Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

• пізнавальні  процеси, які активізуються у  відповідь на подразники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, узагальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення;

• емоційно-вольові  стани, які посилюють або послаблюють  активність працівника;

• властивості  особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей та результатах їхньої праці.

66.Свідомість та її характеристики.

Свідомість — це найвища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми, особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

До основних характеристик свідомості належать:

* сукупність  знань про навколишній світ, якими  людина оволодіває завдяки пізнавальним процесам;

* самосвідомість, тобто усвідомлення, пізнання, оцінювання  людиною самої себе і своїх  вчинків, дій;

* забезпечення  цілеспрямованої діяльності на  основі формування мети згідно з мотивами й потребами, прийняття вольових рішень, внесення необхідних корективів у виконання дій;

*почуття та  емоційні оцінки, які відбивають  ставлення людини до навколишнього світу, інших людей тощо;

* мова.

Свідомість  змінюється не лише в історичному  плані, а й в онтогенетичному, тобто впродовж життя людини процес відображення світу не залишається незмінним.

67.Психологічні фактори трудової  діяльності.

У трудовій діяльності психологічними факторами виступають:

* пізнавальні  процеси, які активізуються у  відповідь на подразники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, узагальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення;

* емоційно-вольові стани, які посилюють або послаблюють активність працівника;

* властивості особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей та результатах їхньої праці.

Врахування  психологічних факторів трудової діяльності має на меті:

* обґрунтування  психічних навантажень на працівника  в зв'язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформаційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособистісних відносин;

«управління трудовими концепціями працівників  на основі повнішого врахування їхніх  потреб, інтересів і мотивів діяльності;

* підвищення  соціальної активності в умовах  переходу до ринкових відносин і демократизації управління;

* створення умов для реалізації творчого потенціалу працівників.

68.Відчуття та їх значення  в процесі праці.

Різноманітну  інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище людина отримує за допомогою органів чуття у вигляді відчуттів.

Відчуття — найпростіший психічний процес, суттю якого є відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів і явищ, що безпосередньо діють на органи чуття. В основі його лежить складний рефлекторний акт. Завдяки поєднанню сенсорних і моторних компонентів аналізаторний апарат відтворює об'єктивні властивості подразників, які діють на рецептор.

Відчуття  поділяються на зорові, слухові, рухові, смакові, нюхові, температурні, органічні, вібраційні, кінестетичні, тактильні, відчуття рівноваги, прискорення тощо.

У процесі праці активізуються аналізаторні функції працівника, пов'язані з необхідністю розрізняти розміри деталей, кольори та їх відтінки, визначати лінійні і швидкісні величини знарядь і предмета праці, сприймати звукові і знакові сигнали та виділяти їх на фоні перешкод і т. ін. У деяких виробництвах велике значення мають запахи і смакові якості продукції.

Подразниками, що діють на органи чуттів працівників, є елементи виробничого середовища, умови праці, наслідками яких можуть бути як адаптація організму, так і перевтома або професійне захворювання.

Основними властивостями відчуттів є якістm? інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.

Якість — це основна особливість даного відчуття, яка відрізняє його від інших відчуттів. Так, слухові відчуття відзначаються висотою, тембром, звучністю, зорові — кольоровим ном, насиченістю і т. ін.

Інтенсивність відчуття характеризується силою _с відного подразника і функціональним станом рецептора.

Тривалість  відчуття визначається часом дії подразни, та його інтенсивністю. На основі відчуттів виникає уявлені про локалізацію подразника у просторі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

69.Сприймання, його властивості  і значення в процесі праці.

На основі інформації, яка надходить через; органи чуттів, формуються образи предметів  і явищ. Процес формування цих образів називається сприйманням, або перцепцією. Окремі відчуття при цьому впорядковуються і об'єднуються в цілісні образи предметів і явищ, які завжди мають певне змістовне значення. Таким чином, сприймання не зводиться до суми окремих відчуттів, а являє собою якісно новий рівень чуттєвого пізнання і тісно пов'язане з мисленням.

Основними властивостями сприймання є предметність, цілісність, структурність, константність, вибірковість та усві-домленість.

Предметність сприймання означає, що людина сприймає світ не у вигляді окремих відчуттів, а у формі окремих предметів, що протистоять їй.

Цілісність сприймання виникає внаслідок аналізу і синтезу комплексних подразників, які доповнюють відчуття необхідними елементами.

Структурність пов'язана зі сприйманням взаємозв'язків між ментами відчуттів, що забезпечує цілісний образ предмета.

Константність сприймання характеризується відносною стійкістю властивостей предметів незалежно від умов сприймання

Вибірковість сприймання полягає у виокремленні одних об'єктів серед багатьох інших, які діють на людину.

Усвідомленість сприймання означає, що сприйнятий предмет може бути віднесений до певного класу, визначений і узагальнений словом.

Отже, сприймання є результатом активних дій людини, особливим видом розумової діяльності.

70.Мислення та його операційні  компоненти.

Мислення — це процес опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв'язках і відношеннях. Воно соціально обумовлене, нерозривно пов'язане з мовою, виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здійснюється за допомогою системи відповідних операцій.

Рух думки  людини від заданого до знайденого, від фактів до висновків, від оцінки ситуації до прийняття рішення здійснюється за допомогою таких операційних компонентів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація.

Аналіз — це виділення в об'єкті тих чи інших його сторін, елементів, властивостей, зв'язків, відносин. Це розчленування цілого на частини.

Синтез — об'єднання окремих елементів на основі виявлених у процесі аналізу істотних зв'язків.

Порівняння дозволяє виявити схожість або відмінність між предметами, явищами та їх властивостями.

Абстрагування забезпечує виокремлення одних ознак і відкидання інших, менш істотних.

Узагальнення передбачає об'єднання предметів і явищ за суттєвими ознаками і властивостями.

Конкретизація означає виділення якоїсь сторони предмета або явища.

Класифікація пов'язана з віднесенням окремого предмета, явища до групи на основі найбільш суттєвих ознак.

Систематизація забезпечує поділ і наступне об'єднання груп об'єктів у певному порядку як за суттєвими, так і несуттєвими ознаками.

Усі ці операції проявляються не ізольовано одна від одної і реалізуються в процесі розв'язання реальних проблем.

71.Види мислення залежно від  змісту праці.

Взагалі, мислення – це процес опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв’язках і відношеннях.

Залежно від змісту праці і вирішуваних завдань розрізняють три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Наочно-дійове, або сенсомоторне мислення — найпростіша форма мислення, при якому операції аналізу і синтезу поєднуються з практичними діями. Так, розчленовуючи виробничу операцію на прийоми і дії, робітник здійснює практичний аналіз, а з'єднуючи окремі вузли і деталі, він реалізує практичний синтез, який до цього існував у вигляді думки.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що зміст розумового завдання базується на образному матеріалі. Працівник аналізує, порівнює, узагальнює різні образи предметів і явищ, співвідносить їх з раніше нагромадженою інформацією. Наприклад, оператор формує уявлення про реальну ситуацію на основі прийнятої і декодованої інформації.

Словесно-логічним, або понятійним, мисленням називається процес відображення у свідомості людини істотних зв'язків і відношень між предметами і явищами матеріального світу. Понятійне мислення — необхідна умова і зміст всякої творчої розумової праці.

У практичній діяльності людини всі види мислення нерозривно пов'язані, постійно переходять одне в одне при вирішенні різноманітних завдань.

Особливе  значення в процесі праці має  так зване оперативне мислення, під яким розуміють такий процес розв'язання практичних завдань, у тому числі і завдань управління, в результаті якого формується суб'єктивна модель операцій і дій, яка забезпечує розв'язання поставленого завдання.

У процесі  праці людина мислить професійними поняттями, тобто у неї формується професійний склад мислення.

Професійне мислення — це інтелектуальна діяльність щодо розв'язання професійних завдань. Високий рівень професіоналізму працівника пов'язаний з теоретичним, творчим мисленням і розвиненим практичним інтелектом.

Об 'єктивний процес інтелектуалізації  праці вимагає формування у працівника мислення, спрямованого на оновлення знань, підвищення кваліфікації, знаходження нових, оригінальних способів розв 'язання проблем, прогнозування ситуацій і прийняття нестандартних рішень.

За умов переходу до ринкової економіки формою відображення економічної дійсності стає економічне мислення — узагальнене пізнання людьми економічних процесів і явищ, їх істотних зв'язків в економічних поняттях і категоріях.

72.Репродуктивне і творче мислення в процесі праці.

Мислення — це процес опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв'язках і відношеннях. Воно соціально обумовлене, нерозривно пов'язане з мовою, виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здійснюється за допомогою системи відповідних операцій.

Результатами, продуктами процесу мислення є думки у вигляді понять, суджень, умовиводів.

Вирішення будь-якого  завдання в процесі праці може здійснюватися на основі пасивного використання алгоритму, тобто шляхом виконання відомих інструкцій або методом аналогії. Більш творчий підхід до вирішення пов'язаний з урахуванням змісту завдання та особливостей конкретної ситуації. Справжнє творче розв'язання завдання передбачає переборення інерції мислення, розробку нової стратегії, яка базується на результатах тривалої розумової діяльності.

Отже, мислення у процесі праці проявляється як репродуктивне та творче.

Репродуктивним називається таке мислення, яке за умов постійних подразників зводиться до відтворення раніше сформованих думок. Якщо ж склад, послідовність і зв'язки між подразниками порушуються, то мозок виявляє невизначеність ситуації, що стимулює і мобілізує творче мислення.

Творче мислення — це мислення, яке пов'язане зі створенням нових, оригінальних продуктів або умов праці та життєдіяльності.

73.Індивідуальні особливості мислення.  

Індивідуальні особливості мислення у різних людей  зумовлені різним співвідношенням  і рівнем розвитку його видів, а також якостями пізнавальної діяльності.

Серед якостей розуму виділяють: глибину, широту, гнучкість, критичність, самостійність, конкретність, послідовність, швидкість думки.

Глибина розуму характеризується вмінням проникати в суть проблеми і всебічно її розглядати, виявляти причини, передбачати наслідки явищ і подій.

Широта  розуму проявляється у вмінні охопити широке коло питань, творчо мислити в різних галузях знань.

Гнучкість розуму пов'язана з вмінням змінювати способи вирішення проблем залежно від конкретних умов.

Критичність розуму — це вміння не підпадати під вплив чужих думок, а правильно оцінити їх сильні і слабкі сторони, а також свої висновки і дії.

Самостійність розуму проявляється у вмінні самому побачити проблему і вирішити її.

Конкретність  розуму означає вміння не тільки охопити всю проблему, а й виокремити в ній найбільш суттєве й важливе.