Основні проблеми виховання базових гуманістичних цінностей старших підлітків у сучасних умовах

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОГО ІДЕАЛУ

ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА………………………………………………..7

1.1. Розвиток уявлень  про гуманістичні ідеали 

в історичному контексті…………………………………………………………….………..7

1.2. Дослідження гуманістичних ідеалів у різноманітних

наукових підходах……………………………………………………………………….….…19

РОЗДІЛ ІІ. ЕФЕКТИВНІ  МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОГО ІДЕАЛУ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ…………………………………26

2.1. Основні проблеми виховання базових гуманістичних

цінностей старших підлітків у  сучасних умовах…………………………………...…26

2.2.  Напрямки, методи та форми  корекції взаємостосунків 

підлітків у роботі соціального  педагога у контексті 

гуманістичного виховання……………………………………………………………….....37

2.3. Методи, методики та організація дослідження особливостей

поведінки підлітків в конфліктних  ситуаціях………………………………………….58

2.3.1. Опис методик експериментального  дослідження……………………....58

2.3.2. Результати дослідження та  їх аналіз……………………………………….65

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………..76

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….78

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………………………...81

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Побудова демократичного громадянського суспільства та інтегрування української держави в загальноєвропейську спільноту передбачає кардинальне реформування усіх ланок освітнього процесу. Цільовою домінантою цього процесу є формування нового світосприйняття, нових ціннісних орієнтацій та ідеалів, які відповідали б вимогам сьогодення.

В основу сучасної системи навчання і виховання в Україні покладено нові принципи, найважливішими з яких є гуманізація, з якою пов'язують відродження духовності провідні вітчизняні вчені та педагоги (В.О. Сухом-линський, В.Т.Вернадський О.В. Білоусова, І.Д. Бех та інші). Гуманізація особистості розглядається ними як засіб збереження суспільства від насилля, споживацтва і вкорінення в ньому совісті, милосердя, працелюбності, віри в безмежну творчість людини.

Особлива роль в гуманізації  виховання належить позанавчальній діяльності, яка органічно доповнює навчальну.

Водночас гуманістичні ідеали в учнів підліткового віку у середніх загальноосвітніх закладах формуються в умовах певних суперечностей  між:

• об’єктивною потребою суспільства щодо реального утвердження гуманістичних ідеалів і декларативним підходом до їх здійснення;
• метою і засобами виховання гуманістичних ідеалів;
• змістом і формами у процесі виховання гуманістичних ідеалів;
• суспільними нормами і ціннісними орієнтаціями особистості учня;
• необхідністю особистісно-орієнтованого стилю діяльності учителя і усталеними традиціями педагогічного колективу щодо формування гуманістичних ідеалів учнів.

Складність формування гуманістичних ідеалів пов'язана  ще й з тим, що значна частина дітей, як свідчать наукові дослідження, негативно  ставиться до формування будь-яких ідеалів. Серед певної частини школярів спостерігається і  негативне ставлення до гуманістичних ідеалів: доброта видається “невигідною”, альтруїзм розглядається як “зречення власних інтересів” (В.О.Білоусова, Е.О.Демиденко та інші). В умовах переходу суспільства до ринкових відносин у дитячому середовищі все більше популярними стають антицінності або ж спостерігається відсутність чітко визначених цінностей (B.C. Болгари на, Ю.І.Терещенко).

У новій соціокультурній  ситуації в Україні у навчальній діяльності підлітків відсутнє чітке окреслення бажаного образу гуманної особистості, навколо якого б концентрувалась виховна діяльність вчителя. Будучи окремими суб'єктами навчально-виховного процесу, вчитель та учень повинні мати загальну мету, яка б об'єднувала всі види та форми діяльності - формування гуманної особистості. У зв'язку з цим необхідним є чітке уявлення про сучасні гуманістичні ідеали як орієнтира розвитку особистості, а також ефективні засоби їх формування в ринкових умовах.

Аналіз вітчизняної  та зарубіжної науково-педагогічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що у радянський період категорія  “гуманістичні ідеали” досліджувалася недостатньо. Не була проаналізована теоретична спадщина вітчизняних просвітителів - носіїв національної ідеї, а також досягнення гуманістичної психології та педагогіки Заходу.

Зазначене вище дозволяє дійти висновку про теоретичне й  практичне значення дослідження. В  умовах, коли відбувається переосмислення цінностей, проблема гуманістичних ідеалів є надзвичайно актуальною, проте недостатньо дослідженою.

Це й спричинило вибір  теми курсового дослідження: “Виховання гуманістичного ідеалу старших підлітків як соціально-педагогічна проблема”.

Об'єкт дослідження: процес формування гуманістичного ідеалу в учнів підліткового віку.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи формування гуманістич-ного  ідеалу підлітків.

Мета дослідження: здійснити історико-педагогічний аналіз процесу становлення гуманістичних тенденцій; визначити та науково обґрунтувати провідні компоненти моделі процесу формування гуманістичних ідеалів в учнів підліткового віку та розкрити соціально-педагогічні умови ефективності її функціонування.

Гіпотеза дослідження: ефективність процесу формування гуманістичних ідеалів підлітків значно зросте за таких соціально-педагогіч-них умов:

• сформується  готовність  і  здатність  школярів  визначати  життєві пріоритети;
• будуть створені умови розвитку гуманістичних ідеалів та комунікативної культури, спрямовані на самоактуалізацію учнів;
• впроваджуватимуться відповідні комплексні засоби, форми та методи позанавчальної діяльності;
• будуть враховані пріоритети гуманістичного спрямування.

Завдання дослідження:

• здійснити категоріальний аналіз поняття “гуманістичні ідеали” та уточнити його сутність;
• аналіз методичної документації;
• визначити критерії та рівні сформованості уявлень та знань підлітків щодо гуманістичних цінностей;
• розробити модель формування гуманістичного ідеалу;
• проаналізувати ефективні методи та прийоми виховання гуманістичного ідеалу підлітків у соціально-педагогічному контексті;
• підвести підсумки курсового дослідження.

Теоретичну  основу дослідження становлять положення: гуманістичної психологічної теорії (А.Маслоу, К. Роджерс), пізнавально-ціннісної концепції (Л. Кольберг), теорії етичного гуманізму (Е. Фромм), екзістенціоналістичної концепції (Ж.-П. Сартр), гармонійного підходу до прагматичної та духовно-моральної      мотивації     (Н.Ф.Гейжан,   Н.В.Кузьміна,    І.В, Дубровіна, М.К. Андреева, О.М.Мороз, В. М. Доній, А.А.Сбруєва), принципу  природо-відповідності (Я.А.Коменський, Г.С.Сковорода, Ж.-Ж.Руссо, Й.Г. Песта-лоцці, Я.Ф. Чепіга, М. Монтессорі, О.Є. Мисечко); філософського вчення про духовні виміри гуманістичного виховання (М.О.Бердяев, К.Д.Ушинський, В.С.Соловйов, П.О.Флоренський, П.Д.Юркевич); теорії становлення духовно-моральної особистості (І.Д.Бех, І.Я.Зязюн, М.Й. Боришевський, О.В.Білоусова).

Методологічною  основою дослідження є: філософські, культуро-логічні, психолого-педагогічні концепції вітчизняних і зарубіжних вчених про особистість, систему ідеалів, мораль, гуманізм; особистісно-діяльнісний, культурологічний, аксіологічний підходи до формування особистості молодшого школяра; принципи культуровідповідності, народності, гуман-ності, взаємодії загальнолюдських і національних цінностей. Дослідження ґрунтується на філософських ідеях утвердження людини як найвищої цінності.

У процесі роботи над  дослідженням проблеми використовувалися  наступні методи дослідження:

• методи теоретичного аналізу: абстрагування та ідеалізації, аналізу та синтезу, структурно-функціонального моделювання і конкретизації теоретичного знання, індукції та дедукції, порівняльного аналізу;
• методи емпіричного аналізу: спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, метод експертної оцінки, констатуючий та формуючий педагогічний експеримент,

Теоретичне  значення дослідження полягає в тому, що:

• проаналізовано генезис уявлень про гуманістичні ідеали;
• обґрунтовано й реалізовано структурно-функціональну модель формування гуманістичних ідеалів;
• поглиблено наукові знання про умови та засоби, які забезпечують успішний розвиток гуманістичних якостей дітей з позиції суб'єктного підходу.

РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОГО ІДЕАЛУ

ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА  ПРОБЛЕМА

1.1.  Розвиток уявлень про гуманістичні  ідеали в історичному контексті

 

1 етап. Спираючись на емпіричний досвід і міфологічну картину світу, наші предки створили своєрідну природну релігію, яка пізніше була названа “поганською”, язичницькою. Вона значною мірою впливала на виховання дітей. Пантеїстичне світорозуміння наших предків перейшло і в християнську ідеологію Київської Русі. Згодом християнська ідеологія стала домінувати в сфері духовного життя; релігійно-етичні ідеї гармонійно поєднувались з педагогічною думкою, системою навчання і виховання.

