Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Переключення уваги — здатність більш-менш легко і швидко переходити від одного об'єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої. У процесі праці переключення уваги має місце при переході від однієї операції до другої, від однієї людини в процесі спілкування до іншої і т. ін.

Зазначені якості уваги є професійно важливими, їх необхідно формувати в процесі виробничого навчання і враховувати при професійному відборі та розміщенні кадрів на виробництві.

 

81.Розподіл і переключення уваги  у процесі праці.

Розподіл  уваги-здатність зосереджуватись на кількох об’єктах одночасно. З цією особливістю уваги можливе суміщення двох і більше різних видів діяльності. Ефективність праці прямо залежить від розвитку цієї якості уваги працівника(операторів, диригентів, багатоверстатників).Більш ефе-м є розподіл уваги під час вик-ня розум. та рух. діяльності одночасно. У такому разі продуктивність моторної праці вища ніж роз-ї.

Переключення  уваги – здатність швидко і легко переходити від одного об’єкта до іншого, від однієї д-сті до ін. У процесі праці переключення уваги має місце при переході від однієї операції до другої ,від однієї люд. до ін. Якщо робота потягом трив часу незмінна, а змін. Лише об’єкти та операції то має місце переключення уваги у рамках її стійкості. Таке переключення запобігає перевтомі прац-ка.

Переключення  уваги може бути повним і не повним. При повному-спостерігаємо повне переключення уваги від попередньої роботи. При неповному –рівень зосередженості уваги працівника недостатній для успішного заняття новим видом ді-сті. Ефективність переключення уваги залежить від особливостей змінюваних видів діяльності і ставлення до них прац. Швидкість і легкість переключення уваги зменшуються при переході від легкої до більш складної від змістовної до менш цікавої ,і навпаки. Також швид. залежить і від особ-х якостей люд.

82. Воля, її сутність і знач. у  проц. праці.

  Воля-активна сторона психічної ді-сті яка проявляється у свідомому регулюванні дій і вчинків люд. Спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій мобілізації своїх психічних і фізичних можливостей для переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків. Набіл характерним проявом волі є поведінка люд. в умовах ризику.

Ризик-характеристика ді-сті з непевними для суб’єкта наслідками і наявним у нього передбаченням щодо можливості цих несприятливих наслідків у випадку невдачі.

83. Спонукальна і гальмівна фу-ї  волі.

Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних ф-й:

Спонукальна фу-я –забезпечує активність люд. І характер її дій відповідно до свідомо поставленої мети. Воля додатково спонукає до дій змінюючи їх зміст, значення викликаючи переживання пов’язані з передчуттям наслідків.

Гальмівна фу-я проявляється у стримуванні небажаних проявів активності. У вольових діях людини велику роль відіграє мотив дія-ті  тобто те що спонукає до дії.Обидві функції відіграють неабияку роль у повсякденному житті  особистості .

84. Вольові влас-ті люд та їх  знач для високопрод. праці. 

До основних вольових властивостей люд належать рішучість ініціативність, наполегливість витримка організованість сміливість та ін.

Наполегливість-вміння здійснювати будь-які дії із виявленням  завзяття непохитності стійкості.

Ініціативність-здатність самостійно вирішувати проблеми проявляти ініціативу.

Витримка-уміння володіти собою за будь-яких обставин.

Сміливість-здатність проявляти наполегливість та не знати страху ні преде чим.

85. Емоційні стани та їх фу-ї

Емоції-це процеси я кі відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності у формі переживань. Вони відображають ситуаційне ставлення людини до певних об’єктів а почуття є стійким, узагальненим ставленням до них. Емоційні стани-це емоції афекти настрої стресові стани власне почуття. Почуття-це внутрішнє ставлення людини до того що відбувається у її житті.

Емоційні  стани можуть бути позитивними(захоплення радість задо-ння) та негативні емоції які виникають через незадоволені потреби

Фу-ї емоц. ст-нів:

Регулятивна-переживання виступають у ролі сигналів, які стимулюють або стримують діяльність люд.

