Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

Аналітичні  групування дозволяють виявити та вивчити  взаємозв’язок між показниками. У підприємницькій діяльності зустрічаються різноманітні взаємозв’язки між показниками, які можуть виступати в ролі причини або наслідку.

2. Прийом внутрішнього  порівняння (зіставлення).

Оцінку показника  можливо здійснювати тільки в порівнянні з іншим показником, аналогічним за змістом, який використовують для оцінки і контролю. Тому прийом порівняння (зіставлення) використовується в тих випадках, коли необхідно проаналізувати, як змінився фактичний рівень показника проти передбаченого за планом, попереднього звітного періоду, нормативу, наскільки він перевищує рівень, досягнутий на інших підприємствах.

Важливою умовою застосування прийому порівняння при  аналізі є повне зіставлення порівнюваних показників. У протилежному випадку необхідно пояснювати розрив між рівнями показників і визначати вплив причин, які викликали їх незіставленість. У зв’язку з цим для застосування прийому порівняння необхідні єдність: в ціннісній оцінці вартісних показників; у методології розрахунку показника; організаційної структури підприємств; у структурі показника; календарних періодів. Порівняння вартісних показників передбачає використання порівняльних цін та врахування інфляційних процесів.

При порівнянні може бути одержаний результат у  вигляді абсолютної величини (якщо береться різниця між порівнюваними показниками) або відносної у відсотках (якщо визначаються відношення порівнюваних показників). У ряді випадків розрахунок проводять у двох величинах. Порівняння можуть здійснюватись за допомогою таблиць, графіків, діаграм.

3. Узагальнення  сукупності показників за допомогою  середніх величин.

Показники фінансової звітності підприємств складаються  з моментних та динамічних рівнів, а тому при проведенні аналізу  вони потребують деяких узагальнюючих характеристик. Для цього вираховують середні показники.

Середня величина в економічному аналізі є одним  з основних узагальнюючих показників і дає загальну характеристику однорідної сукупності. При обчислені середніх показників динаміки необхідно користуватись загальними положеннями теорії середніх величин.

Найбільш поширеною  в економічних розрахунках є середня арифметична (проста або зважена).

Проста середня  арифметична величина визначається шляхом додавання окремих величин  і діленням суми на число величин.

Зважена середня  арифметична визначається шляхом ділення  суми показника, одержаного від множення його складових частин, на суму однорідних складових частин.

Методика обчислення середнього рівня показників залежить від їх виду.

Розрахунок  середнього рівня інтервальних показників фінансової звітності обчислюються за методикою простої середньої арифметичної величини. Важливе економічне значення має підсумовування рівнів інтервального ряду. Сума рівнів інтервального ряду динаміки характеризує рівень даного показника за більш тривалий проміжок часу.

Розрахунок  середнього рівня показників моментного ряду зводиться до того, що всі рівні  ряду додаються (причому перший і  останній у половинних розмірах) і знайдену суму ділять на кількість рівнів ряду без одного.

Середня гармонічна величина - застосовується в тих  випадках, коли відомі розміри показника, а відомостей про кількість одиниць, якими він характеризується немає.

4. Відносні величини  відображають розмір показника,  який виражається як кількісне співвідношення між окремими (однойменними або різнойменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу. або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.

При здійсненні аналізу показників фінансової звітності  розраховують наступні види відносних  величин:

4.1. Рівень (відносна  величина) виконання показників  бізнес-плану -  характеризує рівень виконання показників, які підприємство передбачало виконати.

4.2. Рівень (відносна  величина) планового завдання - характеризують  відношення величини показника,  визначеного в бізнес-плані, до  величини, досягнутої фактично.

4.3. Рівень (відносна  величина) динаміки - визначають відношенням рівня (значення) показника за звітний період (рік, квартал, місяць і т.д.) до його рівня за минулий період. Дія того, щоб розрахувати відносну величину динаміки, необхідно мати дані щонайменше за два періоди або моменти часу.

За рівнями  показників в динаміці можливо розрахувати: абсолютний приріст (абсолютне зменшення), темп зростання (зниження), темп приросту (спаду), абсолютне значення 1 % приросту.

Для того, щоб  охарактеризувати інтенсивність зміни  розміру показника, можна відносні величини динаміки обчислювати двояко. Зокрема, можна розмір показника у кожному наступному періоді співвідносити з розміром показника кожного попереднього періоду. Або ж можна розмір показника кожного періоду зіставляти з розміром показника одного будь-якого періоду, взятого за базу порівняння.

Отже, при обчисленні відносних величин динаміки постає питання про вибір бази (основи) порівняння. Залежно від характеру  бази порівняння розрізняють два  види відносних величин динаміки: відносні величини динаміки зі змінною базою порівняння (ланцюгові) і відносні величини динаміки з постійною базою порівняння (базисні).

Якщо відносні величини динаміки з змінною базою  порівняння характеризують швидкість зміни величини показника від одного періоду до іншого, то базисні відносні величини характеризують поступове віддалення цього ж показника від періоду, який взято за базу порівняння.

4.4. Рівень (відносна  величина) структури - характеризують  склад досліджуваного показника.  Їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елементу до абсолютної величини показника, тобто як відношення частини до цілого. Як правило, відносні величини структури виражаються у відсотках (база порівняння приймається за 100). Показники структури можуть бути виражені і в коефіцієнтній формі (база порівняння приймається за одиницю).

Зіставляючи структуру  одного і того ж показника за різні  періоди часу, можна простежити за структурними змінами.

4.5. Рівень (відносна  величина) координації - характеризують  співвідношення окремих складових частин показника між собою. Вони показують, у скільки разів порівнювальна частина показника є більшою чи меншою від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

4.6. Рівень (відносна  величина) зовнішнього порівняння - це співвідношення одноіменних показників різних суб’єктів господарювання. Так, наприклад, можна зіставляти показники фінансової звітності різних підприємств.

4.7. Рівень (відносна  величина) інтенсивності - відношення  двох різноманітних показників. Відносна величина інтенсивності показує, скільки одиниць одного показника припадає на одиницю іншого. Відносні, величини інтенсивності завжди є величинами іменованими (продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність, собівартість тощо).

5.Прийоми дослідження  показників за рядами динаміки..

 Будь-який динамічний  ряд показників фінансової звітності  у межах періоду з більш-менш  стабільними умовами розвитку  виявляє певну загальну закономірність. Одним показникам притаманна тенденція до зростання, іншим - до зниження рівнів. Зростання чи зниження рівнів показників фінансової звітності динамічного ряду, може відбуватися по-різному: рівномірно, прискорено чи уповільнено. Нерідко ця закономірність порушується деякими випадковими коливаннями в господарській діяльності, що її відразу не видно. Ось чому показники рядів динаміки треба спочатку дещо обробити. Є кілька способів такої обробки.

Укрупнення  періодів - найпростіший спосіб обробки  рядів динаміки. Суть його в тому, що дані динамічного ряду об’єднують у групи за періодами.

Іншим способом виявлення загальної тенденції  динамічного ряду є згладжування за допомогою плинної середньої. При цьому також вдаються до укрупнення періодів, але за допомогою послідовного зсування на одну дату .

6. Прийом обчислення  індексів. Індекс — це узагальнюючий показник, що характеризує співвідношення між окремими однойменними показниками, які відносяться до різних періодів або моментів часу.

Загальні форми  вираження індексу: коефіцієнти  або проценти. Для оцінки показників за допомогою індексів кожний рівень показника порівнюють з рівнем, прийнятим за базисний.

Якщо необхідно  показати, як розвивалось підприємство після певного періоду, то за базу беруть фактичний рівень показника  періоду, який передував йому. Такий ряд покаже темпи зростання (зменшення) рівня показника за кожний період у порівнянні з базисним (базисний індекс).

Можна обчислювати  індекси і шляхом відношення кожної дальшої величини до попередньої. Це відобразить вже темпи змін досліджуваного явища за кожний окремий період порівняно з попереднім (ланцюговий індекс).

З точки зору вивчення показників фінансової звітності  використовують індивідуальні та загальні індекси.                

Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику окремих рівнів аналітичних показників, які індивідуально характеризують господарську діяльність підприємства.

Загальні індекси  характеризують зміну синтетичних  показників, як загальної сукупності аналітичних показників.

7. Балансовий  метод - застосовують у тих  випадках, коли кілька однорідних показників пов’язані між собою і за допомогою їх рівноваги можна визначити значення одного показника при відомих значеннях інших або перевірити їх взаємозв’язок (баланс активів підприємства та зобов’язань, фінансовий план надходжень коштів та їх витрачання, формування і використання чистого доходу (виручки).

8. Прийом ланцюгових  підстановок — дозволяє розкрити  взаємозв’язок окремих факторів і виміряти їх вплив на той чи інший показник. Умовою для застосування прийому є наявність прямої і непрямої пропорційної залежності між досліджуваними факторами і розміром показника.

Пряма залежність досліджуваного показника від розміру  його складових частин (факторів) показує, що зміна окремого фактора (збільшення, зменшення) аналогічно змінює розмір показника.

Непряма залежність досліджуваного показника від розміру його складових частин (факторів) показує, що зміна одного фактора (збільшення, зменшення) діє прямо аналогічно на показник, а іншого в оберненій залежності, фактор збільшується, показник зменшується і навпаки.

 

 

 

 

 

2.3. Аналіз та  оцінка ліквідності майна підприємства

 

Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов’язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Платоспроможність - це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси, ліквідність балансу підприємства є пов’язання можливості продажу його активів з одночасною оплатою зобов’язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов’язанням (заборгованості). Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати оплати праці тощо.

Найліквіднішими активами є готівка та безготівкові кошти на рахунках в банку. Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять борги у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для одержання грошових коштів готову продукцію, товари, понад нормативні залишки виробничих запасів спочатку необхідно продати.

Зважаючи на різний ступінь ліквідності активів, можна припустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані, як одночасно  не всі поточні зобов’язання необхідно оплатити. Тому, при розрахунку показників ліквідності необхідно, насамперед, оцінити кожний вид активів на ліквідність за сумою доходу, а поточні зобов’язання за строками платежів.

Таблиця  2.5

Методика розрахунку показників для оцінки ліквідності  підприємства ПП «Врожай Агро 1»  за даними фінансової звітності

Найменування  показники	Формула розрахунку	Оцінки показника
		За нормою	2012 р.
1. Загальний  коефіцієнт покриття (платоспроможності)	Ф. 1 (сума ряд. 260-270):(ряд. 620)	>1,0	13,71
2. Коефіцієнт  швидкої ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 150-250):(ряд.620)	>0,5	3,01
3. Коефіцієнт  незалежної (забезпеченої) ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 130-150 + 230,240):(ряд.620)	>0,5	0,94
4. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 220-240) :(ряд. 620)	>0,2	0,07
5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів	Ф. 1(ряд. 260):(ряд. 28)	за Планом	за планом
6. Частка виробничих  запасів в оборотних активах	Ф. 1 (сума ряд. 100-120) :(ряд.260)	>0,5	0,78