Характер виховання носив у той час суперечливий характер, що проявлялося у боротьбі церковної та язичницької тенденцій. Останнє й визначило особливі риси тогочасних ідеалів особистості-християнина: на першому місці були не аскетизм, молитви, а доброчесне життя, служіння на благо інших.

Головним принципом  морального виховання, який відстоювали  державні діячі того часу, був принцип  поєднання любові до Бога з любов'ю  до ближнього, що виявлялося триєдино: у просвітницькій діяльності; у доброчинності, піклуванні про хворих, убогих, сиріт; у роботі над своїм духовним світом.

Практичним втіленням  християнських гуманістичних ідеалів  стали деякі князі Київської  Русі. Наприклад, князь Володимир  одним із найголовніших культурологічних завдань хрещення Русі вважав просвітництво  народу та доброчинну діяльність. Запроваджуючи християнство, він сам глибоко сприйняв гуманістичну сутність його головних положень, що закликають людей до турботи про ближнього, милосердя, смиренності.

Прагнучи поширити доброчинність, князь Володимир (996 р.) видає Устав  (Закон),  за  яким  духовенству  і  церковним   структурам  доручалося  опікуватися   лікарнями,   лазнями,   притулками   для   одиноких   тощо;   для утримання   доброчинних   закладів   встановлювалася   “десятина”.   При   князі Володимирі виникла велика кількість шкіл різних напрямів (“школи грамоти”, “школи книжного вчення”, монастирські та парафіяльні школи, школи майстрів грамоти, ремісничі училища).

Двірцева школа князя  Володимира була державним навчальним закладом підвищеного типу й утримувалася за рахунок князівської казни. У школі виховувалася майбутня соціальна еліта, з якої добиралися кадри: для державного управління, дипломатичної діяльності. Саме ця когорта освічених, культурних людей пізніше дала змогу Ярославові Мудрому здійснити серйозні кроки щодо подальшого культурно-освітнього розвитку держави.

Князь Ярослав Мудрий вважав, що виховання дитини має  звертатися до її розуму і душі та ґрунтуватися як на книгах, так і на праці - родинній, професійній, державній. Ярослав Мудрий ініціював створення сирітських училищ, лікарень для бідних і сиріт, заснував першу на Русі бібліотеку, перше в Європі жіноче училище.

Великого значення у  “школах грамоти” надавали релігійному  вихованню, хоровому співу. Під впливом  історичних легенд, переказів, народних дум формувалася патріотична свідомість учнівської дітей . Значна увага приділялася вивченню природи, засвоєнню учнями народних прикмет .

Просвітництвом та доброчинною  діяльністю займався і Володимир  Мономах - автор творів “Граматка  до Олега”.

2 етап. Період українського Відродження (XVI - початок XX ст.).

В історико-педагогічних дослідженнях епоха українського Відродження  пов'язується передусім зі створенням братських шкіл та виникненням козацької  педагогіки - самобутнього культурно-освітнього феномена, аналогів якому немає в світі.

Братські школи почали створюватись у 80-х роках XVI століття як і противага полонізації та окатоличенню. Перша братська школа  була заснована у Львові (1586 р.). За її зразком стали виникати братські школи у різних містах України, а в першій половині XVIT століття - у селах.

 У Львівській братській  школі викладання проводилося  рідною мовою, хоча вивчалися  й інші - грецька, латинська, згодом - польська. Крім цього, навчали   граматиці,   риториці,   поетиці,   філософії.   Братські   школи   стали осередком розвитку українського театрального та хорового мистецтва.

Ідеалом особистості  у концепції української братської  школи стали доброта, чуйність людини з національно-релігійною свідомістю, здатність до безкорисливої діяльності, братські школи активно втілювали гуманістичні принципи у своїй безпосередній діяльності, зокрема, у братських школах мали право навчатись діти всіх станів, а також сироти. Від педагогів вимагалося “навчати й любити всіх дітей однаково, як синів багатих, так і сиріт убогих і тих, котрі ходять по вулицях, просячи милостиню”.

Видатні   просвітителі   братських   шкіл  Лаврентій  і Стефаній Зизанії, Т.Вишенський, К.Ставровецький, П.Беринда, Є.Славинецький, С Полоцький, Ф. Прокоіювич та інші відводили велику роль вихованню і формуванню особистості людини, наголошували на значенні прикладу батьків і вчителів у виховному процесі, їхні твори і практична педагогічна діяльність були пронизані гуманістичними ідеалами , прагненням осмислити роль соціальних і природних чинників, що визначають процес становлення особистості.