Стратегія і шляхи зниження поточних витрат

ВСТУП

 

Діяльність будь-якого суб’єкта господарювання починається зі здійснення витрат. Спочатку підприємству необхідно придбати основні фонди, тобто будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби, які будуть забезпечувати його діяльність протягом тривалого періоду часу. Потім треба закупити матеріальні ресурси, які в процесі виробництва будуть перетворюватися на готову продукцію. У процесі реалізації підприємство відшкодовує здійснені витрати і, якщо воно працює ефективно, отримує прибуток. Чим більша величина здійснених витрат і рівень їх витрато-віддачі, тим більше прибутку отримає підприємство. У свою чергу прибуток є джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, які знову можуть бути вкладені у виробництво. Це приводить до збільшення ринкової вартості підприємства, що за ринкових умов господарювання є основною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.

Отже, витрати є необхідною умовою функціонування підприємства. Величина витрат істотно впливає на формування фінансових результатів, а також є основою для оцінки ефективності діяльності підприємства.

Ніяка діяльність неможлива без витрат. Досягнення мети,забезпечення кінцевого результату потребує витрат. І об’єктивність суспільного розвитку, і факти практичної діяльності, і логіка пізнання показують, що спочатку мають місце витрати, а потім результати, пов’язані з цими витратами. З такого порядку і витікає те надзвичайно особливе місце витрат у життєдіяльності всіх суб’єктів господарювання.

Основним мотивом діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації мети в багатьох випадках обмежені витратами та попитом на продукцію, що виробляється. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, що підприємство вирішує питання управління витратами, котре передбачає пошук способів їх зниження. Витрати є основним обмежником прибутку і одночасно головним фактором, який впливає на обсяг пропозиції. Ефективність управління витратами має велике значення для підприємства, тому вивченню категорії „витрати” необхідно приділити особливу увагу.

Будь-яка діяльність, передусім виробництво, потребує витрат ресурсів. Від рівня операційних  витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства, це є актуальністю теми.

Особливо актуальна  проблема управління витратами для  вітчизняних підприємств, які нині перебувають на етапі пошуку раціональних організаційних форм і методів менеджменту з урахуванням міжнародних вимог і правил. На підприємстві повинні формувати систему управління витратами, опрацьовувати методичну базу планування, обліку витрат, калькулювання продукції, обґрунтовувати заходи щодо раціонального використання ресурсів та їх економії.

Метою даної курсової роботи є розкрити теоретичні аспекти вивчення витрат підприємства та отримати практичні навички економічного аналізу господарської діяльності підприємства.

Предметом курсової роботи є стратегія і шляхи зниження поточних витрат.

Об’єктом курсової роботи є віртуальне підприємство ТОВ „СІМ”.

Завданням курсової роботи є  вивчення  наступних  питань:

• класифікація витрат;
• поняття собівартості і методи її визначення;
• методи оптимізації витрат;
• аналіз виробництва і реалізації продукції;
• аналіз використання трудових ресурсів;
• аналіз використання основних фондів і матеріалів;
• аналіз собівартості продукції, прибутку і рентабельності виробництва;
• аналіз фінансового стану підприємства.

 

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика витрат

 

1.1 Класифікація витрат

 

В основу будь-якого виробничого процесу покладено витрати різноманітних ресурсів зазначає Е.О. Грицюк. Рівень витрат свідчить про ступінь економічної ефективності як цілих підприємств, так і окремих виробів. Витрати – найбільш широке поняття, в якому у грошовій формі виражені всі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, основних засобів, фінансових ресурсів тощо) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, а також витрат майбутніх періодів, витрати на утримання об’єктів невиробничої сфери та непродуктивні витрати, що відносять на збитки підприємства (сплачені штрафи, збитки від анульованих замовлень, стихійного лиха).

Поточні витрати це витрати трудових ресурсів, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів, виражених у грошовій формі, для здійснення поточної господарської діяльності [5, с. 224].

„Операційні витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції, яка забезпечує основну частку доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства” [3, с.297].

Автори підручника „Економіка підприємства” Сідун В.А. та Пономарьова Ю.В. наполягають, що витрати - це обсяг спожитих виробничих факторів (матеріальних, фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацію добробуту власників у грошовому вираженні.

Поточні витрати це сукупність затрат живої та уречевленої праці, що виражені у грошовій формі, на здійснення поточної господарської діяльності підприємства (виробничої, реалізаційної, фінансової, іншої) [20, с.329].

Гринчуцький В.І., Карапетян  Е.Т. та Погріщук Б.В. розглядають витрати  як грошову оцінку вартості матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних  та інших видів ресурсів на виробництво  та реалізацію продукції за певний період [4, с.2 61].

„Витрати підприємства - це грошовий вираз використовування факторів виробництва для виробництва та реалізації продукції. Витрати підприємства можуть виникати внаслідок упровадження звичайної, тобто операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства та надзвичайних подій” [10].

В підручнику „Управління  витратами” автори наполягають, що кошти підприємства, пов’язані з формуванням потрібних ресурсів та їх використанням, утворюють його витрати. Витрати бувають разові та поточні.

Разові витрати спрямовані на створення або купівлю факторів виробництва тривалого користування, інших доходних активів чи соціальних благ. Їх називають інвестиційними витратами, або просто інвестиціями. Ці особливі витрати розглядаються окремо разом зі специфікою методикою їх обґрунтування.

Поточні витрати виникають  у процесі операційної діяльності підприємства, тому на практиці їх називають  операційними. Операційні витрати умовно можна поділити на циклічні та безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту. Їх сукупна величина залежить від інтенсивності виробництва. Безперервні операційні витрати потрібні постійно для управління і підтримки операційної системи підприємства у стані готовності (утримання управлінського персоналу, машин і устаткування, споруд, будівель, орендна плата).Операційні витрати мають натуральну і грошову форми. Планування потреби у факторах виробництва, їх облік у натуральній формі важливі для організації діяльності підприємства.

З монетарного погляду  слід відрізняти витрати, які здійснюються у формі грошових видатків, і витрат, що утворюють вартість в певному періоді, але з грошовими виплатами не пов’язані. До перших належать витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, оплату праці, послуг та інше. Це основна група витрат. Такі витрати, як амортизаційні відрахування, списання витрат майбутніх періодів, не супроводжуються грошовими виплатами, а мають форму нормативних нарахувань. Зазначені форми витрат важливі з огляду на організацію грошових потоків підприємства [22, с.5].

„У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов’язані  з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво  або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції.

2. Витрати, пов’язані  з інвестиційною діяльністю, тобто  на розширення оновлення виробництва.  Одноразові витрати на просте  та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний  розвиток колективу. Ці витрати не пов’язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Автори навчального  посібника „Економіка підприємства”  розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати – це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати – це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають  неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у  вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси: економічні витрати - імпліцитні = бухгалтерські витрати.

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв’язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

Залежно від ступеня  однорідності витрати поділяють  на прості (елементні) та комплексні. Прості - це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов’язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування.

За способом обчислення на окремі види продукції витрати  поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо  відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов’язані з виготовленням різних видів продукції,в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищую точність обчислення витрат на одиницю продукції.

Залежно від зв’язку  з обсягом виробництва витрати  поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібно, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати  змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати  зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати  змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити  кількісну залежність від змін в  умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Постійні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати - це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати).