Сутність і напрями екологічного виховання дошкільників

• Про калину є багато розповідей, бувальщин.

Вихователь розповідає легенду про калину.

— Плоди    калини    за    народними    уявленнями    здавна 
символізували мужність людей, калина є символом вірності. Калина з- 
поміж рослин чи не найбільше заслуговує на дбайливу увагу. Мабуть, 
більше, ніж у будь-якому деревці, у ній поєднується красиве і корисне. 
Не було в народі корисніших ліків від застуди, ніж калиновий чай.

— Діти, а хто з вас пив чай з калини? А ви знаєте, що ще 
виготовляють з калини?

Відповіді дітей.

— Діти, поводимо біля калини хоровод,

Діти водять хоровод  і співають пісню «Ой у лузі калина...»

  — Є таке повір'я: якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться  продовжувач  роду — син.  У народі  кажуть;   «Милуйся 
калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

— Написано дуже багато колисанок про калину, пригадаємо 
одну,

Спи, дитино, бо покину,

Сама  піду по калину.

Наламаю калиноньки

Та й покладу  в голівоньки.

А калина буде цвісти,

А дитина буде рости.

— А ще запам'ятайте: ламати калину є великим гріхом, бо 
калина — жива душа того, хто посадив її, душа народу нашого.

— Діти, ми з вами поллємо наш кущ калини водою ї хором 
промовлятимемо:

Рости, наша калинонько,

Вгору, вгору.

Рости, наша калинонько,

Розвивайся,

Навесні біленьким  цвітом заквітчайся.

От ми і поспілкувалися з калиною. А в групі на занятті  з аплікації виготовимо кетяги калини.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зупинка Вербова

       У гості до вербички - зеленої   косички

Мета: уточнити і розширити уявлення дітей про вербу; вчити   класифікувати дерева на листяні і хвойні; ознайомити з  унікальними лікувальними властивостями верби розвивати мислення, увагу; виховувати чуйність. ввічливість,  любов до рідної землі.

Обладнання: плетені з вербової лози кошик, тарілка, ваза.

Попередня робота: розучування пісень, віршів, ігор, хороводів  про вербу; перегляд ілюстрацій, малюнків, фотографій.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь.

• Діти, чи любите ви мандрувати?
• А як називають тих, хто мандрує?
• Чому люди мандрують?
• Як ще називають дорогу?
• Чим відрізняється стежина від дорога? Відповіді дітей,

 Наша екологічна стежина поведе до зупинки «Вербової». Що 
там можна побачити? Які дерева називаються листяними? А які 
хвойними? Чому?

Відповіді дітей.

 Покличемо у мандрівку ляльку Маринку. Запросіть її  будь 
ласка,

Діти запрошують ляльку Маринку піти з ними,

— Сонце в мандрівку  нас закликає

І про дорогу оповідає.

Несіть же їй ласку 

У кожній долоньці

Разом з промінням 

Веселого сонця.

Йдіть, мої любі,

Під ноги дивіться,

Травам ї квітам

Ніжно вклоніться.

Хай же мандрівка 

Казкою стане,

Про неї розкажете 

Татові й мамі.

— Стежинка привела нас до цього чудового дерева, Як воно 
називається?

Відповіді дітей,

— Вербу люблять і шанують в Україні «Без вербі і калини 
нема України», — каже народна мудрість Привітаймося з вербою.

— Добрий   день,    вербо!   (Вербичко,   вербичко-сестричко, 
вербонько-серденько, вербичко-косичко, вербице-сестрице.)

Вихователь. Ми раді тебе бачити! Прислухайтесь. діти, як вітається з нами верба. Що чуєте? (Шелест листочків,} Чи подобається вам цей звук? Який настрій він викликає? (Спокійний, радісний, щасливий.) Вдихніть цілющий аромат верби. Чи приємно пахне верба? Помилуйтеся вербою. Чим зачарувала нас верба? Які у неї гілочки? (Тоненькі, звисають донизу,} Поміркуйте, чому вербу називають плакучою? Які листочки? (Зелені довгі, вузенькі, гладенькі, цупкі, блискучі.) Що вам нагадують? (Заячі вушка.) Доторкніться до стовбура, Який він? (Прохолодний, шершавий, твердий, міцний.) Як ви гадаєте, наша верба — молоде дерево чи старе? Чому? (Вона велика, стовбур товстий, кора шершава, нерівна, Коріння у деяких місцях повилазило на поверхню, воно велике, товсте,} Багато років тому її посадили дбайливі руки вихователів тут, у нашому садку. Для чого? (Щоб було красиво, чисто, радісно, приємно, щоб було чистим повітря.)

