління тощо. Але ці проблеми утворюють й ідейний зміст поезії взагалі, художньої творчості Т. Шевченка зокрема.

Сповідував  антропоцентризм, сутність якого полягає у визнанні людини центром буття, світу, у сприйнятті всього сущого крізь призму переживань, устремлінь, потреб і бажань людської особистості. Людина в його творчості постає образом Божим. Він звертався до ідеалів справедливості, свободи, протестував проти політичного, національного гніту, посягання на свободу і гідність особистості. Започаткував новий тип людини, моральним ідеалом якої є вільний дух, що  самовизначається шляхом пізнання. Екзистенційний антропоцентризм¹ Шевченка проявляється і в його ставленні до релігії, яку він розглядав як реальну силу, засіб боротьби за свободу й щастя людини. Ідеалізував Богоматір, антропологізував Христа, цінував у ньому найкращі людські риси. Підтримував усе високе, святе й правдиве у християнстві. Найбільшою духовною цінністю народу вважав рідну мову як культурне надбання, виступав проти її засмічування, за подолання примітивізму й лихослів’я.

      Об’єктом дослідження є творчість Т.Г.Шевченка, його життєвий шлях, багатоплановість інтерпретацій та екзистенційний² стан буття.

      Предметом дослідження є філософські погляди Шевченка, його духовні пошуки та світоглядні позиції.

     Методами для досліджень стали емпіричні, теоретичні та проблематичні.

Дана  наукова робота поділяється на три розділи. Перший розділ має два  підрозділи, а другий розділ поділяється на один підрозділ. Практичне значення роботи полягає у тому, що вона синтезує всі функціональні одиниці філософської етимології письменника.

Зміст поставлених завдань:

• Визначити і синтезувати домінантну ідею Кобзаря.
• Розкрити суть екзистенційного антропоцентризму Шевченка.
• Дослідити характер творчого доробку письменника, його маргінальність.
• Вдосконалити знання про інтерпретації історичних постатей.
• Провести моніторинг за символізмом у творчій спадщині.
• Вивчити вплив безпомилкової конкретизації Шевченка.
• Розкрити релігійні світогляди у поетичному світі.
• Перевірити достовірність пророцтв, провівши паралель з минулого в сучасність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Шевченко і Україна

 

«Муза Шевченка, - писав М.Костомаров, - роздирала завісу… І  страшно, і солодко, і болюче і п’янюче було заглянути туди!» звичайно, таке враження на навколишніх справляв, передусім поетичний доробок Шевченка з притаманною йому напруженою емоційністю, абсолютизацією почуття й емоційного сприйняття довколишньої дійсності. Але не лише цими, надзвичайно високими естетичними якостями вирізняється поетичний доробок  Т.Шевченка. тут чи не найяскравіше виявилася принципова маргінальність соціального становища поета, що багатозначно відобразилась на характері його поетичного доробку. Він – не селянин, але й не дворянин, він не може повернутись до свого минулого, але й не здатний забути чи заперечити його. Саме це  зумовлює вибір ним ролі посередника, поета-пророка, який, з одного боку, не є селянином, але прибирає на себе функцію репрезентанта духовних цінностей народу, носієм яких було передусім селянство. З іншого боку, своєю творчістю він звертається до вищих кіл суспільства, але сам не стає часткою їх. Це стає можливим завдяки повному ототожненню себе з Україною.