Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

122. Заходи підвищ. працезд. працівників на виробництві.

Комплекс  заходів щодо підвищення і збереження працездатності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організаційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічному, медико-біологічному, психологічному напрямках.

Могутнім  фактором високої працездатності і  продуктивності праці є оптимізація  трудових навантажень на основі механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Високий рівень працездатності безпосередньо залежить від умов праці, оскільки поліпшення їх супроводжується зменшенням енергетичних затрат організму на подолання несприятливого впливу факторів виробничого середовища.

Важливим  напрямком підвищення працездатності працюючих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних стереотипів, а отже зменшенню м'язових і вольових зусиль. Ритмічна робота підвищує функціональні можливості організму, сприяє його тренованості і забезпечує економізацію енергетичних затрат.

Економізація функціональних затрат досягається завдяки стійкій домінанті і автоматизму дій, що виключає зайві рухи, розсіювання уваги тощо.

Особливе  значення для підтримання працездатності працівників на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку.

Високій працездатності працівників сприяє і раціоналізація робочих місць на основі врахування антропометричних, біомеханічних і психофізіологічних вимог, що зумовлює раціональну робочу позу, зменшення статичних навантажень, оптимізацію робочої зони та інформаційних потоків.

Висока працездатність забезпечується за рахунок використання факторів естетичного впливу на працюючих. Такими факторами є колір, світло, музика. Особливо слід підкреслити значення функціональної музики, яка впливає на емоційну сферу людини, підвищує збудливість і лабільність центральної нервової системи. На початку роботи вона прискорює процес впрацювання, а в кінці робочого дня зменшує суб'єктивне відчуття стомленості.

Вплив функціональної музики посилюється, якщо вона поєднується з фізичними вправами. Останні підвищують лабільність органів, які безпосередньо беруть участь у виконанні роботи, активізують роботу органів дихання і кровообігу.

Особливе  значення в підвищенні працездатності працівників має створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, високий рівень мотивації праці, ефективна система стимулювання результатів діяльності, рівень життя в цілому і охорона здоров'я населення.

123. Локально-гуморальні теорії  втоми та їх оцінка.

Відомі кілька варіантів локально-гуморальних, або периферійних, концепцій, суть яких зводиться ось до чого:

•  причиною втоми є продукти обміну речовин  у м'язах, які утворюються в  процесі роботи і отруюють організм, а також зміни в рідинному середовищі (крові, лімфі);

•  шкідлива дія продуктів розпаду має локальний характер (м'язи або місця з'єднання периферійних нервів із м'язовим волокном).

Найвідомішими серед локально-гуморальних є теорії виснаження, забруднення і задушення клітин. Суть теорії виснаження, представником якої є Шіфф, полягає в тому, що втома наступає в зв'язку зі зменшенням так званих динамогенних речовин, насамперед глікогену, які є джерелом енергії м'язових скорочень. Теорія забруднення Пфлюгера пояснює втому тим, що в м'язах накопичуються продукти (вуглекислота, молочна кислота), які спричинюють інтоксикацію організму. Прихильники теорії задушення клітин, яку висунув Ферворн, виходять з того, що під час роботи працюючі м'язи відчувають нестачу кисню.

Усі ці теорії грунтуються на висновках, зроблених  внаслідок експериментальних досліджень на ізольованому м'язовому препараті.

Основні недоліки локально-гуморальних теорій втоми:

• до заперечення  головної ролі центральної нервової системи в цілісному організмі  людини;

• твердження, що процес втоми починається зразу ж із початком роботи і прогресує протягом її виконання. Сама м'язова робота розглядається як негативний фактор, що призводить до самоотруєння організму;

•  ігнорування  позитивного фізіологічного значення втоми, яка стимулює відновлювальні процеси і тренування організму.

Проте перевірка  цих теорій показала, що зазначені  елементарні процеси, які відбуваються в м'язах людини під час роботи, мають місце і становлять лише частину складних процесів життєдіяльності організму, підпорядкованих центрально-нервовій регуляції.

124. Недоліки локально-гуморальних  теорій втоми.

Основні недоліки локально-гуморальних теорій втоми:

• до заперечення  головної ролі центральної нервової системи в цілісному організмі  людини;

• твердження, що процес втоми починається зразу ж із початком роботи і прогресує протягом її виконання. Сама м'язова робота розглядається як негативний фактор, що призводить до самоотруєння організму;

• ігнорування  позитивного фізіологічного значення втоми, яка стимулює відновлювальні процеси і тренування організму.

Проте перевірка  цих теорій показала, що зазначені  елементарні процеси, які відбуваються в м'язах людини під час роботи, мають місце і становлять лише частину складних процесів життєдіяльності організму, підпорядкованих центрально-нервовій регуляції.

125. Суть нейрогенної теорії втоми.

Сучасні уявлення про втому базуються на центрально-нервовій концепції. Обгрунтування її дав  М І. Сєченов, який, зокрема, підкреслював, що джерело відчуття втоми міститься виключно в центральній нервовій системі, а не в працюючих м'язах, як це вважалося раніше. Відкритий ним феномен ефекту активного відпочинку свідчить саме про стан працездатності нервових центрів.

Центрально-коркова  концепція втоми розроблялась у  працях І. П. Павлова, М. Є. Введенського, О. О. Ухтомського, М. І. Виноградова, П. К. Анохіна, С. О. Косилова, В. В. Розенблата та інших. Вона отримала своє експериментальне підтвердження, яке зводиться до таких висновків:                                              

по-перше, нагромадження в м'язах молочної кислоти не є основною причиною втоми, і в цілісному організмі людини втома не перебуває у прямій залежності від кількості метаболітів. Лю- | дина втомлюється і при виконанні легкої і розумової роботи, коли у м'язах не нагромаджується молочна кислота;

по-друге, основна  питома вага в механізмі втоми  належить не периферійним, а центральним  процесам, про що свідчать:

•  надзвичайно  низька втомлюваність периферійних апаратів;

•  вплив  на розвиток втоми стану центральної  нервової системи (емоції, автоматизм дій);

• менша стомлюваність  людини від мимовільної роботи порівняно з свідомо-вольовою роботою;

• можливість  виконання  мимовільної роботи  після  повної втоми від довільної  роботи;

• зрушення в  стані периферійних апаратів є вторинними і залежать від зміни в нервових центрах (робота м'язів змінюється під впливом розумової втоми).

по-третє, первинна ланка центрального механізму має  коркову природу. Чим менший рівень свідомого контролю за виконанням роботи, тобто чим менший рівень збудження, а отже, і затрат енергії кортикальних центрів при роботі, тим менше вона втомлює, хоча характер м'язових навантажень і зусиль не змінюється;

по-четверте, важливу роль у розвитку втоми  відіграє процес гальмування в корковому  центрі рухового апарату.

 

126.Причини першочергових зрушень в корі головного мозку в процесі праці.

Зрушення  в стані коркових центрів зумовлюються багатьма причинами. Основна з них  полягає в тому, що коркові центри, маючи найменший рівень працездатності, несуть велике навантаження, пов'язане з переробкою різної інформації і регулюванням роботи всіх органів і систем організму, а саме:

• в кору спрямовуються  потоки аферентних імпульсів відносно трудового завдання;

• кора формує імпульси щодо скорочення м'язів;

• згідно з  принципом зворотної аферентації в кору головного мозку надходить потік збуджень, які сигналізують про виконання програми дій відповідно до поставленої мети;

• від працюючих  м'язів надходять сигнали про  хімічні зрушення, що відбуваються в них під впливом виконуваної роботи;

• аналогічні сигнали надходять від інших  органів і систем, які забезпечують виконання роботи (серцево-судинної, ендокринної, дихання і т. ін.);

• частина  інформації виступає у вигляді результатів  психічної діяльності мозку (пам'яті, уяви, мислення тощо);

• величезний потік збуджень надходить від  ретикулярної формації, який підтримує необхідний тонус кори.

127.Фактори втоми при виконанні  різних робіт.

Залежно від  конкретних умов і характеру роботи вирішальними можуть бути різні фактори втоми. Так, при виконанні динамічної і статичної роботи з локальними м'язовими навантаженнями переважаючими є потоки збудження, які безпосередньо пов'язані з виконанням трудових рухів.

Силова робота і статичні напруження викликають швидку втому внаслідок інтенсивних  потоків збуджень як від пропріо- і хеморецепторів м'язів, так і  від коркових центрів при формуванні вольових імпульсів до скорочення м'язів.

Виконання дуже важких робіт супроводжується нагромадження в м'язах і крові недоокислених продуктів, перевитратами вуглеводних резервів, порушенням терморегуляції, що зумовлює високу питому вагу в аферентних потоках імпульсів від хеморецепторів м'язів і судин.

При напруженій розумовій і нервово-емоційній  праці збудження асоціативних зон кори за законами домінанти посилюється потоками імпульсів від різних аналізаторів та ретикулярної формації.

Зрушення  в коркових центрах зумовлюються:

• затратами  ресурсів, характером відновлення їх під час роботи і розвитком гальмування;

• нерівномірним  зниженням лабільності різних елементів  нервових центрів, що викликає дискоординацію робочих функцій і розвиток гальмівних процесів у коркових центрах.

128.Суть і причини втоми.

Втома являє собою цілісний процес, який охоплює всі рівні рухового апарату, з лімітуючою корковою ланкою, і виявляється у зниженні працездатності.

Причиною  втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами, загострення якого супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.

Фізіологічна  суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у  зв'язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій.

Біологічною суттю втома являє собою пристосовну  фізіологічну захисну реакцію організму. Через такий компонент, як процес гальмування, втома захищає робочі апарати від глибоких місцевих зрушень і забезпечує можливість швидкого відпочинку та відновлення роботи. Функціональні затрати, які спричиняють втому, біологічно корисні для організму, оскільки стимулюють відновлювальні процеси, що забезпечує підвищення працездатності. Помірна втома не зашкоджує здоров'ю працівника, і на фоні початкових ознак її робота може тривати за рахунок резервних можливостей організму.

129.Фізіологічна і біологічна  сутність втоми.

Дискоординація  розвивається в центральній нервовій системі, а виявляється в рухах, мисленні, сприйманні, у діяльності внутрішніх органів. При максимальному дефіциті нервової імпульсації в діяльності мозку розвиваються фазові стани (рівноважна, парадоксальна, ультрапарадоксальна стадії парабіозу).

Отже, фізіологічна суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у зв'язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій.

Поява гальмівного  процесу в ряді груп нервових клітин викликає необхідність вольових зусиль у працівника для продовження роботи, що призводить до загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами.

Тривалий нейрофізіологічний конфлікт різного рівня загострення між функціональними системами організму — характерна риса виробничої втоми.

За біологічною  суттю втома являє собою пристосовну  фізіологічну захисну реакцію організму. Через такий компонент, як процес гальмування, втома захищає робочі апарати від глибоких місцевих зрушень і забезпечує можливість швидкого відпочинку та відновлення роботи. Функціональні затрати, які спричиняють втому, біологічно корисні для організму, оскільки стимулюють відновлювальні процеси, що забезпечує підвищення працездатності. Помірна втома не зашкоджує здоров'ю працівника, і на фоні початкових ознак її робота може тривати за рахунок резервних можливостей організму.