Оцінка ефективності інвестиційного проекту (на прикладі ВАТ «Іжевська птахофабрика")

Дисконтування є процесом, зворотним нарахуванню складних (простих) відсотків. У розрахунках складних відсотків і при дисконтуванні часто користуються таблицями, в яких для кожного періоду t і кожної ставки відсотка Е обчислені заздалегідь величини (1 + Е) t і (1 + Е) - t. Їх відповідно називають фактором складного відсотка (множником нарощення капіталу) і фактором дисконтування (дисконтними множником).

Далі розглянемо методи оцінки інвестицій, засновані на застосуванні концепції дисконтування.

А) Оцінка інвестицій за чистою поточної вартості (NPV-метод)

Метод оцінки ефективності інвестиційних проектів грунтується на визначенні чистої поточної вартості чистого дисконтованого доходу - ЧДД, чистого приведеного доходу, на яку може збільшитися (вартість) підприємства (фірми, об'єкту) в результаті реалізації проекту.

Чиста поточна вартість - це вартість, отримана шляхом дисконтування окремо на кожен часовий період різновиди всіх відтоків і притоків доходів і витрат, що накопичуються за весь період функціонування об'єкта інвестування при фіксованій, заздалегідь визначеною процентною ставкою (нормою відсотка). Це один з методів оцінки інвестиційних проектів, запропонованих ЮНІДО. Його суть у тому, що для кожного періоду величина чистого потоку річний готівки наводиться до року початку здійснення проекту, що в сумі і являє собою чисту поточну вартість або чистий дисконтований дохід (як різниця між дисконтованими потоками доходів і витрат).

Чиста поточна вартість є безпосереднім втіленням концепції дисконтованої вартості. Її розрахунок здійснюється приблизно в наступній послідовності: спочатку вибирається необхідна ставка дисконтування, потім розраховується поточна вартість грошових доходів, очікуваних від проекту, і поточна вартість необхідних для даного проекту інвестицій, далі з поточної вартості всіх доходів віднімають поточну вартість усіх інвестицій. Отримана різниці і є чистою поточною вартістю.

Метод оцінки ефективності інвестиційних проектів з чистої поточної вартості побудований на припущенні, що представляється можливим визначити прийнятну ставку дисконтування для визначення поточної вартості еквівалентів майбутніх доходів. Якщо чиста поточна вартість більше або дорівнює нулю (позитивна) проект може прийматися до здійснення, менше нуля (негативна) - його, як правило, відхиляють.

Метод чисто поточної вартості включає розрахунок дисконтованою величини позитивних (надходження) і негативних (витрати) потоків грошових коштів від проектів. Проект має позитивну чисту поточну вартість, якщо дисконтована вартість його вхідних потоків перевершує дисконтовану вартість вихідних.

Формулу для розрахунку чистої поточної вартості Ч т.с можна визначити в наступному вигляді:

Ч т.с = NPV = Σ P t / (1 ​​+ E) t - K (1)

Де Р - річний чистий потік реальних грошей (надходжень грошових коштів, грошовий потік) в t-му році;

t - періоди реалізації інвестиційного проекту, включаючи етап будівництва (t = 0, 1, 2, ...., Т);

Е - ставка дисконтування (бажана норма прибутку, рентабельності);

К - інвестиційні витрати.

Чиста поточна вартість показує, чи дійсно дані інвестиції протягом життєвого циклу досягають використаного в розрахунках рівня прибутковості Е. Оскільки поточна вартість залежить від часу і можливого рівня прибутковості, позитивна Ч т.с. показує, що викликається інвестиціями грошовий потік протягом всього економічного життя (діяльності) проекту (об'єкта інвестицій) перевищить початкові капітальні вкладення, забезпечить необхідний рівень прибутковості на вкладені фонди і збільшення ринкової вартості. Негативний результат означає, що проект нижче необхідної ставки дисконтування.

Формула (1) передбачає «разові витрати - тривала віддача», насправді ж частіше виникає ситуація «тривалі витрати - тривала віддача», тобто більш звична ситуація, коли інвестиції здійснюються не одночасно, а по частинах - протягом кількох часових періодів ( місяців, кварталів, років). Тоді формула (1.2) прийме інший вид

Ч т.с. = NPV = Σ P t / (1 ​​+ E) t - Σ K t / (1 + E) t, (2)

Де tн - рік початку виробництва продукції;

Tk - рік закінчення капітального будівництва;

Кt - інвестиційні витрати в t-му році.

При розрахунку по даній формулі чиста поточна вартість має позитивне значення Ч т.с. ≥ 0, то рентабельність (прибутковість) інвестицій перевищує норму дисконту (мінімальний коефіцієнт окупності), при Ч т.с. ≤ 0 рентабельність проекту нижче мінімальної норми.

Безперечно, аналіз грошових притоків і відтоків є важливим при оцінці інвестиційних проектів. І ефективність інвестиційного проекту в даній дипломній роботі буде оцінена за цим методом.