— Ростуть верби понад річками, ставами, біля джерел, криниць, 
Своїм корінням верба укріплює береги, не дає їм обвалюватися, 
Коріння у неї дуже довге і міцне, тому їй не страшні ні хвилі, ні повінь, 
А ще люди впевнені, що верба росте там, де є у землі вода, Тому 
колись під вербами копали криниці.

У нашої верби  багато друзів. Подивіться уважно, відшукайте їх. Хто це? (Мурашки, «жук-сонечко», пташечка, павучок, сонечко, вітер, хмарка, дощик, земля.). Я бачу гусеницю. Вона — друг? Чому? А травичка? А квіточка? А мої дітки? Пограємось з лялькою Маринкою:

Вітер віє, повіває,

Він вербу стару  гойдає, Вибіг вовчик на поляну

          І на вітер косо глянув.

Вітер вовчика  злякався

І в дупло верби  сховався.

— На прогулянку ми взяли кошики. З чого вони зроблені? Нагну 
гілочку верби. Зверніть увагу, як легко вона гнеться, Таку гілочку 
називають лозою. З гілочки верби плетуть різноманітні речі; кошики і 
копієчки, тарілки, вази, підставки і навіть крісла зі столами. А у давнину 
— колиски для немовлят. Таке ремесло називається лозоплетінням.

Ой вербице, вербице. Зелена косице! Будемо тебе величати, Наші даруночки дарувати.

— Наші даруночки це побажання вербі,

Діти  по черзі говорять побажання верб?: щоб добре росло, ніхто не кривдив, за коси не скубав, листочків не обриває, гілочок не ламав, сонечко не світило, дощик поливав, вітерець грався, діти любили.

 

 

 

 

 

Зупинка « Березова»

 Немає   більш   поетичного дерева    в наших лісах,ніж береза. Народні назви:   береза пухнаста, біла береза, березник.

Берези одні з  перших дерев, а подекуди й перші, одягають зелене вбрання, тому й місяць, що починає рік називався березень. Вслухайтеся: місяць берези — березень.

На території  України поширено 4 види: береза бородавчаста, береза пухнаста, береза низька та береза дніпровська.

Береза пухнаста має кучеряву крону, гілки спрямовані вгору, молоді пагони рівні. Це тіньовитривала рослина, тяжіє до вологих місць, росте на болотах, на узліссях соснових та мішаних лісів.

Розпускаються вони водночас у період цвітіння Запилювання відбувається за допомогою вітру. Плід-горішок з однією насіниною, що має по боках плівчасті крильця, ніби великі вушка.

Берези рослини однодомні. Їхні квітки зібрані в сережки: жіночі—  маточкові товстіші, спрямовані вгору, чоловічі — тичинкові — пониклі, завдовшки до 6 см сидять на пагінцях гілок.

Цінною є березова кора або береста.

Тепер бересту  найчастіше використовують для добування  березового дьогтю. Зрізають її рано навесні, холи починається сокорух. Роблять це спеціальним ножем, щоб не пошкодити деревини. У цю пор береста добре відокремлюється від лубу, а ранка затягується тонкою плівкою, яка забезпечує деревам нормальне існування,

Узагалі народна  та наукова медицина широко використовує березу, Настій з бруньок та листків — сечогінний та жовчогінний засіб.

Свіжі листки допомагають  під час ревматизму, вгамовують біль в уражених місцях. Настоєм листя змазують уражені місця  в разі хвороби шкіри.

Препарати з бруньок  і листя, а також березовий  сік вживають у народі в усіх випадках, коли потрібне загальне оздоровлення й поліпшення обміну речовин в організмі,

                                    «Береза»

Мета: ознайомити дітей із зовнішнім виглядом берези; активізувати словник такими лексичними одиницями. як береза білокора, тендітна, струнка, підберезник; розвивати уважність, мислення; виховувати інтерес, бережливе ставлення до природи рідного краю.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь. - Діти,   послухайте уважно загадку ї відгадай те, про що в ній ідеться.

В білій одежині  цілий рік ходила,

 Навесні зелений  волос розпустила.

 Кучері вмивала чистою росою,

 Та й розвеселяла білою красою.

Відповіді дітей.

— Так,  молодці, загадку відгадали.  Подивіться, яка красива 
береза?

— Вона вам подобається?

