Обліково-аналітичні основи і аудит виробничих запасів та шляхи їх удосконалення на підприємстві

Дипломна робота

спеціаліста

на тему «Обліково-аналітичні основи і аудит виробничих запасів та шляхи їх удосконалення на підприємстві»

 

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ      4

ВСТУП       5

РОЗДІЛ 1. ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВ       8

1. Теоретичні засади визначення і класифікації виробничих запасів на 
   підприємствах.      8
2. Методичні підходи до бухгалтерського обліку і аудиту виробничих 
   запасів     21

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА 
ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ     33

2.1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Глинозем 2»      33

2. Первинний облік руху виробничих запасів на підприємстві      40
3. Шляхи вдосконалення обліку наявності і руху виробничих запасів на 
   підприємстві.     58

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПАТ 
«ГЛИНОЗЕМ 2». :      74

1. Планування аудиту виробничих запасів     74
2. Перевірка    обліку    виробничих    запасів    на    підприємстві    ПАТ 
   «Глинозем 2»      81
3. Узагальнення результатів аудита обліку виробничих запасів на ПАТ 
   «Глинозем 2»      87

ВИСНОВКИ      93

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ     97

ДОДАТКИ      104

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЗ - виробничі запаси

ЛЗК - лімітно-забірна картка

МФУ - Міністерство фінансів України

МШП - малоцінні швидкозношувальні предмети

П(С)БО - положення (стандарт) бухгалтерського обліку

ПДВ - податок на додану вартість

 

ВСТУП

Проблема ефективності формування виробничих запасів справляє вплив на діяльність промислових підприємств, а також сприяє розвитку наукових досліджень у різних галузях знань, зокрема в бухгалтерському обліку, економічному аналізі. Пошук інструментів вирішення питань управління виробничими запасами в виробництві на мікрорівні зумовлює дослідження обліку і аналізу виробничих запасів підприємств.

Виробничі запаси - важливий елемент ділової активності підприємства. З одного боку, виробничі запаси створюють та утримують для гарантування безпеки виробництва, гнучкого функціонування підприємств, а з іншого -вони є формою відволікання коштів з обороту підприємств та їх капіталізації. На підприємствах, продукція яких характеризується високою матеріаломісткістю, виробничі запаси становлять значну частку в складі оборотних активів. Такими, зокрема, є гірничо-збагачувальні підприємства України. Відтак виважене управління виробничими запасами суттєво впливає на загальну ефективність та фінансові результати їх діяльності, а якість управління прямо залежить від своєчасності й повноти обліково-аналітичної інформації, яку отримують на всіх етапах процесу управління.

Вагомий внесок у розвиток теоретичної основи дослідження природи виробничих запасів, проблем їх обліку та аналізу зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: Ф.Ф. Бутинець, М.І. Бондар, В.І. Єфіменко, О.А. Зоріна, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, Л.І. Лук'яненко, Є.В. Мних, Д.А. Панков, М.С. Пушкар, Л.А. Роштейн, В.В. Сопко, Г.В. Савицька, Н.М. Ткаченко, Дж. Букан, К. Друрі.

Аналіз наукових джерел з проблем обліку і аналізу виробничих запасів свідчить про існування низки невирішених питань, особливо стосовно практики, які потребують подальших досліджень. Так, не розроблені аналітичні регістри для оперативної оцінки своєчасності постачання й обліку відхилень у термінах постачання за кожним конкретним постачальником в

 

оперативному режимі. Підприємства не розраховують оптимальний обсяг капіталовкладень у виробничі запаси, застосовуються застарілі норми запасів, не проводиться розрахунок оптимальних партій замовлень та обсягів запасів.

Проведення комплексних досліджень виробничих запасів, удосконалення методики їх обліку й аналізу на гірничо-збагачувальних підприємствах уможливить отримання повної та оперативної інформації про виробничі запаси, що сприятиме формуванню ефективної методики розрахунку забезпеченості підприємств матеріалами та виявленню шляхів мінімізації витрат на їх зберігання і поповнення.