Б) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку (IRR) і рентабельності інвестицій (PI).

Внутрішня норма прибутку - це норма прибутковості, при якій дисконтована вартість притоків готівки (реальних грошей) дорівнює дисконтованій вартості відтоків, тобто коефіцієнт, при якому дисконтована вартість чистих надходжень від інвестиційного проекту дорівнює дисконтованій вартості від інвестицій, а величина чистої поточної вартості (чистого дисконтованого доходу) - нулю. Для її розрахунку використовують ті ж методи (формули), що і для чистої поточної вартості, але замість дисконтованих потоків готівки при заданій мінімальної норма відсотка визначають таку її величину, при якій чиста поточна вартість дорівнює нулю.

Математично це означає, що у формулах (1) і (2) для визначення чистої поточної вартості повинна бути за певних значеннях Р чиста поточна вартість Ч т.с. = 0. Ця норма (коефіцієнт) і є внутрішня норма прибутку (IRR).

Якщо уявити рівняння, ліва частина якого є дисконтованою вартістю інвестицій на проект, здійснюваних у будь-який час, починаючи з початку проекту, а права аналогічно - дисконтованою вартістю всіх чистих вхідних потоків коштів від проекту за той же період, то ставка відсотка, при якій обидві частини цього рівняння будуть рівними, називається внутрішньою нормою прибутку (прибутковості) даного проекту. Вона являє собою максимальну ставку відсотка, під який підприємство могло б взяти кредит для здійснення проекту без шкоди своїм інтересам.

Розрахунок внутрішньої норми прибутку починається з зіставлення потоків реальних грошей. Потім для приведення чистого потоку наличностей до сьогоднішньої (початковою) вартості використовується встановлена ​​процентна ставка (норма дисконту). Якщо чиста поточна вартість має позитивне значення, застосовують більш високу норму відсотка, якщо негативне при цій більш високу норму відсотка, внутрішня норма прибутку повинна перебувати між цими величинами. Якщо ж більш висока норма відсотка все ще дає позитивне значення чистої поточної вартості, її слід збільшувати до тих пір, поки вона не буде негативною.

Таким чином, якщо ставка дисконтування по анализируемому проекту більше відсотків на капітал, то його чиста поточна вартість більше нуля і проект визнається ефективним. Якщо ж ця ставка менше відсотка на капітал, то проект визнається невигідним, ефективність проекту мінімальна. Тобто потрібно знайти величину ставки дисконту (відсотка дисконтування, відсотка на капітал), при якій би чиста поточна вартість дорівнювала нулю.

У н.п. = IRR = Е 1 + (Е 2 - Е 1) * (П 3 / (П 3 - Про 3)), (3)

Де В н.п. - внутрішня норма прибутку;

П 3 - позитивне значення чистої поточної вартості прінізкой вартості відсотка Е 1;

О 3 - від'ємне значення чистої поточної вартості при високій вартості відсотка Е 2;

Е 1 і Е 2 - мають позитивне значення, не повинні відрізнятися один від одного більш ніж на один або два пункти.

Якщо різниця між показником внутрішнього прибутку і ставкою відсотка позитивна, а внутрішня норма прибутку вище ставки відсотка, то інвестиційна діяльність визнається ефективної (прибуткової), і, навпаки, якщо внутрішня норма прибутку менша, ніж процентна ставка, під яку отримано кредит, то інвестиції, вважаються збитковими. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, що мають значення У н.п. не нижче ставки прибутковості при пропонованому альтернативному використанні капіталу. Таким чином, шляхом порівняння показника внутрішньої норми прибутку (прибутковості) і відсоткової ставки встановлюють прибутковість або, навпаки, збитковість інвестиційної діяльності.

Звідси випливає, що якщо інвестор отримує кредит під відсоток, рівний У н.п., І вкладає кошти в інвестиційний проект на певний період, то після його закінчення він виплатить суму кредиту з відсотками, тобто не матиме додаткової вигоди. У випадку якщо він вкладає власний і позиковий капітал і при цьому його середньозважена вартість дорівнює У н.п., то в кінці розрахункового періоду він може отримати (після виплати кредиту і відсотків по ньому) додаткову суму в тому ж розмірі, що і в банку під відсотки. І, нарешті, якщо інвестор вкладає в інвестиційний проект тільки власні кошти, то через певний період часу він отримає суму грошових коштів, яку він отримав би, поклавши гроші в банк, тобто за ставкою відсотка, що дорівнює У н.п. Тому, чим вище в інвестиційному проекті показник внутрішнього прибутку в порівнянні з вартістю капіталу, тим він привабливіший.

Показник рентабельності інвестицій (PI), прийнятий для оцінки ефективності інвестицій, являє собою відношення наведених доходів до наведених на тугіше дату інвестиційним витратам. Він дозволяє визначити, якою мірою зростають кошти інвестора в розрахунку на 1 од. інвестицій. Його розрахунок можна виконати за формулою

R = PI = Σ (P t / (1 ​​+ E) t) / K (4)

Де К - початкові інвестиції;

Р t - грошові надходження в t-му році, які очікується отримати завдяки цим інвестиціям.

