Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

                                                                                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1  Види діяльності підприємств

Отримання балансового прибутку пов’язане  з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана  з реалізацією матеріальних і  нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від  іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов’язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої  реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в  окремі періоди.

По-третє, це діяльність пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність пов’язана  з отриманням позареалізаційних  прибутків і виникненням позареалізаційних  витрат підприємств.

До них належать:

а) прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

б) невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

е) прибуток від завищення цін  і тарифів;

є) курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

ж) прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

з) вартісна різниця відвантаженої  та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.[25, 179-180].

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства:

Маргінальний прибуток ( ) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінним витратами, пов’язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

, (1.1)

де  - чистий дохід підприємства, грн.;

- сума змінних витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом реалізованої  продукції, грн.

Валовий прибуток (Пв ), що обчислюється різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання,опалення приміщення виробничого цеху тощо):

, (1.2)

де  - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства ( ) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов’язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

, (1.3)

де  - інший операційний дохід, грн.;

- адміністративні витрати, грн.;

- витрати на збут, грн.;

- інші операційні витрати,  грн.

Прибуток від звичайної  діяльності до оподаткування ( ) – визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

(1.4)

де  - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;

- інші фінансові доходи, грн.;

- інші доходи підприємства, грн.;

- витрати від участі в капіталі, грн.;

- інші фінансові витрати, грн.;

- інші витрати підприємства, грн.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства ( ) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

, (1.5)

де  - ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).

Чистий прибуток підприємства ( ) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

 , (1.6)

де  - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

- витрати, пов’язані з надзвичайною  діяльністю підприємства, грн.[22, 320-349].

 

 

1. Інформаційна база та правове забезпечення аналізу формування прибутку, та шляхів його використання

Залежно від змісту і завдань  аналізу використовують такі основні  інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. 
Фінансова звітність.

З 1 січня 2010 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:* 
Форма 1 "Баланс" — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.* 
Форма 2 "Звіт про фінансові результати", що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.

Форма 3 "Звіт про рух грошових коштів", що відображає надходження  та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства .

Форма 4 "Звіт про власний капітал", що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду. 
"Примітки до звітів" — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності  — надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  коштів підприємства для прийняття рішень. 
Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів: 
щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними; 
участі в капіталі підприємства;

оцінювання якості управління;

оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Основна мета Плану рахунків —  надати інформацію, необхідну для  контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою "Балансу" і "Звіту про фінансові результати"  
Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності. 
Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів. 
Класифікацію користувачів фінансової звітності в Україні наведено на рис. 3. 
За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі — узагальнюючі показники фінансового стану підприємств.

Незважаючи на виняткову важливість фінансового аналізу на основі відносних  показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов’язана з великими труднощами і потребує високого професіоналізму.

Статистична звітність. Дані зі стандартних обов’язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Так, форма № 1 «Підприємство», яка має назву «Обстеження діяльності підприємства (організації) за рік», містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: зміни складу і структури активів підприємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах; витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів).

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану  є система бухгалтерського обліку та робочі документи підприємства, яка надає інформаційні потоки для формулювання результатів аналізу. В ній здійснюється узагальнення інформації в грошовому виразі про майно та зобов'язання підприємства, шляхом документального обліку всіх господарських операцій.

Найчастіше джерелом аналізу фінансового стану вважають лише фінансову звітність. Але такий  аналіз може бути проведений всіма  зацікавленими контрагентами підприємства. Він дійсно може показати основні  тенденції зміни фінансового  стану на підприємстві, але ніяким чином не пояснить їх. Для того, щоб виявити причини зміни фінансового стану підприємства і можливості його поліпшення необхідне продовження аналізу.

Базовим джерелом для  аналізу фінансового стану науковці вважають фінансову звітність, яка має ряд переваг:

- однаковість форм  звітності для різних підприємств,  що дозволяє використовувати  єдині;

методи розрахунку показників і забезпечує певний рівень порівнянності  даних;

- відкритість, що дозволяє  використовувати звітність для  оцінки підприємств і внутрішніми, і зовнішніми користувачами;

- обов'язковість складання,  то не накладає додаткових  витрат на проведення аналізу;

При цьому умовою ефективного  аналізу фінансового стану є  фінансова звітність, яка підготовлена відповідно до загальних вимог і правил розкриття інформації, наведених у стандартах бухгалтерського обліку.

Також для аналізу  фінансового стану можуть залучатись нормативна, планова інформація, дані інвестиційних та фінансових програм  і проектів, зведених і окремих  кошторисів, калькуляцій. Саме вони дають змогу виявити відхилення фактично досягнутих значень  фінансових показників від запланованого рівня