— Що ви можете розповісти про її зовнішній вигляд? 
Відповіді дітей.

— Гаразд,  от послухайте,  як у художній літературі описана 
берізка:

«Дочекалась тепла  вона вмилась, росою ранішньою. Ще яскравіша. світліша стала берізка, стали густішими й верхівки, Звішуються гілки з ніжними листочками роблячи гладеньку зачіску. Візерунками завивається русалчине волосся, Повіяло смолистою свіжістю весняної зелені беріз».

• В яку пору описана берізка? Відповіді  дітей.
• Станемо близенько біля стовбура берізки ї подивимося на 
  блакитне небо крізь її гілки. Які почуття виникли у вас? З чим можна 
  порівняти таку картинку? (З мереживом.)

Дати  змогу дітям ще раз помилуватися небом крізь березові віти.

Вихователь. Пограємо в гру, яка називається «Хто більше?»  Треба зібрати якомога більше слів-назв, слів-ознах до слова береза. (Діти грають.)

— Є такі люди, в кого береза — найулюбленіше дерево. Береза 
настільки їм подобається_, що вони навіть складають про неї вірші.

Берізка

Як прийшла до нас уквітчана весна.

Посадила я  берізку край вікна.

Стала, стала  я берізку поливать,

Стала пісеньку веселу їй співать.

Ти рости, моя  берізонько, рости,

Буйним листом вам на радість шелести.

• Сподобався вам віршик?
• Ми з вами назвали багато красивих слів про березу, сказали, 
  що вона білокора. А хто з вас знає, чому береза біла? Коли торкаєшся 
  теплої кори рукою, то вона ніби в крейді. Але як би ми не намагалися 
  терти   кору.   зняти   білизну  з   неї,   у  нас  нічого  не  вийде,   кора 
  залишається так само білосніжною,

І все це тому, що в бересті є спеціальна фарбувальна  речовина — бетулин. І лише одна береза має цю властивість.

• Багато цікавого можна розповісти про березу. От, наприклад. 
  березова кора, або береста. Здавна люди робили з неї посуд,кошики, 
  легке взуття.
• Знаєте, діти, якось      трапилась  таїш   історія. Я з друзями 
  пішла до лісу.   Там росли  переважно  сосни, та ми якось 
  натрапили на березовий гай. Він був дуже красивий, моє чарівний. У 
  лісі було затишно і тихо, лише інколи шелестіли десь листочки, немов 
  перемовлялися з кимось. Я прислухалась — це щось берізка шепотіла молодій сосні. Цікаво, що? Діти. як ви гадаєте, про що розмовляли 
  берізка і сосна?

Складання розповіді дітьми.

Запропонувати дітям в групі або вдома  намалювати свою зустріч з березою,

 

 

 

 

Зупинка «Горобинка»

        Горобину звичайну можна зустріти  на галявинах та узліссях. Будь-якої пори року це дерево дарує людям

У травні горобина одягається в красиве ажурне пірчасте листя і вся прикрашена щиткоподібними суцвіттями білих духмяних квіток. Квіти горобини мають сильний пряний аромат, який чути навіть здаля. Листок складний, дуже гарний, складається з 9—15 довгастих, загострених листочків, порізаних по краях зубчиками,

Наприкінці літа починають червоніти плоди горобини, надаючи їй святковості, барвистості. Восени, коли листя горобини набуває жовтогарячого кольору, вся вона ніби палає, А коли сніг укриє землю білою скатертиною, прикрасить білосніжними шапками оранжево-червоні китиці, горобина стає казково красивою.

Горобина є  окрасою нашої природи, бджоли збирають з квіток горобини пилок і нектар. Горобину ще називають пташиним деревом, бо взимку, коли все замітає снігом і пташкам важко дістати їжу, у пригоді стає горобина. На горобинний банкет злітаються снігурі, омелюхи, синиці, дрозди. У лісі поїдають плоди горобини не лише птахи, а й звірі: білка, кабан, куниця. Люди лікуються плодами горобини і споживають їх.

Горобина може віщувати погоду: «Якщо дуже рясний урожай плодів, то зима буде лютою», «Цвіте пізно — осінь буде сухою».

 

 

«Горобина - пташине дерево»

           Мета:    зосередити    увагу дітей на красі і чарівності горобини осінньої пори; закріпити знання про схожість та відмінність між деревом і кущем; з'ясувати, чому горобину називають пташиним деревом; уточнити і закріпити її лікувальні властивості; розвивати спостережливість, інтерес до рослинного світу; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї.