Заходи щодо покращення фінансового стану ХКО ім. Г.І. Петровського

Важко реалізовані активи  (А 4) - активи, призначені для використання у господарській діяльності протягом  досить тривалого часу. До цієї групи  включаються статті розділу І активу балансу «Основні засоби та інші необоротні активи».

Перші три групи належать до поточних активів підприємства. Вони ліквідні ніж решта його майна.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким чином

Найбільш термінові зобов’язання  (П1)  - кредиторська заборгованість розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов’язання, а також позики , непогашені у строк (за даними додатків з бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити і позикові кошти.

Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і позикові кошти.

Постійні пасиви (П4) - статті І розділу пасиву балансу «Фінансування капітальних вкладень», «Резервний фонд», «Доходи майбутніх періодів», «Резерви майбутніх видатків і платежів».

Короткострокові і довгострокові зобов’язання являють собою зовнішні зобов’язання підприємства.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань фірми її активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки за групами активів і пасивів. Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови :   А1 ≥ П1;   А2 ≥ П2;   А3 ≥ П3;  А4 ≤ П4 [ 5 ].

При цьому, якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості[ 2 ].

Виконання перших трьох рівностей свідчить про те, що поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання. У цьому випадку обов’язок виконується остання нерівність, яка свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, дотримання мінімальних умов фінансової стійкості[ 5 ].

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями відображує перспективну ліквідність [ 2 ].

 Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань

 

,                                     ( 1.1)

 

де ОА - оборотні активи;

КП- короткострокові пасиви.

 

За своїм змістом, аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, є коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузькому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку - виробничі запаси за формулою

 

,                                                    ( 1.2)

 

де ВЗ - виробничі запаси.

 

Логіка такого вилучення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати на їх придбання [ 9 ].

 

 

 

1.6 Аналіз рентабельності активів  і капіталу та ділової активності

 

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності - дохідності чи прибутковості його капіталу, ресурсів та продукції.

Рентабельність підприємства відображає ступінь прибутковості його діяльності. Аналіз діяльності полягає в дослідженні рівнів і діяльності різноманітних фінансових коефіцієнтів рентабельності, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують дохідність підприємства з різних позицій і ґрунтується згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку та доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

Методика аналізу прибутковості і рентабельності підприємства включає в себе такі етапи:

а) визначаються показники прибутковості та рентабельності підприємства.

б)     виконується аналіз рівня рентабельності виробництва.

в)     виконується аналіз рентабельності окремих видів продукції.

г)     складається аналітичний висновок.

На підприємствах розглядаються і аналізуються такі показники рентабельності:

а)    загальна рентабельність виробництва ( рентабельність фондів).

б)    рентабельність товарної продукції.

в)    рентабельність реалізованої продукції ( рентабельність продажів).

г)    рентабельність одиниці продукції.

Основними джерелами інформації для аналізу рентабельності є звітні фінансово - бухгалтерські форми № 1 - 5 [ 7 ].

Коефіцієнти рентабельності дають можливість оцінити рівень прибутковості використання активів і пасивів підприємства, господарської діяльності. Для цього використовують відношення різних видів прибутку (чистого, прибутку від реалізації) до відповідних показників.  Якщо підприємство має значні коливання рівня рентабельності, недостатній його рівень чи навіть збитковий, усі ці факти можуть бути підставою для висновку про його нестійкий фінансовий стан. А якщо підприємство збиткове протягом кількох років, можна з досить високим ступенем ймовірності стверджувати, що його фінансовий стан критичний.

Існує значна кількість показників рентабельності, які значною мірою дублюють один одного. Тому розглянемо лише головні з них.

Коефіцієнт рентабельності активів - це співвідношення балансового або чистого прибутку з середньорічною ( середньо квартальною) величиною активів:

 

Rpa =   ЧП  ,                                                        (1.3)

                                                     СА

 

де Rpa - коефіцієнт рентабельності активів;

     ЧП - чистий прибуток;

     СА - середньорічною ( середньо квартальною) величиною активів.

