Структура операційної системи: поняття, види, основні напрямки розвитку в сучасних умовах

 

 

Міністерство освіти і науки України

Державний ВНЗ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

Інститут економіки

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Кафедра менеджменту виробничої сфери

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Операційний менеджмент» 

за напрямом підготовки 030601Менеджмент

на тему «Структура операційної системи: поняття, види, основні напрямки розвитку в сучасних умовах»

 

 

 

                                                                Виконала ст. гр. МН-10-1  Руденко О.С.

 

_____________________ (підпис)

                                                               Науковий керівник доц. Загорудько В. Л.

 

_____________________ (підпис)

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2014

 

 

ЗМІСТ

       ВСТУП…………………………………………………………………….…..…..3

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРУКТУРИ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ОСНОВНІ НАПРАВЛЕННЯ РОЗВИТКУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ………………….……..…………………….…….…4
1. Поняття ОС………………………………………………..………....4
2. Підсистема ОС…………………………………………….…...........5
3. Структура ОС………………………………………………………..8
4. Види ОС…………………………………………………….............16
5. Взаемозвязок з іншими функціями організації …………..….......17
6. Ієрархія  ОС………………………………………………………....18
7. Сучасні підходи до побудови ОС …………………………….......21
8. Життевий цикл ОС……………………………………………..…..23
9. Вимоги, яким мають відповідати сучасні ОС……………........…27
10. Висновки до розділу 1……………………………………….…….29
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………..……….…...30
1. Аналіз структури ОС на українських підприємствах ……….....30
2. Складання оптимальної програми виробництва та реалізації продукції  промислового підприємства…...…………………..…............33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………....….......40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..….......41

 

ВСТУП

 
          Підвищення ефективності виробництва продукції (послуг) – одна із головних задач розвитку економіки на теперішньому етапі будівництва незалежної України. Операційна система в свою чергу ,забезпечує максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.

           Структура операційної системи дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю. 
            Актуальність теми даного курсового проекту полягає саме в значимості операційної системи для розвитку підприємств, організацій, установ та в пошуку ефективних шляхів оптимізації структури операційної системи. Об'єктом дослідження є  структура операційної системи  та її елементи. Предметом дослідження виступає  процес роботи операційної системи.

Мета дослідження полягає у визначенні  шляхів покращення ефективності роботи підприємства за допомогою структури операційної системи. 
          Поставлена мета досягається виконанням наступних завдань: 
-    аналізовування теорії формування структури ОС ;

- складання оптимальної програми виробництва і реалізації продукції промислових підприємств.

          Метою даного курсового проекту  як інструменту навчення -поглиблення та закріплення знань з питань структури операційної системи та здобуття практичних навичок і вмінь  щодо оптимізації виробничої та комерційної програми підприємства. 
 
Курсовий проект виконано згідно з методичними вказівками [29, 30].

 

                                                  РОЗДІЛ 1

ТЕОРКТИЧНІ ОСНОВИ СТРУКТУРИ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ОСНОВНІ НАПРАВЛЕННЯ РОЗВИТКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

1. Поняття операційної системи

        Операційний менеджмент формально репрезентується як сфера менеджменту, який пов'язаний з виробництвом товарів і послуг, що передбачає використання спеціалізованих методів і прийомів для вирішення виробничих завдань. До кола обов'язків операційних менеджерів входить уся діяльність організації, що стосується перетворення вхідних ресурсів на виробничий випуск. Тобто це менеджмент у процесі створення товарів (послуг), який здійснюється на рівні операцій, починаючи із забезпечення організації потрібними ресурсами та впродовж їхньої трансформації в готові товари (послуги) [22, с.4].

      Термін "операції" є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

       Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, жодна організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система.

        Операційна система створюється та функціонує з урахуванням стратегії операційної діяльності, яка у свою чергу є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації [21, с.8].

 

 

 

2. Підсистеми операційної системи

 

         У загальному вигляді організацію можна розглядати як відкриту систему, яка перетворює вхідні величини у вихідні. Повна система виробничої діяльності організації називається операційною системою, вона складається з трьох підсистем: переробна; забезпечувальна та підсистема планування і контролю,що зображено на рис.1.1 [1, с.3].

Рис. 1.1 - Структура операційної системи 

 

          Переробна підсистема виконує продуктивну роботу , безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати. Для університету основними результатами діяльності є розробка та поширення знань . Основна роль людського фактора проявляється в створенні цих результатів через науково -дослідну та педагогічну діяльність професорсько -викладацького складу. Матеріали, в тому числі папір та канцелярські товари , споживаються переробної підсистемою. Потрібні капіталовкладення у вигляді класних кімнат, лабораторій, кабінетів, меблів , обладнання [2, c.494].

           Необхідно отримувати інформацію про досягнення в різних галузях науки з різноманітних друкованих джерел , шляхом проведення засідань кафедр , підтримки професійних контактів з колегами з інших університетів. Потрібна подача енергії від комунальних служб для освітлення , опалення та кондиціонування університетських приміщень , а також енергія для роботи ЕОМ , поліграфічного та іншого обладнання  [3, с.11].

