Міжнародні-економічні відносини

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………2

Розділ І Теоретичні аспекти  міжнародних економічних відносин і міжнародного підприємництва в  сучасних умовах господарювання……...5

1.1 Сутність міжнародної підприємницької діяльності…………………….5

1.2 Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин……………………………………………………………………………14

1.3 Міжнародні економічні відносини та їх структура……………….……21

1.4 Характерні форми міжнародних економічних відносин……………..26

Розділ II Особливості міжнародних економічних відносин України та Африки……………………………………………………………………………..35

2.1 Місце України в системі міжнародних економічних відносин……...35

2.2 Становлення міжнародних економічних відносин України та Африки………………………………………………………………………….….38

2.3 Перспективи та шляхи підвищення торгівельно-економічного співробітництва України та Африканських країн…………………..………..44

Висновок…………………………………………………………………………...50

Література…………………………………………………………………………53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Важливою стратегічною тенденцією є інтернаціоналізація національних економік і різних суб’єктів господарювання. Проголошення незалежності України  породило докорінні зміни у взаєминах  між нею та іншими зарубіжними  країнами. Почали Формуватися нова концепція, прогресивніші форми  зовнішньоекономічних відносин.

Тепер виникли принципово інші можливості економічного розвитку і трансформації  зв’язків між Україною та світовим співтовариством. Однією з характерних  особливостей світового суспільного  розвитку на сучасному етапі є  все більша взаємозалежність різних країн і господарських територіальних утворень. Без залучення будь –  якої країни до тісних світо господарських зв’язків неможливий її ефективний і соціально спрямований економічний розвиток.

Формування ринкової системи господарювання діалектично зв’язано зі  світовою економікою, процесами інтернаціоналізації  господарської діяльності, здійснюваної на рівні інституціональних органів  управління та окремих фірм з окремими формами власності. У першому  випадку зовнішньоекономічна діяльність спрямована на встановлення міжнародного (міждержавного) співробітництва, створення  належного правового поля з метою  стимулювання розвитку і підвищення ефективності економічних зв’язків, а у другому – вона виявляється  в укладенні та виконанні певних угод, договорів, контрактів. Усім підприємствам  і організаціям надано право безпосередньо  здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність на основі самофінансування і валютної самоокупності.

Забезпечення гармонійного входження  первинних комерційно – господарських  ланок (фірм) у систему міждержавного  поділу праці, кооперована взаємодія  на зовнішньому ринку, перетворення зовнішньоекономічних відносин на органічний елемент відтворювальних процесів мають сприяти не лише зростанню ефективності міжнародних економічних відносин, а й інтенсифікації ринкової системи господарювання всередині країни.

Все це вимагає більш гнучких  і ефективних підприємницьких зв’язків між внутрішньою виробничо – економічною системою та її зовнішніми партнерами, що виступають на міжнародному ринку як суб’єкти економічних відносин, рівновага котрих зумовлюється попитом на товари (послуги) та їх пропонування.

Актуальність обраної  теми очевидна. Утвердження державної  незалежності  України започаткувало  її фактичний вихід на світову  арену як суб'єкта міжнародних економічних  відносин. Кардинальні зміни в  геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від  того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

Жодна країна світу, на якому б рівні  економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормально розвиватися поза світовим господарством, без тісних економічних зв'язків з іншими країнами світу. Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростання національного доходу, прискореному розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, зовнішні економічні зв'язки впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства.

Для України на сучасному перехідному етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне використання зовнішніх економічних зв'язків для вирішення нагальних науково-технічних і господарських проблем.

Розвиток ефективних зовнішньоекономічних зв'язків дасть змогу Україні  швидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвитку продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення.

Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має господарських зв'язків з іншими країнами світу, змушена збільшити витрати виробництва приблизно в півтора — два рази.

Україна як молода суверенна держава  не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази і прийняття законів: Закону про зовнішньоекономічну діяльність України, Закону про створення експортно-імпортного банку, Закону про іноземні інвестиції, а також Декретів Кабінету міністрів України.

Об'єктивними причинами, що перешкоджають  нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках. З вітчизняних промислових товарів на ринках далекого зарубіжжя може конкурувати не більше 1 %. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам.

В даній роботі ставлю перед собою  мету дослідити такі питання як:  необхідність та роль міжнародних економічних  відносин, зокрема для України, також  розглянути питання міжнародного поділу праці та міжнародної економічної  інтеграції і дослідити місце  України в даних процесах.

Розділ І Теоретичні аспекти дослідження міжнародних  економічних відносин і міжнародного підприємництва в сучасних умовах господарювання

1. Сутність міжнародної підприємницької діяльності

 

Міжнародна підприємницька діяльність -- міжнародний бізнес, міжнародне підприємництво; стала в останній час об’єктом багатьох досліджень. С.Ф. Покропивний визначає її як діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). В іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність визначається як сфера виробничо-господарської діяльності, пов’язаної з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, з експортом та імпортом товарів та послуг. Ще в іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність вважається науково-технічним, виробничим, торговельним, сервісним та іншим співробітництвом господарських суб’єктів двох або більше країн, що в сучасних умовах пов’язано з міжнародною торгівлею товарами і послугами та міжнародним рухом і використанням факторів виробництва. (Рисунок. 1)

Суб'єктами міжнародної підприємницької  діяльності є її учасники, які спроможні  ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:

• фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
• юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Рисунок1 - Основні типи і види міжнародної підприємницької діяльності

 

 

 

 

 

Т и п и

 

 

 

 

В и д и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні  суб'єкти цієї діяльності, належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так іза її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар  не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів  доручення та інших), здійснюються без  обмежень.

Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні  та форми інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької  діяльності належить виконання окремих  зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, по­середницьких, а також  консультаційних і маркетингових  послуг.

Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює  різноманітну промислову кооперацію —  науково-технічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські  й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.

Відносно високий рівень інтернаціоналізації  суб'єктів господарювання репрезентує  спільне підприємництво, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.

Четвертою формою міжнародної підприємницької  діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації  суб'єктів господарювання є комплекси  територіально-виробничих і багатосторонніх  економічних зв'язків (прикордонна  та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація концесійних договорів  тощо).

Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами:перший — без створення нової юридичної  особи — тільки на підставі економічної  угоди (контракту);другий — із заснуванням  нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу.

Практична реалізація окремих  форм міжнародної підприємницької  діяльності досягається двома способами:перший — без створення нової юридичної  особи — тільки на підставі економічної  угоди (контракту);другий — із заснуванням  нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу.

 На підставі розмежування  суб'єктів господарювання за ознакою  форм власності розрізняють два  типи міжнародного бізнесу: приватний  і державний. Приватний бізнес  здійснюють фізичні та приватні  юридичні особи. Державний бізнес  здійснює держава та її представники.