Оцінна-виражає суб’єктивне став-ння люд до за-ння своїх потреб.

Енергетична фу-я  виконується мобілізацією фізіологічних резервів організму(підвищення частоти пульсу дихання напруження мязів )

86.Види емоцій та їх вплив  на працездатність та продуктивність  праці.

Емоції можна поділити на стенічні та астенічні

Стенічні-у  процесі праці спонукають працівника до дій, збільшуючи його енергію.

Астенічні- харак-ся  пасивністю споглядальністю байдужим ставленням до роботи.

У процесі  праці несприятливо впливають афективні  емоції.

Афект -це короткотривале бурхлива емоційна реакція формі гніву страху відчаю розгубленості.Чим менший результат діяльності тим більший афект. Це правило має місце під час реалізації мети

Позитивно ж  на роботу може впливати настрої працівників 

Настрій-це загальний емоційний стан який супроводжує протягом тривалого чау діяльність і поведінку людини.

Особливою формою переживань почуттів близько за псих хар-ками до афекту а за тривалістю до настрою є стресові стани.

Стрес-надмірне псих і фіз.-не напруження ,викликане сильним несприятливим впливом того чи ін фактора. Стан працівника при стресі хар-ся дезорганізацією поведінки і мови (дистрес ), разом із тим може сприяти мобілізації сил активізації дій.( стрес без дистресу)

Стерс можна  поділити на гострий і хронічний

Гострий розвивається миттєво і з перших хв.. познач. На роб нервової та серц-суд сист.

Хронічний стрес розвивається у разі тривалого впливу сильних та слабких стресорів.

У проц праці  під час контактів між прац. Емоції і настрої посилюються або послаблюються формуються певні емоц. стани у колективі ,що може впливати на  взаємовідносини та ефект ді-сті. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

87.Психічні стани та напруження  прац. у процесі праці

Психічний стан прац-це стійка структурна орг-ія всіх компонентів психіки під час праці .

Псих стани  можна поділити:

-емоційні-настрої афеки  тривога

-вольові-рішучість розгубленість

-пізнавальні-зосередженість  замисленість.Залежно від умов  праці виникають такі псих  стани: відчуття комфорту псих втома псих напруженість відсутність мотивації емоц стрес моногонія тривожність індеферентний стан.

Стан псих втоми розв за умови надмірних затрат енергії для отримання результату.

Стан псих напруженості зумовлюється надмірною величин  псих зусиль необхідн для вирішення  поставлених задач

Стан відсутності мотивації відчувають працівники для яких робота не має внутрішнього спонукання а здійснюється на основі зовн примусу.байдужість до рез праці.

Стан моногонії зумовлюється відірваністю працівника від мети конкретного результату праці не дивлячись на те що працівник добре володіє труд навичками.

Стан тривожності(для прац небезпечних проф) якщо має місце недостатнє володіння методами і формами поведінки в тих чи ін ситуаціях.

Індиферентний стан властивий працівникам не зацікавлених у кінцевих результатах організації. Неможливе досягнення успіху в умовах крайнього незадоволення працею виникає такий емоц стан як фрустація. У цьому стані люд відчуває надзвичайне психічне нервове напруження (досада ворожість пригніченість )

За рівнем напруження виділяють помірне напруження та підвищене

Помірне напруження- це нормальний роб стан який х-ся псих активністю та помірними зруш фіз. реакцій організму (добрий настрій стабільність)

Підвищене напруження- хар-не для діяльності в екс рем умовах коли від працівника вимагають волові зусилля(страх дефіцит часу наявність першкод підвищена складність)

Важливе значення у труд ді-сті пра-ка є стан псих готовності. Вона може виявлятись завчасно і ситуативно.

Завчасна базується на раніше набутих знаннях та навичках уміннях

Ситуативна –мобілізація всіх сил створення псих передумов для успішних дій у даний момент.

Оптимізація умов праці створення сприятливого псих клімату включення працівника в розв’язання проблем стратегічного  розв орга-ції сприяють розвитку і  реалізації його творчого потенціалу.