          Забезпечувальна підсистема безпосередньо не пов’язана з виробництвом товарів чи послуг, однак забезпечує діяльність переробної. До забезпечувальної підсистеми належать обчислювальний центр, ремонтно-експлуатаційні, транспортні служби, охорона, експедиція, будівельні підрозділи, підрозділи соціально-побутового характеру тощо, її структура залежить від потреб і особливостей виробничого процесу, який відбувається у переробній підсистемі. Залежно від специфіки виробництва деякі з підрозділів забезпечувальної підсистеми можуть бути елементами переробної.

           Варто зазначити, що підсистема забезпечення складається з трьох функціональних підсистем нижчого порядку: підсистеми технічної підготовки виробництва нових продуктів (послуг); підсистеми технічного обслуговування виробничої системи у процесі її функціонування; підсистеми ресурсного забезпечення виробничих процесів [11, с.16].

           Підсистема управління призначена для забезпечення функціонування переробної й забезпечувальної підсистем. У ній визначають цілі, політику, основні напрями розвитку операційної системи, планують випуск продукції (послуг), необхідні для цього ресурси. Підсистема управління коригує діяльність інших підсистем операційної системи, забезпечує їх взаємоузгоджене і ритмічне функціонування. Для цього вона постійно отримує необхідну внутрішню інформацію про стан переробної та забезпечувальної підсистем, наявність сировини, ресурсів тощо. Із зовнішнього середовища в цю підсистему надходить інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, законодавчі та нормативні акти тощо [24, c.10].  
 
         

         Підсистема управління є своєрідною переробною підсистемою, ресурсом і продуктом діяльності якої є інформація. Функціонування підсистеми управління забезпечують відповідні засоби й інструменти для роботи з інформацією [2, с.495].

           Відповідно до підсистем операційного менеджменту визначаються і його функції, які можна поділити на технологічні і управлінські.             Технологічна функція пов’язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів. На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов’язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих [5]:

-по організаційним  питанням;

-по мотиваційним  питанням;

-по координаційним  питанням ;

- по плануванню;

-по  реалізації  виробничих процесів .

           Однією із необхідних підсистем функціонування операційного менеджменту є управління матеріально-технічним забезпеченням та збутом продукції.Забезпечення операційної системи матеріальними ресурсами є початковою ланкоюопераційного процесу, а збут готової продукції — завершальною. Матеріально-технічнезабезпечення (МТЗ) - процес забезпечення під приємства всіма видами матеріально-технічних  ресурсів  у визначені  строки та в обсягах, необхіднихдля нормальної виробничо-господарської діяльності.

 Процес МТЗ повинен здійснюватися з мінімальними транспортно-складськимивитратами та найдоцільнішим використанням цих ресурсів [7,   с.35].

          Управління збутовою діяльністю операційної системи і після реалізаційного обслуговування покупців (замовників) виготовленої продукції здійснюється управлінською структурою збутової діяльності. В ринкових умовах господарювання збут продукції для підприємства має вирішальне значення, так як існує жорстка конкуренція на вироблену продукцію. Управлінська структура служби збуту залежить від масштабів виробництва, обсягів збутової діяльності, кількістю та інтенсивністю обслуговування покупців і інше. Стратегія збутової діяльності базується на досягненні конкурентних переваг підприємства і створення свого ділового іміджу. Для цього, перш за усе, необхідно розробити систему маркетингово-комунікаційного менеджменту в операційній системі підприємства [5].

До складу входів операційної системи належать: об'єкти операційної діяльностіті, на які спрямовані зусилля системи в процесі трансформації: - матеріальні ресурси; - клієнти; - власність клієнтів - засоби операційної діял-ті; - персонал.

До складу виходів операційної системи належать:

- основні: готова продукції; клієнт, стан якого було піддано  змінам; власність клієнта, що була  піддана змінам

- побічні: матеріальні; енергетичні; інформаційні.

 

3. Структура операційної системи

 

           Завдання менеджера в процесі організації полягає в тому, аби надати усім компонентам організації такої форми та об’єднати їх таким чином, аби підприємство  являло собою одне ціле і функціонувало цілеспрямовано. Саме тому, в будь-якому підприємстві існує певна підпорядкованість поміж її складовими частинами та рівнями менеджменту, чіткий розподіл влади, прав та відповідальності/ 
           Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми структур операційної системи . Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов’язків підрозділів та посадових осіб. 
Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур ОС, які можна звести до наступних основних типів: 
- лінійна структура; 
- лінійно-штабна структура; 
- функціональна структура; 
- лінійно-функціональна структура; 
- дивізіональна структура; 
- матрична структура; 
- та інші: проектна, кластерна, модульна, атомістична[15, c.452]. 
Лінійна структура

          Являє собою систему, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. Схематично ця структура представлена на рис.1.2.

 
Рис.1.2- Принципова схема лінійної структури

 
Переваги лінійної структури: 
- чіткість і простота взає’ємодії (неможливість отримання підлеглим суперечливих розпоряджень та вказівок);

- відповідальність кожного за  виконання свого завдання (надійний  контроль та дисципліна); 
- оперативність підготовки і здійснення управлінських рішень; 
- економічність (за умови невеликих розмірів організації). 
Недоліки лінійної структури: 
- необхідність високої кваліфікації керівників; 
- зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації; 
- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях.