Розробка про грами підвищення конкурентоспроможності організаційно-обслуговуючої системи ресторану ЁФ

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТКА	5
1.1 Теоретичні основи розвитку  ресторанного господарства як  складової сфери послуг	5
1.2 Конкурентоспроможність  підприємств ресторанного господарства  та чинники впливу на неї	7
Розділ 2. Дослідження конкурентоспроможності підприємства на національному ринку ресторанних послуг (на прикладі ресторану «БАТЬКІВСЬКА ХАТА»)	19
2.1 Загальна характеристика  та аналіз системи управління  підприємства	19
2.2 Аналіз конкурентної  позиції ресторану на ринку  ресторанних послуг	24
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ	28
3.1. Розробка пропозицій  щодо удосконалення процесу управління  конкурентоспроможністю підприємства	28
3.2. Розробка про грами підвищення конкурентоспроможності організаційно-обслуговуючої системи ресторану	ЁФ
ВИСНОВКИ	42
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЙ ЛІТЕРАТУРИ	44
ДОДАТКИ	47

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявлення конкуренції, прискорення темпів змін параметрів ринку викликали об’єктивну необхідність розроблення та втілення на українських підприємствах принципово нових підходів до управління конкурентоспроможністю продукції і формування стратегії підприємства.

Стабільність функціонування фірми на ринку визначається конкурентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успішність у конкурентній боротьбі.

Тому актуальність даної роботи полягає ще й в тому, що вивчення практичного досвіду управління підприємствами ресторанного господарства і принципових підходів до обслуговування споживачів, дозволяє правильно оцінити існуюче положення з обслуговуванням на окремих підприємствах ресторанного господарства, а також запропонувати заходи по поліпшенню цього обслуговування.

Мета дослідження полягає в розробці наукових та практичних рекомендацій по підвищенню ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства ресторанного господарствам в умовах глобалізації. Досягненню поставленої мети слугує пропонована логіка викладення матеріалу:

1. Теоретичні аспекти дослідження  конкурентоспроможності підприємств  ресторанного господарства в  умовах глобалізації.

2. Дослідження конкурентоспроможності  підприємства на національному  ринку ресторанних послуг.

3. Розробка стратегічного плану  підвищення конкурентоспроможності  підприємства в умовах глобалізації.

Об'єктом дослідження є ресторан «Батьківська хата».

Предметом дослідження є система управління конкурентоспроможністю обслуговування на підприємстві ресторанного господарства.

Структурно дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

Перший розділ роботи присвячено дослідженню теоретичних основ розвитку ресторанного господарства, як складової сфери послуг, конкуренто-спроможності підприємств ресторанного господарства та чинників впливу на неї в умовах глобалізації, аналізу сучасних тенденцій розвитку міжнародного ресторанного господарства.

У другому розділі проведено аналіз системи управління підприємства, конкурентної позиції ресторану на національному ринку ресторанних послуг, оцінено ефективність функціонування організаційно-обслуговуючої системи ресторану.

У третьому розділі роботи визначено тенденції та стратегічні напрямки розвитку ринку ресторанних послуг в Україні, розроблено пропозиції щодо удосконалення процесу управління конкурентоспроможністю підприємства, програму підвищення конкурентоспроможності організаційно-обслуговуючої системи ресторану.

Теоретичну основу дослідження складають роботи вітчизняних і закордонних авторів. Інформаційною базою для роботи були звіти статистики Міністерства промисловості України, звіти Державного митного комітету, дані Держкомстату України, Закони України, звіти. Практичну основу роботи складають дані про роботу ресторану «Батьківська хата».

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТКА

 

1.1 Теоретичні основи  розвитку ресторанного господарства  як складової сфери послуг

 

Ресторанна сфера як одна з високорентабельних галузей світової економіки, у ХХІ ст. стає провідним напрямом економічного і соціального розвитку України. Міжнародний досвід свідчить, що необхідною передумовою активного та успішного просування цієї галузі на ринок держави є сучасна інфраструктура послуг. Сьогодні саме сфера послуг формує економіку багатьох держав, регіонів, стає важливим чинником стабільного розвитку світової індустрії гостинності.

В усьому світі ресторанний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40%, при цьому, досягаючи в «туристичних» зонах відмітки 100%. Щодо України, то на думку спеціалістів, до 1997 р. оператори ринку працювали в досить непоганих умовах: наявність не дуже вимогливих до рівня сервісу платоспроможних клієнтів дозволяла досягати рентабельності 50%. Саме у цей період у країні з`явилось чимало нових приватних готелів та ресторанів, а старі "гравці" могли повністю реконструювати власні фонди. Сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється. Вибагливість клієнтів щодо рівня сервісу, конкуренція між гравцями та несприятлива економічна ситуація змінили правила гри у ресторанному бізнесі на суворіші[1, c. 12-14].

Однією з найгостріших проблем ринку є проблема постачання продуктів та спиртних напоїв. Ресторатори стверджують, що постачальники, які пропонують якісну продукцію невиправдано завищують ціни, у той час як ресторатор, зважаючи на конкуренцію, не може збільшити ціну на страви, а тому зменшується прибутковість.

Для підвищення рівня конкурентоспроможності ресторани повинні постійно вводити інновації, щоб залишатись провідними у своєму сегменті та бути на два кроки попереду конкурентів. Однією з найбільших проблем ресторанного бізнесу є відсутність реклами. Отже, потрібно запровадити агресивну рекламу на сайтах, в журналах, що певною мірою знизить зовнішню конкуренцію. Для реклами є вигідною підтримка різноманітних фестивалів, конкурсів. Український ресторатор повинен придумувати щось нове буквально кожен день. Тому власник повинен або постійно знижувати ціну, або пропонувати за ту ж ціну більше послуг. Корпоративні клієнти дуже цінні, тому ресторани йдуть на ряд поступок: можуть готувати з продуктів клієнта, не існує фіксованих знижок для корпоративних клієнтів, працює правило: чим більше запрошених, тим більшу знижку отримує замовник.

На сьогоднішній день ресторанний бізнес у всьому світі вважається одним з найбільш швидкоокупних напрямків інвестування. Порівняно невеликі капітальні витрати в створення ресторану можуть окупитися, за словами фахівців, за 2-3 роки. Проте у ряді випадків вони є свого роду бізнесом «для душі» і не припускають швидкої окупності і високої рентабельності. У той же час, ресторанний бізнес є одним з найбільш ризикованих, оскільки помилка, допущена лише в одному з безлічі ключових факторів успіху, може зумовити збитковість бізнесу в цілому[10, c.73].

Обсяг ресторанного ринку України, за оцінками експертів, в 2012 р. склав 2,7-2,8 млрд. дол. США і був представлений близько 9,5 тис. підприємств. При цьому загальна схема розвитку вітчизняного ринку аналогічна російській: після перебудови стали з'являтися перші комерційні ресторани, розраховані на тільки що почала формуватися ділову еліту. Це були елітні заклади з непомірно високими цінами та, відповідно, величезними заробітками. Так, у 1995-1998 рр. ресторан вартістю 1 млн. дол. міг окупитися менше ніж за рік. Пізніше, до 1999-2000 рр., стали з'являтися середньоцінові заклади, розраховані на формується середній клас, і перші заклади фаст-фуд[32, c.44-48].

Отже, як видно з вище сказаного ресторани набувають все більшого значення в повсякденному житті людей. Вони стали не тільки предметом розкоші, але й звичайним закладом швидкого харчування. Іх роль та кількість неприпинно зростає в цілому світі та в Украні.

 

1.2 Конкурентоспроможність  підприємств ресторанного господарства  та чинники впливу на неї

 

Конкурентоспроможність підприємств ресторанного господарства – це узагальнюючий якісний показник життєстійкості підприємства, який характеризує ефективність використання ресурсного потенціалу, здатність в існуючих умовах виробляти продукцію та послуги, які за ціновими і неціновими характеристиками більш привабливі для споживачів порівняно з конкурентами; можливість адаптування до динамічного навколишнього середовища і вчасно реагувати на зміни ринку. Отже, конкурентоспроможність продукції та послуг ресторанного господарства – це властивість об'єкта, що характеризує рівень задоволення ним конкретної потреби порівняно з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку.