88.Особистість людини я к цілісна  система

Особистість –це людина як носій свідомості тобто суб’єкт пізнання переживання відношення і активного перетворення навколишнього світу.

Особистість розглядається як цілісна система  соціогенних та психогенних елементів.

В основі особистості  лежить її структура-зв'язок і взаємодія  порівняно стійких сторін.Її формування передбачає формування особливого типу відношень всередині цілісної псих організ особ-сті. Особистість формується завдяки предметній дія-сті і спілкуванню з інш.людьми. Соціальна сутність є її основним атрибутом. Потреба у спілкуванні хар-р спілкування накладають відбиток на формування цілісних структур псих орган особистості її цілісних орієнтацій і форм ді-сті.

89.Структура властивостей особистості.

Властивості особистості можна поділити на :

Нижчий  рівень-біологічно зумовлені властивості(темперамент задатки)-є даними від природи і служать основою для розвитку здібностей і пізнавальних процесів формуванні характеру.

Друга група-псих процеси я форми відображення і пізнання навкол світу. Вони є не тільки біологічно обумовлені ,але і розвив у процесі акт діяльн індивіда.

 Третя група-пов'язана з білш високим рівнем властивостей осо-сті її соц досвідом(знання навички вміння)

Четверта група влас осо-сті хар-є її вищий рівень соціально-обумовлені властивості(інтереси ідеали світогляд переконання)

Окрім того можна виокремити і такі групи властивостей особистості  як природні індивіда суб’єкта ді-сті особистості

Якісні перетворення одних  і тих самих власт ос-сті у процесі її розвитку називають етапами На кожному новому етапі раніше функ-ї мех. входять до більш складних механізмів зазнаючи суттєвих перетворень. На вищому етапі псих організації особистості  досягається єдність відповідність погодженість між власне особистісними і психодинамічними характеристиками індивіда.

90. Типи вищої нервової діяльності  індивіда як фізіологічна основа  темпераменту людини.

Темперамент-сукупність індивідуальних особливостей які хар-ть динамічну та емоційну сторони поведінки діяльності і спілкування людини.

Темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності

Тип вищої нервової діяльності-це сплав вроджених та індивідуально набутих властивостей процесів збудження та гальмування Такими властивостями є сила врівноваженість рухливість

Врівноваженість проц збудження і гальмування є співвідношення їх сили.

Рухливість нерових процесів характеризується швидкістю їх иникнння і зміни на протилежний процес

Залежно від поєднання  відмічених властивостей Павлов виділ 4 типи вищої нервової діяльності: Сильний неврівноважений(холеричний) сильний врівноважений рухливий(сангвінічний) сильний врівноважений інертний(флегматичний) слабкий(меланхолічний)

91. Характеристика темпераментів  стосовно трудової діяльності.

Темпераментом називається сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки, діяльності і спілкування людини.

Виділяють чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.

Людина холеричного темпераменту енергійна, неврівноважена, схильна до бурхливих емоцій, швидких рухів, різких змін настрою, пристрасна в роботі, здатна до лідерства.

Сангвініку властиві висока психічна активність, врівноваженість, швидка зміна вражень, легкість і гнучкість у спілкуванні.

Флегматик відзначається деякою повільністю, інертністю, стійким настроєм, постійністю і глибиною почуттів, розміреними діями і мовою, серйозністю, наполегливістю в роботі.

Меланхоліку властиві сповільненість рухів, стриманість у мові, низький рівень психічної активності, схильність до глибоких переживань, замкненість, некомунікабельність.

Кожний тип  темпераменту має позитивні і  негативні сторони.

Позитивним  для холерика є здатність зосереджувати значні зусилля протягом короткого часу, а недоліком те, що при тривалій роботі йому бракує витримки. Сангвінік відзначається високою працездатністю, швидкою реакцією, однак у нього швидко падає інтерес до роботи. Флегматик здатний довго і наполегливо працювати, але він не може швидко переключатися на інші завдання. Меланхолік відзначається великою витримкою, але повільним входженням в роботу. Для сильних, рухливих типів характерний швидкий темп  роботи