Необхідність вирішення зазначених питань вплинула на обрання теми дисертаційної роботи, а також підтвердила актуальність даного дослідження.

Мета дипломної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних, організаційних і методичних питань обліку та аналізу виробничих запасів, а також розробці практичних рекомендацій щодо їх застосування в діяльності ПАТ «Глинозем 2».

Поставлена мета визначає зміст запропонованого дослідження. Для досягнення поставленої мети у роботі поставлено і вирішено такі завдання:

• дослідити теоретичні засади визначення і класифікації виробничих запасів 
  на підприємствах з позицій системного підходу;
• дослідити порядок документування операцій підприємств з придбання і 
  використання  виробничих запасів  протягом  звітного  періоду та надати 
  пропозиції щодо його вдосконалення;

 

• вивчити  особливості  обліку наявності  й руху виробничих запасів за 
  постійної системи обліку запасів та запропонувати методику синтетичного 
  обліку виробничих запасів за періодичної системи;
• оцінити ефективність застосування чинної методики аналізу формування 
  виробничих запасів, методів розрахунку оптимальних обсягів їх придбання, 
  інтервалів поповнення протягом виробничого циклу;
 

- розробити й обгрунтувати  на основі проведеного аналізу  ефективності формування виробничих запасів напрями скорочення витрат на обслуговування запасів.

Предметом дослідження є теорія, організація і методика обліку та контролю виробничих запасів підприємства.

Теоретичною та методологічною основою роботи є діалектичний метод наукового пізнання явищ і процесів господарської діяльності. В процесі вивчення проблем обліку й аналізу виробничих запасів використано методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, абстрагування та конкретизації.

Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік виробничих запасів, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет, статті вітчизняних і зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку, аналізу та управління виробничими запасами, матеріали науково-практичних конференцій, монографічна література.

Дипломна робота виконана на 103 сторінках друкованого тексу. Досліджений фактичний матеріал представлений у 10 таблицях, 4 рисунках, 6 додатках, опрацьована література включає 71 джерело.

 

РОЗДІЛ 1.

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Теоретичні   засади   визначення   і   класифікації   виробничих запасів на підприємствах

Формування виробничих запасів - об'єктивна умова виробничого процесу на підприємствах. Це зумовлено закономірностями руху матеріалів за джерелами їх надходження та коливанням попиту та пропозиції на ринку. З одного боку, сформовані ВЗ забезпечують постійність, безперервність та ритмічність діяльності підприємства, гарантуючи його економічну безпеку. З іншого - ВЗ на рівні великих промислових підприємств потребують значних капіталовкладень, тому від політики управління ними, організації обліку та аналізу залежить обсяг прибутку підприємства, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку та значною мірою загальна ефективність діяльності підприємства.

У процесі дослідження сутності терміна „виробничі запаси" виявлено утотожнення за окремими джерелами терміна „виробничі запаси" та „матеріальні запаси", „матеріальні ресурси".

Сутність запасів визначена Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", де зазначено, що під запасами слід розуміти такі активи, які утримуються на підприємстві для подальшого продажу; знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції та управління підприємством [54]. У трактуванні «утримуються для споживання під час виробництва продукції та управління підприємством» простежується чітка належність ВЗ до сфери виробництва, а не до процесу виробництва, оскільки

 

у процесі виробництва ВЗ перетворюються на інші компоненти запасів. Трактування ВЗ, які наведені у П(С)БО 9 та у Міжнародному стандарті «Запаси», співпадають. Втім, у міжнародному стандарті уточнюється, що ВЗ - це сировина та матеріали, призначені для виробничого споживання з метою подальшого продажу виготовленого продукту або виконаних з їх допомогою робіт, послуг [13,с.31].

Окремі економісти, досліджуючи сутність запасів, виходять з їх належності до засобів господарювання. Цей підхід досить виважений, бо, як відомо, всі засоби господарювання класично поділяються на засоби праці та предмети праці.

Зокрема, М.В. Кужельний та В.Г. Лінник вказують, що запаси належать до предметів праці, які є складовими елементами процесу виробництва. На відміну від засобів праці, предмети праці беруть участь у процесі виробництва лише один раз і повністю, протягом одного робочого періоду, переносять свою вартість на продукти праці [32,с.34].

В.Ф.Палій та Я.В.Соколов, даючи визначення предметів праці, акцентують увагу на їх походженні та функціях у ході виробничого процесу. Вони, зокрема, характеризують їх як ту речовину природи або продукт виробництва, на які спрямований процес праці з метою отримання нових продуктів [50,с.39], вказуючи також, що предмети праці, основу яких складають ВЗ, змінюють власну форму та властивості.

У наведених визначеннях характеристики понять „запаси" та „предмети праці" співпадають. Втім, окремі автори, зокрема О.В. Крушельницька [31,сі 11], предметами праці вважають саме ВЗ. Предмети праці дійсно і є матеріальними запасами, але не слід вважати предмети праці виробничими запасами, оскільки матеріальні запаси не тотожні запасам виробничим. Поняття матеріальних запасів значно ширше за поняття ВЗ, матеріальні запаси є системою, компонентом якої виступають ВЗ. Окрім цього головного компонента, система включає й інші складові: малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, готову

 

Велике значення у наданні вірного та повного визначення сутності виробничих запасів, як предметів праці, має загальноекономічний аспект.

Український економіст С.В. Мочерний характеризує предмети праці, а, зокрема, і ВЗ, лише як речовину природи, на яку людина діє в процесі праці, піддаючи її обробці [41,с.13]. Таким чином, він не виділяє, що у складі запасів можуть бути продукти виробництва. Очевидно, така точка зору походить з того, що всі продукти виробництва першопочатково є речовиною природи. Втім, зазначимо, що для цілей бухгалтерського обліку доцільно виокремлювати у складі предметів праці безпосередньо природні речовини, які для підприємств є, зокрема, сировиною, та продукти виробництва, тобто ті, що вже підлягали обробці.

Така ж характеристика предметів праці простежується в економічній енциклопедії радянських часів, у якій вони трактуються як речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою застосування її для особистого або виробничого споживання [22,с.92].

Слід зазначити, що формуванню загальної умови виробництва сприяє взаємозв'язок засобів праці та предметів праці, а, зокрема, і ВЗ, причому перші слугують провідником впливу людини на необхідні ВЗ. Тобто, в процесі праці необхідні три компоненти: засоби праці, предмети праці (виробничі запаси) та робоча сила. Ці елементи взаємопов'язані між собою, але кожен з них впливає на процес виробництва по-своєму.

Класики економічної теорії А. Сміт, Д. Рікардо накопичену працю та запаси машин, інструментів, грошових коштів, а також сировини та матеріалів ототожнювали з капіталом [41,с.252].

З цих позицій зрозуміло, що ВЗ є необхідним компонентом створення продукції та її вартості, формою авансування коштів підприємства, а також забезпечують існування продуктивної форми капіталу у його кругообігу. Без них кругообіг капіталу та створення додаткової вартості, як основи національного доходу держави - унеможливлюється (рис. 1.1).

 

 

Обіг Істадія		Виробництво II стадія		Обіг III стадія
Засоби виробництва Г   Т		Засоби праці+Предмети праці  (виробничі запаси)  Виробництво   Робоча сила		Т'-Г
				Грошовий капітал
Грошовий капітал
			Продуктивний капітал

 

1.1. Складові  капіталу

Виходячи з наведеного, ототожнювати поняття „виробничі запаси" та ^матеріальні ресурси" не логічно, оскільки ресурсами в економіці є сукупність компонентів: праця, земля, капітал, підприємницька здібність та інформація. Звідси логічно припустити, що матеріальні ресурси, тобто земля га капітал, мають матеріальну форму. Втім, капітал не тотожний виробничим запасам, бо крім іншого включає і засоби праці. Таким чином, невірним є підхід економістів, які при трактуванні сутності матеріальних ресурсів не враховують загальноекономічні позиції, утотожнюючи матеріальні ресурси та матеріальні запаси [31 ,с. 22].