Норма дисконту є внутрішньою нормою прибутку (прибутковості). При нормі дисконту, меншою внутрішньої норми окупності, рентабельності буде більше одиниці. Таким чином, перевищення над одиницею показника рентабельності проекту означає певну його додаткову прибутковість при даній ставці відсотка. Показник рентабельності менше одиниці означає неефективність проекту.

Показник рентабельності інвестицій (індекс прибутковості, прибутковості) відрізняється від використовуваного раніше коефіцієнта ефективності капітальних вкладень тим, що в якості доходу тут виступає грошовий потік, наведений в процесі оцінки до поточної вартості. Індекс використовують не тільки для порівняльної оцінки, але і як критерій при прийнятті проекту до реалізації. Порівняльна оцінка інвестиційних проектів за показником рентабельності інвестицій і чисто поточної вартості показує, що із зростанням абсолютного значення Ч т.с. зростає і рентабельність, і навпаки. Якщо значення індексу прибутковості менше або дорівнює одиниці, проект повинен бути відхилений, тому що не принесе додаткової вигоди. При Ч т.с. = 0 індекс прибутковості завжди буде дорівнювати одиниці. Тому при прийнятті рішення про доцільність прийняття проекту може бути використаний один з цих показників, а в разі порівняльної оцінки - обидва, тому що вони дозволяють оцінити проект з різних сторін.

1.3.2.Статістіческіе методи оцінки інвестицій

Традиційні (прості) методи оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, такі як термін окупності і проста (річна) норма прибутку, відомі давно і широко використовувалися у вітчизняній і зарубіжній практиці ще до того, як загальне визнання отримала концепція, заснована на дисконтуванні грошових надходжень. Доступність для розуміння і відносна простота розрахунків зробили їх популярними навіть серед працівників, що не володіють спеціальною економічною підготовкою.

А) Визначення простого терміну окупності (РВ)

Даний метод полягає у визначенні необхідного для відшкодування інвестиційного періоду часу, за який очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, отриманих від реалізації інвестиційного проекту. Більш точно під терміном окупності розуміється тривалість періоду часу, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення проекту, дорівнює сумі інвестицій.

Відомі два підходи до розрахунку терміну окупності. Перший полягає в тому, що сума первісних інвестицій ділиться на величину річних (краще середньорічних) надходжень. Його застосовують у випадках, коли грошові надходження рівні по роках.

Другий підхід розрахунку терміну окупності припускає знаходження величини грошових надходжень (доходу) від реалізації інвестиційного проекту наростаючим підсумком, тобто як кумулятивної величини.

Період повернення (окупності) інвестицій Т ок визначають і як відношення величини початкових інвестицій (капітальних вкладень) К к очікуваного чистого прибутку П або різниці між річними доходами Д і витратами З (без амортизації), тобто

Т ок = РВ = К / (Д - З + А) = К / (П + А) (5)

Де А - сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення.

Основні переваги цього методу (крім простоти розуміння і розрахунків) - визначеність суми початкових інвестицій, можливість ранжирування проектів за термінами окупності, а отже, і за ступенем ризику, тому що чим коротше період повернення коштів, тим більше грошові потоки в перші роки реалізації інвестиційного проекту, а значить, кращі умови для підтримки ліквідності підприємства. А чим більше термін потрібен для повернення інвестиційних сум, тим більше ризику через несприятливого розвитку ситуації.

Метод окупності відображає період очікування інвестором, поки його вкладення повністю не окупляться. Він дає уявлення, протягом якого періоду часу інвестор буде ризикувати своїм капіталом. І це важливо, оскільки передбачити більш-менш точно майбутні результати неможливо. Тут невизначеність тим більше, чим довший період віддачі від вкладеного капіталу, а відносно невеликий термін окупності означає більш низький ступінь ризику і швидку віддачу.

До недоліків методу окупності можна віднести те, що він ігнорує період освоєння проекту (період проектування і будівництва), віддачу від вкладеного капіталу, тобто не оцінює його прибутковість, а також не враховує відмінностей в ціні грошей у часі та грошові надходження після закінчення повернення інвестицій. Іншими словами, Цей показник не враховує весь період функціонування проекту і, отже, на нього не впливають доходи, отримані за межами терміну окупності. Однак недооблік відмінностей ціни грошей у часі (лага часу) легко усунемо. Для цього необхідно лише розрахувати кожне з доданків кумулятивної суми грошових доходів з використанням коефіцієнта дисконтування.

Б) Встановлення середньої норми прибутку (бухгалтерської норми прибутковості)

Метод розрахунку середньої норми прибутку на інвестиції, або розрахункової норми прибутку (іноді його називають і методом бухгалтерської прибутковості інвестицій), заснований на використанні бухгалтерського показник - прибуток. Визначається він відношенням середньої величини прибутку, отриманого за бухгалтерської звітності, до середньої величини інвестицій.