Залежно від доходу споживачів конкурентоспроможність формується по конкретних видах об'єктів: середній якості для споживачів з низьким рівнем доходу; високій якості – для споживачів з середнім рівнем доходу; дуже високій (престижній) якості – для споживачів з високим рівнем доходу. В ринкових умовах конкурентоспроможність є головним фактором успіху на ринку чи конкретному його сегменті. Якщо сегмент ринку не зазначається, це означає, що даний об'єкт у певний період часу є кращим на ринку (у світі) зразком. Перш ніж порівнювати властивості об'єкта, що характеризує рівень задоволення ним конкретної потреби порівняно з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку, необхідно визначитися з системою показників, за допомогою яких оцінюють властивості як конкретного об'єкта, так і аналогічного, який може бути прийнятий за еталон[35, c.153].

З точки зору використання сукупності споживчих властивостей товару (продукції) необхідно розрізняти поняття: споживча вартість, якість і корисний ефект. Споживча вартість – це спроможність товару (продукції) задовольняти потреби. Якість – потенційна спроможність товару (продукції) задовольняти конкретну потребу. Корисний ефект – фактична спроможність товару (продукції) задовольняти конкретну потребу.

Один і той самий товар (продукція) як споживча вартість може використовуватися в різних сферах, за різними напрямками. Наприклад, борошно як споживча вартість використовується в хлібопекарній, макаронній, кондитерський промисловості, в ресторанному господарстві. Завданням технологів є створення технології, при якій повністю використовується всі споживчи властивості споживчої вартості в різних напрямках так, щоб не було наднормативних відходів і втрат.

Необхідно створювати технології, що сприятимуть зменшенню частки не використаних споживчих властивостей будь-якого товару. Але наближення корисного ефекту товару (продукції) до споживчої вартості приводить до розуніфіковування товарів, технологій та інших елементів системи з метою створення товарів для задоволення кожної потреби окремо, що практично неможливо. Тому з метою забезпечення оптимального рівня уніфікації названих вище елементів і використання закону ефекту масштабу необхідно економічно обґрунтувати співвідношення між споживчою вартістю, якістю і корисним ефектом товару[28, c. 294].

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб'єктами ринку за кращі умови задоволення свого попиту та кращі умови та результату господарювання. Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева конкуренція) та в межах усього народного господарства (міжгалузева конкуренція). Залежно від місцезнаходження підприємств-конкурентів вона може бути внутрішньою або зовнішньою. Схематичне зображення елементів зовнішнього середовища наведено на рис. 1.2.

Конкурентна боротьба має багато різновидів в залежності від того, хто та при яких умовах до неї вступає. Найрозповсюдженішими видами конкуренції є:

1. видова – це конкуренція по однойменних послугах чи товарах (продукції) з різними споживчими якостями. Також і сама послуга може включати в себе різні комплекси послуг: повне або часткове обслуговування, задоволення споживачів тощо.
2. конкуренція всередині галузі (внутрішньогалузева) – конкуренція між ПРГ, які представляють повністю) однойменні послуги або випускають однойменні товари (продукцію). Фактично для підприємств громадського харчування – це конкуренція між підприємствами ресторанного господарства, які працюють в одному напрямку, виходять на одні й ті самі ринки.
3. міжгалузева – це конкуренція за краще вкладення капіталу. Цей вид конкуренції здебільшого притаманний підприємствам ресторанного господарства, які працюють не в ресторанному бізнесі, а в суміжних з ним галузях. Частково така діяльність викликана потребою в додатковій рекламі та налагодженні більш тісних зв'язків зі своїми клієнтами, частково – потребою в додаткових джерелах одержання прибутку.
4. функціональна – це конкуренція між взаємозамінюваними товарами (продукцією) чи послугами, досить розповсюджена в громадському харчуванні. Підприємство ресторанного господарства може самостійно займатися такою діяльністю, як самостійне виробництво продукції, або підприємство ресторанного господарства може співробітничати з іншими підприємствами, що виробляють аналогічну продукцію та надають такого роду послуги.