 

Співвідношення прибутку і активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більший цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

У разі від’ємного значення коефіцієнта це означатиме для підприємства необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів і зменшення власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності реалізації - найпоширеніший показник цієї групи. Його розраховують як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

 

      Кр = ПР х100                                                           (1.4)

                                             ПС

 

де Кр - коефіцієнт рентабельності реалізації;

     ПР - прибуток  від реалізації;

     ПС - повна собівартість реалізованої продукції.

 

Коефіцієнт рентабельності реалізації є індикатором можливостей підприємства до відтворення та розширення своїх виробничих процесів. Його високе значення є свідченням широких можливостей підприємства до цього, незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Низьке чи навіть відмінне значення може бути свідченням протилежного [ 9 ].

Рентабельність власного капіталу - дорівнює відношенню чистого прибутку до величини власного капіталу:

 

 Крвк = ЧП х100                                                      (1.5)

                                                 ВК

 

де Крвк - коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

     ЧП - величина балансового ( чистого ) прибутку;

     ВК - величина власного капіталу.

 

Основне економічне значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу полягає в тому, що він свідчить про частку прибутку у власному капіталі, вкладеному в підприємство його власниками. Можна також сказати , що цей показник свідчить про міру винагороди, яку отримують власники за прийняття на себе ризику, пов’язаного з розміщенням засобів у комерційне підприємство.

При збільшені обсягу реалізації підприємства власний капітал повинен збільшуватися як мінімум тими самими темпами, інакше почне збільшуватись заборгованість. Прибутковість власного капіталу також створює передумови для залучення зовнішнього капіталу на вигідних умовах.

Період окупності власного капіталу є зворотнім до коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і його відповідно розраховують так:

 

 Човк = ВК                                                              (1.6)

                                                  ЧП

 

де Човк - тривалість окупності власного капіталу.

 

Показники періоду окупності власного капіталу показують час ( у роках, кварталах ), у продовж якого власники можуть сподіватися на повернення своїх коштів. Однак таке трактування цього показника досить умовне. Це пов’язано з тим, що по – перше, практика більшості як вітчизняних, так і закордонних підприємств свідчить, що на виплату дивідендів власникам витрачають лише окрему частину прибутку, а, по – друге, при розрахунку тривалості окупності власного капіталу не враховують часу та рівня дисконтних ставок [ 10 ].

 

 

 

 

2 ЕКОНОМІЧНИЙ І ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ  СТАНУ                               ХКО ІМ. Г.І. ПЕТРОВСЬКОГО

2.1Аналіз техніко економічних показників виробничої діяльності

2.1.1 Аналіз виробництва та реалізації продукції

 

Аналіз та планування обсягів виробництва та реалізації продукції має велике значення у діяльності підприємства, бо вони впливають на результат та ефективність. Найліпший результат - це коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації, щоб цього досягти необхідно дуже ретельно та уважно проаналізувати ринок у цій галузі.

Перевищення обсягу виробництва над обсягом реалізації свідчить про неефективність діяльності, про неуважне дослідження ринку. Є випадки коли ці обсяги дорівнюють один одному, але попит повністю не задовольнили, тобто реалізувати можна було б більше - невикористаний реальний потенціал. Підприємство повинно виробляти ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.

Необхідне постійне визначення основних факторів, що впливають на обсяги виробництва та реалізації продукції та визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання.

Від зміни обсягів виробництва та реалізації продукції залежить обсяг витрат, прибуток і рентабельність підприємства, тому цим показникам приділяється значна увага, ведеться статистична звітність, щоб слідкувати за динамікою.

Аналітичне дослідження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємства проведемо на основі статистичної звітності про виробництво та реалізацію продукції за період - 2006- 2008 рр. Потім дамо оцінку виконання плану реалізації.

Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції ХКО ім. Г.І. Петровського проведемо у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз виробництва та реалізації продукції

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
				2007/ 2006 р.	2007/ 2006 р.	2008/ 2007 р.	2008/ 2007 р.
1. Випуск продукції, тис. грн.	43313	45928	54851	2615	106	80923	119,4
2. Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	39687	48888	56639	9201	123,2	7751	142,7